Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

 
  • Версія друку Весь реферат без реклами та завантаження шаблону:)
    •
     
    Організація бухгалтерського обліку
    в бюджетних установах
    У темі розглядаються наступні питання:
    1.1. Поняття бюджетних установ і правові засади їх діяльності.
    1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах.
    1.3. Кошторис бюджетних установ: поняття, види, структура, порядок складання та затвердження.
    1.1. Поняття бюджетних установ і правові засади їх діяльності
    До бюджетних установ належать органи, установи чи організації, створені органами державної влади України або органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. До таких організацій відносяться установи охорони здоров'я, культури та мистецтв, фізичної культури й спорту, навчальні заклади (державної форми власності), органи управління, армія, суди, прокуратура, міліція, а також інші установи, які створені органами державної влади та фінансуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
    Критеріями віднесення установ до бюджетних є:–
    створення установи органом державної влади (міністерством, відомством тощо) або органом місцевого самоврядування (територіальними громадами міст, сіл, виконавчими органами);–
    утримання установи за рахунок бюджетних коштів.
    Приватні школи, клініки, дитячі садки, вищі навчальні заклади недержавної форми власності, засновниками яких не є органи державної влади або органи місцевого самоврядування і фінансування яких не передбачене за рахунок бюджетних коштів, до бюджетних установ не відносяться.
    Розглянемо правові аспекти діяльності бюджетних установ. Свою діяльність вони здійснюють на підставі положення (статуту), що затверджується уповноваженим органом (як правило, органом, який прийняв рішення про створення бюджетної установи). Такі установи визнаються юридичною особою з дня реєстрації положення (статуту) і з цього моменту можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, а також нести зобов'язання, бути позивачами та відповідачами в господарському або третейському суді.
    Бюджетні установи відносяться до одного з різновидів установ некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є метою діяльності. Згідно з класифікацією організаційно-правових форм господарювання та установи, для яких одержання прибутку не є метою їх діяльності, відносяться до групи організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю. Основною для них є діяльність з надання просвітницьких, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, послуг зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та виконання інших завдань, передбачених установчими документами.
    Незважаючи на те, що основна діяльність бюджетних установ не пов'язана з веденням підприємницької діяльності, а отже, і одержанням від неї доходів (хоча вони й можуть одержувати доходи від надання окремих послуг, виконання робіт у випадках, передбачених законодавством), таким установам необхідно підтвердити свій статус неприбуткових, який передбачає їх включення до Реєстру неприбуткових організацій, що створюється і ведеться Державною податковою адміністрацією України.
    Реєстр неприбуткових організацій – це автоматизована система збору, накопичення і обробки даних про неприбуткові організації та установи, які звільняються від сплати податку на прибуток.
    Також всі установи, що утримуються за рахунок бюджетних коштів підлягають обов'язковій реєстрації в органах податкової служби, Пенсійного фонду, фондах соціального страхування.
    Нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність бюджетних установ в Україні, є:–
    Конституція України;–
    Бюджетний кодекс України;–
    Закон України "Про Державний бюджет України";–
    інші закони та нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні правовідносини;–
    нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;–
    нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади;–
    рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
    1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості
    його організації в бюджетних установах
    Загальні положення
    Бухгалтерський облік у бюджетних установах має певні особливості, адже ці структури створюються з метою забезпечення виконання функцій держави. Їх утримання повністю або частково здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету. Визначальним для бухгалтерського обліку бюджетних установ також є їх статус неприбуткових.
    У процесі своєї діяльності кожна бюджетна установа здійснює ряд операцій, які підлягають обов'язковій фіксації у бухгалтерському обліку.
    Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, в т.ч. і в бюджетних установах, згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон про бухгалтерський облік) є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
    Для реалізації зазначеної мети перед бухгалтерським обліком постають такі завдання забезпечення збереження майна власника; надання допомоги в прийнятті управлінських рішень; визначення фінансових результатів діяльності підприємства. У бюджетних установах ці завдання знаходять свою інтерпретацію. Бухгалтерський облік у бюджетних організаціях призначений насамперед забезпечити збереження державного майна України. Усі інші завдання є похідними від нього:–
    відображення процесу виконання кошторису доходів і видатків, забезпечення цільового використання коштів бюджету та контролю за виконанням кошторису доходів і видатків (за допомогою обліку зобов'язань бюджетної установи);–
    забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень щодо ефективного використання коштів, отриманих з бюджету; формування кошторису доходів і видатків;–
    визначення результату виконання кошторису доходів і видатків.
    Виходячи з таких специфічних завдань, предметом бухгалтерського обліку в бюджетних установах є діяльність бюджетної установи, спрямована на виконання функцій держави.
    Об'єкти бухгалтерського обліку в бюджетних установах не відрізняються від об'єктів бухгалтерського обліку в інших суб'єктів господарювання. Це означає, що об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби та джерела їх утворення, що забезпечують, і процеси, які складають діяльність бюджетної установи. Однак при веденні бухгалтерського обліку особлива увага приділяється таким об'єктам як доходи та видатки державного й місцевого бюджету. При цьому слід пам'ятати, що обов'язковим є бухгалтерський облік й інших об'єктів, оскільки чіткість обліку забезпечує правильність відображення фактичних видатків, заборгованості, а отже, збереження державного майна.
    Отже, бухгалтерський облік у бюджетних установах виступає не лише засобом реєстрації фактів господарського життя та контролю за виконанням кошторису доходів і видатків, а й є джерелом інформації, необхідної для прийняття рішень фінансистами, економістами, керівництвом тощо.
    Інформація бухгалтерського обліку бюджетних установ є базою для прийняття рішень її користувачами, якими є розпорядники грошових коштів вищих рівнів, органи Державного казначейства України та інші органи державної і місцевої влади, громадськість, працівники та керівництво бюджетної установи.
    Відповідальність за надану інформацію користувачам несуть керівник бюджетної установи, бухгалтер і особи, відповідальні за збереження та використання майна держави.
    Правове регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах
    Бухгалтерський облік бюджетних установ підлягає впливу зовнішнього середовища, зокрема, системи законодавчого регулювання.
    Суб'єктами нормативного регулювання бюджетного обліку є Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, Національний банк України, Контрольно-ревізійне управління України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Державний комітет статистики України та інші державні органи.
    Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку бюджетних установ в Україні представлена п'ятьма рівнями, які передбачені Бюджетним кодексом України. Кожен з цих рівнів включає в себе ряд нормативних документів (рис. 1.1).
    Рис. 1.1. Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку
    в бюджетних установах
    Облік виконання Державного бюджету організовує Міністерство фінансів України через Державне казначейство України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах, а також міністерства і відомства.
    Казначейство України організовує виконання Державного бюджету України та здійснює контроль за цим, керує готівковими коштами Державного бюджету України та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, які встановлені на відповідний період; проводить фінансування видатків Державного бюджету України; веде облік касового виконання Державного бюджету України; складає звітність про стан виконання Державного бюджету України; здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства; розподіляє між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України; контролює надходження та використання коштів з державних позабюджетних фондів; розробляє нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів їх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.
    Організація виконання бюджетів місцевих рад народних депутатів, здійснюються відповідними фінансовими органами, відділами та правліннями державних адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад.
    Основні вимоги до бухгалтерського обліку в Україні, в т.ч. і до обліку в бюджетних установах, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який ведеться на підприємствах безпосередньо з дня його реєстрації в органах державної влади до моменту ліквідації.
    Норми національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку не поширюються на бухгалтерський облік і складання фінансової звітності бюджетними установами. Нормативні документи з регулювання порядку ведення обліку в бюджетних установах приймаються Державним казначейством України, яке повністю використовує надане йому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" право вирішення питань організації бухгалтерського обліку, тобто здійснює методологічне регулювання бухгалтерського обліку бюджетних установ. Саме Державним казначейством України встановлюється порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ.
    Державне казначейство України розробляє нормативні документи, що регулюють організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах, обов'язково враховуючи положення нормативних актів Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України. Так, врегулюванням питань складання кошторису займається Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України (в частині розробки та затвердження форм основних кошторисних документів). Крім того, саме Постановами Кабінету Міністрів України визначаються можливі види доходів бюджетної установи.
    Державним казначейством України на основі цих документів розробляються:
    Нормативні документи, що визначають основи організації бухгалтерського обліку (наприклад, План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ);
    Документи, що регулюють ведення бухгалтерського обліку окремих об'єктів (інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів, запасів, кредиторської заборгованості, гуманітарної допомоги тощо);
    Документи, що регулюють порядок складання облікових регістрів бюджетними установами (Інструкція про форми меморіальних ордерів і порядок їх складання, Інструкція про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх застосування);
    Інструктивні матеріали щодо складання і подання фінансової звітності про виконання кошторису (Порядок щодо складання і подання місячної, квартальної і річної фінансової звітності).
    Сувора регламентація бухгалтерського обліку в бюджетних установах забезпечує єдину основу формування і можливість порівняння його показників за результатами діяльності установ різних відомств, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторису доходів і видатків бюджетів різних рівнів.
    Тому повнота та своєчасність надходження доходів і контроль за законністю, правильністю та цільовим використанням бюджетних коштів може бути забезпечено за допомогою правильної організації бухгалтерського обліку процесу виконання бюджету всіх рівнів.
    Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах
    Для ефективного виконання завдань, поставлених перед бухгалтерським обліком у бюджетних установах, необхідною є раціональна організація бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності бюджетних установ.
    Організація бухгалтерського обліку є одним з найбільш відповідальних аспектів діяльності бюджетної установи. Без раціонально організованого бухгалтерського обліку неможлива ефективна діяльність бюджетної установи, дотримання цільового використання ресурсів бюджетної установи відповідно до кошторису доходів і видатків.
    Під організацією бухгалтерського обліку розуміють систему умов і елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про виконання кошторису доходів і видатків та здійснення контролю за цільовим використанням грошових коштів відповідного бюджету. Призначенням організації бухгалтерського обліку є налагодження обробки інформації, розподіл повноважень між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці, розробка облікової політики.
    Організація бухгалтерського обліку в бюджетній установі – це цілеспрямована діяльність державних органів влади, що забезпечують прийняття та сприяють виконанню кошторису доходів і видатків, зі створення, постійного впорядкування та удосконалення системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів.
    Особливість організації бухгалтерського обліку бюджетних установ полягає у забезпеченні контролю за виконанням кошторису доходів і видатків, що вимагає чіткого та правильного ведення обліку фактичних видатків і пов'язаного з попереднім обліку зобов'язань. Отже, організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах повинна вирішити наступні завдання (див. рис. 1.2)
    Рис. 1.2. Завдання організації бухгалтерського обліку
    в бюджетних установах
    Від рівня вирішення цих завдань залежать структура та якість бухгалтерського обліку, врахування запитів управлінського персоналу та структура інформаційної системи бюджетної установи.
    Виходячи зі специфіки поняття "організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах", можна виділити такі рівні суб'єктів організації бухгалтерського обліку.–
    перший рівень – власник, а в бюджетних установах – держава в особі уповноважених на це органів влади;–
    другий рівень – керівник і головний бухгалтер бюджетної установи.
    Об'єктами організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах виступають обліковий і аналітичний процеси, структура обліково-економічних підрозділів апарату управління, праця виконавців - спеціалістів, зайнятих обліком, контролем і аналізом, організаційне та технічне забезпечення обліку, контролю і аналізу та їх розвиток.
    Згідно із Законом про бухгалтерський облік відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснених всіх операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Якщо ж говорити про бюджетні установи, то відповідальність за зазначену діяльність несе держава в особі уповноважених на це органів влади, а також керівник і головний бухгалтер бюджетної установи.
    Етапи організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах
    Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах складається з трьох взаємопов’язаних етапів (рис. 1.3.).
    Рис. 1.3. Етапи організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах
    Перед розглядом змісту окремих етапів, необхідно вказати, які з питань методології, методики, технічного забезпечення у бюджетних установах не мають альтернативи. Це пов'язано з централізованим визначенням методологічних, методичних, технічних і організаційних аспектів бухгалтерського обліку в бюджетних установах уповноваженими державними органами влади. Роль керівника та головного бухгалтера бюджетної установи полягає у забезпеченні ведення бухгалтерського обліку діяльності самої бюджетної установи.
    На першому, методичному, етапі організації бухгалтерського обліку Державним казначейством України (не самою бюджетною установою!) встановлюється система способів і прийомів, які базуються на елементах методу бухгалтерського обліку: документуванні, інвентаризації, використанні синтетичних та аналітичних рахунків, застосуванні подвійного запису, оцінці майна та зобов'язань, калькулюванні, бухгалтерському балансі та звітності. На цьому етапі відбувається:–
    проведення комплексу заходів щодо вибору об'єктів первинного документування та носіїв первинної інформації, складання переліку форм первинних документів, їх проектування, встановлення порядку та процедур здійснення записів до первинних документів;–
    встановлення строків і порядку проведення інвентаризації;–
    визначення методу оцінки активів підприємства;–
    визначення номенклатури статей витрат, способу калькулювання собівартості;–
    вибір номенклатури рахунків бухгалтерського обліку й розробка структури субрахунків та аналітичних рахунків для конкретної бюджетної установи вищою установою;–
    вибір і затвердження переліку типових бухгалтерських проводок;–
    визначення переліку та розробка форм внутрішньої звітності й порядку їх заповнення.
    Другий етап організації бухгалтерського обліку, технічний, передбачає вибір форми ведення бухгалтерського обліку. Бюджетна установа має право (у деяких випадках, за погодженням з вищою установою і за наявності фінансових можливостей) обрати форму ведення бухгалтерського обліку. Тобто вести бухгалтерський облік за меморіально-ордерною формою або з використанням комп'ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення.
    Це вимагає обов'язкового прийняття розпорядчого документу в бюджетній установі (наказу або розпорядження керівника).
    Розробка переліку та форм облікових регістрів, встановлення порядку здійснення записів до регістрів і перенесення даних до фінансової звітності здійснюється Державним казначейством України.
    Якщо на першому та другому етапах здійснюється організація ведення облікових записів, то третій етап – організаційний – полягає в організації роботи облікового апарату. Цей етап в цілому є повноваженням керівництва бюджетної установи. Він включає:–
    визначення оптимальної структури облікового апарату (розподіл облікових робіт за ділянками обліку);–
    встановлення норм праці та часу, необхідного для виконання робіт і визначення оптимальної чисельності бухгалтерів;–
    набір кадрів та їх навчання;–
    організацію робочих місць бухгалтерів;–
    раціональне розміщення облікового апарату (розташування поруч з тими підрозділами бюджетної установи, працівниками, які часто взаємодіють з бухгалтерією тощо);–
    встановлення належних інформаційних зв'язків між окремими частинами бухгалтерії, а також між бухгалтерією й іншими підрозділами бюджетної установи, а також із зовнішнім середовищем (налагодження системи діловодства та документообігу);–
    організація матеріального, інформаційного та технічного забезпечення облікових працівників;–
    мотивація працівників бухгалтерії (оплата праці, інші види стимулювання);–
    встановлення правильного й точного обліку роботи працівників та контроль за виконанням ними своїх функцій;–
    організація архіву бухгалтерських документів;–
    організація безпеки та захисту облікової інформації.
    Розподіл обов'язків у бухгалтерії, технічне забезпечення ведення обліку залежать від обсягу облікових робіт, наявності комп'ютерної техніки, а також від вимог вищої установи.
    Облікова політика бюджетної установи
    Організація бухгалтерського обліку передбачає визначення облікової політики, тобто сфери нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми.
    Оскільки бухгалтерському обліку в бюджетних установах характерна відсутність альтернативи у виборі методів обліку його об'єктів, то не можна говорити про облікову політику бюджетних установ на рівні розпорядників нижчого рівня. При цьому слід відмітити, що облікова політика бюджетних установ повністю обмежена державною регламентацією, що чітко визначає ведення бухгалтерського обліку. Так, нормативні документи, що регулюють бухгалтерський облік в бюджетних установах не передбачають різних варіантів оцінки майна бюджетної установи, форм ведення бухгалтерського обліку.
    Якщо облікова політика інших підприємств може формуватися на рівні державних органів влади України та на рівні конкретного суб'єкта господарювання, то так звана облікова політика бюджетних установ визначається виключно на макрорівні. Це означає, що при організації і веденні бухгалтерського обліку діє правове регулювання спеціально дозволеного виду, тобто дозволено те, що визначено нормативними документами.
    Отже, власної облікової політики бюджетні установи не мають, оскільки її визначає Державне казначейство України. Проте у зв'язку з існуванням можливості вибору форми ведення бухгалтерського обліку, рішення бюджетної установи щодо обраної форми ведення обліку необхідно закріпити відповідним розпорядженням (наказом) керівника бюджетної установи. Цей документ може розроблятися головним бухгалтером і затверджується керівником. Розподіл обов'язків бухгалтерії, графік документообороту, робочий план рахунків теж повинні бути затверджені розпорядженням (наказом) керівника бюджетної установи.
    Отже, організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах є дворівневою: перший рівень - належить виключно власнику (державі); другий - є обов'язком керівника й облікового апарату бюджетної установи. Ці рівні визначають необхідність чітко відрізняти поняття "організація" і "ведення" обліку. Організація бухгалтерського обліку – це прерогатива власника або держави в особі її органів влади; ведення бухгалтерського обліку – обов'язки виключно головного бухгалтера. За правильність застосування методології (узгодженої із засновником) та технології бухгалтерського обліку відповідальність покладається на керівника бухгалтерської служби. Це повинно передбачатися в Положенні про бухгалтерську службу бюджетної установи.
    Ведення обліку – це застосування визначеної нормативними документами методології і методики відображення в бухгалтерському обліку здійснених операцій, складання фінансової звітності працівниками бухгалтерської служби.
    Раціональна організація бухгалтерського обліку забезпечує дієвий контроль за виконанням кошторису доходів і видатків, можливість проведення аналізу результатів діяльності бюджетної установи при мінімальних витратах праці та коштів.
    План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
    Інформація про стан і зміни майна бюджетної установи, яка необхідна для контролю за її діяльністю, ступенем виконання кошторису, узагальнюється за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку. На рахунках бухгалтерського обліку накопичуються дані про стан і зміни складу майна установи, про наявність і зміни джерел його утворення, а також про результати виконання кошторису доходів і видатків.
    Дані рахунків бухгалтерського обліку використовуються для складання фінансової звітності бюджетної установи. З цією метою Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України розробило й затвердило План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (Додаток 1). З метою забезпечення однакового відображення однорідних господарських операцій на відповідних рахунках і субрахунках бухгалтерського обліку розроблено та введено в дію Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Кореспонденцію субрахунків по основних бухгалтерських операціях.
    Дотримання вимог цих документів є обов'язковим для всіх установ, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
    План рахунків містить перелік рахунків першого порядку, тобто синтетичних рахунків, за допомогою яких можна отримати узагальнені дані про наявність коштів у бюджетній установі, їх джерела, результати виконання кошторису доходів і видатків. План рахунків передбачає як назву рахунків, так і їх умовне цифрове позначення, у якому перша цифра – клас рахунків, друга – номер синтетичного рахунку.
    План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ складається з 8 класів балансових рахунків і 1 класу позабалансових рахунків (табл. 1.1).
    Таблиця 1.1. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
    Характеристика класів рахунків Плану рахунків | Характеристика класу рахунків
    1 | 2
    Клас 1 "Необоротні активи" | Об'єднує рахунки, які призначені для обліку матеріальних і нематеріальних активів, що отримані для тривалого використання і не призначені для реалізації або витрачання протягом одного року
    Клас 2"Запаси" | Об'єднує рахунки для обліку оборотних матеріальних активів, що належать установі, реалізацію та витрачання яких планується здійснити протягом року
    Клас 3 "Кошти, розрахунки та інші активи" | Включає рахунки, призначені для відображення поточних фінансових активів: коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства України, у розрахунках з дебіторами
    Клас 4 "Власний капітал" | Включає рахунки, що застосовуються для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів установи, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік
    Клас 5 „Довгострокові зобов’язання” | Призначений для обліку зобов’язань установи, які не виникають у процесі звичайної діяльності, не є характерними для діяльності установи і погашення яких відбувається після завершення поточного бюджетного року
    Клас 6 "Поточні
    зобов'язання" | Включає рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, які виникають протягом звичайної її діяльності, тобто при виконання кошторису доходів та видатків, і погашення яких очікується протягом поточного бюджетного року
    Клас 7 "Доходи" | Призначений для обліку доходів, які одержуються установою за рахунок загального і спеціального фонду та сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
    Клас 8"Витрати" | Об'єднує рахунки, призначені для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ та касових видатків сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
    Клас 9 "Позабалансові
    рахунки" | Включає рахунки, призначені для обліку матеріальних цінностей, інших активів і зобов'язань, що належать установі або перебувають у тимчасовому розпорядженні
    Особливістю Плану рахунків бюджетних установ є те, що він враховує відсутність комерційної діяльності в таких установах, у зв'язку з чим облік видатків ведеться на рахунках класу 8 "Витрати".
    За необхідності бюджетні установи можуть використовувати додаткові рахунки (другого, третього і т.д. порядків) з обов'язковим збереженням номерів рахунків типового Плану рахунків. Перелік цих рахунків, тобто робочий план рахунків, може встановлювати безпосередньо керівництво бюджетної установи, виходячи із загальнодержавних і галузевих потреб управління, контролю, аналізу та звітності, або вища установа в межах одного відомства.
    Робочий план рахунків повинен забезпечувати таку організацію бухгалтерського обліку, щоб облікові регістри велись систематизованим способом, дані рахунків дозволяли складати фінансову звітність, а також, щоб ці дані можна було використовувати для прийняття рішень керівництвом бюджетної установи.
    Форма ведення бухгалтерського обліку в бюджетній установі
    Обробка та реєстрація фактів обліку господарського життя реалізується через форму ведення обліку –сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку з дотриманням єдиних принципів, встановлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності бюджетних установ і технології обробки облікових даних.
    Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов'язання економічного суб'єкта.
    У бюджетних установах ведення бухгалтерського обліку здійснюється за меморіально-ордерною формою обліку.
    З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку бюджетних установ Державним казначейством України було затверджено Інструкцію про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання.
    Меморіально-ордерна форма обліку одержала назву від меморіального ордеру, складанням якого завершується обробка первинних документів.
    Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:–
    оформлення всіх бухгалтерських проводок меморіальними ордерами на основі первинних документів;–
    розподіл синтетичного обліку на хронологічний і систематичний;–
    ведення аналітичного обліку на картках;–
    особлива побудова книги "Журнал-головна", яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу та контролю за правильністю записів.
    Процес ведення бухгалтерського обліку за меморіально-ордерною формою наведено на рис. 1.4.
    Рис. 1.4. Меморіально-ордерна форма ведення обліку
    Підставою для відображення записів у облікових регістрах є належним чином оформлені первинні документи, які повинні подаватися до бухгалтерії в терміни, встановлені графіком документообороту.
    Первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, обов'язково підлягають бухгалтерській обробці, яка передбачає бухгалтерський контроль і обробку (групування, розцінку, котирування первинних документів і рознесення сум до меморіальних ордерів, тобто накопичувальних відомостей, яким присвоєно постійні номери).
    Меморіальні ордери підписуються головним бухгалтером підприємства, особою, що перевірила записи у меморіальному ордері, та виконавцем і записуються в реєстраційному журналі.
    Аналітичний облік ведеться в книгах і картках аналітичного обліку, що регулюється Порядком складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ.
    Записи в аналітичних книгах і картках робляться щоденно для операцій з однаковою кореспонденцією рахунків із посиланням на номер меморіального ордеру. В кінці місяця підраховуються підсумки в книгах і картках
    аналітичного обліку та складаються оборотна або сальдова відомості аналітичних рахунків.
    Перелік меморіальних ордерів, які складаються бюджетними установами, наведено в табл. 1.2.
    Таблиця 1.2. Склад регістрів меморіально-ордерної форми ведення обліку
    Регістри обліку | Назва | Типова форма
    Меморіальний ордер 1 | Накопичувальна відомість за касовими операціями | ф. 380
    Меморіальний ордер 2 | Накопичувальна відомість руху коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) | ф. 381
    Меморіальний ордер 3 | Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства (установі банків) | ф. 382
    Меморіальний ордер 4 | Накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими дебіторами | ф. 408
    Меморіальний ордер 5 | Зведення розрахункових відомостей щодо заробітної плати та стипендій | ф. 405
    Меморіальний ордер 6 | Накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими кредиторами | ф. 409
    Меморіальний ордер 7 | Накопичувальна відомість щодо розрахунків у порядку планових платежів | ф. 410
    Меморіальний ордер 8 | Накопичувальна відомість щодо розрахунків з підзвітними особами | ф. 386
    Меморіальний ордер 9 | Накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття необоротних активів | ф.438
    Меморіальний ордер 10 | Накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів | ф. 439
    Меморіальний ордер 11 | Зведення накопичувальних відомостей щодо надходження продуктів харчування | ф.398
    Меморіальний ордер 12 | Зведення накопичувальних відомостей щодо витрачання продуктів харчування | ф. 411
    Меморіальний ордер 13 | Накопичувальна відомість витрачання матеріалів | ф. 396
    Меморіальний ордер 14 | Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ | ф. 409
    Меморіальний ордер 15 | Зведення відомостей щодо розрахунків з батьками за утримання дітей | ф.406
    Меморіальний ордер 16 | Накопичувальна відомість позабалансового обліку
    Для відображення операцій, які не фіксуються в меморіальних ордерах з 1 по 16, а також для операцій, щодо яких немає необхідності складати накопичувальні відомості та зведення (наприклад, в установі з невеликим обсягом операцій), використовується меморіальний ордер ф. № 274.
    Суми меморіальних ордерів підлягають реєстрації в книзі "Журнал-головна" (ф. № 308), облік у якій, як правило, ведеться за субрахунками.
    Переваги меморіально-ордерної форми ведення бухгалтерського обліку полягають у тому, що вона має передусім просту будову, характеризується наочністю записів і передбачає можливість розподілу облікових робіт між спеціалістами різного рівня кваліфікації. Разом з тим, їй притаманні певні недоліки, зокрема, меморіально-ордерна форма передбачає багаторазове переписування даних про операції, що знижує оперативність і підвищує тривалість процесу ведення бухгалтерського обліку. Також існує незручність перевірки розрахунків, тобто розшифровки, з яких сум складаються залишки на рахунках.
    Альтернативою меморіально-ордерній формі ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є ведення бухгалтерського обліку із застосуванням комп'ютерної техніки, що є проблематичним на сьогодні у зв'язку з відсутністю коштів.
    Організаційна побудова бухгалтерії бюджетної установи
    До особливостей організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах також слід віднести функціонування бухгалтерських служб.
    Організаційна побудова бухгалтерської служби – це форма поділу праці, що передбачає розподіл облікових робіт між виконавцями. Конкретне вираження ця форма знаходить у відповідній структурі бухгалтерії і системі управління підприємством в цілому.
    Закон про бухгалтерський облік передбачає наступні форми організації бухгалтерського обліку (рис. 1.5).
    Рис. 1.5. Форми організації бухгалтерського обліку
    У бюджетних установах можливе використання лише першої і третьої форм (лише в частині централізованої бухгалтерії) організації бухгалтерського обліку.
    Розглянемо спочатку ведення бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією (але в жодному випадку не аудиторською фірмою!).
    Централізовані бухгалтерії створюються при виконкомі Ради народних депутатів або його управлінні (наприклад, при районному відділі народної освіти, централізованій міській лікарні) на підставі рішення Виконкому відповідної ради для ведення обліку виконання кошторисів доходів і видатків установ, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Така бухгалтерія веде бухгалтерський облік всіх підвідомчих установ, складає кошториси та фінансову звітність, а також здійснює систематичний контроль за правильністю оформлення первинних документів, збереженням коштів і матеріальних цінностей, ефективним використанням державних коштів.
    За керівниками бюджетних установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією, зберігаються права розпорядника бюджетних коштів, зокрема, укладати договори на поставку товарів і надання послуг, трудові договори (контракти) на виконання робіт, які мають обов'язково візуватися головним бухгалтером централізованої бухгалтерії; одержувати у встановленому порядку аванси на господарські та інші потреби і дозволяти видачу авансів своїм працівникам; дозволяти оплату витрат за рахунок асигнування, передбаченого кошторисом; витрачати відповідно з установленими нормами матеріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби установи; затверджувати авансові звіти підзвітних осіб; документи з інвентаризації; акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей, що стали непридатними; вирішувати інші питання, що стосуються діяльності бюджетної установи.
    Така форма організації бухгалтерського обліку як введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби сьогодні залишається найпоширенішою. Бухгалтер, який працює безпосередньо в бюджетній установі, як правило, зацікавлений в результатах виконання кошторису доходів і видатків, що є гарантією його сумлінного ставлення до роботи, яку він виконує. Такий бухгалтер добре знає специфіку діяльності бюджетної установи та особливості її організації. Керівництво або вища установа мають можливість постійно контролювати діяльність бухгалтера чи бухгалтерії, оперативно вирішувати проблеми, що виникають, своєчасно вносити корективи у раніше прийняті рішення.
    Бухгалтерська служба (бухгалтерія) – це самостійний структурний підрозділ апарату управління (служба, відділ), який здійснює ведення бухгалтерського обліку діяльності бюджетної установи. Вона тісно пов'язана зі всіма службами, відділами та виробничими підрозділами бюджетної установи, отримує від них необхідну для обліку і контролю документацію та надає їм відповідну інформацію. Таким чином, бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва, збуту продукції, кошторису доходів і видатків.
    Структура та штатна чисельність бухгалтерії, як і усієї бюджетної установи, затверджується вищою установою.
    Бухгалтер (головний бухгалтер) – це особа, яка пов'язана з бюджетною установою трудовими відносинами, що передбачають належне виконання покладених на особу посадових обов'язків. Бухгалтер уповноважений діяти від імені бюджетної установи, в тому числі підписувати її фінансову звітність.
    Головний бухгалтер призначається або звільняється з посади вищою установою або керівником бюджетної установи та підлеглий безпосередньо йому.
    Бухгалтерія бюджетної установи повинна вирішувати такі завдання (рис. 1.6).
    Функції головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах, визначається Законом про бухгалтерський облік. Бухгалтер несе відповідальність за дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку усіх операцій, оформлення матеріалів, пов'язаних з недостачами та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжок і псування активів бюджетної установи, забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в підрозділах підприємства.
    Реалізація розглянутих функцій головного бухгалтера реалізується через виконання наступних робіт:–
    керівництво діяльністю бухгалтерії, розподіл обов'язків між працівниками, керівництво та контроль їх роботи;–
    контроль за дотриманням правил ведення бухгалтерського обліку;–
    здійснення методологічного керівництва бухгалтерським обліком і звітністю у підвідомчих структурах;–
    керівництво розробкою та впровадженням заходів щодо дотримання фінансової дисципліни, зберіганням первинних документів, облікових регістрів бухгалтерської звітності та своєчасного їх подання до архіву;–
    забезпечення контролю за наданням оперативної інформації, складанням і поданням зведеної бухгалтерської звітності встановленим органам у відповідні терміни;–
    контроль за законністю, своєчасністю і правильністю оформлення документів; використанням фонду оплати праці; встановленням посадових окладів; правильністю нарахування та перерахування податків до Державного бюджету та інших платежів; дотриманням встановлених правил проведення інвентаризації грошових, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, розрахунків і платіжних зобов'язань; стягненням у встановлений термін дебіторської та погашенням кредиторської заборгованості;–
    контроль за поданням у потрібних випадках матеріалів до слідчих і судових органів;–
    організація підвищення кваліфікації керівників і фахівців бухгалтерської служби.
    Головний бухгалтер і керівник бюджетної установи уповноважені підписувати документи, які є підставою для приймання та видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових зобов'язань. Головний бухгалтер не повинен приймати до виконання й оформлення документи з операцій, що суперечать законодавству й порушують фінансову та договірну дисципліну. У випадку надходження таких документів головний бухгалтер надає в письмовому вигляді доповідну записку про це на ім'я керівника підприємства. Якщо ж керівник вирішує прийняти зазначені документи до виконання, то він повинен дати письмове розпорядження і нести відповідальність за здійснення таких операцій.
    З головним бухгалтером узгоджуються призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб.
    Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку в бюджетних установах багато в чому залежить від раціональної організації роботи облікового апарату. Вона полягає у забезпеченні чіткої структури бухгалтерського апарату, розподілі обов'язків між співробітниками, визначенні схеми документообороту, організації робочих місць.
    Структура та чисельність штату бухгалтерії залежать від виду діяльності бюджетної установи та обсягів діяльності бюджетної установи, її виробничої структури, умов організації і технології виробництва, кількості підрозділів, від обсягу та рівня автоматизації облікових робіт, загальної чисельності персоналу бюджетної установи.
    Важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильний розподіл обов'язків працівників бухгалтерії із урахуванням окремих ділянок облікового процесу, а також найбільш ефективне використання технічних засобів ведення обліку, що забезпечують економічність, високу якість ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю за виконанням робіт.
    Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом бюджетної установи та передбачає визначення прав і обов'язків головного бухгалтера, підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами бюджетної установи. Організація бухгалтерської служби залежить від структури управління і обсягів діяльності бюджетної установи.
    Для цього необхідно розробити чітку структуру цього підрозділу бюджетної установи.
    Регламентація діяльності бухгалтерської служби та окремих її працівників
    Бухгалтерська служба бюджетної установи виступає як окремий її структурний підрозділ. Тому необхідна чітка регламентація діяльності кожного зі штатних працівників і всього підрозділу в цілому. Розподіл функцій закріплюється в положеннях про структурні підрозділи, зокрема, в Положенні про бухгалтерську службу.
    Положення є внутрішнім нормативним актом, який визначає порядок створення, права, обов'язки та організацію роботи бухгалтерської служби, бухгалтерії. Даний документ відноситься до організаційно-розпорядчих документів і складається з таких розділів:–
    загальні положення;–
    цілі та завдання;–
    функції;–
    права й обов'язки головного бухгалтера (його заступників);–
    службові зв'язки;–
    організація роботи.
    Таким чином, Положення про бухгалтерію – це багатопрофільний документ, який чітко регламентує порядок роботи даного структурного підрозділу. Від рівня професійності та чіткості розробки даного документу прямо залежить ефективність організації бухгалтерського обліку бюджетної установи.
    Для бухгалтерської служби розробляється структурний графік робіт, який передбачає комплекс облікових робіт, в які терміни вони виконуються та кому передаються відомості про виконання.
    Планування діяльності окремих облікових працівників здійснюється на підставі розроблених індивідуальних графіків.
    З метою раціонального розподілу праці в бюджетних установах розробляються посадові інструкції. Виходячи із необхідності чисельності працівників і можливостей їх утримання, керівник бюджетної установи затверджує штатний розпис. На кожну посаду, передбачену штатним розисом (крім категорій робітників), керівником бюджетної установи затверджується посадова інструкція.
    Посадова інструкція - це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов'язки, права та відповідальність посадової особи, який розробляється для кожної конкретної штатної посади.
    Правильно складені посадові інструкції працівників дають змогу:–
    встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;–
    визначити та закріпити обов'язки кожної особи, а також її права та персональну відповідальність;–
    контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати.
    При розробці посадових інструкцій використовуються типові та галузеві інструкції.
    У процесі розробки посадових інструкцій використовуються типові та галузеві інструкції. При їх складанні необхідно керуватися Довідником професій працівників. У цьому Довіднику відображені специфічні для різноманітних посад кваліфікаційні характеристики, на підставі яких, з урахуванням специфіки установи, працівники відділу кадрів і керівники структурних підрозділів розробляють посадові інструкції для кожної посади. У посадових інструкціях чітко й конкретно визначається перелік робіт, які повинен виконувати працівник, тобто його обов'язки з урахуванням посади, яку він обіймає, здобутої освіти, а також права й відповідальність за виконання своїх обов'язків.
    Для працівників бухгалтерії посадові інструкції розробляються головним бухгалтером бюджетної установи.
    Посадові інструкції узгоджуються з юристом і затверджуються керівником підприємства у встановленому порядку та доводяться до відома виконавців під розписку із зазначенням дати ознайомлення.
    Вимоги посадової інструкції є обов'язковими для працівника, що працює на певній посаді, з моменту його ознайомлення з інструкцією під розписку та до переміщення на іншу посаду або звільнення.
    Посадові інструкції затверджуються щорічно. Зміни до них вносяться на підставі наказу керівника установи, яким визначена зміна повноважень посадової особи, посади тощо.
    1.3. Кошторис бюджетних установ: поняття, види, структура,
    порядок складання та затвердження
    Поняття та види кошторисів
    Бюджетні установи створені та функціонують з метою забезпечення виконання функцій держави. Фінансування їх діяльності відбувається за рахунок бюджетних коштів.
    Оскільки бюджетні ресурси обмежені, то для ефективної діяльності бюджетних установ необхідним є визначення вартості ресурсів, потрібних для їх нормального функціонування. Разом з тим потрібно оцінювати можливі джерела покриття видатків для забезпечення діяльності бюджетних установ. Планові величини зазначених показників – доходів і видатків – визначаються в результаті проведення аналітичних розрахунків і знаходять узагальнення у плановому документі. Цей документ фактично виступає дозволом, яким бюджетній установі надаються повноваження отримувати й розпоряджатися коштами, які будуть їй виділені з бюджету або ж отримані нею в результаті надання певних послуг. Наприклад, міській раді необхідно виконувати свої повноваження щодо здійснення контролю за надходженням місцевих податків і зборів (утримання автостоянок, заробітна плата контролерам, які стягують збір за паркування автомобілів, контроль за повнотою надходження виручки тощо), тобто здійснювати видатки. Управління культури повинно планувати, які культурно-масові заходи будуть проведені протягом року, яка буде потрібна сума коштів на проведення відповідних заходів, чи принесуть вони дохід бюджету, в якій сумі та в якому періоді.
    Основним плановим документом, який визначає склад доходів і видатків бюджетної установи на визначений період, обсяг і напрями використання бюджетних коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис доходів і видатків (Додаток 2).
    Фінансування бюджетних установ, проведення ними видатків за загальним і спеціальними фондами можуть здійснюватися тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань (за видатками загального фонду).
    Розрізняють декілька видів кошторисів бюджетних установ, які наведено на рис. 1.7.
    Рис. 1.7. Види кошторисів доходів і видатків бюджетних установ
    Розпорядники коштів бюджету незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси та плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією). Бюджетні установи, які ведуть бухгалтерський облік самостійно, індивідуальні кошториси для затвердження подають своїй вищій установі, а ті, що обслуговуються в централізованій бухгалтерії, – безпосередньо до централізованої бухгалтерії (для здійснення контролю за ним).
    Зведені кошториси складаються головними розпорядниками бюджетних коштів, розпорядниками вищого рівня для подання їх до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів. Наприклад, міська рада як головний розпорядник коштів складає зведений кошторис на підставі показників індивідуальних кошторисів бюджетних установ, яким виділяється фінансування з місцевого бюджету для їх утримання.
    До кошторису на централізовані заходи асигнування включаються тільки в тому випадку, якщо проведення таких заходів за рахунок коштів відповідного бюджету дозволено законодавством України.
    Не зважаючи на види кошторисів, кожен з них підтверджує повноваження бюджетної установи на одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг фінансування з бюджету та напрями використання таких коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій. Останні визначаються на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" (далі – Закон про Державний бюджет) та рішенням місцевої ради.
    Під бюджетним призначенням розуміють повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Тобто це право певного органу державної влади на розпорядження коштами бюджету у визначеній сумі в певному бюджетному періоді.
    Обсяг бюджетних повноважень залежить від повноти наповнення бюджету відповідного рівня. Це означає, що розмір бюджетних асигнувань може змінюватися в міру виконання відповідного рівня бюджету. Отже, зміни розміру бюджету призведуть до необхідності зміни бюджетних повноважень. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються і розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту Державного бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети, а також обмежень бюджетних призначень у часі відбуваються лише за наявності в Законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
    Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачено багаторічні призначення.
    Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності Законом України про Державний бюджет (на відповідний рік).
    Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
    Затвердження кошторису – це відносини з приводу розробки показників доходів і видатків, розгляду та затвердження кошторису.
    Нормативним документом, що регулює питання складання та виконання кошторисів бюджетних установ, є Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ, який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України. У даному Порядку передбачено послідовність дій при затвердженні кошторису. Так, процес затвердження кошторису – це сукупність відносин, що включають розробку кошторису безпосередньо в бюджетній установі, а також відносини між розпорядниками нижчого рівня та вищою установою щодо погодження і наступного затвердження кошторису. Цьому етапу передує попередня розробка кошторису безпосередньо в бюджетній установі, у процесі якої відбувається чітке планування кошторису доходів і видатків на підставі результатів економічних розрахунків. Здебільшого цим займаються працівники бухгалтерської служби, використовуючи показники звітності, яка складається за результатами діяльності розпорядників бюджетних коштів. При цьому враховуються потреби установи та норми видатків на її утримання.
    Кошториси доходів і видатків складаються перед початком бюджетного періоду усіма установами на наступний бюджетний період, на який плануються видатки.
    Складання кошторисів передбачає використання відповідних кодів бюджетної класифікації.
    Бюджетна класифікація – це єдине систематизоване групування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності та організаційного устрою відповідно до законодавства України. Бюджетна класифікація передбачає присвоєння кодів усім доходам і видаткам бюджетних установ.
    Бюджетна класифікація має такі складові:–
    класифікація доходів бюджету;–
    класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення);–
    класифікація фінансування бюджету;–
    класифікація бюджетного боргу.
    Наприклад, на реєстраційний рахунок установи, що фінансується з місцевого бюджету, надійшли кошти від вищої установи. У повідомленні про надходження коштів (виписці банку) зазначено: фінансування за КФК 0900, КЕКВ 1140 на суму 1000 грн. При цьому КФК 0900 (код функціональної класифікації) означає, що кошти будуть використані на видатки, пов'язані з освітою, КЕКВ 1140 (код економічної класифікації видатків) означає видатки на відрядження. Отже, закладу освіти надійшли кошти від головного розпорядника на оплату витрат на відрядження працівників.
    Розглянемо ще один приклад. Надійшли кошти на рахунок міської ради від управління житлово-комунального господарства. У повідомленні про надходження коштів (виписці банку) зазначено: КФК 0600 "Житлово-комунальне господарство", код доходу 16010200 "Комунальний податок". Використовуючи бюджетну класифікацію, визначаємо, що управління житлово-комунального господарства сплатило комунальний податок до місцевого бюджету.
    Бюджетна класифікація забезпечує чіткий поділ видатків" за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, виплати населенню тощо). Крім того, такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету й забезпечує єдиний підхід до планування та обліку видатків бюджетними установами.
    Використовуючи коди, що передбачені бюджетною класифікацією, головний бухгалтер бюджетної установи контролює правильність надходження та витрачання коштів відповідно до кошторису доходів і видатків.
    Кошториси доходів і видатків складаються та затверджуються із зазначенням коду органу державної влади, що виділяє кошти (КВК), коду програмної класифікації видатків (КПК) або тимчасової функціональної класифікації (для установ місцевих бюджетів) у розрізі КЕКВ (коди економічної класифікації видатків).
    Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
    Повноваження на здійснення програм і заходів за рахунок коштів бюджету можуть надаватися підприємствам, які у такому випадку матимуть назву одержувачів бюджетних коштів. Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства, госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
    Виділення коштів для забезпечення виконання функцій держави у розрізі програм – тільки установам, які мають назву розпорядники бюджетних коштів. Ці юридичні особи утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників і розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.
    Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі її керівників, для яких затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та які мають право витрачати кошти бюджету на утримання апарату бюджетної установи, яку вони очолюють, і на заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою. Крім того, головні розпорядники уповноважені розподіляти надані їм кошти з бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси та плани асигнувань.
    Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування (рис. 1.8).
    Рис. 1.8. Рівні головних розпорядників бюджетних коштів
    Перелік головних розпорядників затверджується Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
    Завдання, що постають перед головним розпорядником бюджетних коштів наведено на рис. 1.9.
    Рис. 1.9. Завдання головного розпорядника бюджетних коштів
    Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
    Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого і третього рівнів. Прикладами розпорядників коштів різних рівнів можуть бути: головний розпорядник 1-го рівня – Міністерство внутрішніх справ України; розпорядник нижчого – П-го рівня –Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС) України в Житомирській області; розпорядник нижчого – Ш-го рівня – Бердичівський міськрайвідділ внутрішніх справ УМВС України в Житомирській області.
    Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами.
    Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями та здійснення контролю за виконанням процедур і вимог, встановлених Бюджетним кодексом України.
    Структура кошторису доходів і видатків
    Оскільки кошторис – це план доходів і видатків бюджетної установи, то сама форма документу складається з двох частин: доходної і видаткової. Крім того, кошторис враховує можливість фінансування установи за рахунок як загального, так і спеціального фондів бюджету відповідного рівня. Тобто доходна та видаткова частини кошторису поділяються на два розділи: за загальним і спеціальним фондом.
    Форма кошторису доходів і видатків бюджетної установи єдина для всіх бюджетних установ і затверджується Міністерством фінансів України та наведена в Додатку 2.
    Залежно від джерел утворення доходи поділяються на два види:–
    доходи загального фонду бюджету;–
    доходи спеціального фонду бюджету.
    Загальний фонд – це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утримання. їх ще називають асигнуваннями (фінансуванням) з державного бюджету.
    Спеціальний фонд – це надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством України, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки. Перелік доходів спеціального фонду визначається Кабінетом Міністрів України.
    Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються з таких груп надходжень: власні та інші кошти спеціального фонду бюджету (детальніше див. тему 7).
    Складання і затвердження кошторису, як зазначалося вище, починається із розробки проекту кошторису доходів і видатків бюджетною установою. Цей документ містить приблизні показники, оскільки остаточні будуть визначені після погодження проекту кошторису із розпорядником вищого рівня.
    Формування доходної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. Для розрахунку надходжень необхідно оцінити можливість установи їх отримати, при цьому за основу цих розрахунків беруться такі показники:–
    обсяг надання тих чи інших платних послуг;–
    інші розрахункові показники (площі приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства; прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.
    На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підстав яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.
    У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.
    Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.
    Порядок складання проектів кошторисів
    Процес складання кошторисів бюджетними установами починається з того, що Міністерство Фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові ргани повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Ці дані є підставою для складання проектів кошторисів і формуються, виходячи з планових доходів державного та місцевих бюджетів на наступний рік. Для правильної і своєчасної організації роботи, пов'язаної зі складанням проектів кошторисів, головні розпорядники використовують вказівки Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів. На їх основі встановлюються для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів, надаються вказівки щодо їх складання. Також головні розпорядники розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких потрібно дотримуватися відповідно до законодавства з метою правильного визначення розміру видатків у проектах кошторисів. Показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, розглядаються головними розпорядниками.
    На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.
    Бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
    На основі даних про граничні обсяги видатків на наступний рік і отриманих інструктивних матеріалів від розпорядників і нормативних документів, бюджетні установи починають складання проектів кошторисів.
    Планування доходної і видаткової частин кошторису відбувається у певному порядку.
    При розробці кошторису необхідно дотримуватися двох принципів:–
    передбачати наявність доходної і видаткової частини;–
    видатки та доходи наводити в розрізі кодів економічної класифікації.
    У доходній частині проекту кошторису доходів і видатків вказуються планові обсяги бюджетних асигнувань із загального фонду бюджету та обсяги надходжень зі спеціального фонду, які передбачається спрямувати на покриття відповідних видатків бюджетної установи.
    Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються бюджетній установі безпосередньо вищою установою.
    У доходній частині спеціального фонду вказуються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами.
    Якщо після прийняття Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому розпоряднику, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). У такому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін.
    Формування доходної частини спеціального фонду відбувається на підставі розрахунків, які складаються на кожне джерело доходів на наступний бюджетний період. При цьому враховуються наступні показники:–
    обсяг наданих платних послуг;–
    розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися згідно з законодавством;–
    інші розрахункові показники (площа приміщень, вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо);–
    прогнозні надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету, можливість реалізації майна бюджетної установи.
    На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом надходжень з урахуванням конкретних умов діяльності бюджетної установи. Загальна сума планових надходжень зі спеціального фонду з урахуванням залишків коштів на початок року наводиться у такому документі як "Зведення показників спеціального фонду кошторису", що є додатком до кошторису доходів і видатків. У ньому, на відміну від кошторису, де вказується лише загальна сума надходжень щодо спеціального фонду, наводиться розшифрування цих доходів за їх видами: спеціальні кошти, інші власні надходження та інші доходи, а також виконується постатейний розподіл надходжень щодо кожного джерела доходів (Додаток 3).
    При формуванні показників, на підставі яких визначаються доходи планового бюджетного періоду установи, повинні враховувати рівень їх фактичного виконання за попередній бюджетний період, а також очікуваний рівень виконання за період, що передує плановому. Показники повинні наводитися згідно з обсягом, зазначеним у розрахунку, і повністю відповідати даним фінансової звітності за відповідні періоди.
    Слід відзначити, що кошти спеціального фонду кошторису можуть використовуватися на покриття тільки тих видатків, які можна здійснювати за рахунок цих надходжень, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України. .
    Планування доходної частини кошторису бюджетної установи є невід'ємним процесом планування видаткової частини кошторису. Вона є загальною сумою видатків – фінансових і матеріальних ресурсів, які спрямовуються на забезпечення здійснення бюджетних програм і заходів, які заплановано здійснити протягом року цією бюджетною установою, з розподілом їх за кодами економічної класифікації видатків у межах відповідних кодів програмної класифікації.
    На сучасному етапі найбільш поширеними класифікаціями видатків є їх поділ за програмами (про що згадувалося вище) та економічним змістом – кодами економічної класифікації відбитків (КЕКВ), без знання якої забезпечувати діяльність бюджетної установи неможливо.
    За економічним змістом видатки бюджетних установ поділяються на поточні, капітальні, нерозподілені, кредитування з вирахуванням погашення (див. рис. 1.10).
    Рис. 1.10. Класифікація видатків бюджетної установи за економічним змістом
    Кожен вид видатків позначається певним кодом. Міністерство фінансів України затверджує перелік видатків, які можуть бути здійснені за кожним КЕКВ.
    Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці, а також на господарське утримання бюджетних установ. При визначенні розміру видатків повинно бути забезпечено суворий режим економії бюджетних коштів. Причому до кошторисів можуть включатися лише ті видатки, необхідність яких зумовлена . характером діяльності бюджетної установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися тільки за умови забезпечення коштами невідкладних видатків і відсутності заборгованості в бюджетній установі. Це означає, що при визначенні потреби в асигнуваннях на ці цілі необхідно враховувати наявність обладнання, інвентарю та планувати в кошторисах видатки на придбання лише тих матеріальних цінностей, яких бюджетна установа дійсно потребує.
    Формування як доходної, так і видаткової частин кошторису здійснюється окремо за коштами надходжень загального та спеціального фондів бюджету.
    Планування видатків за кошторисом відбувається на підставі встановлених норм видатків і врахуванням досягнутих рівнів результатів діяльності за попередній звітний рік. Зокрема, головний бухгалтер бюджетної установи надає звітні дані за попередній період фінансовому підрозділу, який займається розрахунками. Контроль за виконанням кошторису здійснює головний бухгалтер, оскільки це зумовлено основним завданням бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Крім того, головний бухгалтер несе відповідальність за всі операції, пов'язані з надходженням і витрачанням бюджетних коштів. Також витрачання бюджетних коштів установами, що утримуються за рахунок відповідних бюджетів, підлягає суворому контролю з боку державних фінансових органів.
    Норми бюджетних видатків - це обсяг видатків (у натуральному або вартісному вираженні), встановлений розрахунково, виходячи з основних показників діяльності бюджетної установи. Види норм видатків наведено на рис.1.11.
    Рис. 1.11. Класифікація норм видатків бюджетних установ
    При плануванні видатків за кошторисом бюджетним установам обов'язково слід враховувати обмеження бюджетних видатків, встановлені чинним законодавством. Ці обмеження є прямою забороною для планування бюджетними установами видатків на наступний рік за відповідними кодами економічної класифікації.
    При складанні кошторису головний бухгалтер бюджетної установи на основі показників фінансової звітності подає у письмовому вигляді фінансовому підрозділу дані про фактично використані кошти в минулому періоді за статтями видатків, про обсяг отриманих доходів, штатний розпис за минулий бюджетний період. Фінансовий підрозділ (найчастіше – бухгалтерія) на основі отриманих даних розраховує план доходів і видатків, виходячи з конкретних сум за минулий період і економічних умов у країні в певному звітному періоді.
    Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з:–
    основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо);–
    обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення видатків у плановому періоді;–
    спроможності бюджетної установи самостійно заробляти грошові кошти;–
    норми бюджетних видатків на розрахункову одиницю (на клас у школі, ліжко або ліжко-день у лікарні, на дитину або дитино-день у дошкільній установі).
    У видатковій частині проекту кошторису визначається загальна сума видатків бюджетної установи в розрізі кодів економічної класифікації, а, також з розподілом видатків, які планується профінансувати за рахунок загального фонду та окремо за рахунок спеціального фонду.
    Розрахунки доходів і видатків бюджетної установи подаються на розгляд керівнику. Після їх затвердження, вони стають основою для складання проекту кошторису доходів і видатків. Крім проекту кошторису, бухгалтером або начальником фінансового підрозділу установи складається план асигнувань.
    План асигнувань – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі на бюджетний період, який є його невід'ємною складовою. План асигнувань затверджується одночасно з кошторисом за даними фінансової звітності за попередній бюджетний період (Додаток 4).
    Діяльність бюджетної установи є відносно постійною, оскільки регулюється статутом (положенням), тому надходження від діяльності бюджетної установи та видатки на її утримання розраховуються помісячно. При складанні проекту кошторису необхідно враховувати показники лімітних довідок.
    Розглянемо особливості планування видатків за загальним і спеціальним фондами кошторису.
    Видатки за загальним фондом плануються, виходячи із пріоритетності заходів, які виконує бюджетна установа, а також можливості фінансування цих заходів із загального фонду державного бюджету України. При цьому враховуються обсяги видатків, які доводяться бюджетній установі розпорядником вищого рівня.
    Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості бюджетної установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним і загальним фондами кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
    При складанні проекту кошторису залишки коштів за спеціальним фондом не плануються. У випадку, якщо при плануванні спеціального фонду кошторису заплановані доходи перевищують заплановані видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення згідно із законодавством, бюджетна установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, необхідні для виконання основних функцій, але незабезпечені (або частково забезпечені) коштами загального фонду. Оскільки такі видатки планується здійснювати за рахунок надходжень зі спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.
    Усі видатки як за спеціальним, так і за загальним фондом, включені до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками. Тому при складанні проекту кошторису бюджетні установи для обґрунтування сум видатків повинні наводити докладне розшифрування видатків за кожним КЕКВ.
    Складений з урахуванням встановлених норм видатків, проект кошторису підписується керівником установи (централізованої бухгалтерії) та керівником її фінансового підрозділу чи головним бухгалтером. Кошторис за загальним і спеціальним фондами затверджується в цілому на рік без розподілу за періодами в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.
    Витрачання бюджетних коштів повинні здійснюватися в межах затвердженого кошторису доходів і видатків. Перевищення затверджених сум видатків розглядається як перевитрачання бюджетних коштів за даною статтею, тобто їх нецільове використання, що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.
    Надходження бюджетних коштів використовуються за певними напрямами (див. тему 7).
    Розгляд і затвердження кошторисів
    У тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України, відповідних рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів лімітні довідки про бюджетні асигнування.
    Лімітна довідка про бюджетні асигнування – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, які відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі відповідних нормативів. Лімітна довідка видається Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форму лімітної довідки затверджує Міністерство фінансів України.
    Лімітна довідка про бюджетні асигнування для бюджетних організацій є своєрідним лімітом видатків, які вони можуть здійснювати протягом бюджетного періоду для виконання основних функцій і в межах яких вони мають право брати на себе зобов'язання.
    Бюджетні установи на підставі отриманої від вищої установи лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторисів, складають плани асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кошторисів у встановлені терміни. При цьому дані про видатки, наведені бюджетними установами в проектах кошторисів і планах асигнувань, повинні відповідати встановленим для них лімітам бюджетних асигнувань.
    Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.
    Уточнені проекти кошторисів і планів асигнувань за необхідності розглядаються головним розпорядником у присутності керівників відповідних бюджетних установ. Установа, що розглядає проект кошторису та плани асигнувань, повинна:–
    забезпечити суворе дотримання вимог чинного законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний бюджетний період;–
    дотримуватися режиму економії, не допускаючи включення до кошторису асигнувань, не зумовлених потребою;–
    забезпечити в проектах кошторисів і планів асигнувань додержання визначених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань і їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків протягом року;–
    не допускати затвердження в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.
    Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розписи бюджетних установ підписуються керівником установи (централізованої бухгалтерії) та керівником її фінансового підрозділу або головним бухгалтером. Ці документи затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається бюджетній установі, а другий залишається в установі, що їх затвердила.
    Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
    Затвердження кошторисів і планів .асигнувань, а також здійснення видатків у сумі, що перевищує встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
    Кошториси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету.
    До затвердження у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи та головного бухгалтера.
    Здійснення видатків установ і одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через ЗО календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
    Внесення змін до кошторисів
    Зміни до кошторису доходів і видатків та плану асигнувань можуть вноситися у таких випадках, коли:–
    існує потреба у перерозподілі асигнувань розпорядника;–
    прийнято нормативний акт про передачу повноважень і бюджетних асигнувань одного розпорядника іншому;–
    прийнято рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;–
    є необхідність збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок поточного бюджетного періоду, не використаних у попередньому бюджетному періоді порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті на відповідний рік;–
    прийнято рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;–
    внесено зміни до Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет).
    Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після внесення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду.
    Якщо вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань, обов'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси та плани асигнувань. Форма довідки затверджується Міністерством фінансів України. Кошториси та плани асигнувань не підлягають повторному затвердженню. Зміни до штатних розписів вносяться в порядку, встановленому для їх затвердження.
    Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки про внесення змін до кошторису, яка затверджується керівником установи, що затвердив кошторис без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Зміни до бюджетного розпису вносяться після узагальнення розпорядником вищого рівня інформації про зміни кошторисних показників за спеціальним фондом розпорядників коштів нижчого рівня.
    Зміни до кошторису за спеціальним фондом оформлюються довідкою про зміни до кошторису. До неї обов'язково надається зведення показників спеціального фонду кошторису з показниками уточненого кошторису за доходами та видатками спеціального фонду.
    Зміни до планів використання бюджетних коштів вносяться одержувачами в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання.
    У деяких випадках допускається перерозподіл коштів з однієї статті видатків на іншу за розпорядженням розпорядника вищого рівня відповідно до запиту установи протягом року.
    Що стосується видатків спеціального фонду бюджету, то бюджетні установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисах на поточний рік. З цією метою вносяться зміни до спеціального фонду кошторису. При цьому в кошторисі за спеціальним фондом, уточнений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишку коштів на початок бюджетного періоду.
    Слід відмітити, що облік і контроль виконання кошторису бюджетних установ здійснюють органи Державного казначейства України. Тому важливо, щоб довідки про зміни до кошторису бюджетних установ надавалися до органів Державного казначейства України одразу ж після їх отримання від вищої установи. Причому надавати потрібно копію документу із відповідним підтвердженням її достовірності.
    Тільки за дотримання описаного порядку можна забезпечити контроль за відповідністю показників кошторису розпорядників нижчого та вищого рівнів. Крім того, своєчасність надання планових документів забезпечить оперативне використання коштів бюджету відповідного рівня, цільове використання бюджетних ресурсів.Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы
     
     
     
     
     

    Реклама

     
    Біографії з української літератури
    Твори на тему...
    Твір-мініатюра
    Твір-оповідання
    Твір-роздум
    Твір-опис
     

    Підручники з біології

     

    Підручники з географії

     

    Підручники з Всесвітньої історії

     

    Підручники з Історії України

     

    Підручники з Української літератури

     

    Підручники з Хімії

     

    Реферати

     

    Твори з зарубіжної літератури

     

    Твори з української літератури

     

    Твори з української мови