Заходи процесуального примусу

 

ЦПК України включає главу 9 розділу І "Заходи процесуального примусу". Заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановления ухвали.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення(ст. 90-91 ЦПК). Порядок застосування названих заходів процесуального примусу закріплено у ст. ст. 92- 94 ЦПК України.

За порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, застосовується попередження.

Попередження - це усне застереження суду, яким він попереджає особу, винну у порушенні порядку під час судового засідання, про неприпустимість таких дій в майбутньому, необхідність дотримуватися встановленого порядку та виконувати розпорядження головуючого. Цей захід застосовується до будь-яких осіб, що присутні у залі судового засідання та своєю поведінкою заважають здійсненню судочинства (наприклад, розмова по телефону, лайка, бійка та інші хуліганські дії).

Попередження оформлюється відповідною ухвалою суду, яка постановляється без виходу судді до нарадчої кімнати. Дана ухвала не оскаржується.

Суд може застосовувати цей захід без обмежень.

Видалення із залу судового засідання - це окремий захід процесуального примусу, який застосовується у разі повторного порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого.

Цей захід може застосовуватись до тих осіб, що присутні у залі судового засідання, до яких вже застосовувався попередній захід- попередження. Цей захід може застосовуватись тільки за наявності двох умов: 1) порушення правил поведінки під час проведення судового засідання; 2) до особи вже застосовувався захід процесуального примусу за протиправну поведінку у вигляді попередження.

Особа видаляється із залу судового засідання на підставі ухвали суду, яка постановляється без виходу до нарадчої кімнати. Ухвала не оскаржується в апеляційному порядку.

Виконання цієї ухвали покладається на судового розпорядника.

У випадках застосування цього заходу до перекладача, суд, з метою забезпечення прав учасників процесу, які саме користуються його послугами, оголошує перерву для його заміни.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (ч. І, ч.4 ст. 137 ЦПК).

За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, в тому числі з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність. Притягнення до такої відповідальності не звільняє винних осіб від обов'язку подати докази (ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК).

За такої ситуації суд може застосувати такий захід, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

Примусове вилучення доказів оформлюється ухвалою суду, в якій повинні міститись наступні реквізити: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення. Ухвала оформлюється як окремий письмовий документ та не оскаржується в апеляційному порядку. Виконується ухвала суду державними виконавцями.

Державний виконавець вилучає в осіб, зазначених в ухвалі, відповідні письмові чи речові докази та передає їх до суду для дослідження. Витрати покладаються на винну особу.

Привід свідка. Відповідно до ст. 50 ЦПК України свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

Якщо в справі є відомості про належне повідомлення свідка про час і місце судового засідання, відсутня його заява про неможливість з'явитися до суду або причини неявки визнаються судом неповажними, в цьому випадку суд може застосувати до порушника такий захід процесуального примусу як привід свідка. Якщо свідок повідомив про причини неявки й вони є поважними, суд повторно викликає свідка до суду, а привід не застосовується.

Про застосування названого процесуального заходу судом постановляється ухвала, в якій зазначаються: ім'я, фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ця ухвала не оскаржується в апеляційному порядку та виконується негайно.

Привід свідка здійснюється через органи внутрішніх справ з відшкодуванням з винної особи витрат в дохід держави.

Працівник міліції, який призначений для виконання приводу, на підставі наявних у постанові (ухвалі) даних (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження і місце проживання) зобов'язаний достовірно встановити особу, по відношенню до якої вона винесена. Якщо в постанові (ухвалі) відсутні окремі дані, що не дозволяють установити цю особу або місце її перебування, і вияснити їх неможливо, орган внутрішніх справ негайно сповіщає про це прокурора, слідчого, орган дізнання або суд, що винесли постанову (ухвалу) про привід.

Після встановлення особи, яка підлягає приводу, працівник міліції оголошує їй постанову (ухвалу) про привід під розписку. Відмова від підпису із зазначенням мотивів відзначається в постанові (ухвалі) і затверджується виконавцем приводу.

Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані як свідки: недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання; особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, - про такі відомості; священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку, також особи, які мають дипломатичний імунітет, якщо вони на надали згоди на їх допит, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. Також не піддягають приводу малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.

В разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органів внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Інші особи, крім свідка, примусовому приводу не підлягають. Разом з тим, у ст. 146 ЦПК України передбачено також можливість примусового приводу відповідача для проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи у справах про встановлення батьківства. Привід відповідача відбувається за аналогією.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы

Схожі підручники

 
 

Залишити коментар

 

Коментарів - всього 0