Ускладнення у процесі судового розгляду цивільних справ

Під час судового розгляду цивільної справи іноді виникають обставини, що спричиняють ускладнення для подальшого розгляду цієї справи.

До таких ускладнень належать перерва судового розгляду, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду та закриття провадження у справі.

Перерва судового розгляду передбачена ст. 159 ЦПК України.

Перерва – це перенесення судового засідання на інший визначений час. Перерви зумовлені об'єктивними обставинами: закінчення робочого дня, перерва на обід, перерва для ознайомлення із поданими доказами, перерва для переговорів тощо. Перелік підстав для перерви (на відміну від відкладення розгляду) законом не визначено.

Питання про оголошення перерви може ставити будь-хто з осіб, як беруть участь у справі, а також суд з власної ініціативи. Тривалість перерв визначається судом з урахуванням обставин, які їх викликали. Це може бути кілька хвилин, годин або кілька днів. При оголошенні перерви суд повинен враховувати те, для чого вона надається, раціонально використовувати час, не затягуючи процес. В судовому засіданні може бути оголошено декілька перерв.

Про оголошення перерви суд постановляє ухвалу. У разі оголошення перерви суд повісток не надсилає.

Іншим видом ускладнень судового розгляду є відкладення розгляду справи.

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, у разі:

• 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
• 2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;
• 3) першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
• 4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Наслідки, визначені частинами другою – четвертою ст. 169 ЦПК, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового засідання.

У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися (ст. 170 ЦПК).

Зупинення провадження у справі є ще одним видом ускладнення у цивільній справі..

Відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

• 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
• 2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;
• 3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
• 4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
• 5) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених ч. 1 – 3 ст. 43 ЦПК України;
• 6) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
• 7) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

З питань, зазначених у ст. 201 ЦПК, суд постановляє ухвалу.

Факультативне (необов'язкове) зупинення провадження у справі відбувається на підставі ст. 202 ЦПК України. Так, суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

• 1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
• 2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
• 3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
• 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
• 5) призначення судом експертизи;
• 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 132 ЦПК.

Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених п. 1-3 ч. 1 ст. 202 ЦПК, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

Провадження у справі зупиняється на строк, встановлений ст. 203 ЦПК України. Провадження у справі після її зупинення відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення (ст. 204 ЦПК).

З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.

Після відновлення провадження суд викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, і продовжує судовий розгляд за правилами глави 4 розділу III ЦПК.

Іншим видом ускладнення судового розгляду є залишення заяви без розгляду. Відповідно до ст. 207 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

• 1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
• 2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
• 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
• 4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
• 5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
• 6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;
• 7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
• 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 і 120 ЦПК, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
• 9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мас право звернутися до суду повторно (ст. 207 ЦПК).

Закриття провадження у справі є видом ускладнень судового розгляду.

Підстави закриття провадження передбачені ст. 205 ЦПК України. Зокрема, до них належать:

• 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
• 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
• 3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
• 4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
• 5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
• 6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
• 7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ст. 206 ЦПК). Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в дій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.