Особливості формування цін на будівельну продукцію
Реферат на тему:
“Особливості формування цін на будівельну продукцію”
Зміст
Вступ 3
Розділ І
Визначення ринку будівельної продукції та формування цін на неї 6
Розділ ІІ
Система ціноутворення у будівництві України 9
Висновки 14
Список використаної літератури 16
Вступ
У ринковій економіці ціна - найпоширеніша економічна категорія; вона є грошовим виразом вартості товарів, послуг і ресурсів. З допомогою ціни вимірюються економічні показники обсягів виробництва й споживання, основних та оборотних фондів та ін. За умов ринку ціна відіграє зовсім іншу роль, ніж за централізованого планування народного господарства. За ринкової економіки ціна є всезагальним регулятором процесу суспільного відтворення, вплив якого на діяльність господарюючих суб'єктів доповнюється іншими регуляторами, які застосовує держава (податками, процентними ставками, валютним курсом, дотаціями).
Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі особливості.
По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка охоплює базисну кошторисну вартість будівництва й таку, яка визначається на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами й цінами. Вартість будівництва визначається в процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), ураховує додаткові витрати замовника й підрядчика у зв'язку з лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельну продукцію в недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).
По-друге, у будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м2 житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжкомісця для лікарень, санаторіїв посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення під час продажу будівельної продукції.
По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об'єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість за рахунок місцевих відмінностей: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт та нульового циклу, витрат на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.
По-четверте, ціни в будівництві виконують планово-облікові функції, що є підставою для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи й надані послуги, а також для складання звітів.
По-п'яте, дуже великою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат та планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються за затвердженими нормами в процентах до прямих витрат, а планові нагромадження - у процентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Перераховані особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.
Уряд України поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. У 2000 р. було затверджено його новий порядок у складі державних будівельних норм (ДБН). Цей порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДБН Д.1.1-1-2000), ураховує оптові ціни на промислову продукцію, тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці, постачальницько-збутові націнки.
Ним установлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції й технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для кожного учасника інвестиційного процесу, незалежно від форм власності й відомчої належності розповсюджується він на підрядний, господарчий і змішаний способи будівництва, має обов'язковий характер для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту для державних підприємств і бюджетів усіх рівнів, а також за визначення базисної кошторисної вартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм. У разі визначення договірних цін порядок має рекомендаційний характер.
Система ціноутворення в будівництві містить кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва та складання інвесторської документації.
Будівельна продукція відмежовується від продукції промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства. Будівельна продукція - це економічне поняття, яке означає закінчене виробництвом будівництво, підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію об'єкти виробничого і невиробничого призначення (підприємства, будівлі, споруди).
Будівельна продукція класифікується на види. Видами будівельної продукції є об'єкти різних галузей народного господарства: промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку тощо. Класифікатор будівельної продукції містить понад 1700 її найменувань. Різноманітність будівельної продукції залежить від використання великої кількості різноманітних матеріалів та призначенням цієї продукції.
Розділ І
Визначення ринку будівельної продукції та формування цін на неї
Актуальним питанням для будівельних підприємств в сучасних фінансово-економічних умовах є вибір каналів розповсюдження продукції. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на продукцію, яка б повністю покривала витрати на виробництво і збут, включаючи певний розмір прибутку. При цьому верхня точка відхилення ціни і розмір прибутку залежатимуть насамперед від конкурентного стану ринку.
Розрізняють чотири моделі ринку.
Ринок досконалої конкуренції. Це ринок, на якому функціонують досконало конкурентні підприємства, які приймають ціну на свою продукцію як таку, що не залежить від обсягу поставленої на ринок продукції. Якщо таке підприємство буде підвищувати ціну на свою продукцію, то вона не буде реалізована, бо ідентичну продукцію пропонують у достатній кількості інші підприємства за нижчою ціною.
Конкуренція через систему цін сигналізує про зміни у споживанні чим зумовлює адекватну реакцію виробників, забезпечуючи гнучкість економіки та допомогаючи підвищувати ефективність виробництва. В умовах конкурентного ринку завдання підприємства полягає в оптимізації випуску продукції з метою максимізації прибутку.
Вважається, що на сучасному етапі умови, характерні для ринку досконалої конкуренції, у чистому вигляді майже не зустрічаються. Але треба зазначити, що функціонування ринку будівельних матеріалів і конструкцій має ознаку абсолютно конкурентного ринку, тому і ціноутворення в ньому відповідають вимогам, які властиві вказаному типу ринку.
Ринок чистої монополії є повною протилежністю ринку досконалої конкуренції. Це така ринкова ситуація, при якій виробництво певного товару зосереджено в розпорядженні одного виробника.
Монополіст може довільно встановлювати ціну на свою продукцію, але важливим обмежувачем ціни є попит на його продукцію. Проте на цьому ринку має місце ситуація, коли всі одиниці продукції, що реалізуються протягом певного періоду, продаються всім покупцям за однією ціною. Також є монополії, які реалізують свою продукцію різним покупцям за різною ціною. Якщо ціни, встановлені для різних покупців, відображають не відміни у витратах виробництва підприємства, а витрати, пов’язані з індивідуальним підходом щодо обслуговування цих покупців, то підприємство здійснює цінову дискримінацію.
Саме така ситуація спостерігається при будівництві житлових комплексів на обмеженій території, вартість яких залежить від місця розташування, якісних параметрів споруд, ступеня їх готовності. Отже, при сучасному падінні попиту на вказаний тип продукції слід застосовувати більш гнучкі підходи до встановлення цін на будівельну продукцію за лімітованою рентабельністю. Такі вимоги щодо дії монопольного ринку зумовлюють потребу в регулюванні цін державою, яка здійснює антимонопольні заходи.
Окремо слід зазначити суб’єкти - природні монополісти, до яких належать будівельні підприємства, які функціонують у сфері дорожнього будівництва, виконують роботи зі зведення інженерних споруд, мостів, тунелів, шляхопроводів. У зв’язку з особливостями дії даного типу ринку такі підприємства мають бути у державній власності, що дозволяє спрямовувати додаткові доходи безпосередньо до державного бюджету.
Ринок монопольної конкуренції – це ринкова ситуація, за якої відносно висока кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Такий ринок поєднує монополістичні та чисто конкурентні аспекти. Він аналогічний досконало конкурентному ринку, оскільки на ньому також багато підприємств і проникнення на ринок не обмежено. Проте він і відрізняється від досконало конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована, тобто кожне підприємство продає особливий варіант продукції, що відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки продукції.
Однак така ситуація має і певні позитивні наслідки, бо неефективність ринкового механізму монопольної конкуренції компенсується широким асортиментом товарів.
За такими ознаками функціонує ринок індивідуального будівництва, елітного житла, будівель преміум-класу та інших типів будинків для специфічного попиту.
Олігополія – це ринкова структура, при якій в реалізації будь-якої продукції домінує небагато продавців, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Найхарактернішими ознаками цін на цьому ринку є їх жорсткість, негнучкість, що виявляються у відносній сталості цін.
Олігопольний ринок поділяється між фірмами методами нецінової конкуренції, де визначається частка ринку для кожного підприємства, яка залишається практично без змін. В той самий час аналогічна продукція реалізується за цінами, які є результатом згоди між усіма учасниками, які володіють вказаним ринком. Для будівельної продукції вказана ознака виявляється при забудові окремих ділянок різними фірмами.
При визначенні типу ринку слід враховувати, що будівельна продукція прив’язана до конкретного місця і має спрямоване призначення. Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації. При формуванні ціни на будівельну продукцію переважно відсутній елемент конкуренції продавців.
Враховуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що перевага на ринку будівельних матеріалів залишається за досконалою конкуренцією, але для будівельної продукції мають місце ознаки і інших видів ринку.
Розділ ІІ
Система ціноутворення у будівництві України
Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації. Чимало авторів, які вивчали систему ціноутворення в будівництві, визначали основні питання, пропонували різні шляхи їх вирішення з однією головною метою: реформувати цю систему та організувати її на вищому рівні. Останнім часом велику популярність у різних сферах науки отримує теорія самоорганізації, або синергетіка. Для цього були об'єктивні причини: це принципово інший, у порівнянні з загальноприйнятим, спосіб застосування математичного апарату.
За проблемою реформування ціноутворення у будівництві існує ряд публікацій. Так, у роботі А.В.Беркути зазначається, що необхідно визначити функції та місце кошторисної вартості будівництва і договірних цін, щоб реформування ціноутворення було ефективним. У роботі Н. Е. Куденко зазначається, що основним недоліком ціноутворення у будівництві вважається відсутність системи оперативного оновлення нормативної бази, необхідної для розрахунків кошторисної вартості будівництва. В роботі В. С. Резниченко і Н .Н. Ленінцева пропонується розробка механізмів визначення оптимальної кошторисної вартості будівництва. Щодо проблеми втілення теорії самоорганізації в економічні науки існує ряд публікацій.
Постнеокласична наука переходить до аналітичних досліджень нових видів складності. Її об'єктом стає ще більш складна суцільність – системи, що здатні до самоорганізації. Наука про системи, здатна до самоорганізації, – це синергетика, що з'явилась з кінця 70-х років ХХ ст., коли в Німеччині були опубліковані роботи Г. Хакена, а в США – Г. Ніколіса та І. Пригожина. Так, А. Г. Теслінов виділив декілька типів систем, які здатні до самоорганізації.
У роботі В. Б. Занга зазначається, що використання методів синергетіки в економіці – це потреба рухатися за межи квазістаціонарного підходу, шукати нові шляхи застосування потужності сучасних розрахункових засобів для рішення важливих практичних проблем.
В. М. Тарасевич зазначає, що економічна наука повинна сформулювати власну синергетичну теорію і методологію. Мета даної роботи полягає в оцінці існуючої системи ціноутворення в будівництві та обґрунтуванні доцільності створення та використання синергетичних підходів в економіці. Система цін, порядок її формування та методи державного регулювання представлені в Законі України „Про ціни та ціноутворення”.
Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:
- визначення вартості будівництва на всіх етапах інвестування;
- підвищення ефективності капітальних вкладів, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду у будівельному виробництві, застосовування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних закладів.
Застосування системного підходу до вдосконалення ціноутворення та управління вартістю у будівництві забезпечить її зниження та може складати до 30% від кошторисної вартості об'єкта.
Однак в силу особливостей будівельної продукції в галузі неможливо реалізувати принцип єдиної ціни на однорідну продукцію. У зв'язку з цим ціна кожної окремої будівлі та споруди визначається кошторисною вартістю, розрахованою на основі проекту.
Ринок будівельної продукції дуже своєрідний: будівельна продукція прив'язана до конкретного місця і має визначене призначення.
Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації. При формуванні ціни на будівельну продукцію відсутній елемент конкуренції продавців тому, що ще до початку будівництва між замовником та підрядником складається договір підряду на будівництво об'єкту. Крім того, ціна – це категорія як продавця, так і покупця, у той час як кошторисна вартість – це категорія замовника (покупця) і виконує тільки одну функцію – планово-облікову.
З метою усунення недоліків діючої системи ціноутворення Л. П. Кузняк розробила науково обґрунтовану концепцію ціни та побувала модель ціни на будівельну продукцію. При цьому норма планових накопичувань визначається на основі поелементного обліку витрат в кошторисній вартості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.
Враховуючи необхідність вирішення цього багатогранного питання, Держбуд України, який згідно зі ст.12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" відповідає за цінову політику в будівництві, розробив "Основні положення (концепцію) ціноутворення у будівництві".
Основними напрямами цього документу є: перехід до однорівневої системи ціноутворення; відхід від затратної моделі визначення вартості будівництва; підвищення ролі договірних цін, застосування конкурентних засад при їх визначенні.
Якщо буде впроваджена однорівнева система ціноутворення, то базові витрати та усереднені індекси їх перерахунку будуть обчислюватися на основі ресурсних кошторисних норм і поточних цін. Застосування поточних цін на ресурси є новим при визначенні вартості будівництва. Для цього необхідно створити обґрунтовані системи інформації про такі ціни за регіонами. Це потребує створення банку даних, в якому відображалися би ціни на будівельні матеріали, конструкції, послуги, устаткування тощо. Працювати за цим напрямком мають спеціалізовані центри з питань ціноутворення. До їх обов’язків буде відноситися відстежування динаміки цін у будівництві, перегляд кошторисних ресурсних норм тощо.
На даному етапі держава повинна застосовувати не тільки опосередковані, але й прямі методи регулювання, контролювати дотримання встановлених нею правил ціноутворення. Замінити державу нічим, якщо виникають питання інформаційного, методичного, правового забезпечення, існує недосконалість законодавства, бо відсутні відповідні структури на ринку.
Одним із приоритетних підходів у досягненні поставленої мети, можна зазначити синергетичний.
Синергетика – наука, яка розкриває загальні механізми самоорганізації у відкритих складних нерівновагомих системах різної природи.
Категорія „самоорганізації” є центральною категорією синергетики.
Під самоорганізацією розуміється процеси виникнення макроскопічно упорядкованих структур у складних нелінійних системах, які знаходяться у станах, далеких від рівноваги, поблизу точок біфуркації, де поведінка систем стає нестабільною. Новина синергетики полягає в утворювальній ролі хаосу.
Предметом дослідження в рамках теорії самоорганізації є синергетичні моделі. Відповідні процеси описуються системами нелінійних диференційних рівнянь. У результаті дослідження синергетичної моделі проводиться якісний, а не кількісний аналіз. Отже, кінцевий результат отримують на якісному рівні. Стандартна процедура дослі дження складається з чотирьох етапів. Спочатку задача формулюється в економічних термінах, визначаються основні функціональні елементи системи і спосіб їх взаємодії. Далі записується рівняння або система рівнянь, які визначають динаміку системи. Після цього, другого етапу проводиться безпосереднє математичне дослідження. Диференціальні рівняння виводяться феноменологічно з суджень якісного характеру. В процесі отримання результату можна провести додаткове дослідження на предмет топологічної стійкості моделі. Якщо результат якісно не залежить від конкретного виду функцій, які входять до диференційного рівняння, модель вважається „м'якою”, а отримані на її основі дані надійними. А. Васильєв проілюстрував можливості теорії самоорганізації на прикладі простої економічної моделі.
У дослідженнях В. П. Решетило визначено декілька важливих видів синергетичних ефектів, а саме: операційна, фінансова та оптимізаційна синергія. Взаємодія цих видів дає можливість інституціональній системі адаптуватися до зовнішнього середовища та гнучко реагувати на методи державного регулювання.
Таким чином, щоб реформування ціноутворення у будівництві було ефективним, перш за все, необхідно визначити місце та функції його кошторисної вартості і договірних цін. Однією з передумов переходу від затратної до ринкової моделі ціноутворення є застосування більш обгрунтованих кошторисних норм і поточних цін для розрахунку вартості будівництва. Результатом реформування ціноутворення у будівництві, а саме свідченням його організації на вищому рівні, буде створення передумови для використання твердих цін протягом усього періоду будівництва та незмінності його кошторисної вартості, розрахованої замовником. Одним з найбільш приоритетних напрямків реформування ціноутворення в будівництві слід вважати синергетичний аналіз, який дає можливість з'ясувати, які сценарії розвитку ситуації можуть бути реалізовані та при яких обставинах.
Висновки
Отже, гострим питанням для будівельних підприємств у сучасних фінансово-економічних умовах є вибір каналів розповсюдження продукції. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на продукцію, яка б повністю покривала витрати на виробництво і збут, включаючи певний розмір прибутку. При цьому верхня точка відхилення ціни і розмір прибутку залежатимуть насамперед від конкурентного стану ринку. На сьогодні розрізняють чотири моделі ринку:
- ринок досконалої конкуренції;
- ринок чистої монополії;
- ринок монопольної конкуренції;
- олігопольний ринок.
Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації.
Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:
- визначення вартості будівництва на всіх етапах інвестування;
- підвищення ефективності капітальних вкладів, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду у будівельному виробництві, застосовування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних закладів.
Щоб реформування ціноутворення у будівництві було ефективним, перш за все, необхідно визначити місце та функції його кошторисної вартості і договірних цін. Однією з передумов переходу від затратної до ринкової моделі ціноутворення є застосування більш обгрунтованих кошторисних норм і поточних цін для розрахунку вартості будівництва. Результатом реформування ціноутворення у будівництві, а саме свідченням його організації на вищому рівні, буде створення передумови для використання твердих цін протягом усього періоду будівництва та незмінності його кошторисної вартості, розрахованої замовником
Застосування системного підходу до вдосконалення ціноутворення та управління вартістю у будівництві забезпечить її зниження та може складати до 30% від кошторисної вартості об'єкта.
Список використаної літератури
1. Беркута А.В. Реформування ціноутворення у будівництві: завдання, напрями, проблеми // Економіка України. – 2002. – № 2. – С.4-9.
2. Васильев А. Синергетические подходы в экономической теории // Экономика Украины. – 2007. – № 5. – С.75-78.
3. Занг В.Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории. – М.: Мир,1999. – 325 с.
4. Куденко Н.Е. Развитие ценообразования в строительстве Украины в рыночных условиях // Вісник МСУ. Сер. „Економічні науки”. – 2004. – №1, т.7. – С.31-35.
5. Кузняк Л.П. Прибыль в цене конечной строительной продукции: Автореф. канд. экон. наук: 08.00.24 / Ин-т управления им. С.Орджоникидзе. – М., 1985. – 17 с.
6. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. Введение. – М.: Мир,1990. – 237 с.
7. О ценах и ценообразовании: Закон Украины // Сборник систематизированного ценообразования. Газета украинской бухгалтерии. – 2002. – № 47. – С.31-33.
8. Резниченко В.С., Ленинцев Н.Н. Системный подход к совершенствованию ценообразования и управления стоимостью в строительстве // Экономика строительства. – Коммунальное хозяйство городов 281, 2004. – № 5. – С.50-61.
9. Решетило В.П. Экономическая синергетика институциональних изменений. – Харьков: ООО ”ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2006. – 288 с.
10. Тарасевич В. Постнеокласична наука та економічна теорія // Економіка України. –2004. – № 2. – С.64.
11. Теслинов А. Г. Развитие систем управления: методология и концептуальные структуры. – М.: Глобус, 1998. – 286 с.
12. Хакен Г. Синергетика. – М.:Мир,1980. – 404 с.
“Особливості формування цін на будівельну продукцію”
Зміст
Вступ 3
Розділ І
Визначення ринку будівельної продукції та формування цін на неї 6
Розділ ІІ
Система ціноутворення у будівництві України 9
Висновки 14
Список використаної літератури 16
Вступ
У ринковій економіці ціна - найпоширеніша економічна категорія; вона є грошовим виразом вартості товарів, послуг і ресурсів. З допомогою ціни вимірюються економічні показники обсягів виробництва й споживання, основних та оборотних фондів та ін. За умов ринку ціна відіграє зовсім іншу роль, ніж за централізованого планування народного господарства. За ринкової економіки ціна є всезагальним регулятором процесу суспільного відтворення, вплив якого на діяльність господарюючих суб'єктів доповнюється іншими регуляторами, які застосовує держава (податками, процентними ставками, валютним курсом, дотаціями).
Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі особливості.
По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка охоплює базисну кошторисну вартість будівництва й таку, яка визначається на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами й цінами. Вартість будівництва визначається в процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), ураховує додаткові витрати замовника й підрядчика у зв'язку з лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельну продукцію в недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).
По-друге, у будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м2 житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжкомісця для лікарень, санаторіїв посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення під час продажу будівельної продукції.
По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об'єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість за рахунок місцевих відмінностей: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт та нульового циклу, витрат на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.
По-четверте, ціни в будівництві виконують планово-облікові функції, що є підставою для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи й надані послуги, а також для складання звітів.
По-п'яте, дуже великою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат та планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються за затвердженими нормами в процентах до прямих витрат, а планові нагромадження - у процентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Перераховані особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.
Уряд України поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. У 2000 р. було затверджено його новий порядок у складі державних будівельних норм (ДБН). Цей порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДБН Д.1.1-1-2000), ураховує оптові ціни на промислову продукцію, тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці, постачальницько-збутові націнки.
Ним установлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції й технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для кожного учасника інвестиційного процесу, незалежно від форм власності й відомчої належності розповсюджується він на підрядний, господарчий і змішаний способи будівництва, має обов'язковий характер для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту для державних підприємств і бюджетів усіх рівнів, а також за визначення базисної кошторисної вартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм. У разі визначення договірних цін порядок має рекомендаційний характер.
Система ціноутворення в будівництві містить кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва та складання інвесторської документації.
Будівельна продукція відмежовується від продукції промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства. Будівельна продукція - це економічне поняття, яке означає закінчене виробництвом будівництво, підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію об'єкти виробничого і невиробничого призначення (підприємства, будівлі, споруди).
Будівельна продукція класифікується на види. Видами будівельної продукції є об'єкти різних галузей народного господарства: промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку тощо. Класифікатор будівельної продукції містить понад 1700 її найменувань. Різноманітність будівельної продукції залежить від використання великої кількості різноманітних матеріалів та призначенням цієї продукції.
Розділ І
Визначення ринку будівельної продукції та формування цін на неї
Актуальним питанням для будівельних підприємств в сучасних фінансово-економічних умовах є вибір каналів розповсюдження продукції. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на продукцію, яка б повністю покривала витрати на виробництво і збут, включаючи певний розмір прибутку. При цьому верхня точка відхилення ціни і розмір прибутку залежатимуть насамперед від конкурентного стану ринку.
Розрізняють чотири моделі ринку.
Ринок досконалої конкуренції. Це ринок, на якому функціонують досконало конкурентні підприємства, які приймають ціну на свою продукцію як таку, що не залежить від обсягу поставленої на ринок продукції. Якщо таке підприємство буде підвищувати ціну на свою продукцію, то вона не буде реалізована, бо ідентичну продукцію пропонують у достатній кількості інші підприємства за нижчою ціною.
Конкуренція через систему цін сигналізує про зміни у споживанні чим зумовлює адекватну реакцію виробників, забезпечуючи гнучкість економіки та допомогаючи підвищувати ефективність виробництва. В умовах конкурентного ринку завдання підприємства полягає в оптимізації випуску продукції з метою максимізації прибутку.
Вважається, що на сучасному етапі умови, характерні для ринку досконалої конкуренції, у чистому вигляді майже не зустрічаються. Але треба зазначити, що функціонування ринку будівельних матеріалів і конструкцій має ознаку абсолютно конкурентного ринку, тому і ціноутворення в ньому відповідають вимогам, які властиві вказаному типу ринку.
Ринок чистої монополії є повною протилежністю ринку досконалої конкуренції. Це така ринкова ситуація, при якій виробництво певного товару зосереджено в розпорядженні одного виробника.
Монополіст може довільно встановлювати ціну на свою продукцію, але важливим обмежувачем ціни є попит на його продукцію. Проте на цьому ринку має місце ситуація, коли всі одиниці продукції, що реалізуються протягом певного періоду, продаються всім покупцям за однією ціною. Також є монополії, які реалізують свою продукцію різним покупцям за різною ціною. Якщо ціни, встановлені для різних покупців, відображають не відміни у витратах виробництва підприємства, а витрати, пов’язані з індивідуальним підходом щодо обслуговування цих покупців, то підприємство здійснює цінову дискримінацію.
Саме така ситуація спостерігається при будівництві житлових комплексів на обмеженій території, вартість яких залежить від місця розташування, якісних параметрів споруд, ступеня їх готовності. Отже, при сучасному падінні попиту на вказаний тип продукції слід застосовувати більш гнучкі підходи до встановлення цін на будівельну продукцію за лімітованою рентабельністю. Такі вимоги щодо дії монопольного ринку зумовлюють потребу в регулюванні цін державою, яка здійснює антимонопольні заходи.
Окремо слід зазначити суб’єкти - природні монополісти, до яких належать будівельні підприємства, які функціонують у сфері дорожнього будівництва, виконують роботи зі зведення інженерних споруд, мостів, тунелів, шляхопроводів. У зв’язку з особливостями дії даного типу ринку такі підприємства мають бути у державній власності, що дозволяє спрямовувати додаткові доходи безпосередньо до державного бюджету.
Ринок монопольної конкуренції – це ринкова ситуація, за якої відносно висока кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Такий ринок поєднує монополістичні та чисто конкурентні аспекти. Він аналогічний досконало конкурентному ринку, оскільки на ньому також багато підприємств і проникнення на ринок не обмежено. Проте він і відрізняється від досконало конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована, тобто кожне підприємство продає особливий варіант продукції, що відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки продукції.
Однак така ситуація має і певні позитивні наслідки, бо неефективність ринкового механізму монопольної конкуренції компенсується широким асортиментом товарів.
За такими ознаками функціонує ринок індивідуального будівництва, елітного житла, будівель преміум-класу та інших типів будинків для специфічного попиту.
Олігополія – це ринкова структура, при якій в реалізації будь-якої продукції домінує небагато продавців, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Найхарактернішими ознаками цін на цьому ринку є їх жорсткість, негнучкість, що виявляються у відносній сталості цін.
Олігопольний ринок поділяється між фірмами методами нецінової конкуренції, де визначається частка ринку для кожного підприємства, яка залишається практично без змін. В той самий час аналогічна продукція реалізується за цінами, які є результатом згоди між усіма учасниками, які володіють вказаним ринком. Для будівельної продукції вказана ознака виявляється при забудові окремих ділянок різними фірмами.
При визначенні типу ринку слід враховувати, що будівельна продукція прив’язана до конкретного місця і має спрямоване призначення. Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації. При формуванні ціни на будівельну продукцію переважно відсутній елемент конкуренції продавців.
Враховуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що перевага на ринку будівельних матеріалів залишається за досконалою конкуренцією, але для будівельної продукції мають місце ознаки і інших видів ринку.
Розділ ІІ
Система ціноутворення у будівництві України
Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації. Чимало авторів, які вивчали систему ціноутворення в будівництві, визначали основні питання, пропонували різні шляхи їх вирішення з однією головною метою: реформувати цю систему та організувати її на вищому рівні. Останнім часом велику популярність у різних сферах науки отримує теорія самоорганізації, або синергетіка. Для цього були об'єктивні причини: це принципово інший, у порівнянні з загальноприйнятим, спосіб застосування математичного апарату.
За проблемою реформування ціноутворення у будівництві існує ряд публікацій. Так, у роботі А.В.Беркути зазначається, що необхідно визначити функції та місце кошторисної вартості будівництва і договірних цін, щоб реформування ціноутворення було ефективним. У роботі Н. Е. Куденко зазначається, що основним недоліком ціноутворення у будівництві вважається відсутність системи оперативного оновлення нормативної бази, необхідної для розрахунків кошторисної вартості будівництва. В роботі В. С. Резниченко і Н .Н. Ленінцева пропонується розробка механізмів визначення оптимальної кошторисної вартості будівництва. Щодо проблеми втілення теорії самоорганізації в економічні науки існує ряд публікацій.
Постнеокласична наука переходить до аналітичних досліджень нових видів складності. Її об'єктом стає ще більш складна суцільність – системи, що здатні до самоорганізації. Наука про системи, здатна до самоорганізації, – це синергетика, що з'явилась з кінця 70-х років ХХ ст., коли в Німеччині були опубліковані роботи Г. Хакена, а в США – Г. Ніколіса та І. Пригожина. Так, А. Г. Теслінов виділив декілька типів систем, які здатні до самоорганізації.
У роботі В. Б. Занга зазначається, що використання методів синергетіки в економіці – це потреба рухатися за межи квазістаціонарного підходу, шукати нові шляхи застосування потужності сучасних розрахункових засобів для рішення важливих практичних проблем.
В. М. Тарасевич зазначає, що економічна наука повинна сформулювати власну синергетичну теорію і методологію. Мета даної роботи полягає в оцінці існуючої системи ціноутворення в будівництві та обґрунтуванні доцільності створення та використання синергетичних підходів в економіці. Система цін, порядок її формування та методи державного регулювання представлені в Законі України „Про ціни та ціноутворення”.
Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:
- визначення вартості будівництва на всіх етапах інвестування;
- підвищення ефективності капітальних вкладів, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду у будівельному виробництві, застосовування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних закладів.
Застосування системного підходу до вдосконалення ціноутворення та управління вартістю у будівництві забезпечить її зниження та може складати до 30% від кошторисної вартості об'єкта.
Однак в силу особливостей будівельної продукції в галузі неможливо реалізувати принцип єдиної ціни на однорідну продукцію. У зв'язку з цим ціна кожної окремої будівлі та споруди визначається кошторисною вартістю, розрахованою на основі проекту.
Ринок будівельної продукції дуже своєрідний: будівельна продукція прив'язана до конкретного місця і має визначене призначення.
Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації. При формуванні ціни на будівельну продукцію відсутній елемент конкуренції продавців тому, що ще до початку будівництва між замовником та підрядником складається договір підряду на будівництво об'єкту. Крім того, ціна – це категорія як продавця, так і покупця, у той час як кошторисна вартість – це категорія замовника (покупця) і виконує тільки одну функцію – планово-облікову.
З метою усунення недоліків діючої системи ціноутворення Л. П. Кузняк розробила науково обґрунтовану концепцію ціни та побувала модель ціни на будівельну продукцію. При цьому норма планових накопичувань визначається на основі поелементного обліку витрат в кошторисній вартості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.
Враховуючи необхідність вирішення цього багатогранного питання, Держбуд України, який згідно зі ст.12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" відповідає за цінову політику в будівництві, розробив "Основні положення (концепцію) ціноутворення у будівництві".
Основними напрямами цього документу є: перехід до однорівневої системи ціноутворення; відхід від затратної моделі визначення вартості будівництва; підвищення ролі договірних цін, застосування конкурентних засад при їх визначенні.
Якщо буде впроваджена однорівнева система ціноутворення, то базові витрати та усереднені індекси їх перерахунку будуть обчислюватися на основі ресурсних кошторисних норм і поточних цін. Застосування поточних цін на ресурси є новим при визначенні вартості будівництва. Для цього необхідно створити обґрунтовані системи інформації про такі ціни за регіонами. Це потребує створення банку даних, в якому відображалися би ціни на будівельні матеріали, конструкції, послуги, устаткування тощо. Працювати за цим напрямком мають спеціалізовані центри з питань ціноутворення. До їх обов’язків буде відноситися відстежування динаміки цін у будівництві, перегляд кошторисних ресурсних норм тощо.
На даному етапі держава повинна застосовувати не тільки опосередковані, але й прямі методи регулювання, контролювати дотримання встановлених нею правил ціноутворення. Замінити державу нічим, якщо виникають питання інформаційного, методичного, правового забезпечення, існує недосконалість законодавства, бо відсутні відповідні структури на ринку.
Одним із приоритетних підходів у досягненні поставленої мети, можна зазначити синергетичний.
Синергетика – наука, яка розкриває загальні механізми самоорганізації у відкритих складних нерівновагомих системах різної природи.
Категорія „самоорганізації” є центральною категорією синергетики.
Під самоорганізацією розуміється процеси виникнення макроскопічно упорядкованих структур у складних нелінійних системах, які знаходяться у станах, далеких від рівноваги, поблизу точок біфуркації, де поведінка систем стає нестабільною. Новина синергетики полягає в утворювальній ролі хаосу.
Предметом дослідження в рамках теорії самоорганізації є синергетичні моделі. Відповідні процеси описуються системами нелінійних диференційних рівнянь. У результаті дослідження синергетичної моделі проводиться якісний, а не кількісний аналіз. Отже, кінцевий результат отримують на якісному рівні. Стандартна процедура дослі дження складається з чотирьох етапів. Спочатку задача формулюється в економічних термінах, визначаються основні функціональні елементи системи і спосіб їх взаємодії. Далі записується рівняння або система рівнянь, які визначають динаміку системи. Після цього, другого етапу проводиться безпосереднє математичне дослідження. Диференціальні рівняння виводяться феноменологічно з суджень якісного характеру. В процесі отримання результату можна провести додаткове дослідження на предмет топологічної стійкості моделі. Якщо результат якісно не залежить від конкретного виду функцій, які входять до диференційного рівняння, модель вважається „м'якою”, а отримані на її основі дані надійними. А. Васильєв проілюстрував можливості теорії самоорганізації на прикладі простої економічної моделі.
У дослідженнях В. П. Решетило визначено декілька важливих видів синергетичних ефектів, а саме: операційна, фінансова та оптимізаційна синергія. Взаємодія цих видів дає можливість інституціональній системі адаптуватися до зовнішнього середовища та гнучко реагувати на методи державного регулювання.
Таким чином, щоб реформування ціноутворення у будівництві було ефективним, перш за все, необхідно визначити місце та функції його кошторисної вартості і договірних цін. Однією з передумов переходу від затратної до ринкової моделі ціноутворення є застосування більш обгрунтованих кошторисних норм і поточних цін для розрахунку вартості будівництва. Результатом реформування ціноутворення у будівництві, а саме свідченням його організації на вищому рівні, буде створення передумови для використання твердих цін протягом усього періоду будівництва та незмінності його кошторисної вартості, розрахованої замовником. Одним з найбільш приоритетних напрямків реформування ціноутворення в будівництві слід вважати синергетичний аналіз, який дає можливість з'ясувати, які сценарії розвитку ситуації можуть бути реалізовані та при яких обставинах.
Висновки
Отже, гострим питанням для будівельних підприємств у сучасних фінансово-економічних умовах є вибір каналів розповсюдження продукції. Кожне підприємство на ринку прагне встановити таку ціну на продукцію, яка б повністю покривала витрати на виробництво і збут, включаючи певний розмір прибутку. При цьому верхня точка відхилення ціни і розмір прибутку залежатимуть насамперед від конкурентного стану ринку. На сьогодні розрізняють чотири моделі ринку:
- ринок досконалої конкуренції;
- ринок чистої монополії;
- ринок монопольної конкуренції;
- олігопольний ринок.
Система ціноутворення у будівництві України, намагаючись перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення централізованої економіки. Це, у свою чергу, надто заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми розвитку ціноутворення у будівництві є актуальним, бо її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення кошторисної вартості будівництва при економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки кошторисної документації.
Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:
- визначення вартості будівництва на всіх етапах інвестування;
- підвищення ефективності капітальних вкладів, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду у будівельному виробництві, застосовування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних закладів.
Щоб реформування ціноутворення у будівництві було ефективним, перш за все, необхідно визначити місце та функції його кошторисної вартості і договірних цін. Однією з передумов переходу від затратної до ринкової моделі ціноутворення є застосування більш обгрунтованих кошторисних норм і поточних цін для розрахунку вартості будівництва. Результатом реформування ціноутворення у будівництві, а саме свідченням його організації на вищому рівні, буде створення передумови для використання твердих цін протягом усього періоду будівництва та незмінності його кошторисної вартості, розрахованої замовником
Застосування системного підходу до вдосконалення ціноутворення та управління вартістю у будівництві забезпечить її зниження та може складати до 30% від кошторисної вартості об'єкта.
Список використаної літератури
1. Беркута А.В. Реформування ціноутворення у будівництві: завдання, напрями, проблеми // Економіка України. – 2002. – № 2. – С.4-9.
2. Васильев А. Синергетические подходы в экономической теории // Экономика Украины. – 2007. – № 5. – С.75-78.
3. Занг В.Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории. – М.: Мир,1999. – 325 с.
4. Куденко Н.Е. Развитие ценообразования в строительстве Украины в рыночных условиях // Вісник МСУ. Сер. „Економічні науки”. – 2004. – №1, т.7. – С.31-35.
5. Кузняк Л.П. Прибыль в цене конечной строительной продукции: Автореф. канд. экон. наук: 08.00.24 / Ин-т управления им. С.Орджоникидзе. – М., 1985. – 17 с.
6. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. Введение. – М.: Мир,1990. – 237 с.
7. О ценах и ценообразовании: Закон Украины // Сборник систематизированного ценообразования. Газета украинской бухгалтерии. – 2002. – № 47. – С.31-33.
8. Резниченко В.С., Ленинцев Н.Н. Системный подход к совершенствованию ценообразования и управления стоимостью в строительстве // Экономика строительства. – Коммунальное хозяйство городов 281, 2004. – № 5. – С.50-61.
9. Решетило В.П. Экономическая синергетика институциональних изменений. – Харьков: ООО ”ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2006. – 288 с.
10. Тарасевич В. Постнеокласична наука та економічна теорія // Економіка України. –2004. – № 2. – С.64.
11. Теслинов А. Г. Развитие систем управления: методология и концептуальные структуры. – М.: Глобус, 1998. – 286 с.
12. Хакен Г. Синергетика. – М.:Мир,1980. – 404 с.
