Загальна характеристика і підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України

Відповідно до ст. 353 ЦПК України рішення і ухвали судів першої, апеляційної і касаційної інстанції, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті Верховним Судом України. Такий перегляд є процесуальним засобом, що забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а, отже, й виконання завдань і досягнення мети цивільного судочинства.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України - це самостійний вид перевірки законності та обґрунтованості, він має свої підстави, предмет і суб'єкти перегляду.

Провадження у зв'язку з переглядом судових рішень Верховним Судом України- це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених законом підстав для повторного перегляду справи у випадках, встановлених цивільним процесуальним законом, та усунення встановлених у зв'язку з цим порушень законності ухвалених судових рішень.

Особливість цього провадження, яке до прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року називалось судочинством "за винятковими обставинами", полягає у тому, що процесуальна діяльність суду спрямована на визначення, чи є наявні обставини підставами для перегляду справи в силу цивільного процесуального закону.

Головним завданням Верховного Суду України як найвищого судового органу є забезпечення однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України:

подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

• 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
• 3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
• 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України1.

Підставами для перегляду рішення в сфері цивільного судочинства є:

• 1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
• 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (ст. 355 ЦПК).

Перелік підстав є вичерпним.

Зазначені підстави запроваджені з метою забезпечення єдності розуміння і застосування норм матеріального та (або) процесуального права судами України, а також дотримання судами України норм міжнародного права, які визнаються у встановленому законом порядку складовою національного законодавства.

Підставою для перегляду судового рішення є неоднакове застосування лише норм матеріального права. Неоднакове застосування - це різне застосування судом (судами) однієї норми матеріального права у тотожних справах. Ступінь різниці не має значення. Це може бути як протилежне, так і відмінне застосування, однак за умови, що це призвело до ухвалення різних судових рішень.

Різними за змістом судовими рішеннями слід вважати рішення, які відображають різне тлумачення та застосування норм матеріального права та призвели до різного правового результату. Наприклад, в одній справі у позові відмовлено, а в іншій - позов задоволено. Практично для подання заяви про перегляд рішення потрібно знайти два різних за правовою позицією рішення (ухвали) касаційного суду (судів) у різних справах. З урахуванням того, що спори у подібних правовідносинах, зазвичай, належать до справ однієї юрисдикції, шукати різні рішення доведеться серед рішень одного й того самого вищого спеціалізованого суду .

Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом також може бути підставою для перегляду справи Верховним Судом України. Причому слід мати на увазі, що судові рішення здебільшого не підлягають перегляду будь-якими міжнародними органами та установами, оскільки це порушувало б норми та принципи міжнародного права. Наприклад, при зверненні особи до Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого визнана на території України, останній не розглядає конкретного цивільного спору, що був предметом розгляду у національному суді. Предметом розгляду є рівень забезпечення державою, яка є стороною Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.), її положень.

Предметом перегляду судових рішень Верховним Судом України можуть бути:

• 1) рішення суду першої інстанції;
• 2) ухвала чи рішення суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду;
• 3) рішення чи ухвала суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суду;
• 4) ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому розгляду справи;
• 5) ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, що перешкоджає подальшому розгляду справи;
• 6) ухвала суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суду, що перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому предметом такого перегляду можуть бути тільки ті судові рішення, що вже переглядалися у порядку касаційного провадження.

Право на перегляд судового рішення мають сторони, інші особи, які брали участь у розгляді справи. Склад осіб, які беруть участь у справі визначається станом на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Також це право має особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Формою звернення є скарга, яка повинна бути складена в письмовій формі та містити (ст. 357 ЦПК):

• 1) найменування суду, до якого подається заява;
• 2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
• 3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
• 4) обгрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
• 5) вимоги особи, яка подає заяву;
• 6) у разі необхідності - клопотання. Заявник може просити Верховний Суд України зупинити виконання судового рішення, про перегляд якого подано заяву; про поновлення строку звернення із заявою про перегляд; вносити пропозиції про виклик до суду певних органів державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нормою закону; про бажання взяти особисту участь у судовому засіданні Верховного Суду України тощо;
• 7) перелік матеріалів, які додаються. Такими додатками є: копії судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву та інше, в яких має місце неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах; копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо він подає заяву; квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, копії заяв відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі тощо.

Заява підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Заява подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Надійшовши до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заява реєструється і не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам процесуального закону. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 ЦПК України, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути (ч. 1 ст. 359 ЦПК).

Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заява повертається заявнику, якщо:

• 1) заявник не усунув недоліки протягом установленого строку;
• 2) заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви;
• 3) заяву підписано від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи;
• 4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав.

Повернення заяви з підстав, що зазначені вище, не перешкоджає повторному зверненню у випадку належного оформлення заяви або з інших підстав ніж ті, що були предметом розгляду.

Питання про допуск справи до провадження вирішується колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви. Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску колегія постановляє відповідну ухвалу.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановления. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала заяву. Ця ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження до Верховного Суду України з цивільних та кримінальних справ, але не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі та протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:

• 1) виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду;
• 2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;
• 3) доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Особу, яка є фахівцем у відповідній галузі знань та може підготувати висновок, визначає суддя-доповідач. Предметом наукового висновку є доктринальне тлумачення норми матеріального права. Підставою для наукового висновку є доручення судді-доповідача, яке може оформлятися ухвалою суду або запитом та повинно містити перелік питань, з яких потрібний висновок . Підготовка наукового висновку здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" від 10.02.1995 р. ;
• 4) визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нормою закону та дає розпорядження про їх виклик до суду;
• 5) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права (ст. 360-1 ЦПК).

Справа розглядається Верховним Судом України на його засіданні.

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до складу Верховного Суду України входять двадцять суддів. Відповідно до п.3 Перехідних положень цього Закону кворум для прийняття рішення Верховним Судом України до моменту скорочення його складу до кількості суддів, установленої цим Законом, визначається, виходячи з кількості суддів, які обіймають свої посади у Верховному Суді України на момент прийняття рішення.

Відкриття судового засідання, оголошення складу суду, роз'яснення права відводу, роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків здійснюється за загальними правилами, встановленими для суду першої інстанції.

Після проведення відповідних процесуальних дій та розгляду клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві про перегляд судових рішень, та результати проведених ним підготовчих дій.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, що приєдналися до неї, у разі їх прибуття у судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з'ясування сутності норми матеріального права, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи.

Після закінчення заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Але правові наслідки недотримання цього строку законом не встановлені.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

• 1) про повне або часткове задоволення заяви;
• 2) про відмову в задоволенні заяви.

Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і набирає законної сили негайно після проголошення. Вона може бути оскаржена тільки у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Але порядок такого оскарження законом не встановлений. На нашу думку, в цьому випадку будуть застосовуватись загальні правила, встановлені для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355ЦПК України.

Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, тобто скасовується саме рішення суду касаційної інстанції. Водночас рішення місцевого та апеляційного судів залишаються в силі. Тому скасування судового рішення Верховним Судом України не призводить до інших правових наслідків, окрім повторного касаційного розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, який розглядав її раніше.

Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви.

Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви або про відмову у задоволенні має бути вмотивованою.

Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Ст. 360-7 ЦПК України закріплюється прецедентність постанови Верховного Суду України.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Обов'язковість рішення слід тлумачити як обов'язковість тлумачення відповідної норми матеріального права у подібних правовідносинах. Зміст, цього тлумачення наводиться у мотивувальній частині постанови Верховного Суду України.