Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Людина з "перших днів" свого існування й формування деякої подоби суспільства мала потребу в споживанні природних ресурсів ("дарунків природи") у найрізноманітніших їх формах. Потреба в теплі й світлі задовольнялася за допомогою придбання і подальшого використання різних речей, підданих горінню, - пальних матеріалів. Інтенсивний розвиток промисловості, початий в Європі в ХУІІІ-ХІХ сторіччях, що одержав виразну назву "промислової революції", посилення процесу урбанізації європейських і північноамериканських держав вимагало від науки і техніки вирішення спектра проблем, пов'язаних з дефіцитом і дорожнечею традиційних у ту епоху джерел енергії, необхідністю забезпечення безперебійного постачання промисловості і населення спочатку тепловою, а потім і електричною енергією, газом. Науково-технічний геній Людини блискуче впорався з поставленою задачею, у результаті чого практично неможливо уявити нормальний розвиток світової економіки, і економіки України в тому числі, без галузі, що вже стала органічною ЇЇ частиною, - енергетики. Життя сучасної, "мінімально цивілізованої" людини вже немислиме без значного числа електричних і електронних предметів і пристроїв, що забезпечують комфортні умови її проживання в найрізноманітніших кліматичних зонах, задоволення побутових потреб, доступ до систем комунікації й інформації. Послідовний і ритмічний розвиток промисловості і сфери обслуговування в даний час не можна уявити без ефективного і безупинного енерго- і газопостачання, значення яких надзвичайно велике вже не тільки для нормальної життєдіяльності населення окремих держав, але і цілих регіонів та континентів.

Непрямим підтвердженням викладеної тези є укладення 17.12.1991 р. у Гаазі Європейської енергетичної хартії (далі - Хартія). Прийняття зазначеного міжнародно-правового договору обумовлено усвідомленням того, що розширення енергетичного співробітництва між країнами-учасницями Хартії (однією з яких є й Україна) є необхідною умовою економічного прогресу та - у більш широкому плані - соціального розвитку і підвищення якості життя громадян та переконанням у першорядній важливості створення ефективних енергетичних систем у галузі виробництва, перетворення, транспортування, розподілу і використання енергії в інтересах надійності енергопостачання й охорони навколишнього середовища, забезпечуючи тим самим енергетичну та екологічну безпеку держав, що приєдналися до Хартії. З метою формування відповідного правового простору і сприяння довгостроковому співробітництву у сфері енергетики на основі взаємодоповнюваності і взаємної вигоди, відповідно до цілей і принципів Хартії в Лісабоні 17.12.1994 р. був укладений Договір до Енергетичної Хартії.