Попереднє судове засідання

Належна в установлені законом строки підготовка цивільних справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою охорони наданих громадянам прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій. Суди в кожному випадку після відкриття провадження по справі зобов'язані здійснити передбачені в ЦПК дії щодо підготовки цивільних справ до розгляду по суті, що й забезпечить своєчасність і правильність вирішення спору. Наслідками неналежної організації і проведення підготовчих дій є відкладення розгляду спорів, несвоєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів громадян та організацій.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12. 06. 2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" здійснення учасниками цивільного процесу та судом на цій стадії процесу сукупності процесуальних дій, визначених процесуальним законом, є обов'язковим, оскільки вона є самостійною і важливою та створює необхідні умови для правильного і своєчасного вирішення справи, ухвалення законного й обгрунтованого судового рішення.

Підготовка справи до судового розгляду розпочинається з дня постановления ухвали про відкриття провадження у справі, після чого суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копію відповідної ухвали, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, які, згідно з ч. 1 ст. 120 ЦПК, позивач повинен подати суду (ст. 127 ЦПК).

Судця не вправі до постановления ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, забезпечувати позов (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), проводити попереднє судове засідання тощо. Після відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення (ст. 121 ЦПК) чи про відмову у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).

На суд покладається також обов'язок відіслати "в одному пакеті" разом з ухвалою про відкриття провадження у цивільній справі також копії позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів. Суддя не зобов'язаний самостійно робити ці копії. Як випливає з ст. 120

ЦПК позивач повинен додавати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У випадку неподання зазначених документів суд відповідно до ст. 121 ЦПК залишить позовну заяву без руху і надасть йому строк для усунення недоліків. Таким чином у судді вже є готові копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Правила ст. 120 ЦПК щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Можна побачити певну невідповідність ст. 127 і ст. 120 ЦПК. В ст. 120 ЦПК передбачається обов'язок позивача подати копії позовної заяви і доданих до неї документів в кількості, відповідній до кількості відповідачів і третіх осіб. В свою чергу ст. 127 ЦПК передбачає, що третім особам надсилаються лише копії позовної заяви, а копії доданих до неї документів не надсилаються. Крім того, позивач не може наперед передбачити кількість третіх осіб, які будуть брати участь в судовому засіданні. Треба врахувати й те, що в процесі розгляду справи по суті може відбутися заміна відповідача, залучення співвідповідача. Для цієї ситуації законом не передбачено, на кого покладається обов'язок виготовлення і надсилання додаткових копій. Однак, на нашу думку, суд вправі за аналогією зобов'язати відповідача надати залученим третім особам або співвідповідачам копії відповідних документів.

Закон встановлює суду десятиденний граничний строк, в межах якого суд зобов'язаний призначити та провести попереднє судове засідання (ст. 130 ЦПК). Цей строк обчислюється з дня постановления ухвали про відкриття провадження у справі. Вказаний строк стосується лише дати попереднього судового засідання і не поширюється на проведення судом процесуальних підготовчих дій, передбачених

ЦПК. Цією нормою суду надається можливість самостійно визначати час, коли справа буде готовою для розгляду її по суті. І це логічно, оскільки неможливо передбачити строк, протягом якого зможуть бути виконані підготовчі дії, якщо, наприклад, доведеться провести їх в повному обсязі. Крім того, ЦПК не обмежує суд передбаченими в ньому процесуальними діями, пп. 8 п. 6 ст. 130 уповноважує суд вчиняти й інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду. Таким чином, можна дійти висновку, що для досягнення цілей цієї стадії суд не може і не повинен бути обмежений часовими межами. Він зобов'язаний, використовуючи наявні процесуальні засоби, приділити достатньо уваги до спору, який буде предметом судового розгляду по суті. І зрозуміло, що коли для суду будуть встановлені часові межі для проведення підготовчих дій, то вся підготовча процедура перетвориться в процесуальну формальність і не сприятиме правильному і швидкому вирішенню справи.

З іншого боку, невизначеність часових меж може призвести до ситуації, коли справа буде затягуватися з різних причин і суддя свідомо не призначатиме справу до розгляду, знаючи, що за це не передбачено ніяких санкцій.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Разом з тим законодавець зазначає, що попереднє судове засідання не є обов'язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 174 і 175 ЦПК.

Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою ст. 130 ЦПК, суд:

• 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
• 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
• 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;
• 4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обгрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;
• 5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
• 6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
• 7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
• 8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;
• 9) визначає час і місце судового розгляду.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.

Відкладання попереднього засідання допускається один раз. Неявка на попереднє засідання належно повідомлених третіх осіб не перешкоджає його проведенню.

У разі неявки на попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, які було подано до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу.