Поняття та класифікація доказів

Докази і доказування – один із найважливіших інститутів цивільного процесуального права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК докази – це відомості про факти, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Докази класифікуються за різними критеріями. За характером зв'язку фактичних даних з фактами, що підлягають встановленню, докази поділяються на прямі і побічні.

За процесом формування даних про факти докази класифікуються на первинні і похідні. Первинні (першоджерела, безпосередні) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню – оригінали документів, покази свідка – очевидця. Похідні докази (опосередковані, копії) відтворюють (копіюють) дані, одержані від іших джерел (ксерокопії письмових доказів, витяги чи виписки з документів, покази свідка зі слів очевидця).

За джерелом одержання інформації докази поділяються на особисті, речові та змішані.

Так, до особистих доказів пропонується зарахувати:

• • пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідки;
• • пояснення заявників та заінтересованих осіб;
• • пояснення стягувана та боржника;
• • показання свідків;
• • висновки експертів;
• • пояснення прокурора та органів державної влади і місцевого самоврядування.

До речових доказів необхідно відносити ті речі, доказове значення яких у цивільному процесі не залежить від певних технічних та інших наукових знань і які можуть бути досліджені судом для отримання інформації, що матиме значення для вирішення справи.

До змішаних пропонується зараховувати ті докази, які неможливо стовідсотково віднести до особистих чи речових доказів. Наприклад, суд або сторони при дослідженні висновку експерта може цікавити питання про те, на чому базується його висновок і чи він зроблений ним особисто; чи за допомогою певних апробованих програм; чи перевірялись зроблені висновки за допомогою інших програм тощо.

Пропонується поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів. В цьому разі можна буде більш чітко провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.

Докази, отримані за допомогою технічних засобів, пропонується виділити в самостійний вид через необхідність особливого ставлення до їх доказового значення.

До них можна зарахувати:

• • звуко-і відеозапис;
• • фотографії;

."інформацію, отриману через Інтернет;

• комп'ютерні програми (наприклад, бухгалтерські розрахунки, висновки експерта, що грунтуються в першу чергу не на його досвіді або знаннях, а на комп'ютерній обробці наданого матеріалу).

У випадках отримання певних відомостей, що випливають з особистих доказів, необхідно встановлювати відсутність суб'єктивних факторів, які можуть впливати на їх вірогідність. У разі дослідження даних про обставини справи, що отримані за допомогою технічних засобів, необхідно встановлювати вірогідність їх підробки або зміни, надійність програм та обладнання тощо. Коли ж йдеться про змішані докази, то необхідно перевіряти відомості на відсутність суб'єктивного впливу і технічну надійність отриманої інформації.

Кожен доказ складається з трьох елементів:

• 1) змісту доказу – інформації (даних), що має значення для справи. За змістом усі докази повинні бути належними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В свою чергу, предмет доказування – це коло обставин, які треба встановити для правильного вирішення справи;
• 2) засобу доказування – джерела, в якому зафіксовано зміст доказу. Такими засобами можуть бути:
  • – пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідка, письмові докази, речові докази та висновки експерта.
• 3) процесуальної форми одержання та дослідження доказу. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.