Права та обов'язки сторін (Договір управління майном)

Права та обов'язки сторін договору управління майном обумовлюються його метою та повноваженнями управителя. Оскільки цей договір є двостороннім, правами й обов'язками наділені обидві його сторони.

Права та обов'язки управителя передбачаються в статтях 1037- 1041 ЦК, у яких вони визначені загальним чином, а чітке їх регламентування міститься в договорі. Правами та обов'язками управителя є:

• а) здійснення юридичних і фактичних дій, пов'язаних з управлінням майном (ч. 2 ст. 1038 ЦК), що являють собою реалізацію відносно переданого йому майна правомочностей власника у межах, встановлених договором та законом. Про таке прямо зазначається в ч. 5 ст. 1033 стосовно дій довірчого власника по володінню, користуванню та розпоряджанню майном, переданим йому в довірчу власність. При цьому ЦК висуваються певні умови до здійснення управителем своїх прав та обов'язків, які стосуються насамперед вимог до управителя діяти з високим ступенем турботливості,, дбайливого ставлення до майна, переданого в управління. Управитель при укладенні договорів на виконання управління має позначати, що він хоча і є стороною договору, але діє як управитель, а не власник (частини 2 та 3 ст. 1038 ЦК). Відчуження цього майна і передання його в заставу відбуваються лише за згодою установника управління, що має виражатися додатково, безпосередньо перед вчиненням відповідних дій управителем. Останній здійснює свої права та обов'язки за договором особисто, що, однак, не виключає можливості для управителя доручити іншій особі (замісникові) вчинити певні дії за наявності наступних умов і наслідків цього (ст. 1041 ЦК). По-перше, якщо можливість такої передачі передбачається в договорі або коли в певних ситуаціях, в яких опинився управитель або майно, цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача. По-друге, управитель не міг отримати в розумний строк відповідні вказівки установника у правління і мусив діяти таким чином для забезпечення належного здійснення своїх повноважень за договором. По-третє, замісник управителя буде діяти не від власного імені, а від імені управителя, тобто між ними виникають правовідносини доручення. По-четверте, відповідальність за дії замісника управителя перед установником управління несе управитель;
• б) право на плату, розмір якої встановлюється договором. Окрім плати, управитель має право на компенсацію витрат, понесених ним при здійсненні своїх повноважень. Форми сплати управителеві зазначених коштів встановлюються договором, у якому може передбачатися право управителя утримувати належні йому суми з доходів від управління майном, а решту коштів перераховувати установнику управління або вигодонабувачеві (ст. 1042 ЦК);
• в) право на одержання доходів від управління майном і розпоряджання ними відповідно до умов договору, тобто спрямовувати їх частково на погашення витрат щодо утримання майна, надання йому ремонту при необхідності тощо. Решту коштів управитель передає установнику управління або вигодонабувачеві, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, такі кошти можуть, у свою чергу, бути предметом банківського вкладу чи використовуватись для придбання цінних паперів з виплатою доходу вже в інші строки, передбачені відповідними договорами між управителем та банком чи іншою кредитною установою, або в строки, що обумовлюються правами з цінних паперів - акцій, облігацій тощо;
• г) на захист, що аналогічне правам осіб, що мають речові права на майно. Управитель може пред'являти віндикаційний, негаторний та інші позови від власного імені;
• д) звітування перед установником управління за свої дії для здійснення останнім належного контролю за діями управителя, його витратами, доходами тощо. Порядок, строки і форми звітування встановлюються в договорі;
• е) несення ризику випадкової загибелі, пошкодження або знищення майна, якщо це передбачено договором (ст. 323 ЦК);

є)розірвання договору у випадку, якщо установник управління не попередив управителя про те, що майно, передане в управління, є предметом застави, та з інших підстав, передбачених ст. 1044 ЦК;

ж) повернення майна установнику управління або іншим особам згідно з договором або законом у стані, що відповідає передбаченому договором.

Управитель відповідає за свої дії перед установником управління, вигодонабувачем, а також перед іншими особами, з якими він вступив у договірні відносини, здійснюючи свої повноваження щодо управління майном (ст. 1043 ЦК). Перед установником управління управитель несе відповідальність шляхом відшкодування завданих йому збитків при пошкодженні майна, його загибелі у випадках, передбачених договором (понесених витрат на приведення майна в належний стан, а також неотриманих доходів). Перед вигодонабувачем управитель відповідає, відшкодовуючи йому упущену вигоду, тобто ті доходи, які він мав отримати від майна, переданого в управління, і не отримав. Перед третіми особами управитель відповідає як звичайна сторона договору, повністю компенсуючи збитки, сплачуючи неустойку тощо, якщо це передбачено умовами укладеного між ними договору. При цьому управитель відповідає за рахунок вартості майна, переданого в управління, а в разі його недостатності - з іншого майна, що належить йому на праві власності. Інакше кажучи, управитель несе субсидіарну відповідальність перед третіми особами своїм власним майном. Це загальне правило. Спеціальне ж правило міститься в ч. З ст. 1043 ЦК, якою передбачається несення управителем субсидіарної відповідальності перед третіми особами й за його дії з перевищенням повноважень або встановлених обмежень, якщо треті особи доведуть, що вони не знали і не могли знати про це.

Права та обов'язки установника управління полягають у: а) виплаті управителю плати, обумовленої договором; б) попередженні управителя про те, що передане майно є предметом договору застави (ч. 2 ст. 1039 ЦК); в) несенні тягаря утримання майна, внаслідок чого установник управління компенсує управителю витрати, понесені на утримання майна; г) вимозі від управителя плодів та доходів, одержаних внаслідок управління майном, які за загальним правилом, встановленим в ч. 2 ст. 89 ЦК, належать власнику майна; д) прийнятті від управителя майна або виконанні інших дій, передбачених договором, після його припинення, наприклад, по передачі у власність управителя цього майна з відповідним оформленням прав на нього тощо.