Обчислення податків і зборів
РЕФЕРАТ
на тему:
Обчислення податків і зборів
ПЛАН
Методи оподаткування
Порядок обчислення сум податків і зборів
Визначення сум податку
Література
1. Методи оподаткування
Розміри ставок податку можуть змінюватися відповідно до обраного методу оподаткування. Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази.
Існує кілька основних методів оподаткування.
1.Рівне оподаткування — метод оподаткування, за якого однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод припускає подушне оподаткування — самий стародавній і простий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому зас-тосовується лише у виключних випадках (цільові податки).
Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збіль-шення об'єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподат-кування — податок на прибуток підприємств.
Прогресивне оподаткування — метод оподаткування, за якого у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивного оподаткування оснований на визначенні дискреційного доходу, тобто вільного доходу, ви-користання якого визначається в основному інтересами плат-ника. Дискреційний доход являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мініму-мом доходів.
Метод прогресивного оподаткування передбачає викорис-тання кількох видів прогресії:
а) проста порозрядна прогресія, її суть полягає у тому, що для загального розміру податкової бази встановлюються ступені (розряди) і для кожного розряду визначається сума подат-ку, оклад в абсолютній величині;
б) проста відносна прогресія припускає встановлення для загального розміру податкової бази розрядів» за яких для кож-ного розряду визначаються різні ставки (як тверді» так і про-центні). За цього методу ставка застосовується по всій базі опо-даткування залежно від загального розміру бази;
в) складна прогресія, що розділяє базу на податкові розря-ди. Але кожен розряд існує самостійно й обкладається окремо за своєю ставкою, яка не залежить від загального розміру податкової бази. Прикладом цієї прогресії є шкала прибуткового податку з громадян, коли підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а тільки до його частини, яка перевищує пев-ний рівень;
г) приховані види прогресії передбачають використання си-стеми пільг для доходів, що входять у різні розряди. У такому разі розряди та ставки є незмінними і зовні не буде помітною яка-небудь диференціація оподаткування.
Регресивне оподаткування — метод, за якого при зрос-танні податкової бази відбувається скорочення розміру став-ки. У цьому разі податкові стягнення пропорційні збільшенню оподаткованого об'єкта. В економічному розумінні регресив-ними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), оскільки за самою своєю підставою непрямі подат-ки, що справляються зі споживання, неминуче мають поголов-ний характер, тобто не розрізняють, хто споживає, чи може він бути визнаний податним суб'єктом, чи ні.
Змішане оподаткування передбачає поєднання окре-мих елементів зазначених вище методів оподаткування. Від-бувається начебто дроблення податкового об'єкта, за якого для окремих його елементів використовують різні методи оподат-кування.
2. Порядок обчислення сум податків і зборів
Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з ви-значення суми податну, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов'язковість з обчислення податку покла-дається «а платника податків, на податкові органи або на по-даткових агентів. Залежно від цього розрізняють:
окладні податки — обчислює безпосередньо податковий орган;
не-окладні податки — обчислює самостійно платник по-датків:
а) безпосередньо не окладні — обчислює сам платник по-датків;
б) опосередковано не окладні — обчислює додатковий агент;
3) змішані податки — обчислюють на різних етапах і платник податків, і податковий орган.
Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об’єкта виступає однократність, тобто ситуа-ція, коли той самий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний (податковий) період. Визначен-ня оподаткованої бази (кількісного вираження об'єкта податку) необхідні для обчислення суми податку. Існує два основ-них метода формування бази: касовий і накопичувальний. Перший метод враховує момент одержання коштів та здійснен-ня виплат у натурі. Цей метод називають касовим» тому що він враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податку у певній юридичній формі (наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність через оформлення певних доку-ментів тощо). При застосуванні другого методу важливим є момент виникнення майнових прав і зобов'язань. Цей метод дістав назву «накопичу-вальний» або «метод нарахувань».
У теорії оподаткування виділяють кілька способів визначен-ня розміру оподаткованої бази. Основним способом є прямий, відповідно до якого визначаються реальні та документально підтверджені показники платника податку. Непрямий спосіб визначення оподаткованої бази виникає у разі відсутності або занедбаності у платника податку обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, тоді працівники податкових органів визна-чають розмір оподаткованого доходу на підставі даних, отри-маних у результаті перевірок діяльності інших платників по-датків. Умовний (презумптивний) спосіб визначення доходу — це спосіб, з допомогою якого розмір доходу громадянина, як пра-вило, визначається на підставі побічних ознак — суми оренд-ної плати апартаментів, що знімаються, тощо. Паушальний спосіб оснований на визначенні не умовної суми доходу, а умов-ної суми податку1.
Розрахунок суми податку пов'язаний з визначенням подат-кового періоду — строку, протягом якого формується оподаткована база і визначається розмір податкового зобов'язання. Визначення податкового періоду по кожному виду податків має принципове значення Для оподаткованої бази і відіграє велику роль при використанні санкцій за податкові правопорушення. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснювати це можна кількома способами.
Існує два основних способи обчислення податку:
1.Кумулятивний — спосіб визначення об'єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На Кон-кретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір по-датку, утриманого раніше.
2. Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається по-датком окремо, поза зв'язком з іншими джерелами доходів2. Податковим законодавством України передбачене застосуван-ня обох способів, а також їх поєднання.
3. Визначення сум податку
Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підля-гають внесенню до бюджетів і цільових фондів, е обов'язком платників податків, що деталізується до кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом. Однак це не виключає участі податкового органу у визначенні сум по-датку або збору, здійснюється це у разі прямого делегування йому подібних обов'язків або в ситуаціях, коли платник подат-ку ухиляється від обчислення і сплати податку. Якщо суму податкового обов'язку обчислює контролюючий орган, платник податку не несе відповідальності за своєчасність та повноту на-рахування такої суми, однак несе відповідальність за своєчас-не та повне погашення нарахованого податкового обов’язку і має право на оскарження цієї суми.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо:
а) платник податків це подає у встановлений термін подат-кову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помадки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відпо-відальною за нарахування окремого податку або збору (обов'яз-кового платежу), є контролюючий орган.
Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків через немож-ливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань через відсутність у платника податків податкового обліку, або визначених законодавством первинних документів, суму податкових зобов'язань платника податків може бути визна-чено за непрямим методом.
Нарахування податкового зобов'язання з використанням не-прямого методу можуть здійснювати виключно податкові орга-ни. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути ос-каржені платником податків у загальному порядку.
Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
на тему:
Обчислення податків і зборів
ПЛАН
Методи оподаткування
Порядок обчислення сум податків і зборів
Визначення сум податку
Література
1. Методи оподаткування
Розміри ставок податку можуть змінюватися відповідно до обраного методу оподаткування. Під методом оподаткування розуміють механізм зміни ставок оподаткування залежно від збільшення податкової бази.
Існує кілька основних методів оподаткування.
1.Рівне оподаткування — метод оподаткування, за якого однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод припускає подушне оподаткування — самий стародавній і простий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому зас-тосовується лише у виключних випадках (цільові податки).
Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збіль-шення об'єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподат-кування — податок на прибуток підприємств.
Прогресивне оподаткування — метод оподаткування, за якого у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивного оподаткування оснований на визначенні дискреційного доходу, тобто вільного доходу, ви-користання якого визначається в основному інтересами плат-ника. Дискреційний доход являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і неоподатковуваним мініму-мом доходів.
Метод прогресивного оподаткування передбачає викорис-тання кількох видів прогресії:
а) проста порозрядна прогресія, її суть полягає у тому, що для загального розміру податкової бази встановлюються ступені (розряди) і для кожного розряду визначається сума подат-ку, оклад в абсолютній величині;
б) проста відносна прогресія припускає встановлення для загального розміру податкової бази розрядів» за яких для кож-ного розряду визначаються різні ставки (як тверді» так і про-центні). За цього методу ставка застосовується по всій базі опо-даткування залежно від загального розміру бази;
в) складна прогресія, що розділяє базу на податкові розря-ди. Але кожен розряд існує самостійно й обкладається окремо за своєю ставкою, яка не залежить від загального розміру податкової бази. Прикладом цієї прогресії є шкала прибуткового податку з громадян, коли підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а тільки до його частини, яка перевищує пев-ний рівень;
г) приховані види прогресії передбачають використання си-стеми пільг для доходів, що входять у різні розряди. У такому разі розряди та ставки є незмінними і зовні не буде помітною яка-небудь диференціація оподаткування.
Регресивне оподаткування — метод, за якого при зрос-танні податкової бази відбувається скорочення розміру став-ки. У цьому разі податкові стягнення пропорційні збільшенню оподаткованого об'єкта. В економічному розумінні регресив-ними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), оскільки за самою своєю підставою непрямі подат-ки, що справляються зі споживання, неминуче мають поголов-ний характер, тобто не розрізняють, хто споживає, чи може він бути визнаний податним суб'єктом, чи ні.
Змішане оподаткування передбачає поєднання окре-мих елементів зазначених вище методів оподаткування. Від-бувається начебто дроблення податкового об'єкта, за якого для окремих його елементів використовують різні методи оподат-кування.
2. Порядок обчислення сум податків і зборів
Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з ви-значення суми податну, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов'язковість з обчислення податку покла-дається «а платника податків, на податкові органи або на по-даткових агентів. Залежно від цього розрізняють:
окладні податки — обчислює безпосередньо податковий орган;
не-окладні податки — обчислює самостійно платник по-датків:
а) безпосередньо не окладні — обчислює сам платник по-датків;
б) опосередковано не окладні — обчислює додатковий агент;
3) змішані податки — обчислюють на різних етапах і платник податків, і податковий орган.
Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об’єкта виступає однократність, тобто ситуа-ція, коли той самий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний (податковий) період. Визначен-ня оподаткованої бази (кількісного вираження об'єкта податку) необхідні для обчислення суми податку. Існує два основ-них метода формування бази: касовий і накопичувальний. Перший метод враховує момент одержання коштів та здійснен-ня виплат у натурі. Цей метод називають касовим» тому що він враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податку у певній юридичній формі (наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність через оформлення певних доку-ментів тощо). При застосуванні другого методу важливим є момент виникнення майнових прав і зобов'язань. Цей метод дістав назву «накопичу-вальний» або «метод нарахувань».
У теорії оподаткування виділяють кілька способів визначен-ня розміру оподаткованої бази. Основним способом є прямий, відповідно до якого визначаються реальні та документально підтверджені показники платника податку. Непрямий спосіб визначення оподаткованої бази виникає у разі відсутності або занедбаності у платника податку обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, тоді працівники податкових органів визна-чають розмір оподаткованого доходу на підставі даних, отри-маних у результаті перевірок діяльності інших платників по-датків. Умовний (презумптивний) спосіб визначення доходу — це спосіб, з допомогою якого розмір доходу громадянина, як пра-вило, визначається на підставі побічних ознак — суми оренд-ної плати апартаментів, що знімаються, тощо. Паушальний спосіб оснований на визначенні не умовної суми доходу, а умов-ної суми податку1.
Розрахунок суми податку пов'язаний з визначенням подат-кового періоду — строку, протягом якого формується оподаткована база і визначається розмір податкового зобов'язання. Визначення податкового періоду по кожному виду податків має принципове значення Для оподаткованої бази і відіграє велику роль при використанні санкцій за податкові правопорушення. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснювати це можна кількома способами.
Існує два основних способи обчислення податку:
1.Кумулятивний — спосіб визначення об'єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На Кон-кретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір по-датку, утриманого раніше.
2. Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається по-датком окремо, поза зв'язком з іншими джерелами доходів2. Податковим законодавством України передбачене застосуван-ня обох способів, а також їх поєднання.
3. Визначення сум податку
Як правило, обчислення податку, визначення сум, що підля-гають внесенню до бюджетів і цільових фондів, е обов'язком платників податків, що деталізується до кожному податку і збору спеціальним податковим законодавчим актом. Однак це не виключає участі податкового органу у визначенні сум по-датку або збору, здійснюється це у разі прямого делегування йому подібних обов'язків або в ситуаціях, коли платник подат-ку ухиляється від обчислення і сплати податку. Якщо суму податкового обов'язку обчислює контролюючий орган, платник податку не несе відповідальності за своєчасність та повноту на-рахування такої суми, однак несе відповідальність за своєчас-не та повне погашення нарахованого податкового обов’язку і має право на оскарження цієї суми.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо:
а) платник податків це подає у встановлений термін подат-кову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помадки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відпо-відальною за нарахування окремого податку або збору (обов'яз-кового платежу), є контролюючий орган.
Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків через немож-ливість встановити фактичне місцезнаходження підприємства або його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань через відсутність у платника податків податкового обліку, або визначених законодавством первинних документів, суму податкових зобов'язань платника податків може бути визна-чено за непрямим методом.
Нарахування податкового зобов'язання з використанням не-прямого методу можуть здійснювати виключно податкові орга-ни. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути ос-каржені платником податків у загальному порядку.
Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
