Забезпечення доказів у цивільному процесі

Забезпечення доказів – процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів (ст. 133 ЦПК).

Під особами, які мають право клопотати про забезпечення доказів, мають на увазі суб'єктів доказування. Вони повинні довести обгрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів є неможливою. Тобто суд не може здійснити заходи із забезпечення доказів лише на підставі нічим не обгрунтованих побоювань суб'єкта доказування. В іншому випадку, суб'єкт доказування повинен обгрунтувати неможливість подання відповідних доказів особисто або довести суду складнощі, які виникають у нього при поданні певних доказів, та які перешкоджають такому поданню. Наприклад, необхідність забезпечення доказів виникає у випадку огляду продукції, яка швидко псується, чи допиту свідка, стан здоров'я якого з кожним днем погіршується або який виїжджає в тривале відрядження. Про необхідність забезпечення доказів, відповідна особа подає суду заяву або клопотання в письмовій формі. Вимоги до цих документів встановлені в ст. 134 ЦПК.

Забезпечення доказів треба відрізняти від забезпечення позову – заходів, які гарантують виконання майбутнього рішення суду.

ЦПК визначає перелік способів забезпечення доказів, до яких належать:

1) допит свідків; 2) призначення експертизи; 3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Але враховуючи обставини справи, суд за клопотання відповідної особи, може застосувати і інші заходи забезпечення доказів, які є найбільш адекватні у певній ситуації. Наприклад, суд може одержати пояснення сторони, які вона дає як свідок; заборонити вчиняти дії, що призводять до знищення доказів; тимчасово вилучити докази.

За загальним правилом, забезпечення доказів здійснюється після відкриття провадження у цивільній справі і постановления ухвали про це. Тобто, після виникнення цивільно-процесуальних правовідносин. Але в окремих випадках, за заявою зацікавленої особи, суд може забезпечити докази і до пред'явлення нею позову. Це допускається, коли у заявника є обгрунтовані посилання на неможливість подальшого подання певних доказів або виникнення труднощів у зв'язку з цим, якщо не забезпечити докази вчасно. Таке забезпечення запобігатиме таким ризикам і сприятиме захисту прав та інтересів. осіб, які беруть участь у справі.

ЦПК чітко врегулював порядок забезпечення доказів до порушення провадження у цивільній справі. У випадку подання заяви (клопотання) про забезпечення доказів до подання позовної заяви, такий заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

По суті ЦПК встановлює санкцпо за неподання позовної заяви після подачі клопотання про забезпечення доказів. Ця норма встановлена з метою перешкоджання зловживання особою своїм правом на забезпечення доказів та дозволить відшкодувати у зв'язку з таким забезпеченням збитки, заподіяні особам, які так чи інакше були пов'язані із забезпеченням доказів (відшкодування витрат свідка у зв'язку з дачею показань, відшкодування у зв'язку з вимушеним витребуванням певних об'єктів, предметів, речей та ін. для їх дослідження чи передачі на експертизу і неможливість користування ними протягом певного часу).