Рекомендації до процедур аудиту капіталу
Рекомендації до процедур аудиту капіталу
План
1. Рекомендації до процедур аудиту капіталу.
2. Аналіз капіталу в процесі проведення аудиту.
Наведені практичні рекомендації щодо реалізації програми аудиту полегшать та спростять проведення аудиторської пере-вірки операцій з капіталом.
Практичні рекомендації:
¦ Детально ознайомитись із бізнесом клієнта, організацій-ною структурою виробництва та виробничими циклами, вивчи-ти наказ про облікову політику.
¦ Підтвердити, що статутний капітал відображає зафіксова-ну в установчих документах загальну вартість активів. Щодо підприємств, для яких не передбачена фіксована сума, — суму фактичного внеску.
¦ Перевірити, що «Додатково вкладений капітал» акціонер-них товариств відображає перевищення номінальної вартості акцій, а інших підприємств — суми понад статутний капітал.
¦ Підтвердити, що «Інший додатковий капітал» відображає суми дооцінки, уцінки активів, активів безкоштовно отриманих та ін. Фінансові інвестиції, що вкладені в інші підприємства, є ак-тивами, тобто їх справедлива вартість не нижче номінальної.
¦ Упевнитись, що резервний капітал створений за рахунок прибутку підприємства.
¦ Упевнитись, що нерозподілений прибуток одержано за ра-хунок виконання всіх договорів та інших документів, що впливають на капітал.
¦ Упевнитись, що забезпечення та цільове фінансування відпо-відає законодавчим нормам та отримані із відповідних джерел.
¦ Підтвердити суму боргових зобов'язань.
¦ Вплив зміни облікової політики на події та операції ми-нулих періодів відобразити наступним шляхом: коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, по-вторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
¦ Перевірити документи, що підтверджують вартість капіталу. Оцінити їх достовірність.
¦ Для акціонерних товариств проаналізувати котировку акцій підприємства на біржах цінних паперів, висловити думку.
¦ Проаналізувати умови галузі, що впливають на бізнес підприємства (ринок і конкуренція, характер діяльності, зміни в технології виробництва, комерційний ризик, скорочення чи роз-ширення діяльності, несприятливі умови, нормативно-правова база, вимоги, пов'язані з охороною довкілля, пропозиція та вартість елек-троенергії тощо [12, с.286] ).
Практичні рекомендації:
¦ Підтвердити, що формування статутного капіталу вико-нане згідно з чинним законодавством. Сума статутного капіталу за балансом і сума в Державному реєстрі є тотожними. Оцінка статутного капіталу покривається справедливою вартістю активів. Доцільно виконати детальний аналіз (за ряд періодів) рентабель-ності капіталу (акціонерного, власного), оборотності та манев-реності власного капіталу, ліквідності, фінансової стійкості, при-бутковості акцій тощо.
¦ Упевнитися, що «Неоплачений капітал» є сума заборгова-ності власників за внесками до статутного фонду, підтвердити його оцінку.
¦ Підтвердити, що сума вилученого капіталу відображає фак-тичну собівартість викуплених акцій.
¦ Перевірити строки та відсотки залученого капіталу, підтвер-дити його оцінку.
¦ З'ясувати шляхи надходження капіталу на підприємство та його правове забезпечення, чи оформлені відповідні договори інвестування, умови тощо.
¦ Оцінити систему корпоративного управління. Сутність та ризики контролю за збереженням капіталу підприємства.
¦ Розглянути стратегічні плани розвитку підприємства. Оці-нити результативність управлінського персоналу в даному на-прямку та ступінь інформативності з даних питань для власників/ інвесторів/ акціонерів.
Практичні рекомендації:
¦ Одержати копії всіх договорів підприємства, що зв'язані з правами або з обмеженнями на всі рахунки капіталу. Визначити суттєвість договорів і їх вплив на капітал підприємства.
¦ Узагальнити в робочих документах положення договорів для розкриття в фінансовій звітності. Визначити розміри обме-жень сальдо капіталу в силу положень договорів та узагальнити для розкриття в фінансових звітах.
¦ Підтвердити суми збільшення (зменшення) додаткового капіталу, співставити сальдо із сальдо рахунків відповідних ак-тивів. При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх до оцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з од-ночасним зменшенням додаткового капіталу. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта ос-новних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітно-го періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшен-ня іншого додаткового капіталу.
¦ Підтвердити, у разі наявності (на дату проведення черго-вої (останньої) уцінки об'єкта основних засобів), що перевищен-ня суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корис-ності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення корисності сума чергової (остан-ньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямо-вується на зменшення іншого додаткового капіталу .
¦ Перевірити зміну розміру додаткового капіталу в резуль-таті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його роз-поділу між власниками (учасниками).
¦ Визначити кількість випущених та анульованих акцій та порівняти їх із книгою реєстрації власників акцій. Встановити, що метод анулювання акцій адекватний.
¦ Вивчити супровідну документацію на предмет суттєвих операцій, що впливають на оплачений капітал, внесений капі- тал, викуплені акції тощо. Визначити, чи були дозволені ці опе-рації, чи відповідають статуту підприємства. Перевірити, чи об-ліковані ці записи відповідно до П(С)БО.
¦ Провести аналіз рахунків капіталу в динаміці, висловити думку.
¦ Перевірити розкриття інформації акціонерних товариств у примітках до фінансових звітів про:
- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які пе-редбачається здійснити передачу;
- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійсне-на передплата, у порівнянні із передбаченими величинами;
- акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями;
- кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої ча-стини статутного капіталу;
- номінальну вартість акцій;
- зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що пе-ребувають в обігу;
- права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення ка-піталу;
- акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асо-ційованим підприємствам;
- перелік засновників і кількість акцій, якими вони воло-діють;
- кількість акцій, які перебувають у власності членів вико-навчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;
- акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум.
Практичні рекомендації:
¦ Провести перевірку на арифметичну точність розрахунку фінансового результату на кінець періоду. Перевірити та підтвер-дити розрахунки відстрочених податкових активів та зобов'язань.
¦ Співставити зміни в нерозподіленому прибутку з чистим доходом підприємства та іншими відповідними операціями.
¦ Підтвердити визнання доходу та витрат за звітний період.
¦ Одержати детальний перелік операцій, що здійснювались за рахунок прибутку. Проаналізувати, висловити думку про доцільність використання прибутку в плані збільшення прито-ку капіталу.
¦ Підтвердити виплату дивідендів по суттєвих сумах.
¦ Оцінку фінансового стану можна провести, скориставшись рекомендаціями розділу 11.4.
Практичні рекомендації:
¦ З 'ясувати, чи дотримується обраний в обліковій політиці метод нарахування капіталу.
¦ З'ясувати причини вибуття капіталу.
¦ Перевірити, чи були належним чином визначені борги та права відчуження капіталу за борги.
¦ Підтвердити операції з дивідендами.
¦ Підтвердити необхідне розкриття інформації стосовно капіталу підприємства.
Додаткові процедури повинні базуватись на необхідності більш глибокого розуміння контролю, оціненого ризику суттє-вих перекручень та на оцінці того, чи були основні процедури достатні для досягнення цілей аудиту.
Аналіз капіталу в процесі проведення аудиту
При проведенні аудиту капіталу особливу увагу необхідно приділити аналізу власного та позикового капіталу. Чи «проїдаєть-ся» власний капітал, адже сьогоднішні прибутки можуть бути тимчасовими за рахунок реалізації власних фондів. Необхідно дати оцінку використання позикового капіталу, чи уміло керів-ництво підприємством використовує позики, чи вони теж «про-їдаються».
В ході аналізу корисно розглядати також вплив окремих груп і одиниць товарів на формування прибутку. Виділяються конк-ретні товари, які «принесли» найбільший прибуток, а також і ті, які «принесли» збиток. Але це вже питання більш детального аналізу.
Розглядаючи структуру активів, необхідно переконатися на-скільки вона раціональна, тобто збалансована за складом (пев-ними видами) в певних пропорціях. Це відноситься як до співвідношення основного і оборотного капіталів, так і до струк-тури власне оборотного капіталу (активи, що швидко, середньо і поволі реалізуються). В цьому випадку складаються якнайкращі умови для високої оборотності. Найбільший період має, як пра-вило, основний капітал, який є засобом для довготривалого ви-користання самим підприємством. Тому він рідко трансфор-мується в грошову форму. Вся решта активів — оборотний капітал — призначена для реалізації або споживання і тому може не-одноразово міняти свою форму протягом певного проміжку часу.
Аудитору необхідно звернути увагу, що залучення кредитів робить запаси більш дорогими, ніж у конкурентів і накликає на підприємство або небезпеку проведення агресивного маркетин-гу з їх боку, тобто пропозиції більш дешевих товарів, надання додаткових послуг, або небезпеку вимушеного збільшення цін на власні товари, що також не сприяє зміцненню позицій підприємства на ринку. І в тому, і в іншому випадку підприєм-ство обмежує себе в маневрі коштами (наприклад, неможливі-стю встановити систему знижок).
Будь-яке підприємство є об'єктом інвестування і володіє тими або іншими характеристиками, які формують його інве-стиційну привабливість. Інвестор зацікавлений у віддачі — ефективності вкладення коштів. Для власників підприємства це питання стає актуальним з першого дня існування підприєм-ства. Коефіцієнти рентабельності власного, інвестованого капі-талів допомагають у вирішенні питання інвестиційної приваб-ливості підприємства. Найпростіший спосіб оцінки привабли-вості підприємства для інвестора — порівняння рівня показників рентабельності з рівнем відсотка, що отримується за депозитом в банку, або рівнем прибутковості коштів, що вкладаються в дер-жавні цінні папери (облігації, векселі).
Важливим показником є розмір чистого прибутку у розпоряд-женні підприємства. Саме від нього залежить рівень дивідендів, яку частину чистого прибутку було вирішено направити на виплату дивідендів по акціях. Рівень дивідендів на прості акції залежить також від частки привілейованих акцій в загальній кількості акцій, випущених акціонерним підприємством, і встановленого рівня ди-відендів по них. При незначних змінах чистого прибутку (що на-правляється на виплату дивідендів) збільшення частки привілейо-ваних акцій призводить до коливання рівня дивідендів на просту акцію. Чим вище рівень дивідендів по привілейованих акціях, тим більше ризик держателів простих акцій. А ризик держателів привілейованих акцій прямопропорціонально залежить (підви-щується) від збільшення частки цих акцій в загальній кількості і високого на них дивіденду.
Держателів звичайних акцій більшою мірою, ніж дивіден-ди, цікавить курс акцій. Він залежить від багатьох чинників і фінансових показників акціонерного підприємства, ринкової кон'юнктури цінних паперів (це характеристики для аналізу відкритих акціонерних підприємств).
Якщо поточний стан підприємства можна описати показни-ками прибутковості (рентабельності), то перспективний стан можна описати показниками продуктивності праці, які характе-ризують і технологічний, і організаційний стан підприємства по відношенню до конкурентів. Головна особливість показників, що аналізують продуктивність, полягає в тому, що вони повинні дозволити аналізувати стан справ з поправкою на інфляцію. Підприємство, що добилося високих фінансових результатів за рахунок кон'юнктури, що вдало склалася на ринку, не має реаль-них перспектив, якщо воно не зуміє реально підвищити продук-тивність праці . При цьому слід зважати на те, що продуктивність праці і стійкість на ринку — величини досить тісно зв'язані: підприємство, яке має середню продуктивність, а не більшу, ніж у інших, перебуває в постійній залежності від ринку, а підвищення продуктивності праці знижує цю залежність. В ринкових умовах продуктивність праці недостатньо розгля-дати тільки як здатність випускати або продавати максималь-ний об'єм продукції в одиницю часу або з розрахунку на одно-го зайнятого. Часто це вже не здатність продавати багато вже освоєних видів продукції, а уміння випустити і продати швид-ше за своїх конкурентів принципово нову продукцію, що за-довольняє потреби клієнта. В цих умовах показниками про-дуктивності праці можуть служити такі, як «кількість нових товарів в одиницю часу», «час, затрачений на те, щоб товар вийшов на новий ринок», «час, затрачений на освоєння ніші ринку» тощо.
На Заході широке застосування отримала система фінан-сового аналізу «Дюпон» (DuPont System Analysis), звана іна-кше «Дюпон-каскад» або просто «Каскад». Мета аналізу за цією системою — виконати широкий огляд діяльності ком-панії, для чого:
¦ визначити п'ять основних відношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерської звітності;
¦ отримати уявлення про розвиток компанії в часі (аналі-зуючи динаміку коефіцієнтів);
¦ намітити основні напрями для більш глибокого вивчення.
В основу системи «Дюпон» покладено модель, яка відоб-ражає жорстку факторну залежність між чинниками, що вхо-дять в неї:
1. Нетто-прибутковість власного капіталу (НПВК) — ос-новний, результативний показник. Максимізація цього по-казника — основна задача управління підприємством.
Нетто-прибутковість власного капіталу залежить від трьох чинників: загальної рентабельності підприємства, структури ка-піталу, оборотності наявних фондів. Це описується представле-ними нижче показниками.
2. Нетто-прибутковість продаж (НППр).
3. Оборотність активів (ОА).
4. Нетто-прибутковість активів (НПА).
Показник відображає ефективність операцій з погляду здат-ності отримання прибутку на вкладені в активи засоби.
5. Коефіцієнт капіталізації (К).
Ці чинники узагальнюють головні сторони фінансово-гос-подарської діяльності підприємства, а разом з цим і бухгалтерсь-ку звітність. Нетто-прибутковість продаж є основною характе-ристикою «Звіту про фінансові результати» і їх використання, капіталізація — структури джерел засобів, оборотність активів — валюти балансу і суми продаж.
Рівняння Дюпона при використанні будь-якого з трьох вка-заних підходів дозволяє визначити вплив кожного елемента на фінансовий стан підприємства.
Останнім рівнянням визначається, чим викликані зміни прибутковості власного капіталу — операційною структурою бізнесу (прибутковістю активів) чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (капіталізацією).
За показником нетто-прибутковості (або прибутковості) влас-ного капіталу судять про перспективи бізнесу, ступінь стійкості підприємства на ринку, наявність фінансових резервів підвищен-ня конкурентоспроможності фірми.
Якщо показник прибутковості недостатньо високий, по-трібно провести аналіз факторів прибутковості з метою вияви-ти і кількісно оцінити вплив окремих елементів господарського процесу на чистий фінансовий результат. За відсутності резервів підвищення ефективності діяльності підприємство повинне або збільшити продажну ціну (в межах попиту), або переорієнтува-ти діяльність.
Якщо ж прибутковість перевищує середню норму, то мож-на говорити або про високу ефективність використання наяв-них ресурсів, або про отримання надприбутку. Останнє, як пра-вило, свідчить про наявність резерву підвищення конкуренто-спроможності підприємства: воно може понизити ціну товарів, що реалізуються, і одночасно збільшити об'єм продаж або ж полі-пшити якість товару за рахунок збільшення його собівартості (без підвищення ціни).
Відповідно до методичних рекомендацій, запропонованих аудиторською палатою України, та Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств [121 ] можна розраховувати наступні групи аналітичних коефіцієнтів (табл. 11.3, 11.4), коментар [242].
Аналіз фінансового стану є одним із елементів перевірки підприємства на подальшу безперервну діяльність. Г.М. Дави-дов [68, с.272-282] аналіз фінансового стану пропонує проводи-ти за рядом методів: метод читання зовнішньої звітності, метод галузевого порівняльного аналізу, метод порівняльного аналізу обліко-вих та звітних даних клієнта за кілька минулих періодів часу, ме-тод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора, метод коефіцієнтного аналізу.
Поглиблений аналіз Г.М. Давидов представляє наступними процедурами: попередній огляд економічного та фінансового стану підприємства та виявлення «хворих» статей балансу, оцін-ка та аналіз економічного потенціалу підприємства: майнового та фінансового стану, оцінка та аналіз результативності фінансо-во-господарської діяльності підприємства: ділової активності, рентабельності, ринкової та інвестиційної активності. Крім того Г.М. Давидов [68, с.108] вважає, що аудит концептуальних на-прямків розвитку підприємства дає можливість скласти загаль-ний висновок про ефективність організації клієнта, оцінити, як задовольняє вона основні статутні вимоги щодо діяльності. Ме-тою та завданнями такого аудиту він вважає: оцінити ступінь ефек-тивності організації клієнта і відповідності цієї організації ста-тутним завданням підприємства. В методиці складання виснов-ку про ефективність організації роботи клієнта Г.М. Давидов пропонує наступні етапи перевірки: показники ефективності, позиція в галузі і можливості конкуренції, тенденції, оцінюван-ня ефективності, підвищення ефективності. Етапи перевірки суп-роводжують відповідні процедури аудиту. Цей підхід Г.М. Дави-дова стосовно аналізу використовується в розроблених програ-мах, оскільки висловлення думки, що підприємство прибуткове та в майбутньому буде ефективно та безперервно працювати, по-требує ґрунтовного аналізу.
Запропонована програма аудиту дозволяє охопити всі опе-рації підприємства з капіталом, в ній відображені основні про-цедури, застосування яких необхідно для вирішення основних завдань аудиторської перевірки. Дана типова програма аудиту капіталу може бути використана аудитором при перевірці будь- якого підприємства. Виявлені аудитором за допомогою розроб-лених програм порушення заносяться до робочих документів, а пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.
План
1. Рекомендації до процедур аудиту капіталу.
2. Аналіз капіталу в процесі проведення аудиту.
Наведені практичні рекомендації щодо реалізації програми аудиту полегшать та спростять проведення аудиторської пере-вірки операцій з капіталом.
Практичні рекомендації:
¦ Детально ознайомитись із бізнесом клієнта, організацій-ною структурою виробництва та виробничими циклами, вивчи-ти наказ про облікову політику.
¦ Підтвердити, що статутний капітал відображає зафіксова-ну в установчих документах загальну вартість активів. Щодо підприємств, для яких не передбачена фіксована сума, — суму фактичного внеску.
¦ Перевірити, що «Додатково вкладений капітал» акціонер-них товариств відображає перевищення номінальної вартості акцій, а інших підприємств — суми понад статутний капітал.
¦ Підтвердити, що «Інший додатковий капітал» відображає суми дооцінки, уцінки активів, активів безкоштовно отриманих та ін. Фінансові інвестиції, що вкладені в інші підприємства, є ак-тивами, тобто їх справедлива вартість не нижче номінальної.
¦ Упевнитись, що резервний капітал створений за рахунок прибутку підприємства.
¦ Упевнитись, що нерозподілений прибуток одержано за ра-хунок виконання всіх договорів та інших документів, що впливають на капітал.
¦ Упевнитись, що забезпечення та цільове фінансування відпо-відає законодавчим нормам та отримані із відповідних джерел.
¦ Підтвердити суму боргових зобов'язань.
¦ Вплив зміни облікової політики на події та операції ми-нулих періодів відобразити наступним шляхом: коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, по-вторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
¦ Перевірити документи, що підтверджують вартість капіталу. Оцінити їх достовірність.
¦ Для акціонерних товариств проаналізувати котировку акцій підприємства на біржах цінних паперів, висловити думку.
¦ Проаналізувати умови галузі, що впливають на бізнес підприємства (ринок і конкуренція, характер діяльності, зміни в технології виробництва, комерційний ризик, скорочення чи роз-ширення діяльності, несприятливі умови, нормативно-правова база, вимоги, пов'язані з охороною довкілля, пропозиція та вартість елек-троенергії тощо [12, с.286] ).
Практичні рекомендації:
¦ Підтвердити, що формування статутного капіталу вико-нане згідно з чинним законодавством. Сума статутного капіталу за балансом і сума в Державному реєстрі є тотожними. Оцінка статутного капіталу покривається справедливою вартістю активів. Доцільно виконати детальний аналіз (за ряд періодів) рентабель-ності капіталу (акціонерного, власного), оборотності та манев-реності власного капіталу, ліквідності, фінансової стійкості, при-бутковості акцій тощо.
¦ Упевнитися, що «Неоплачений капітал» є сума заборгова-ності власників за внесками до статутного фонду, підтвердити його оцінку.
¦ Підтвердити, що сума вилученого капіталу відображає фак-тичну собівартість викуплених акцій.
¦ Перевірити строки та відсотки залученого капіталу, підтвер-дити його оцінку.
¦ З'ясувати шляхи надходження капіталу на підприємство та його правове забезпечення, чи оформлені відповідні договори інвестування, умови тощо.
¦ Оцінити систему корпоративного управління. Сутність та ризики контролю за збереженням капіталу підприємства.
¦ Розглянути стратегічні плани розвитку підприємства. Оці-нити результативність управлінського персоналу в даному на-прямку та ступінь інформативності з даних питань для власників/ інвесторів/ акціонерів.
Практичні рекомендації:
¦ Одержати копії всіх договорів підприємства, що зв'язані з правами або з обмеженнями на всі рахунки капіталу. Визначити суттєвість договорів і їх вплив на капітал підприємства.
¦ Узагальнити в робочих документах положення договорів для розкриття в фінансовій звітності. Визначити розміри обме-жень сальдо капіталу в силу положень договорів та узагальнити для розкриття в фінансових звітах.
¦ Підтвердити суми збільшення (зменшення) додаткового капіталу, співставити сальдо із сальдо рахунків відповідних ак-тивів. При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх до оцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з од-ночасним зменшенням додаткового капіталу. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта ос-новних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітно-го періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшен-ня іншого додаткового капіталу.
¦ Підтвердити, у разі наявності (на дату проведення черго-вої (останньої) уцінки об'єкта основних засобів), що перевищен-ня суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корис-ності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення корисності сума чергової (остан-ньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямо-вується на зменшення іншого додаткового капіталу .
¦ Перевірити зміну розміру додаткового капіталу в резуль-таті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його роз-поділу між власниками (учасниками).
¦ Визначити кількість випущених та анульованих акцій та порівняти їх із книгою реєстрації власників акцій. Встановити, що метод анулювання акцій адекватний.
¦ Вивчити супровідну документацію на предмет суттєвих операцій, що впливають на оплачений капітал, внесений капі- тал, викуплені акції тощо. Визначити, чи були дозволені ці опе-рації, чи відповідають статуту підприємства. Перевірити, чи об-ліковані ці записи відповідно до П(С)БО.
¦ Провести аналіз рахунків капіталу в динаміці, висловити думку.
¦ Перевірити розкриття інформації акціонерних товариств у примітках до фінансових звітів про:
- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які пе-редбачається здійснити передачу;
- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійсне-на передплата, у порівнянні із передбаченими величинами;
- акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями;
- кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої ча-стини статутного капіталу;
- номінальну вартість акцій;
- зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що пе-ребувають в обігу;
- права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення ка-піталу;
- акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асо-ційованим підприємствам;
- перелік засновників і кількість акцій, якими вони воло-діють;
- кількість акцій, які перебувають у власності членів вико-навчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;
- акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум.
Практичні рекомендації:
¦ Провести перевірку на арифметичну точність розрахунку фінансового результату на кінець періоду. Перевірити та підтвер-дити розрахунки відстрочених податкових активів та зобов'язань.
¦ Співставити зміни в нерозподіленому прибутку з чистим доходом підприємства та іншими відповідними операціями.
¦ Підтвердити визнання доходу та витрат за звітний період.
¦ Одержати детальний перелік операцій, що здійснювались за рахунок прибутку. Проаналізувати, висловити думку про доцільність використання прибутку в плані збільшення прито-ку капіталу.
¦ Підтвердити виплату дивідендів по суттєвих сумах.
¦ Оцінку фінансового стану можна провести, скориставшись рекомендаціями розділу 11.4.
Практичні рекомендації:
¦ З 'ясувати, чи дотримується обраний в обліковій політиці метод нарахування капіталу.
¦ З'ясувати причини вибуття капіталу.
¦ Перевірити, чи були належним чином визначені борги та права відчуження капіталу за борги.
¦ Підтвердити операції з дивідендами.
¦ Підтвердити необхідне розкриття інформації стосовно капіталу підприємства.
Додаткові процедури повинні базуватись на необхідності більш глибокого розуміння контролю, оціненого ризику суттє-вих перекручень та на оцінці того, чи були основні процедури достатні для досягнення цілей аудиту.
Аналіз капіталу в процесі проведення аудиту
При проведенні аудиту капіталу особливу увагу необхідно приділити аналізу власного та позикового капіталу. Чи «проїдаєть-ся» власний капітал, адже сьогоднішні прибутки можуть бути тимчасовими за рахунок реалізації власних фондів. Необхідно дати оцінку використання позикового капіталу, чи уміло керів-ництво підприємством використовує позики, чи вони теж «про-їдаються».
В ході аналізу корисно розглядати також вплив окремих груп і одиниць товарів на формування прибутку. Виділяються конк-ретні товари, які «принесли» найбільший прибуток, а також і ті, які «принесли» збиток. Але це вже питання більш детального аналізу.
Розглядаючи структуру активів, необхідно переконатися на-скільки вона раціональна, тобто збалансована за складом (пев-ними видами) в певних пропорціях. Це відноситься як до співвідношення основного і оборотного капіталів, так і до струк-тури власне оборотного капіталу (активи, що швидко, середньо і поволі реалізуються). В цьому випадку складаються якнайкращі умови для високої оборотності. Найбільший період має, як пра-вило, основний капітал, який є засобом для довготривалого ви-користання самим підприємством. Тому він рідко трансфор-мується в грошову форму. Вся решта активів — оборотний капітал — призначена для реалізації або споживання і тому може не-одноразово міняти свою форму протягом певного проміжку часу.
Аудитору необхідно звернути увагу, що залучення кредитів робить запаси більш дорогими, ніж у конкурентів і накликає на підприємство або небезпеку проведення агресивного маркетин-гу з їх боку, тобто пропозиції більш дешевих товарів, надання додаткових послуг, або небезпеку вимушеного збільшення цін на власні товари, що також не сприяє зміцненню позицій підприємства на ринку. І в тому, і в іншому випадку підприєм-ство обмежує себе в маневрі коштами (наприклад, неможливі-стю встановити систему знижок).
Будь-яке підприємство є об'єктом інвестування і володіє тими або іншими характеристиками, які формують його інве-стиційну привабливість. Інвестор зацікавлений у віддачі — ефективності вкладення коштів. Для власників підприємства це питання стає актуальним з першого дня існування підприєм-ства. Коефіцієнти рентабельності власного, інвестованого капі-талів допомагають у вирішенні питання інвестиційної приваб-ливості підприємства. Найпростіший спосіб оцінки привабли-вості підприємства для інвестора — порівняння рівня показників рентабельності з рівнем відсотка, що отримується за депозитом в банку, або рівнем прибутковості коштів, що вкладаються в дер-жавні цінні папери (облігації, векселі).
Важливим показником є розмір чистого прибутку у розпоряд-женні підприємства. Саме від нього залежить рівень дивідендів, яку частину чистого прибутку було вирішено направити на виплату дивідендів по акціях. Рівень дивідендів на прості акції залежить також від частки привілейованих акцій в загальній кількості акцій, випущених акціонерним підприємством, і встановленого рівня ди-відендів по них. При незначних змінах чистого прибутку (що на-правляється на виплату дивідендів) збільшення частки привілейо-ваних акцій призводить до коливання рівня дивідендів на просту акцію. Чим вище рівень дивідендів по привілейованих акціях, тим більше ризик держателів простих акцій. А ризик держателів привілейованих акцій прямопропорціонально залежить (підви-щується) від збільшення частки цих акцій в загальній кількості і високого на них дивіденду.
Держателів звичайних акцій більшою мірою, ніж дивіден-ди, цікавить курс акцій. Він залежить від багатьох чинників і фінансових показників акціонерного підприємства, ринкової кон'юнктури цінних паперів (це характеристики для аналізу відкритих акціонерних підприємств).
Якщо поточний стан підприємства можна описати показни-ками прибутковості (рентабельності), то перспективний стан можна описати показниками продуктивності праці, які характе-ризують і технологічний, і організаційний стан підприємства по відношенню до конкурентів. Головна особливість показників, що аналізують продуктивність, полягає в тому, що вони повинні дозволити аналізувати стан справ з поправкою на інфляцію. Підприємство, що добилося високих фінансових результатів за рахунок кон'юнктури, що вдало склалася на ринку, не має реаль-них перспектив, якщо воно не зуміє реально підвищити продук-тивність праці . При цьому слід зважати на те, що продуктивність праці і стійкість на ринку — величини досить тісно зв'язані: підприємство, яке має середню продуктивність, а не більшу, ніж у інших, перебуває в постійній залежності від ринку, а підвищення продуктивності праці знижує цю залежність. В ринкових умовах продуктивність праці недостатньо розгля-дати тільки як здатність випускати або продавати максималь-ний об'єм продукції в одиницю часу або з розрахунку на одно-го зайнятого. Часто це вже не здатність продавати багато вже освоєних видів продукції, а уміння випустити і продати швид-ше за своїх конкурентів принципово нову продукцію, що за-довольняє потреби клієнта. В цих умовах показниками про-дуктивності праці можуть служити такі, як «кількість нових товарів в одиницю часу», «час, затрачений на те, щоб товар вийшов на новий ринок», «час, затрачений на освоєння ніші ринку» тощо.
На Заході широке застосування отримала система фінан-сового аналізу «Дюпон» (DuPont System Analysis), звана іна-кше «Дюпон-каскад» або просто «Каскад». Мета аналізу за цією системою — виконати широкий огляд діяльності ком-панії, для чого:
¦ визначити п'ять основних відношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерської звітності;
¦ отримати уявлення про розвиток компанії в часі (аналі-зуючи динаміку коефіцієнтів);
¦ намітити основні напрями для більш глибокого вивчення.
В основу системи «Дюпон» покладено модель, яка відоб-ражає жорстку факторну залежність між чинниками, що вхо-дять в неї:
1. Нетто-прибутковість власного капіталу (НПВК) — ос-новний, результативний показник. Максимізація цього по-казника — основна задача управління підприємством.
Нетто-прибутковість власного капіталу залежить від трьох чинників: загальної рентабельності підприємства, структури ка-піталу, оборотності наявних фондів. Це описується представле-ними нижче показниками.
2. Нетто-прибутковість продаж (НППр).
3. Оборотність активів (ОА).
4. Нетто-прибутковість активів (НПА).
Показник відображає ефективність операцій з погляду здат-ності отримання прибутку на вкладені в активи засоби.
5. Коефіцієнт капіталізації (К).
Ці чинники узагальнюють головні сторони фінансово-гос-подарської діяльності підприємства, а разом з цим і бухгалтерсь-ку звітність. Нетто-прибутковість продаж є основною характе-ристикою «Звіту про фінансові результати» і їх використання, капіталізація — структури джерел засобів, оборотність активів — валюти балансу і суми продаж.
Рівняння Дюпона при використанні будь-якого з трьох вка-заних підходів дозволяє визначити вплив кожного елемента на фінансовий стан підприємства.
Останнім рівнянням визначається, чим викликані зміни прибутковості власного капіталу — операційною структурою бізнесу (прибутковістю активів) чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (капіталізацією).
За показником нетто-прибутковості (або прибутковості) влас-ного капіталу судять про перспективи бізнесу, ступінь стійкості підприємства на ринку, наявність фінансових резервів підвищен-ня конкурентоспроможності фірми.
Якщо показник прибутковості недостатньо високий, по-трібно провести аналіз факторів прибутковості з метою вияви-ти і кількісно оцінити вплив окремих елементів господарського процесу на чистий фінансовий результат. За відсутності резервів підвищення ефективності діяльності підприємство повинне або збільшити продажну ціну (в межах попиту), або переорієнтува-ти діяльність.
Якщо ж прибутковість перевищує середню норму, то мож-на говорити або про високу ефективність використання наяв-них ресурсів, або про отримання надприбутку. Останнє, як пра-вило, свідчить про наявність резерву підвищення конкуренто-спроможності підприємства: воно може понизити ціну товарів, що реалізуються, і одночасно збільшити об'єм продаж або ж полі-пшити якість товару за рахунок збільшення його собівартості (без підвищення ціни).
Відповідно до методичних рекомендацій, запропонованих аудиторською палатою України, та Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств [121 ] можна розраховувати наступні групи аналітичних коефіцієнтів (табл. 11.3, 11.4), коментар [242].
Аналіз фінансового стану є одним із елементів перевірки підприємства на подальшу безперервну діяльність. Г.М. Дави-дов [68, с.272-282] аналіз фінансового стану пропонує проводи-ти за рядом методів: метод читання зовнішньої звітності, метод галузевого порівняльного аналізу, метод порівняльного аналізу обліко-вих та звітних даних клієнта за кілька минулих періодів часу, ме-тод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора, метод коефіцієнтного аналізу.
Поглиблений аналіз Г.М. Давидов представляє наступними процедурами: попередній огляд економічного та фінансового стану підприємства та виявлення «хворих» статей балансу, оцін-ка та аналіз економічного потенціалу підприємства: майнового та фінансового стану, оцінка та аналіз результативності фінансо-во-господарської діяльності підприємства: ділової активності, рентабельності, ринкової та інвестиційної активності. Крім того Г.М. Давидов [68, с.108] вважає, що аудит концептуальних на-прямків розвитку підприємства дає можливість скласти загаль-ний висновок про ефективність організації клієнта, оцінити, як задовольняє вона основні статутні вимоги щодо діяльності. Ме-тою та завданнями такого аудиту він вважає: оцінити ступінь ефек-тивності організації клієнта і відповідності цієї організації ста-тутним завданням підприємства. В методиці складання виснов-ку про ефективність організації роботи клієнта Г.М. Давидов пропонує наступні етапи перевірки: показники ефективності, позиція в галузі і можливості конкуренції, тенденції, оцінюван-ня ефективності, підвищення ефективності. Етапи перевірки суп-роводжують відповідні процедури аудиту. Цей підхід Г.М. Дави-дова стосовно аналізу використовується в розроблених програ-мах, оскільки висловлення думки, що підприємство прибуткове та в майбутньому буде ефективно та безперервно працювати, по-требує ґрунтовного аналізу.
Запропонована програма аудиту дозволяє охопити всі опе-рації підприємства з капіталом, в ній відображені основні про-цедури, застосування яких необхідно для вирішення основних завдань аудиторської перевірки. Дана типова програма аудиту капіталу може бути використана аудитором при перевірці будь- якого підприємства. Виявлені аудитором за допомогою розроб-лених програм порушення заносяться до робочих документів, а пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.