Припинення договору транспортного експедирування.

Цивільно-правова відповідальність сторін

Припинення договору транспортного експедирування можливе на загальних підставах, передбачених ЦК, а саме: шляхом виконання (ст. 599 ЦК), переданням відступного (ст. 600 ЦК), зарахуванням (ст. 601 ЦК), домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), прощенням боргу (ст. 605 ЦК) тощо. Особливість даного договору в тому, що його сторони наділені правом односторонньої відмови від договору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з розірванням договору (ст. 935 ЦК).

ЦК не дає обґрунтованої відповіді стосовно односторонньої відмови, а саме хто зі сторін має право на односторонню відмову. Деякі вчені зазначають, що одностороння відмова може бути визнана обгрунтованою лише відносно тих договорів транспортного експедирування, по яких експедитор вступає в правовідносини з перевізником та іншими третіми особами від імені клієнта й на основі доручення останнього. У тих же випадках, коли експедитор укладає договори перевезення, здійснює інші правочини й юридичні дії від свого імені в поєднанні з фактичними діями - операціями й послугами (зберігання вантажу, його навантаження й вивантаження й т. п.), договір транспортного експедирування втрачає представницький характер і набуває вигляду звичайного договору з о платного надання послуг1. З такою думкою важко погодитися, оскільки: 1) договір транспортного експедирування містить ознаки як фактичного, так і юридичного характеру, тому не можна вказувати, що коли дії експедитора мають фактичний характер, то дані дії не врегульовані договором транспортного експедирування, а будуть розглядатися як договір про надання оплатних послуг; 2) навіть якщо погодитися з даною точкою зору й поділити в такий спосіб надані послуги, то в кожному разі в ЦК закріплена одностороння відмова від договору, тобто одностороння відмова можлива як у главі транспортного експедирування, так і в загальній главі (до якої відсилають автори) про надання послуг. Отже, наше законодавство надає право і експедитору, що здійснює послуги як від свого імені, так і від імені клієнта, і клієнтові в будь-який момент відмовитися від договору і тим самим визнати даний договір розірваним.

Відповідальність сторін за договором транспортного експедирування встановлена ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ЦК. Відповідальність сторін за договором може бути як прямою, так і регресною. Це пов'язано з тією обставиною, що експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем, тому порушення ним умов договору, може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і експедитора перед перевізником (за умови, що це не одна особа). Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування в присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, відповідність пакування даним товарно-транспортних документів, які завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання чи неналежне виконання обов'язків, що передбачені договором та Законом, експедитор та клієнт несуть відповідальність згідно із законодавством України та договором транспортного експедирування. Залежно від характеру порушень, відповідальність за договором транспортного експедирування може мати місце як у формі сплати неустойки, так і відшкодування збитків. Наприклад, у разі порушення клієнтом обов'язку щодо надання документів та інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання експедитором своїх обов'язків, клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові (ч. 4 ст. 933 ЦК). Також сторона, яка заявила відмову від договору транспортного експедирування, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору (ст. 935 ЦК). Відповідно до ст. 934 ЦК за порушення зобов'язань за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл. 51.

За дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність у тому ж порядку, що й за власні дії.

Особливості відповідальності експедиторів та клієнтів на окремих видах транспорту також встановлюються транспортними статутами та кодексами. Так, п. 105 Статуту залізниць України, зокрема, вказується, що експедиторські організації несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.