Ціна позову

Ціна позову – це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.

Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду.

У статті 80 ЦПК України сформульовано правила визначення ціни позову. Так, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується. Якщо сума стягуваних коштів визначена в іноземній валюті, ціна позову визначається за офіційним курсом цієї валюти на час звернення до суду за показниками Національного банку України. При цьому, якщо курс валюти зміниться під час розгляду справи – ціна позову не змінюється.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому вартість майна – це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у певній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. Як доказ вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі- продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На визначення ціни позову позивачем опосередковано впливає предмет позову. Так, якщо позивач заявляє віндикаційний позов (позов про витребування речі з чужого незаконного володіння), то для нього неістотно скільки коштує майно, адже скільки б воно не коштувало, саме це майно повертається позивачеві у разі задоволення позову. Разом з тим, якщо майна у відповідача не має або воно не може бути у нього витребуване і, відповідно, задоволення віндикаційного позову стає неможливим, позивач змушений буде змінити предмет позову і вимагати відшкодування збитків. А розмір збитків безпосередньо визначається вартістю майна, тому позивач зацікавлений зазначити максимальну його вартість.

Не належать до майнових вимог також вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше, ніж за шість місяців. Оскільки позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, то визначення ціни позову для них не має істотного значення. Однак, ціна позову у такій справі визначається для розподілу судових витрат та стягнення судового збору з відповідача.

У позовах про строкові або безстрокові платежі і видачі ціна позову визначається сукупністю всіх платежів або видач, але не більше, ніж за три роки. Для цієї категорії справи законодавець встановлює обмеження трирічним строком. Прикладами таких позовів можуть бути:

• – Позови про зменшення або збільшення платежів або видач, наприклад, про зменшення або збільшення розміру аліментів, орендної або найомної плати, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або втрати годувальника тощо, ціна яких визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше, ніж за один рік.
• – Позови про припинення платежів або видач, наприклад, про припинення сплати аліментів, ціна яких визначається сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше, ніж за один рік.
• – Позови про розірвання договору найму (оренди) житла, ціна яких визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше, ніж за три роки.
• – позови про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна яких визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, ціна позову має бути не нижчою від його балансової вартості.
• – позови, які складаються з кількох самостійних вимог, їх ціна визначається загальною сумою всіх вимог.

Ціну позову визначає позивач у позовній заяві. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, якщо з урахуванням існуючих ринкових цін суд може обгрунтовано припускати, що дійсна вартість майна є істотно вищою. На наш погляд, очевидність заниження ціни позову полягає саме в істотній різниці заявленої і дійсної (ринкової) вартості спірного майна. Якщо різниця не є істотною, суд не матиме підстав для обгрунтування неправильності визначення ціни позову. Очевидність заниження ціни позову не потребує окремого обгрунтування судом цієї обставини з посиланням на докази.

Оцінка правильності визначення ціни позову здійснюється судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.