Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

Цивільні справи в судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, один з яких є головуючим. Тому при ухваленні рішення повинні бути дотримані вимоги щодо порядку вирішення питань та голосування, які встановлені ст. 19 ЦПК України.

Судовий розгляд справи апеляційним судом здійснюється згідно з правилами, передбаченими ст. 304 ЦПК України. На стадії судового розгляду в апеляційній інстанції може мати місце таке ускладнення цивільного процесу, як відкладення розгляду справи у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі з поважних причин та якщо у справі немає відомостей про вручення їм судової повістки.

Якщо справа розглядається апеляційним судом, то після закінчення судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати, де за результатами розгляду справи та виходячи із своїх повноважень може ухвалити рішення або постановити ухвалу. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування, зміни та ухвалення нового рішення. Ухвала постановляється у всіх інших випадках.

Так, ст. 313 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд ухвалює рішення та постановлює ухвалу за правилами ст. 19 і глави 7 розділу III ЦПК України з винятками і доповненнями, зазначеними у ст. ст. 314-316 цього Кодексу.

Рішення суду апеляційної інстанції та його ухвали мають підпорядковуватися певній процедурі ухвалення, оскільки тільки такі рішення можуть вважатися законними.

Рішення апеляційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. Таке положення ЦПК України має важливе значення через те, що у разі підписання рішення хоча б одним із суддів, який не розглядав справу, воно підлягає скасуванню. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується на судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення .

Ст. 314 ЦПК України передбачено випадки, за яких суд апеляційної інстанції постановляє ухвали або ухвалює рішення.

Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках:

• 1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;
• 2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;
• 3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
• 4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
• 5) зміни ухвали суду першої інстанції;
• 6) скасування ухвали вирішенням питання по суті. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначено ст. 315 ЦПК України. Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Кожна з наведених частин має свої складові елементи. Зокрема, вступна частина деталізує суб'єктів апеляційного розгляду, час і місце постановлення ухвали, а тому й місця розгляду справи.

В описовій частині рішення викладаються такі відомості: з одного боку, короткий зміст вимог апеляційної скарги і оскаржуваного судового рішення, з іншого - узагальнені доводи особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, та обставини, встановлені судом першої інстанції.

У мотивувальній частині ухвали наводяться мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і пов'язані з ними положення закону, якими ухвала обґрунтовується. Мотивувальна частина ухвали - це її аналітична частина, що слугує основою для висновків суду апеляційної інстанції щодо законності, обгрунтованості оскарженого судового рішення, та свідчить про якість перевірки. Викладення мотивів визначає, як судом оцінені докази, чим керувався суд при вирішенні справи, чому дійшов саме такого висновку, має велике значення як для учасників процесу, так і для суду апеляційної інстанції, робить ухвалу суду переконливою. Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 315 ЦПК України в цій частині зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Мотиви мають бути ретельно аргументовані, спиратись на матеріали, наявні в справі, нові докази.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає мотиви цього. Дійшовши висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ухвалі зазначають, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

У резолютивній частині рішення судом викладається остаточний висновок апеляційної інстанції щодо заявлених у апеляційній скарзі вимог, визначається розподіл судових витрат та строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ст. 316 ЦПК України закріплює зміст рішення апеляційного суду.

У частині 1 даної норми зазначається, що рішення апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.

Стосовно вимог до вступної частини рішення, то вони такі самі, як в ухвалі суду апеляційної інстанції.

В описовій частині рішення має міститись короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи і заперечення інших осіб, які беруть участь у справі. На відміну від змісту апеляційної скарги в описовій частині не наводяться обставини, встановлені судом першої інстанції.

В мотивувальній частині рішення суд зазначає мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, а також наводить встановлені судом першої інстанції та неоскаржені обставини та обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені на цій доказовій базі правовідносини сторін. Суд також вказує, чи були і ким порушені, не визнані або оскаржені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Здійснюючи правове обґрунтування рішення, суд називає закон, статтю, її частину, абзац, пункт правової норми, на підставі яких вирішено справу, а також процесуальний закон, яким суд керувався. Правове обґрунтування рішення означає, що, встановивши фактичні обставини справи, суд повинен дати їх юридичну кваліфікацію. І якщо суд не застосовує закон або інші нормативні акти, на які посилаються особи, які беруть участь у справі, він повинен навести мотиви, за яких він вважає неможливим застосування цих нормативних документів. Фактичне обгрунтування рішення складається із суджень про факти, які складають підставу вимог і заперечень, а також інші факти, які визнані судом такими, що мають значення для справи. Суд повинен обгрунтувати, чому він вважає ті чи інші факти встановленими. Тобто висновок суду про кожний факт, який він вважає встановленим, повинен бути підтверджений відповідними доказами. Кожен з цих фактів, крім тих, що буди встановлені судом першої інстанції і не оскаржені, повинен бути підтверджений доказами, які суд оцінює з точки зору їх достовірності, достатності, належності та допустимості і межах справи, що розглядається .

У резолютивній частині рішення зазначаються: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог; розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Вказується про поворот виконання за умов, передбачених ст. 380 ЦПК України, у разі негайного виконання рішення суду першої інстанції, а також у випадку виконання рішення, якщо пропущений строк апеляційного оскарження було поновлено.

Якщо суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові повністю, у резолютивній частині рішення має зазначатись, кому саме, в чому і проти кого суд відмовляє. Якщо позовні вимоги задоволене частково, то має бути зазначено, які вимоги задоволені і в чому відмовлено. З метою запобігання неясностям при виконанні рішення у резолютивній частині зазначається точне і повне найменування організації, прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Постановлена ухвала, ухвалене рішення суду апеляційної інстанції проголошуються за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК України. Вони набирають законної сили згідно зі ст. 319 ЦПК України з моменту проголошення.

Апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України. Відповідно до ст. 219 ЦПК України апеляційний суд може виправити допущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи змісту рішення. Апеляційний суд відповідно до ст. 221 ЦПК України може роз'яснити своє рішення.

Питання про визначення порядку виконання рішення суду, розстрочку чи відстрочку виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання (ст. 217 ЦПК) розглядаються апеляційним судом, якщо ці питання вирішуються одночасно з ухваленням нового рішення чи зміною рішення. В інших випадках ці питання вирішуються судом першої інстанції.

Апеляційні суди мають повноваження щодо постановлення окремих ухвал відповідно до ст. 320 ЦПК України. Такі ухвали направляються відповідним особам і органам для вжиття ними необхідних заходів у порядку, встановленому ст. 211 ЦПК України, як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права та помилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційного суду.

Окремі ухвали про допущені судом першої інстанції порушення норм права і помилки направляються для їх усунення та з метою запобігання їх виникненню (залежно від характеру та кількості) до суду першої інстанції чи судді, які розглядали справу, або до відповідної кваліфікаційної комісії суддів.

Окрема ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку особами, щодо яких вона постановлена .

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, передбаченому ст. 222 ЦПК України. Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа.