Рішення, що звертаються до примусового виконання, та їх види

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення та ухвали судів у цивільних справах, а також судові накази, що видаються в порядку наказного провадження.

У примусовому порядку виконуються державним виконавцем, як правило, рішення суду в цивільних справах, якими задоволені позовні вимоги про присудження боржника до виконання певних дій (про присудження майна, грошових коштів, відібрання дитини, поновлення на роботі, виселення, вселення, примусовий обмін житлового приміщення тощо).

Рішення про відмову в позовах про присудження, про визнання і встановлення фактів і правовідносин та перетворення правовідносин (перебування громадянина на утриманні, визнання договору недійсним, розірвання шлюбу тощо) не потребують примусового виконання, але в частині стягнення судових витрат вони можуть виконуватися в примусовому порядку. В іншій частині рішення про визнання і перетворення правовідносин не потребують примусового виконання внаслідок їх загальної обов'язковості (ст. 14 ЦПК) і виступають підставами для їх реалізації іншими способами, зокрема, реєстрацією компетентними органами держави встановлених судом правовідносин (державна реєстраційна служба – видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок), чи правового статусу громадянина (органи реєстрації актів цивільного стану – свідоцтва про розірвання шлюбу, про смерть громадянина тощо).

Підлягають примусовому виконанню і ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованіс- тю і вимагають примусового виконання, зокрема, про забезпечення позову (ст. 153 ЦПК); стягнення цивільних процесуальних штрафів як заходів (санкцій) цивільної процесуальної відповідальності до осіб, які не виконали покладених на них конкретних процесуальних обов'язків в складі цивільних процесуальних правовідносин у справі; про поворот виконання (ст. 380-382 ЦПК), а також ухвали судів апеляційної та касаційної інстанції.

Деякі ухвали суду виступають одночасно підставами виконання і виконавчими документами. Так, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень від 2 квітня 2012 р. виконавчими документами є ухвали судів у випадках, передбачених законом. Такими є, зокрема, ухвали про забезпечення позову шляхом заборони провадити певні дії, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві й знаходяться у нього або в інших осіб тощо (статті 152 ЦПК), а також ухвали суду про зміну способу забезпечення позову (ст. 154 ЦПК).

Судовий наказ як вид судового рішення є особливий тим, що одночасно виступає виконавчим документом. Такий виконавчий документ може бути поданий до державної виконавчої служби одразу після набрання ним законної сили.

Крім цього, суд в порядку цивільного судочинства здійснює визнання та звернення до виконання рішень іноземних судів, що під лягають примусовому виконанню, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ст. 390 ЦПК).