Права і обов'язки сторін

У договорі, що зобов'язує дві сторони, яким є договір про передачу "ноу-хау", права однієї сторони - суть обов'язку іншої сторони, і навпаки. Тому розглянемо обов'язки володільця права на "ноу-хау" і набувача "ноу-хау".

До обов'язків володільця права на "ноу-хау" належать:

- наділення набувача "ноу-хау" правом на використання "ноу-хау" шляхом передачі повного обсягу інформації, що становить його суть. Передача інформації може здійснюватися у різних формах: передача технічної та іншої документації; надання необхідної технічної допомоги; співбесіди та демонстрація того або іншого об'єкта (моделі, агрегату, пристрою), у процесі яких набувачеві "ноу-хау" повідомляються технічні відомості, розкриваються закладені в об'єкті конструктивні та інші рішення; навчання фахівців набувача (передання досвіду, навичок, прийомів роботи); продаж обладнання, приладів, матеріалів, необхідних для освоєння технологічних процесів.

Зазначеному обов'язку володільця права на "ноу-хау" кореспондує право набувача "ноу-хау" вимагати від нього надання повної, достовірної та достатньої інформації для досягнення очікуваних результатів, включаючи й результати, отримані володільцем права на "ноу-хау" при дослідному використанні "ноу-хау", а при укладенні договору про передачу "ноу-хау" на виключній основі підтвердження відсутності прав третіх осіб на "ноу-хау". Прийняття інформації набувачем підтверджується у формі, визначеній у договорі (акт);

- надання набувачеві "ноу-хау" технічної допомоги з метою забезпечення можливості використання "ноу-хау", постійного технічного і консультаційного сприяння, включаючи сприяння в навчанні та підвищенні кваліфікації персоналу.

Основними обов'язками набувача "ноу-хау" є:

• - освоєння "ноу-хау", що йому передається з метою його використання відповідно до умов договору. Володілець права на "ноу-хау" зацікавлений у тому, щоб набувач швидко освоїв використання "ноу-хау" й активно займався збутом виготовленої продукції, особливо, якщо договором передбачена виплата винагороди у вигляді роялті. Для цього до договору вводяться спеціальні умови, зокрема обумовлюється строк, протягом якого набувач "ноу-хау" повинен його освоїти і почати збут продукції, а також наслідки, пов'язані з порушенням цих умов, аж до розірвання договору. У випадку якщо набувач не вкладеться в строк, обумовлений у договорі, і сторони не домовляться про його продовження, володілець права на "ноу-хау" може залишити за собою право замінити вид договору про передачу "ноу-хау" з виключної основи на невиключну, письмово повідомивши про це набувача "ноу-хау". При передачі "ноу-хау" на невиключній основі володілець права на "ноу-хау" взагалі не має права пред'являти такі вимоги набувачеві "ноу-хау", оскільки має можливість разом з останнім самостійно використовувати "ноу-хау" у власному виробництві, збувати продукцію, виготовлену з використанням "ноу-хау", або передавати в подальшому це ж "ноу-хау" третім особам. Хоча за взаємною угодою сторін умова про обов'язок набувача "ноу-хау" освоїти технологію його застосування і в цьому випадку може бути включена в договір;
• - оплата "ноу-хау" в строки, передбачені договором. Володілець права на "ноу-хау" має право вимагати оплати переданого "ноу-хау". Якщо весь платіж або велика частина платежів за договором становитиме роялті, то володільцеві права на "ноу-хау" надається право визначення методики обчислення платежів, а набувач зобов'язаний надавати у встановлені договором строки звітність, яка б свідчила про ефективність використання "ноу-хау";
• - здійснення випуску продукції" відповідної якості, що виробляється із застосуванням "ноу-хау".

Сторони зобов'язані інформувати одна одну про вдосконалення "ноу-хау", якщо це випливає з договору.

Відповідальність за договором. Сторонам договору про передачу "ноу-хау" надається можливість вільно визначати не лише зміст умов цього договору, але й умови відповідальності сторін, а також штрафні санкції. Як правило, йдеться про стягнення неустойки і відшкодування збитків, які були заподіяні стороні договору.