Суть і значення окремого провадження

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Правова природа справ окремого провадження у теорії процесуального права визначається по-різному. Одні вчені вважають, що в справах окремого провадження відсутній спір про право, інші виділяють мету процесуальної діяльності суду, що спрямована на захист охоронюваних законом правових інтересів громадян і організацій, а треті основну увагу звертають на предмет окремого провадження, який полягає в установленні юридичного факту чи певної обставини.

Окреме провадження – це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Справи окремого провадження мають характерні спільні ознаки:

• • у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне;
• • мета судового розгляду – встановлення наявності або відсутності факту;
• • факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення;

. факт повинен мати безспірний характер. Якщо під час розгляду справи у порядку, окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК);

• • закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть порушити справу (ст. 237, 260, 269,274 ЦПК);
• • справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересованих осіб або організацій (справи порушуються заявою, а тому – немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники та заінтересовані особи);
• • немає окремих інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (співучасті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб тощо).

Відповідно до ст. 234 ЦПК до справ окремого провадження належать справи про:

• 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
• 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
• 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
• 4) усиновлення;
• 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
• 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
• 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
• 8) визнання спадщини відумерлою;
• 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
• 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
• 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.