Облік витрат на підприємстві
Облік витрат на підприємстві
ВСТУП
Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Закон України від 16 липня 1999 р.
№ 996 – ХІV визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
В економіці Україні відбуваються суттєві зміни, обумовлені глобалізацією підприємницької діяльності, швидкими темпами розвитку інформаційних технологій. Це в свою чергу, призвело до змін нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня.
В зв'язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвому регулюванню підлягають методологічні аспекти його організації.
В умовах автономної обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується більш широко ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними з яких є: обробка і зберігання великої кількості одинакових в структурному плані одиниць облікової кількості інформації; здійснення вибірки інформації з великої кількості даних; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь - якого документу (первинних документів, форм звітності, тощо); багаторазове відтворення будь - яких дій (роздрук примірників певного документу, тощо).
Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються.
Отже, бухгалтерський облік – це система безперервного і взаємопов’язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи з метою одержання про них точних і підсумкових даних.
На відміну від інших видів обліку, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік базується на документуванні усіх господарських процесів і проведення періодичних інвентаризацій. Забезпечує виявлення і мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).
Бухгалтерський облік у виробництві, як в інших галузях народного господарства є одним з найважливіших джерел економічої інформації, засобом контролю за роботою акціонерного товариства і знаряддям охорони власності. Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи) потрібні перш за все працівникам самих акціонерних товариств в їх повсякденній роботі, також вони є основою для складання звітності.
Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці ХІХ ст. писав, що “Бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний керівник минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультантмайбутнього кожного підприємства”.
З введенням в Україні міжнародних стандартів дещо змінився підхід до формування собівартості. Однак це не означає принципової зміни загального складу витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Якщо до 1 січня 2000 р. ми, можна сказати, не відрізняли поняття “витрати” від поняття “собівартість”, оскільки на кожну одиницю продукції розподіляли всі статті. Можуть бути розподілені тільки прямі витрати і та частина накладних витрат, яка пов’язана з виробництвом цієї продукції. Ті види постійних (накладних) витрат, які не пов’язані безпосередньо з виготовленням продукції, не включаються до собівартості цієї продукції, тобто не розподіляються на кожну одиницю. До таких витрат належать витрати на збут і адміністративні витрати. До них можуть належати й інші витрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції.
1. Організація обліку витрат
Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
нарахування амортизації;
списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;
втрати від знецінення запасів;
нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
благодійні внески;
належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:
заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;
податків, зборів, обов'язкових платежів;
відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;
орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротніх активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Облік витрат за елементами
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.
У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.
Відображення здійснюється наступним чином:
Витрати операційної діяльності;
Витрати пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій.
Критерії визначення витрат
Ці критерії передбачають, що:
витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або зобо'язань;
витратами звітнього періоду визначають або зменшенням активів, або
Клас 8 Витрати за елементами
80
Матеріальні витрати
81
Витрати на оплату праці
82
Відрахування на соціальні заходи
83
Амортизація
84
Інші операційні витрати
85
Інші витрати
86
-
87
-
88
-
89
-
збільшенням зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за вийнятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
витрати визначені витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу , для одержання якого їх здійснено;
витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображені у витратах того звітнього періоду, в якому їх було здійснено;
якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітніх періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітніми періодами.
Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;
попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, шо не відповідає ознакам властивим витратам;
витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.
З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.
Розрізняють такі види діяльності:
Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.
Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).
Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.
Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.
Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.
Класифікацію витрат зображено в схемі, наведеній нижче.
2. Облік виробничих витрат
(синтетичний та аналітичний облік)
Виробництво продукції пов’язане з певними витратами, які мають назву “виробничі”.
Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.
За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.
Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.
Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.
До прямих витрат належить :
прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат);
прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередьо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).
Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:
на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.
На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.
Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.
Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.
3. Облік загальновиробничих витрат
Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.
Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.
Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.
ВСТУП
Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Закон України від 16 липня 1999 р.
№ 996 – ХІV визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
В економіці Україні відбуваються суттєві зміни, обумовлені глобалізацією підприємницької діяльності, швидкими темпами розвитку інформаційних технологій. Це в свою чергу, призвело до змін нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня.
В зв'язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвому регулюванню підлягають методологічні аспекти його організації.
В умовах автономної обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується більш широко ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними з яких є: обробка і зберігання великої кількості одинакових в структурному плані одиниць облікової кількості інформації; здійснення вибірки інформації з великої кількості даних; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь - якого документу (первинних документів, форм звітності, тощо); багаторазове відтворення будь - яких дій (роздрук примірників певного документу, тощо).
Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються.
Отже, бухгалтерський облік – це система безперервного і взаємопов’язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи з метою одержання про них точних і підсумкових даних.
На відміну від інших видів обліку, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік базується на документуванні усіх господарських процесів і проведення періодичних інвентаризацій. Забезпечує виявлення і мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).
Бухгалтерський облік у виробництві, як в інших галузях народного господарства є одним з найважливіших джерел економічої інформації, засобом контролю за роботою акціонерного товариства і знаряддям охорони власності. Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи) потрібні перш за все працівникам самих акціонерних товариств в їх повсякденній роботі, також вони є основою для складання звітності.
Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці ХІХ ст. писав, що “Бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний керівник минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультантмайбутнього кожного підприємства”.
З введенням в Україні міжнародних стандартів дещо змінився підхід до формування собівартості. Однак це не означає принципової зміни загального складу витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Якщо до 1 січня 2000 р. ми, можна сказати, не відрізняли поняття “витрати” від поняття “собівартість”, оскільки на кожну одиницю продукції розподіляли всі статті. Можуть бути розподілені тільки прямі витрати і та частина накладних витрат, яка пов’язана з виробництвом цієї продукції. Ті види постійних (накладних) витрат, які не пов’язані безпосередньо з виготовленням продукції, не включаються до собівартості цієї продукції, тобто не розподіляються на кожну одиницю. До таких витрат належать витрати на збут і адміністративні витрати. До них можуть належати й інші витрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції.
1. Організація обліку витрат
Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
нарахування амортизації;
списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;
втрати від знецінення запасів;
нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
благодійні внески;
належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:
заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;
податків, зборів, обов'язкових платежів;
відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;
орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротніх активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Облік витрат за елементами
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.
У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.
Відображення здійснюється наступним чином:
Витрати операційної діяльності;
Витрати пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій.
Критерії визначення витрат
Ці критерії передбачають, що:
витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або зобо'язань;
витратами звітнього періоду визначають або зменшенням активів, або
Клас 8 Витрати за елементами
80
Матеріальні витрати
81
Витрати на оплату праці
82
Відрахування на соціальні заходи
83
Амортизація
84
Інші операційні витрати
85
Інші витрати
86
-
87
-
88
-
89
-
збільшенням зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за вийнятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
витрати визначені витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу , для одержання якого їх здійснено;
витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображені у витратах того звітнього періоду, в якому їх було здійснено;
якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітніх періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітніми періодами.
Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;
попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, шо не відповідає ознакам властивим витратам;
витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.
З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.
Розрізняють такі види діяльності:
Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.
Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).
Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.
Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.
Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.
Класифікацію витрат зображено в схемі, наведеній нижче.
2. Облік виробничих витрат
(синтетичний та аналітичний облік)
Виробництво продукції пов’язане з певними витратами, які мають назву “виробничі”.
Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.
За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.
Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.
Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.
До прямих витрат належить :
прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат);
прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередьо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).
Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:
на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.
На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.
Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.
Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.
3. Облік загальновиробничих витрат
Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.
Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.
Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.
