Поняття т сутність третейського судочинства

Третейський суд вважається найстарішим судом в історії суспільства, крім того - найбільш демократично сформованим органом правосуддя. Деякі дослідники обгрунтовано стверджують, що третейський суд виник раніше, ніж державний. Інститут третейського суду був першою формою правосуддя, до якої добровільно зверталися люди з метою встановлення справедливості та миру. Завдяки своїй конструкції третейський суд може правильно розвиватися тільки в умовах вільних цивільних відносин виключно на договірних засадах.

Питання організації та діяльності третейських судів регламентуються: Законом України від 11 травня 2004 року "Про третейські суди" (далі- Закон), Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" , ЦПК України, ГПК України, а також деякими іншими нормативними актами, у тому числі - локального характеру, які регламентують діяльність окремих постійно діючих третейських судів (наприклад, положення (устави) про третейські суди і регламенти третейських судів).

Третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (ст. 2 Закону).

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст. 3 Закону).

Сутність третейського розгляду полягає в тому, що обидві сторони довіряють вирішення спору і винесення рішення третій особі. У цьому істотна відмінність третейського розгляду цивільних справ від інших форм захисту суб'єктивних цивільних прав державними органами та громадськими організаціями.

Мета третейського вирішення цивільних справ - урегулювання правових конфліктів, що виникли, і забезпечення добровільного виконання обов'язків. В остаточному підсумку третейський розгляд правових спорів "може сприяти вихованню поваги до закону, підвищенню правової свідомості, розумінню необхідності виконання обов'язків".

Розгляд у третейському суді існує як альтернатива судовій формі захисту. Однак вона не протистоїть, а доповнює діяльність судів по розгляду й вирішенню цивільних справ.

Необхідність третейського розгляду викликана наступними причинами:

• 1) необхідність розвантаження судів загальної юрисдикції і господарських судів, не здатних впоратися із завданням своєчасного і правильного розгляду та вирішення за умов відсутності альтернативних форм вирішення цивільних справ;
• 2) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш кваліфікованого вирішення їх справи по суті;
• 3) необхідність скорочення строків розгляду справ і витрат, пов'язаних з їх розглядом;
• 4) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш сприятливих умов збереження таємниці особистого життя та комерційної таємниці при розгляді цивільної справи.

До найбільш характерних переваг третейського суду перед державним можна віднести наступні:

• 1) оперативність і ефективність вирішення спорів, спрощена процедура розгляду, можливість проведення розгляду поза місцем постійного перебування третейського суду, у тому числі безпосередньо за місцем перебування сторін спору;
• 2) конфіденційність третейського розгляду і створення умов для збереження комерційної таємниці;
• 3) наявність можливостей для вибору оптимального варіанта організації третейського суду;
• 4) створення позитивної судової практики і поява необхідних прецедентів правозастосування;
• 5) можливість побачити вузлові проблеми економічної І юридичної практики взаємовідносин у сфері цивільного обігу;
• 6) самооплатність третейського суду, економія коштів сторін, що сперечаються, оскільки розмір третейських зборів регулюється документами про третейський суд І може бути нижче, ніж державне мито (судовий збір) у господарському суді або суді загальної юрисдикції;
• 7) можливість залучення як арбітрів не тільки юристів, але і фахівців зі знанням економіки та технологій фондового ринку як арбітрів і експертів при вирішенні спорів;
• 8) примусове виконання рішень третейського суду за відмови відповідача від його добровільного виконання через систему виконавчого провадження .