Основи організації обліку та аудиту на базі ТОВ "Скала"
Розділ 1 Теоретичні основи організації обліку і аудиту розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
1.1 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею май-на, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська забор-гованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичай-но така сума визначається на дату балансу. Оскі-льки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають та-кож проміжну (квартальну) звітність, то суму дебі-торської заборгованості підприємства слід визна-чати щоквартально.
При організації обліку дебіторської заборгованості використовують такі нормативні документи, що діють на території України :
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996- XIV від 16.07.99 р.
4 . План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.2008 р.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2008 р.
7 . Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2000 р.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.2000 р.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(с)БО 10 "Дебіторська за-боргованість". Дія П(с)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Згідно з П(с)БО № 10» Дебіторська заборгованість, дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Зви-чайно економічна вигода від дебіторської заборго-ваності виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відпо-відно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її по-гашення боржником. Якщо такої ймовірності не-має, суму дебіторської заборгованості слід списа-ти.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
Згідно з П(с)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.
Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
У П(с)БО 2 "Баланс" дається визначення опе-раційного циклу - це проміжок часу між придбан-ням запасів для здійснення діяльності й отриман-ням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормально-го операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення опера-ційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не дов-гостроковою, а поточною.
Отже, довгострокова заборгованість - це в ос-новному заборгованість, не пов'язана з операцій-ною діяльністю.
Поточна дебіторська заборгованість (коротко-строкова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде пога-шена протягом 12 місяців з дати балансу.
Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансо-вої оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.
Датою балансу звичайно є останній день звітно-го періоду.
Також дане П(с)БО 10 наводить інформацію про методи нарахування резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація щодо дебіторської заборгованості:
- Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.
- Перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості.
- Склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість".
- Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.
- Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
1.2 Організація обліку розрахунків з покупцями ті іншими дебіторами.
Дебіторами називають юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.
Дебіторською заборгованістю вважається така, яка виникає в ході взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і фізичними) і належать даному підприємству на певну дату. Боржники зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між економічними агентами договорів.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги виникає при відвантаженні продукції, товарів, робіт, послуг за умови розрахунку в майбутньому з покупцями. Вона визначається за балансом одночасно з визнанням доходу від основної операційної діяльності.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відвантажені покупцям, відображаються на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», відображається продажна вартість реалізованої продукції чи наданих послуг (робіт), в тому числі й виконання бартерних контрактів. Продажна вартість продукції (робіт, послуг) визначається на основі цін та умов договорів на поставку з виключенням податку на додану вартість, акцизного та інших зборів і платежів. У кредиті рахунка показується сума платежів, які надійшли на рахунки в банках, в касу або на інші рахунки, зокрема при бартерних угодах.
Сальдо показує заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію.
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником до сплати рахунків, що повинно зазначатись в Наказі про облікову політику.
Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів. В ньому відображається назва дебіторів, дата документа, що засвідчує виникнення заборгованості, сума, дата і документ, що засвідчує погашення дебіторської заборгованості.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.
Типові бухгалтерські проведення:
1) Відвантаження продукції покупцю:
Дт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 701 «Доход від реалізації готової продукції»
Або Кт 702 «Доход від реалізації товарів»
Або Кт 703 «Доход від реалізації робіт і послуг»
2) На суму належних платежів із доходу від реалізації продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір та інші збори й обов’язкові платежі ) робиться проводка:
Дт 701 «Доход від реалізації готової продукції»
Кт 641 « Розрахунки з податків»
3) Внаслідок повернення покупцями продукції, надання покупцям знижок після дати реалізації продукції, відмова покупців від оплати частини продукції у зв’язку з виявленими помилками в сумі до оплати та інші випадки, дані операції оформлюються такими записами:
Дт 704 « Вирахування з доходу»
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
4) Відображення собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг:
Дт 90 «Собівартість реалізованої продукції»
Кт 26 «Готова продукція»
5) Внаслідок оплати покупцями за продукцію робиться така проводка:
Дт 30 «Каса»
Дт 31 «Рахунки в банку»
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
При реалізації продукції у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.
Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
При не погашення заборгованості за відвантажену продукцію протягом тривалого часу на підприємстві формується резерв сумнівних боргів.
Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів, що утворилися за вартість відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови, що з цієї вартості визначено та відображено у бухгалтерському обліку фінансовий результат. Такий резерв щодо зазначеної заборгованості може бути створений в тому разі, якщо вона не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, договорами страхування), не сплачується боржникам більше 30 днів від дати визначеної умовами договору і про списання її підприємством звернутись із заявою до суду.
Висновок про створення резерву сумнівних боргів готується комісією підприємства за участю керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджується керівником підприємства.
У висновку про створення резерву сумнівних боргів комісія відображає відомості про дату і причину виникнення заборгованості, строк її погашення за умовами договору, відсутність гарантій її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду про списання заборгованості з покупця (замовника), номер і дату платіжного доручення про перерахування мита.
Резерв сумнівних боргів можна розрахувати двома методами:
виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
на основі класифікації дебіторської заборгованості;
Перший метод базується на інформації про платоспроможність дебіторів, яка оприлюднюється в засобах масової інформації, а підприємство веде досьє на кожного з них. Вивчення динаміки показників балансу дебіторів дозволяє, у певному діапазоні ймовірності, визначити рівень неповернення боргів.
Другий метод ґрунтується на припущені, що тенденція неповернення боргів, яка визначається за минулий період, збережеться надалі. Період спостереження за тенденціями неповернення боргів може становити від півроку до трьох років.
При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її погашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи , послуги за попередні періоди. Як правило, коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.
Нарахування резерву сумнівних боргів на дебіторську заборгованість реалізованої продукції оформлюється такими записами (Таблиця 1).
Таблиця 1
Основні операції виникнення резерву сумнівних боргів
№
п/п |
Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків
Дебет | Кредит
1. | Виникнення дебіторської заборгованості | 361 | 701
2. | Відображено податкове зобов’язання | 701 | 641
3. | Відображено відвантаження готової продукції | 901 | 26
4. | Визначення дебіторської заборгованості сумнівною | 944 | 38
4.1 |
Повернення дебіторську заборгованість | 311 | 944
- відновлення резерву сумнівних боргів | 38 | 944
4.2 | Визначення сумнівної заборгованості безнадійною | 38 | 361
- відображення списаної безнадійної заборгованості | 071 | -
У фінансовій звітності інформація про дебіторську заборгованість міститься у формі №1 «Баланс», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів.
В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статями.
Довгострокова дебіторська заборгованість у балансі відображається у статті (050).
Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.
Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.
Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.
В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку (940) Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в (950) рядку – інша поточна дебіторська заборгованість.
Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі.
Облік розрахунків з іншими дебіторами.
Заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії осіб, які відносяться до інших дебіторів належать: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам, розрахунки з митницею та ін.
Аналітичний облік на рахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.
На субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", зокрема розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.
1.3 Методика аудиту розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит охоплює такими основними питаннями як: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій
Завдання аудиту визначається його метою. Основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.
Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.
Головним завданням аудиту дебіторської заборгованості є:
- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);
- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;
- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;
- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;
-дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.
- перевірка давності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості.
- оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків.
- перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, векселями, застосування бартерних операцій).
- перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність необхідних відповідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності.
Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості, правильності її оцінки, аудитору, потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом, а саме:
1. Перелік видів продукції, яка реалізується, встановлення обороту по ній;
2. Кількість пунктів по відвантаженню продукції, характеристика клієнтів;
3. Обсяг реалізації та встановлення рахунків всього, в т.ч.
4. Торгівельна та фінансова політика підприємства:
- спосіб реалізації товарів;
- система реклами;
- тарифна цінова політика;
5. Загальна схема системи виставлення рахунків;
6. Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.
Мета аудиту дебіторської заборгованості - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, тобто у балансі підприємства.
До мети аудиту дебіторської заборгованості належить:
Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по дебіторській заборгованості.
Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків.
Оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями.
Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями).
Правильність оцінки дебіторській заборгованості , розрахунок величини резерву сумнівних боргів.
Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності.
Оцінка стану внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.
Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно дебіторської заборгованості
Завданим, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту дебіторської заборгованості наступні:
оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;
виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;
знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;
скласти програму і методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості;
здійснити аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості;
видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.
Більш загально, мета і завдання аудиту дебіторської заборгованості – це виявлення недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторською заборгованістю.
Призначення аудиту дебіторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства.
Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками є:
- Нормативні документи з аудиту;
- Річна і квартальна звітність:
- Баланс Ф №1;
- аналітична відомість;
- розрахунки і декларації. *
Головна, оборотна сальдова відомість; *
Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків *
Первинні документи з обліку розрахунків за перевіряємий період:
- накладні;
- рахунки
- договори.
Типові порушення у веденні обліку дебіторської заборгованості:
заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств дебіторів).
зарахування сум отриманої дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів - платників.
списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості, а також приховування дебіторської заборгованості відображенням у Балансі згорнутого залишку замість.
неправильне визначення (оцінка) суми дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті.
неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди.
арифметичними неточностями.
неправильним групуванням дебіторів по періодах простроченності погашення заборгованості.
не прийняттям до уваги вихідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних боргів".
навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і як наслідок - зменшення суми оподатковуваного прибутку.
невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості.
шахрайство із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загально господарські витрати або за рахунок інших підприємств, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.).
неправильне оформленням або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості.
неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості.
відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству.
зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів).
неправильна класифікація дебіторської заборгованості на довгострокову та поточну, внаслідок чого викривлюється фінансове становище підприємства при аналізі показників, що його характеризують.
записи дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих клієнтів або по фіктивних, нетоварних операціях.
Для видачі обгрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію – аудиторські докази. Доказом є факт, який підтверджує чи спростовує (заперечує) інший факт, або ж відомості щодо певного факту, які дають змогу досить впевнено сформулювати думку і скласти аудиторський висновок.
Якість доказів залежить від їхніх джерел. У залежності від змісту обґєкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, що дають повну характеристику досліджуваного обґєкта.
Джерелами отримання аудиторських доказів для підтвердження достовірності обліку розрахунків з покупцями та іншими кредиторами є:
1. Дані первинних документів, у яких відбивається зміст відповідних господарських операцій чи первинних звітів.
2. Облікові регістри, де узагальнюється і накопичується інформація з відповідних первинних документів і звітів у розрізі їхнього економічного змісту.
3. Головна книга – регістр синтетичного обліку, де відбиваються залишки на початок і на кінець звітного періоду й обороти дебету і кредиту.
4. Бухгалтерська, податкова і статистична звітності.
5. Плани, кошториси, калькуляції і розпорядницькі документи.
6. Матеріали перевірок і ревізій, проведених державними податковими інспекціями, органами державної контрольно-ревізійної служби й інших органів управління.
7. Матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, у тому числі: за результатами раптових перевірок та інвентаризацій дебіторської заборгованості.
8. Дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю.
9. Письмові й усні заяви працівників підприємства й третіх осіб щодо дебіторської заборгованості.
10. Результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного субґєкта.
11. Зіствлення одних документів клієнта з іншими, а також зіставлення документів клієнта з документами третіх осіб.
12. Статутні документи, договори, накази й інші адміністративні документи.
13. Звертання до керівництва за розґясненнями в усній і письмовій формі.
Для того, щоб одержати аудиторські докази для підтвердження достовірності обліку розрахунків з покупцями та з іншими дебіторами, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального та фактичного контролю.
Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.
З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.
Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних органів керування.
Доцільнітсь операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності.
Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинне підтверджувати реальність і доцільність виконаня цієї операції.
Для одержання аудиторських доказів щодо достовірності обліку розрахунків з покупцями та з іншими дебіторами застосовуєтьс наступні прийоми:
- зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку;
- взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції;
- прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникненння відхилень негативного характеру;
- простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські опетрації правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку.
Розділ 2 Особливості організації обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами на ТОВ «Скала».
2.1 Характеристика підприємства та його облікова політика
2.1.1 Особливості галузі підприємства, загальні економічні фактори і умови його господарювання.
Підпрємство ТОВ «Скала» працює у будівельній галузі. На сьогодні будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народ-ного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівель-них матеріалів і відповідного обладнання, машино-будівна галузь, металургія і металообробка тощо.
Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма-теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль-ного виробництва: будівництво, промисловість буді-вельних матеріалів, виробництво будівельних конст-рукцій і деталей.
Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна.
ТОВ «Скала» спеціалізується на видобутку будівельної сировини, а саме гіпсу. Гіпсовий камінь – це сировина, що використовується для виготовлення будівельних плит фірми Кнауф (гіпсокартонних та пазогребневих), сухих будівельних сумішей, а також у цементній промисловості. Тобто, дане підприємство займається промисловістю будівельних матеріалів.
Промисловість будівельних матеріалів одночасно є однією з галузей важкої промисловості і найважливішою складовою будівельного комплексу. Промисловість будівельних матеріалів має багатогалузевий характер. До складу промисловості будівельних матеріалів входять основні групи галузей:
1.)Видобуток і обробка мінерально будівельної сировини ( пісок, гравій, щебень, бутовий камінь та ін.);
2.)Виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс, та ін.);
3.)Виробництво скла, покрівельних матеріалів, азбестоцементних труб, керамічних, вогнетривких виробів, теплоізоляційних матеріалів та ін.
4.)Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій ( бетонні, залізобетонні, та інші конструкції і блоки).
Позитивною стороною, для розвитку підприємства ТОВ «Скала» є досить розвинена сировинна база. Гіпсовий камінь видобувають на Шишківському родовищі. Шишківське родовище гіпсу за складністю геологічної будови і кількістю запасів корисної копалини є великим родовищем з пластоподібною формою покладу, витриманою якістю корисної копалини, відноситься до 2-ї групи за класифікацією ДЗК.
Підприємство є досить прибутковим дана сировина, а саме гіпсовий камінь користується попитом, як і в Україні, так і за кордоном, що є досить важливо для розвитку підприємства.
У перспективі, розвиток підприємства ТОВ «Скала» пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва.
2.1.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства, його організаційна та функціональна структура.
Підприємство ТОВ «Скала» створене підприємством ТОВ «Кнауф Гіпс Київ». Кнауф – це одна з найбільших іноземних фірм, що інтенсивно впроваджує всесвітньо відомій широко визначені комплектні системи «сухого» будівництва, а саме сукупність сучасних матеріалів і технологій, що дозволяють набагато швидше і якісніше виконувати різноманітні завдання у сфері будівництва на високому естетичному рівні.
Перший український завод фірми КНАУФ – ведучого світового виробника гіпсу і гіпсових виробів був побудований у Києві в 1998 році, за цей час у модернізацію і розвиток підприємства фірма КНАУФ інвестувала близько 44 млн. доларів. Після чергового етапу модернізації в 2002 році завод збільшив свої потужності в два рази й у 2003 – 2004 роках зміг в основному забезпечити потреби України у високоякісному гіпсокартоні місцевого виробництва.
Розвиток українського будівельного комплексу і ринку будматеріалів став спонукальним мотивом для будівництва баварською фірмою КНАУФ другого в Україні заводу з виробництва плит КНАУФ у Донецькій області. Цей інвестиційний проект КНАУФ передбачає створення нового сучасного виробництва сухих будівельних сумішей, пазогребневих і гіпсокартонних плит КНАУФ. Проект, сумарні інвестиції в який сягнуть близько 200 мільйонів доларів, реалізується в три етапи:
- 2002 - 2004 р. - створений гірничодобувний комплекс, здатний забезпечити заводи в Києві і Соледарі, а також цементні заводи України високоякісним гіпсовим каменем;
- 2004 – 2006 р. – будівництво гіпсового цеху, заводу плит КНАУФ
- 2006 - 2007р. - будівництво заводу сухих будівельних сумішей і заводу пазогребеневих плит. Новий завод сухих сумішей дозволить значно розширити існуюче виробництво сухих сумішей КНАУФ, почати випуск шпаклівок.
Для просування своєї продукції і сучасних будівельних технологій фірма утворила три маркетингові фірми – у Києві, Донецьку й Івано-Франківську, а також два навчальних центри – у Києві і Макіївці (Донецька область).
На сьогодні ший день ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» - це сучасне, високотехнологічне підприємство, на якому з високоякісної сировини та матеріалів налагоджено випуск звичайних плит Knauf (ГКП), вологостійких плит (ГКПВ), а також з підвищеним опором вогневої дії (ГКПО).
Для виробництва високоякісних плит підприємство на території України шукає сировину для виробництва продукції. І саме 19 липня 2007 року таке підприємства з видобуванням сировини було відкрите у м. Борщеві Тернопільської області. Дане підприємство є третім масштабним інвестиційним проектом в Україні відомого світового виробника будівельних матеріалів фірми КНАУФ.
Відкриття підприємства ТОВ «Скала» відкриває нові економічні можливості та перспективи для регіону, забезпечує використання новітніх технологій якісними показниками.
Дане підприємство має ліцензію на видобуток гіпсового каменю на Шишковецькому родовищі.
Гіпсовий камінь – це сировина, що використовується для виготовлення будівельних плит Кнауф (гіпсокартонних та пазогребневих), сухих будівельних сумішей, а також у цементній промисловості.
Шишковецьке родовище гіпсу вперше було експлуатовано у 1954 році.
У 1978 -1981 році Побужська геологорозвідувальна експедиція провела пошуково-оцінні роботи з метоб виявлення родовища гіпсу, придатного для виробництва цементу як регулюючої добавки.
У 1989-1994 році за завданням ПГО «Північукргеологія» видано на підставі технічного завдання ПО «Тернопільбудматеріали», з урахуванням потреби «Укргробуду» в сировині, Побужська ГРП провела детальну розвідку родовища буріння свердловини мережею 50/60м – для категорії В і 120/150м – для категорії С.
Шишківське родовище гіпсу вивчене детально і достовірно при проведенні всіх стадій геологорозвідувальних робіт. Визначено будову гіпсоносної товщі і будову промислового пласта гіпсу, встановлено характер його мінливості за простяганням і падінням, з’ясовано розміри, кількість і просторове положення наявних у корисній товщі прошарків некондиційних та інших порід.
Шишківське родовище гіпсу за складністю геологічної будови і кількістю запасів корисної копалини є великим родовищем з пластоподібною формою покладу, витриманою якістю корисної копалини, відноситься до 2-ї групи за класифікацією ДЗК.
Сировину, яку видобувають в Шишковецькому родовищі, а семе гіпсовий камінь використовують для:
виготовлення гіпсових будівельних виробів усіх видів;
виготовлення тонкостінних будівельних виробів, декоративних деталей;
виробництво штукатурних робіт, закладення швів і для спеціальних цілей.
Гіпсовий щебінь фракцій 0-30Ю 0,60 і 60-280, який виробляє ТОВ «Скала» сьогодні, використовується для виробництва гіпсокартонних плит та сухих сумішей на заводі «КНАУФ Гіпс Київ» та цементними заводами України, Білорусі, Молдови, країн Прибалтики.
В 2006-2007 роках на базі цього підприємства створений сучасний гірничодобувний комплекс, який включає декілька ділянок:
- гірничий цех, оснащений найсучаснішою технікою для буріння вибухових свердловин, вантажних та транспортних робіт;
- дробильно-сортувальна ділянка, де встановлена потужна щокова дробарка, грохоти, стрічкові конвеєри для отримання різних фракцій від 0 до 300 мм;- вантажна ділянка для завантаження залізничних вагонів і відправки продукції споживачам.
Найближчим часом планується довести видобуток гіпсового каменю до 500 тисяч тон на рік – головним чином для забезпечення сировиною заводу Кнауф Гіпс Київ та для потреб цементних заводів Західної України й Білорусії. Територія підприємства спланована таким чином, щоб в майбутньому тут можна було розмістити завод сусих сумішей та лінію з виробництва плит Кнауф.
Фірма Кнауф інвестувала в створення гірничодобувного комплексу „Скала” на протязі двох останніх років майже 10 мільйонів доларів США. Крім придбання сучасної гірничої техніки та дробарного обладнання був проведений комплекс робіт по створенню інженерно-технічної та логістичної інфраструктури: прокладені залізнична колія та автошляхи, проведена мережа електропостачання, побудовані автомобільні та залізничні ваги.
Підприємство за свої кошти організувало до вивчення родовища із залученням найсучаснішої бурової техніки для створення геологічної бази данних навколишнього середовища.
Геологічну службу ТОВ «Скала» очолює І.В. Курчак, який має великий досвід роботи на геологорозвідувальних роботах країн СНД.
ТОВ «Скала» у стислі терміни вийшло на проектну потужність і є успішним учасником ринку будівельних матеріалів.
Підприємство ТОВ «Скала» створене у відповідності з Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законами «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», та іншими нормативними актами чинного законодавства України.
Закон України «Про господарські товариства» зі змінами і доповненнями від 06.09.2005 року. Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльність, а також права і обов’язки їх учасників та засновників. Також сукупність установчих документів, порядок державної реєстрації товариств, зміни до статутного фонду, облік та звітність підприємств.
До внутрішніх документів на основі, яких діє ТОВ «Скала» Протокол установчих зборів і статут підприємства (Додаток 1).
Метою діяльності даного підприємства є задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників Товариства.
Основними видами діяльності Товариства:
- видобування каменю для будівництва;
- видобування вапняку, гіпсу та крейди;
- розроблення гравійних та піщаних кар’єрів;
- виробництво та реалізація будівельних матеріалів;
- виробництво та реалізація будівельних сумішей;
- виробництво інших видів продукції у відповідності з завданнями та цілями -діяльності товариства;
- будівельно – монтажні роботи;
- здійснення оптової та роздрібної торгівлі (торгівельно – посередницька діяльність);
- надання комунально – експедиційні послуги;
- науково – технічні, виробничі, фінансові та інші види інвестицій в перспективу виробничу продукцію, послуги то роботи, виходячи з попиту на внутрішньому та зовнішньому ринку.
- здійснення науково – технічного співробітництва в різних формах.
Підприємством керує виконавчий директор І.Є.Балафін. Він має досвід роботи в масштабних гірничо видобувних проектах на теренах України.
У полі зору керівника – це налагодження ефективного технологічного процесу, дотримання високих стандартів готової продукції, підготовка перспективи розвитку підприємства, геологічна розвідка запасів Шишковецького кар’єру.
Він організовує всю роботу підприємства і несе певну відповідальність за його фінансовий стан і господарську діяльність.
Керівник представляє підприємство у взаємовідносинах з іншими господарськими організаціями та установами, розпоряджається у відповідності з Законом України і коштами підприємства. Він укладає колективний договір з профспілковим комітетом, і забезпечує своєчасне виконання умов договору з боку адміністрації.
Як уже сказано вище виробнича структура ТОВ «Скала» представлена такими цехами:
- гірничий цех, оснащений найсучаснішою технікою для буріння вибухових свердловин, вантажних та транспортних робіт;
- дробильно-сортувальна ділянка, де встановлена потужна щокова дробарка, грохоти, стрічкові конвеєри для отримання різних фракцій від 0 до 300 мм. Даний цех займаэться дробіння гіспового каменю на щебінь.
- транспортний цех.
До виробничої структури входять 52 чол.
Виробничу структуру даного підприємства можна представити у вигляді схеми (Рис 1)
Рис 1 Виробнича структура підприємства.
На ТОВ «Скала» структура управління є досить великою. Вона представлена насамперед, генеральним директором, який має зв’язок з усіма відділами управління підприємством, а саме: економічним відділом, бухгалтерським відділом, юридичним відділом та іншими відділами. Управління підприємством здійснюють 25 чоловік.
Структуру управління ТОВ «Скала» можна представити у вигляді схеми (Додаток А).
Бухгалтерський облік на ТОВ «Скала» проводиться на основі обраної облікової політики.
Облікова політика означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікову політику підприємство ТОВ «Скала» визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.
Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік (Додаток Б).
Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.
Наказ про облікову політику на підприємстві ТОВ «Скала» містити такі розділи:
Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.
Техніка бухгалтерського обліку.
Організація бухгалтерського обліку.
У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.
У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.
У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів.
Згідного наказу про облікову політику на ТОВ «Скала» для реєстрації фактів господарської діяльності та відображення її в обліку застосовують автоматизовану систему обробки облікових документів з використання комп’ютерних програм бухгалтерського обліку.
2.2 Особливості організації обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
На підприємстві ТОВ «Скала» відвантаження продукції здійснюється відділом збуту. Основним видом продукції, який продає дане підприємство являється щебінь:
щебінь гіпсовий фракція 0-30 мм;
щебінь гіпсовий фракція 0-60 мм;
щебінь гіпсовий фракція 60-280 мм;
камінь гіпсовий;
Відділ збуту отримує замовлення від покупців продукції, в результаті приймання замовлень укладаються договори купівлі – продажу ( Додаток 5).
В договорі купівлі - продажу зазначається умови поставок, кількість, ціна, тобто, специфікація даної продукції, строки, форми розрахунків, якість товару, умови поставки товару та ін. Умови поставок визначають такі елементи, як упаковка, тара, маркування, вантажно – розвантажувальні роботи, доставка до перевізника. Відділ збуту підприємства ТОВ «Скала» реєструє договори в окремих картках, де відображаються показники укладених договорів щодо кількості, якості, ціни, строки поставок і робить відмітки про їх виконання.
До покупців даного виду продукції належать такі підприємства:
РІКО ТПКФ ТОВ;
Кнауф Гіпс Київ ТОВ;
ВАТ «Волинь – Цемент»;
ІК «Оптима – Трейд» ООО;
Івано-Франківський цементний завод.
Відділ збуту підприємства формує портфель замовлень на продукцію, роботи та послуги і стежить за його виконанням.
Начальник цеху виписує продукцію на відвантаження покупцю. Дана продукція орендований автомобілем перевозять на склад готової продукції. Попередньо при передачі продукції на склад автомобіль з вантажем проходить зважування.
Відвантаження продукції, а саме щебеню і каменю гіпсового проводиться тільки залізнодорожнім шляхом. При відвантаженні продукції проводиться зважування вагонів. При зважуванні вагонів отримують документ – протокол зважування вагонів.
ТОВ «Скала» відправляє свою продукцію до своїх покупців через фірму «Транзит».
На відпуск продукції з підприємства виробничим відділом виписується наказ – накладну (видаткову накладну) на відпуск щебеню та каменю гіпсового в якому зазначається номер договору (замовлення), адреса покупця, кількість, маса, спосіб відправки.
Підготовленні для покупця продукція начальник цеху відпускає експедитору під розписку у товарно-транспортній накладній, яка виписується у 4 примірниках:
1 –й залишається на складі;
2 – й направляється покупцю;
3 – й транспортній організації для розрахунків за надання послуг;
4 – й додається до дорожнього листа з метою обліку обсягу виконаних автотранспортних робіт.
У кінці дня експедитор повинен передати бухгалтерії всі наявні документи для перевірки і підготовки розрахункових документів на оплату: рахунки –фактури, специфікації на відвантажену продукцію в яких містяться дані про найменування, кількість, вартість даного виду продукції, суму, розмір ПДВ, тару.
Контроль за відвантаження продукції проводить начальник цеху, та відділ збуту продукції.
На підприємстві ТОВ «Скала» облік розрахунків з покупцями проводиться згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.
Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Основними етапами організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:
чітке документування розрахунків,
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах,
правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та примітках до неї.
А також облік дебіторської заборгованості проводиться згідно Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» від 16.07.99р,. Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Положенням (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України.
Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторами називають юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.
Дебіторською заборгованістю вважається така, яка виникає в ході взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і фізичними) і належать даному підприємству на певну дату. Боржники зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між економічними агентами договорів.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги виникає при відвантаженні продукції, товарів, робіт, послуг за умови розрахунку в майбутньому з покупцями. Вона визначається за балансом одночасно з визнанням доходу від основної операційної діяльності.
У бухгалтерію в результаті проведення реалізації продукції, а саме щебеню та каменю гіпсового формується розхідні накладні ( Додаток В).
У розхідній накладній (накладна на відпуск продукції) відображено інформацію про покупця продукції, умови поставки продукції, найменування, кількість, ціна з ПДВ і без ПДВ.
В кінці дня бухгалтер з обліку розрахунків з покупцями формує реєстр розхідних накладних (Додаток 7).
Розрахунковими документами є: рахунок-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків-фактур. У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (наймення, кількість, ціну, вартість).
Рахунок-фактура – це документ заповнення якого здійснює постачальник виходячи з наявної інформації про проведення операції. Цей документ належить до виконавчих, виправдувальних бухгалтерських документів. У них вказується відомості про постачальника, і про покупця кількість і ціну певного виду продукції.
На основі формування розхідних накладних формуються рахунки – фактури.
У рахунку-фактурі подаються відомості про договір (договір на замовлення) на відвантаження, відпуск (вказується номер і дата укладання), далі дата відвантаження і спосіб відправлення (Додаток 8).
До рахунків - фактури виписується податкова накладна. Даний документ виписується у двох примірниках:
- перший залишається у покупця;
- другий залишаэться у продавля.
У податковій накладній міститься інформація про покупця даного виду продукції, кількість, найменування продукції, також ціна Без урахування ПДВ, загальна сума коштів, що підлягає оплаті (Додаток 9).
Також при проведенні реалізації продукції бухгалтерії надаються документ, а саме квитанція про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів. У квитанції міститься інформація про:
станцію і залізницю відправника;
відправник;
станція і залізниця призначення;
одержувач;
кількість та найменування вантажу;
тарифні відмітки.
На основі даних документів формується документ – операції відвантаження продукції, і акт приймання передачі продукції для транспортування споживачем.
Для обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на ТОВ «Скала» використовують рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має субрахунки:
36. 1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
36. 2 «Розрахунки з іноземними покупцями».
За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», відображається продажна вартість реалізованої продукції чи наданих послуг (робіт), в тому числі й виконання бартерних контрактів. Продажна вартість продукції (робіт, послуг) визначається на основі цін та умов договорів на поставку з виключенням податку на додану вартість, акцизного та інших зборів і платежів. У кредиті рахунка показується сума платежів, які надійшли на рахунки в банках, в касу або на інші рахунки, зокрема при бартерних угодах.
Сальдо показує заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію.
Для обліку розрахунків з іншими дебіторами використовують рахунок 37, який має такі субрахунки:
37.7.1 Облік благодійної допомоги;
37.7.2 Митниця;
37.7.3 Розрахунки з іншими дебіторами;
37.7.7 Розрахунки з іншими дебіторами.
Розрахунки з іншими дебіторами підприємство ТОВ «Скала» проводить використовуючи рахунок 377. На дебеті даного рахунку відображається виникнення заборгованості, а на кредиті її списання. Заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії дебіторів, які відносяться до інших відносяться: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки по вивозу сміття, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам, розрахунками з митнецею.
Аналітичний облік на рахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.
Заборгованість, що відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.
Можна зробити висновок, що заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.
Основними покупцями продукції підприємства ТОВ «Скала» є як і вітчизняні покупці так і іноземні, а саме з покупцями із Білорусі, Молдови, Литви.
До вітчизняних покупців належать:
РІКО ТПКФ ТОВ;
Кнауф Гіпс Київ ТОВ;
ВАТ «Волинь – Цемент»;
Івано-Франківський цементний завод;
ТОВ «Егіда»;
ВАТ АТП «Атлант»
До іноземних покупців належать:
ІК «Оптима – Трейд» ООО.
БЕЛГИПС ОАО;
Джи Сі Дейч ДП Заставнівська філія;
Красносельскстройматериалъ ОАО.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по операціях відвантаження продукції служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями. На підприємстві ТОВ «Скала» використовують такі документи.
Виникнення заборгованості формується на основі таких документів:
Накладна – наказ;
Акт приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг;
Акт приймання передачі продукції для транспортування споживачем.
Рахунки (довідки) бухгалтерії;
Рахунок-фактура;
Товарно-транспортна накладна;
Податкова накладна;
З іноземними покупцями:
Транспортні накладні, залізнична накладна;
Платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ, вантажно – митні декларації;
Розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць;
Комерційні документи ( рахунки-фактури invoice).
Для погашення заборгованості використовують такі первинні документи:
виписки банку;
прибуткові касові ордери;
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником до сплати рахунків, що повинно зазначатись в Наказі про облікову політику. Використовуючи автоматизовану систему обліку розрахунків з покупцями на підприємстві ТОВ «Скала» аналітичний облік проводять по кожному контрагенту. У відомості про контрагента зазначається назва дебіторів, дата документа, що засвідчує виникнення заборгованості, заборгованість на початок і на кінець звітного періоду (Додаток 10).
Для синтетичного обліку проводять аналіз рахунка 36, тобто, формування головної книги за звітний період (Додаток 11).
Так само і аналітичний облік проводять для аналізу розрахунків з іншими дебіторами 37.7. Аналітичний облік на рахунку 37.7 ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення (Додаток 12).
Вкінці кожного місяця бухгалтер з обліку розрахунків з покупцями формує звіт з продажу продукції, в якому вказується найменування продукції, назву покупця, кількість відвантаження, ціну та суму продукції (Додаток 13).
На підприємстві ТОВ «Скала» проводять розподіл дебіторської заборгованості на довгострокову та поточну.
Згідно П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість за терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість – це суму дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:
- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
- надання позик іншим підприємствам;
- надання позик фізичним особам;
- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.
Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
При складанні звітності підприємство аналізує стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.
На підприємстві ТОВ «Скала», за термінами погашення дебіторська заборгованість класифікується як поточна дебіторська заборгованість, термін погашення заборгованості триває протягом 1-2 місяців.
У фінансовій звітності інформація про дебіторську заборгованість міститься у формі №1 «Баланс», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигід у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.
В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статями (Додаток 14 ).
Довгострокова дебіторська заборгованість у балансі відображається у статті (050).
Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.
Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.
Дебіторська заборгованість по нетоварних операціях відображається в рядках 180-210 ЙЙ розділу активу балансу.
Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.
В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку 940 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в 950 рядку – інша поточна дебіторська заборгованість.
Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі.
Для контролю строків погашення дебіторської заборгованості ведеться накопичувальна відомість.
Політика погашення дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «Скала» є складовим елементом управління дебіторською заборгованістю в цілому. Метою її розробки є найбільш швидке вивільнення грошових коштів, авансованих у формування дебіторської заборгованості, та їх повернення в оборот підприємства. Досягнення цієї мети забезпечується здійсненням операцій з рефінансування дебіторської заборгованості та судових процедур стягнення.
Операції обліку розрахунків з покупцями на підприємстві ТОВ «Скала» відображаються такими проводками:
Отримання авансу від покупців:
Дт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 68. 1 «Розрахунки за авансами одержаними»
Внаслідок відвантаження продукції покупцям бухгалтер відображає операцію такими записами:
Дт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 70. 1 «Доход від реалізації готової продукції»
Або Кт 70. 3 «Доход від реалізації робіт і послуг»
Або Кт 71. 2 «Дохід від реалізації інших оборотніх активів»
На суму належних платежів із доходу від реалізації продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір та інші збори й обов’язкові платежі ) робиться проводка:
Дт 70. 1 «Доход від реалізації готової продукції»
Кт 64. 1. 5 « Розрахунки з податків»
Списання собівартості реалізованої продукції:
Дт 90. 1 «Собівартість реалізованої готової продукції»
Кт 26. 1 «Готова продукція»
Внаслідок оплати покупцями за продукцію робиться така проводка:
Дт 31. 1 «Рахунки в банку»
Кт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Проведення взаєморозрахунків:
Дт 68. 1 «Розрахунки за авансами одержаними»
Кт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
В результаті проведення контролю за обліком дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «Скала» проводять інвентаризацію дебіторської заборгованості
Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.
На рахунках обліку розрахунків із дебіторами повинні залишатися виключно узгоджені суми, відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.
Перед початком інвентаризації підприємство ТОВ «Скала» усім дебіторам передати виписки про їх заборгованість, що пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення.
Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.
Результати інвентаризації розрахунків оформлюються актом. У ньому перераховуються рахунки, за якими проводилась інвентаризація, зазначаються суми непогодженої заборгованості, безнадійних боргів, а також заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка, в якій наводяться назви й адреси дебіторів, сума заборгованості, зазначаються причини її виникнення, з якого часу та на підставі яких документів. За сумою дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, в довідці зазначаються особи, які винні в пропущенні цих термінів.
Специфіка проведення інвентаризації дебіторської заборгованості полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:
1) прийоми перевірки окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;
2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов’язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;
3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.
Перед початком проведення інвентаризації необхідно скласти акти звірки взаємної заборгованості.
На підприємстві ТОВ «Скала» акти звірки розрахунків були проведені з підприємством РІКО ТПКФ ТОВ та між ВАТ Борівський рай електромонтаж» (Додаток 15).
Безпосередньо відображення в фінансовій звітності результати проведених інвентаризацій не знаходять.
При не погашення заборгованості за відвантажену продукцію протягом тривалого часу на підприємстві формується резерв сумнівних боргів.
Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів, що утворилися за вартість відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови, що з цієї вартості визначено та відображено у бухгалтерському обліку фінансовий результат. Такий резерв щодо зазначеної заборгованості може бути створений в тому разі, якщо вона не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, договорами страхування), не сплачується боржникам більше 30 днів від дати визначеної умовами договору і про списання її підприємством звернутись із заявою до суду.
Резерв сумнівних боргів можна розрахувати двома методами:
виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
на основі класифікації дебіторської заборгованості;
Перший метод базується на інформації про платоспроможність дебіторів, яка оприлюднюється в засобах масової інформації, а підприємство веде досьє на кожного з них. Вивчення динаміки показників балансу дебіторів дозволяє, у певному діапазоні ймовірності, визначити рівень неповернення боргів.
Другий метод ґрунтується на припущені, що тенденція неповернення боргів, яка визначається за минулий період, збережеться надалі. Період спостереження за тенденціями неповернення боргів може становити від півроку до трьох років.
На підприємстві ТОВ «Скала» резерв сумнівних боргів не формується тому що, підприємство працює із своїми покупцями тільки на основі передоплати за продукцію, тобто отримання авансу.
2.5 Автоматизація обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
Згідного наказу про облікову політику на підприємстві ТОВ «Скала» для реєстрації фактів господарської діяльності та відображення її в обліку застосовують автоматизовану систему обробки облікових документів з використання комп’ютерних програм бухгалтерського обліку. На даному підприємстві використовують програму «1-С Бухгалтерія».
Програм "1С:Підприємство" - універсальний засіб автоматизації всіх видів обліку на підприємствах і в організаціях усіх галузей і видів власності.
Автоматизація обліку охоплює виконання всіх операцій зі збору, реєстрації, передачі, обробки та зберігання обліково-економічної інформації, вивільнення облікового апарату від трудомісткого складання облікових регістрів, ведення аналітичного обліку та підготовки звітів.
При автоматизації обліку зі застосуванням технічних засобів обробки обліково-економічної інформації на всіх стадіях облікового процесу розробляються система запису, зчитування й зберігання інформації та вирішення комплексу завдань бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік в умовах автоматизації з використанням комп’ютерних систем є інформаційною підсистемою із застосуванням нових методичних рішень.
Технологія автоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного "паперового" обліку. Кожен комп'ютерний бухгалтерський компонент має зв'язки із синтетичними та аналітичними рахунками, документами-підставами, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп'ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.
Автоматизація системи бухгалтерського обліку є досить ефективною при проведенні обліку господарських операцій, вона економить час, а також здійснює контроль.
На підприємстві ТОВ «Скала» для проведення обліку використовують програму "1С:Підприємство 8.0". Дана програма призначена для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності і забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою.
Як уже зазначалось вище, для обліку розрахунків з покупцями у комп’ютерній системі використовують такі рахунки:
36.1 – Розрахунки з вітчизняними покупцями;
36.2 – Розрахунки з іноземними покупцями.
Із використанням програми "1С:Підприємство 8.0" підприємство формує первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами, а саме, в результаті реалізації продукції формується розхідна накладна у якій відображено інформацію про покупця продукції, умови поставки продукції, найменування, кількість, ціна з ПДВ і без ПДВ. Також формуються рахунки фактури, а на осову рахунків фактур формуються податкові накладні.
Для аналітичного обліку розрахунків з покупцями формуються такі документи як: оборотна – сальдова відомість по рахунку 36 : контрагенти, тобто інформація про кожного контрагента, де вказується назва контрагента, сальдо на початок і на кінець періоду і обороти за період.
Для аналітичного обліку розрахунків з іншими дебіторами також використовують оборотну – сальдову відомість 37.7 : контрагенти.
Для синтетичного обліку проводять аналіз рахунка 36, формують головну книгу за звітний період.
За допомогою програми 1С:Підприємство 8.0" бухгалтер формує фінансову звітність.
1.1 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею май-на, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська забор-гованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичай-но така сума визначається на дату балансу. Оскі-льки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають та-кож проміжну (квартальну) звітність, то суму дебі-торської заборгованості підприємства слід визна-чати щоквартально.
При організації обліку дебіторської заборгованості використовують такі нормативні документи, що діють на території України :
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996- XIV від 16.07.99 р.
4 . План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.2008 р.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2008 р.
7 . Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2000 р.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.2000 р.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(с)БО 10 "Дебіторська за-боргованість". Дія П(с)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Згідно з П(с)БО № 10» Дебіторська заборгованість, дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Зви-чайно економічна вигода від дебіторської заборго-ваності виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відпо-відно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її по-гашення боржником. Якщо такої ймовірності не-має, суму дебіторської заборгованості слід списа-ти.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
Згідно з П(с)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.
Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
У П(с)БО 2 "Баланс" дається визначення опе-раційного циклу - це проміжок часу між придбан-ням запасів для здійснення діяльності й отриман-ням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормально-го операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення опера-ційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не дов-гостроковою, а поточною.
Отже, довгострокова заборгованість - це в ос-новному заборгованість, не пов'язана з операцій-ною діяльністю.
Поточна дебіторська заборгованість (коротко-строкова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде пога-шена протягом 12 місяців з дати балансу.
Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансо-вої оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.
Датою балансу звичайно є останній день звітно-го періоду.
Також дане П(с)БО 10 наводить інформацію про методи нарахування резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація щодо дебіторської заборгованості:
- Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.
- Перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості.
- Склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість".
- Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.
- Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
1.2 Організація обліку розрахунків з покупцями ті іншими дебіторами.
Дебіторами називають юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.
Дебіторською заборгованістю вважається така, яка виникає в ході взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і фізичними) і належать даному підприємству на певну дату. Боржники зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між економічними агентами договорів.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги виникає при відвантаженні продукції, товарів, робіт, послуг за умови розрахунку в майбутньому з покупцями. Вона визначається за балансом одночасно з визнанням доходу від основної операційної діяльності.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відвантажені покупцям, відображаються на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», відображається продажна вартість реалізованої продукції чи наданих послуг (робіт), в тому числі й виконання бартерних контрактів. Продажна вартість продукції (робіт, послуг) визначається на основі цін та умов договорів на поставку з виключенням податку на додану вартість, акцизного та інших зборів і платежів. У кредиті рахунка показується сума платежів, які надійшли на рахунки в банках, в касу або на інші рахунки, зокрема при бартерних угодах.
Сальдо показує заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію.
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником до сплати рахунків, що повинно зазначатись в Наказі про облікову політику.
Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів. В ньому відображається назва дебіторів, дата документа, що засвідчує виникнення заборгованості, сума, дата і документ, що засвідчує погашення дебіторської заборгованості.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.
Типові бухгалтерські проведення:
1) Відвантаження продукції покупцю:
Дт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 701 «Доход від реалізації готової продукції»
Або Кт 702 «Доход від реалізації товарів»
Або Кт 703 «Доход від реалізації робіт і послуг»
2) На суму належних платежів із доходу від реалізації продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір та інші збори й обов’язкові платежі ) робиться проводка:
Дт 701 «Доход від реалізації готової продукції»
Кт 641 « Розрахунки з податків»
3) Внаслідок повернення покупцями продукції, надання покупцям знижок після дати реалізації продукції, відмова покупців від оплати частини продукції у зв’язку з виявленими помилками в сумі до оплати та інші випадки, дані операції оформлюються такими записами:
Дт 704 « Вирахування з доходу»
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
4) Відображення собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг:
Дт 90 «Собівартість реалізованої продукції»
Кт 26 «Готова продукція»
5) Внаслідок оплати покупцями за продукцію робиться така проводка:
Дт 30 «Каса»
Дт 31 «Рахунки в банку»
Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
При реалізації продукції у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.
Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
При не погашення заборгованості за відвантажену продукцію протягом тривалого часу на підприємстві формується резерв сумнівних боргів.
Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів, що утворилися за вартість відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови, що з цієї вартості визначено та відображено у бухгалтерському обліку фінансовий результат. Такий резерв щодо зазначеної заборгованості може бути створений в тому разі, якщо вона не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, договорами страхування), не сплачується боржникам більше 30 днів від дати визначеної умовами договору і про списання її підприємством звернутись із заявою до суду.
Висновок про створення резерву сумнівних боргів готується комісією підприємства за участю керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджується керівником підприємства.
У висновку про створення резерву сумнівних боргів комісія відображає відомості про дату і причину виникнення заборгованості, строк її погашення за умовами договору, відсутність гарантій її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду про списання заборгованості з покупця (замовника), номер і дату платіжного доручення про перерахування мита.
Резерв сумнівних боргів можна розрахувати двома методами:
виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
на основі класифікації дебіторської заборгованості;
Перший метод базується на інформації про платоспроможність дебіторів, яка оприлюднюється в засобах масової інформації, а підприємство веде досьє на кожного з них. Вивчення динаміки показників балансу дебіторів дозволяє, у певному діапазоні ймовірності, визначити рівень неповернення боргів.
Другий метод ґрунтується на припущені, що тенденція неповернення боргів, яка визначається за минулий період, збережеться надалі. Період спостереження за тенденціями неповернення боргів може становити від півроку до трьох років.
При використанні методу класифікації дебіторська заборгованість групується за строками її погашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є ймовірність того, що заборгованість може бути не погашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи , послуги за попередні періоди. Як правило, коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.
Нарахування резерву сумнівних боргів на дебіторську заборгованість реалізованої продукції оформлюється такими записами (Таблиця 1).
Таблиця 1
Основні операції виникнення резерву сумнівних боргів
№
п/п |
Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків
Дебет | Кредит
1. | Виникнення дебіторської заборгованості | 361 | 701
2. | Відображено податкове зобов’язання | 701 | 641
3. | Відображено відвантаження готової продукції | 901 | 26
4. | Визначення дебіторської заборгованості сумнівною | 944 | 38
4.1 |
Повернення дебіторську заборгованість | 311 | 944
- відновлення резерву сумнівних боргів | 38 | 944
4.2 | Визначення сумнівної заборгованості безнадійною | 38 | 361
- відображення списаної безнадійної заборгованості | 071 | -
У фінансовій звітності інформація про дебіторську заборгованість міститься у формі №1 «Баланс», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів.
В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статями.
Довгострокова дебіторська заборгованість у балансі відображається у статті (050).
Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.
Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.
Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.
В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку (940) Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в (950) рядку – інша поточна дебіторська заборгованість.
Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі.
Облік розрахунків з іншими дебіторами.
Заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії осіб, які відносяться до інших дебіторів належать: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам, розрахунки з митницею та ін.
Аналітичний облік на рахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.
На субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", зокрема розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.
1.3 Методика аудиту розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит охоплює такими основними питаннями як: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій
Завдання аудиту визначається його метою. Основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.
Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.
Головним завданням аудиту дебіторської заборгованості є:
- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);
- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;
- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;
- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;
-дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.
- перевірка давності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості.
- оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків.
- перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, векселями, застосування бартерних операцій).
- перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність необхідних відповідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності.
Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості, правильності її оцінки, аудитору, потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом, а саме:
1. Перелік видів продукції, яка реалізується, встановлення обороту по ній;
2. Кількість пунктів по відвантаженню продукції, характеристика клієнтів;
3. Обсяг реалізації та встановлення рахунків всього, в т.ч.
4. Торгівельна та фінансова політика підприємства:
- спосіб реалізації товарів;
- система реклами;
- тарифна цінова політика;
5. Загальна схема системи виставлення рахунків;
6. Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.
Мета аудиту дебіторської заборгованості - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, тобто у балансі підприємства.
До мети аудиту дебіторської заборгованості належить:
Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по дебіторській заборгованості.
Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків.
Оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями.
Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями).
Правильність оцінки дебіторській заборгованості , розрахунок величини резерву сумнівних боргів.
Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності.
Оцінка стану внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.
Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно дебіторської заборгованості
Завданим, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту дебіторської заборгованості наступні:
оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;
виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;
знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;
скласти програму і методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості;
здійснити аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості;
видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.
Більш загально, мета і завдання аудиту дебіторської заборгованості – це виявлення недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторською заборгованістю.
Призначення аудиту дебіторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства.
Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками є:
- Нормативні документи з аудиту;
- Річна і квартальна звітність:
- Баланс Ф №1;
- аналітична відомість;
- розрахунки і декларації. *
Головна, оборотна сальдова відомість; *
Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків *
Первинні документи з обліку розрахунків за перевіряємий період:
- накладні;
- рахунки
- договори.
Типові порушення у веденні обліку дебіторської заборгованості:
заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств дебіторів).
зарахування сум отриманої дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів - платників.
списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості, а також приховування дебіторської заборгованості відображенням у Балансі згорнутого залишку замість.
неправильне визначення (оцінка) суми дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті.
неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди.
арифметичними неточностями.
неправильним групуванням дебіторів по періодах простроченності погашення заборгованості.
не прийняттям до уваги вихідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних боргів".
навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і як наслідок - зменшення суми оподатковуваного прибутку.
невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості.
шахрайство із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загально господарські витрати або за рахунок інших підприємств, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.).
неправильне оформленням або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості.
неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості.
відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству.
зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів).
неправильна класифікація дебіторської заборгованості на довгострокову та поточну, внаслідок чого викривлюється фінансове становище підприємства при аналізі показників, що його характеризують.
записи дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих клієнтів або по фіктивних, нетоварних операціях.
Для видачі обгрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію – аудиторські докази. Доказом є факт, який підтверджує чи спростовує (заперечує) інший факт, або ж відомості щодо певного факту, які дають змогу досить впевнено сформулювати думку і скласти аудиторський висновок.
Якість доказів залежить від їхніх джерел. У залежності від змісту обґєкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, що дають повну характеристику досліджуваного обґєкта.
Джерелами отримання аудиторських доказів для підтвердження достовірності обліку розрахунків з покупцями та іншими кредиторами є:
1. Дані первинних документів, у яких відбивається зміст відповідних господарських операцій чи первинних звітів.
2. Облікові регістри, де узагальнюється і накопичується інформація з відповідних первинних документів і звітів у розрізі їхнього економічного змісту.
3. Головна книга – регістр синтетичного обліку, де відбиваються залишки на початок і на кінець звітного періоду й обороти дебету і кредиту.
4. Бухгалтерська, податкова і статистична звітності.
5. Плани, кошториси, калькуляції і розпорядницькі документи.
6. Матеріали перевірок і ревізій, проведених державними податковими інспекціями, органами державної контрольно-ревізійної служби й інших органів управління.
7. Матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, у тому числі: за результатами раптових перевірок та інвентаризацій дебіторської заборгованості.
8. Дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю.
9. Письмові й усні заяви працівників підприємства й третіх осіб щодо дебіторської заборгованості.
10. Результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного субґєкта.
11. Зіствлення одних документів клієнта з іншими, а також зіставлення документів клієнта з документами третіх осіб.
12. Статутні документи, договори, накази й інші адміністративні документи.
13. Звертання до керівництва за розґясненнями в усній і письмовій формі.
Для того, щоб одержати аудиторські докази для підтвердження достовірності обліку розрахунків з покупцями та з іншими дебіторами, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального та фактичного контролю.
Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.
З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.
Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних органів керування.
Доцільнітсь операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності.
Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинне підтверджувати реальність і доцільність виконаня цієї операції.
Для одержання аудиторських доказів щодо достовірності обліку розрахунків з покупцями та з іншими дебіторами застосовуєтьс наступні прийоми:
- зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку;
- взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції;
- прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникненння відхилень негативного характеру;
- простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські опетрації правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку.
Розділ 2 Особливості організації обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами на ТОВ «Скала».
2.1 Характеристика підприємства та його облікова політика
2.1.1 Особливості галузі підприємства, загальні економічні фактори і умови його господарювання.
Підпрємство ТОВ «Скала» працює у будівельній галузі. На сьогодні будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народ-ного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівель-них матеріалів і відповідного обладнання, машино-будівна галузь, металургія і металообробка тощо.
Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма-теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль-ного виробництва: будівництво, промисловість буді-вельних матеріалів, виробництво будівельних конст-рукцій і деталей.
Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна.
ТОВ «Скала» спеціалізується на видобутку будівельної сировини, а саме гіпсу. Гіпсовий камінь – це сировина, що використовується для виготовлення будівельних плит фірми Кнауф (гіпсокартонних та пазогребневих), сухих будівельних сумішей, а також у цементній промисловості. Тобто, дане підприємство займається промисловістю будівельних матеріалів.
Промисловість будівельних матеріалів одночасно є однією з галузей важкої промисловості і найважливішою складовою будівельного комплексу. Промисловість будівельних матеріалів має багатогалузевий характер. До складу промисловості будівельних матеріалів входять основні групи галузей:
1.)Видобуток і обробка мінерально будівельної сировини ( пісок, гравій, щебень, бутовий камінь та ін.);
2.)Виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс, та ін.);
3.)Виробництво скла, покрівельних матеріалів, азбестоцементних труб, керамічних, вогнетривких виробів, теплоізоляційних матеріалів та ін.
4.)Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій ( бетонні, залізобетонні, та інші конструкції і блоки).
Позитивною стороною, для розвитку підприємства ТОВ «Скала» є досить розвинена сировинна база. Гіпсовий камінь видобувають на Шишківському родовищі. Шишківське родовище гіпсу за складністю геологічної будови і кількістю запасів корисної копалини є великим родовищем з пластоподібною формою покладу, витриманою якістю корисної копалини, відноситься до 2-ї групи за класифікацією ДЗК.
Підприємство є досить прибутковим дана сировина, а саме гіпсовий камінь користується попитом, як і в Україні, так і за кордоном, що є досить важливо для розвитку підприємства.
У перспективі, розвиток підприємства ТОВ «Скала» пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва.
2.1.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства, його організаційна та функціональна структура.
Підприємство ТОВ «Скала» створене підприємством ТОВ «Кнауф Гіпс Київ». Кнауф – це одна з найбільших іноземних фірм, що інтенсивно впроваджує всесвітньо відомій широко визначені комплектні системи «сухого» будівництва, а саме сукупність сучасних матеріалів і технологій, що дозволяють набагато швидше і якісніше виконувати різноманітні завдання у сфері будівництва на високому естетичному рівні.
Перший український завод фірми КНАУФ – ведучого світового виробника гіпсу і гіпсових виробів був побудований у Києві в 1998 році, за цей час у модернізацію і розвиток підприємства фірма КНАУФ інвестувала близько 44 млн. доларів. Після чергового етапу модернізації в 2002 році завод збільшив свої потужності в два рази й у 2003 – 2004 роках зміг в основному забезпечити потреби України у високоякісному гіпсокартоні місцевого виробництва.
Розвиток українського будівельного комплексу і ринку будматеріалів став спонукальним мотивом для будівництва баварською фірмою КНАУФ другого в Україні заводу з виробництва плит КНАУФ у Донецькій області. Цей інвестиційний проект КНАУФ передбачає створення нового сучасного виробництва сухих будівельних сумішей, пазогребневих і гіпсокартонних плит КНАУФ. Проект, сумарні інвестиції в який сягнуть близько 200 мільйонів доларів, реалізується в три етапи:
- 2002 - 2004 р. - створений гірничодобувний комплекс, здатний забезпечити заводи в Києві і Соледарі, а також цементні заводи України високоякісним гіпсовим каменем;
- 2004 – 2006 р. – будівництво гіпсового цеху, заводу плит КНАУФ
- 2006 - 2007р. - будівництво заводу сухих будівельних сумішей і заводу пазогребеневих плит. Новий завод сухих сумішей дозволить значно розширити існуюче виробництво сухих сумішей КНАУФ, почати випуск шпаклівок.
Для просування своєї продукції і сучасних будівельних технологій фірма утворила три маркетингові фірми – у Києві, Донецьку й Івано-Франківську, а також два навчальних центри – у Києві і Макіївці (Донецька область).
На сьогодні ший день ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» - це сучасне, високотехнологічне підприємство, на якому з високоякісної сировини та матеріалів налагоджено випуск звичайних плит Knauf (ГКП), вологостійких плит (ГКПВ), а також з підвищеним опором вогневої дії (ГКПО).
Для виробництва високоякісних плит підприємство на території України шукає сировину для виробництва продукції. І саме 19 липня 2007 року таке підприємства з видобуванням сировини було відкрите у м. Борщеві Тернопільської області. Дане підприємство є третім масштабним інвестиційним проектом в Україні відомого світового виробника будівельних матеріалів фірми КНАУФ.
Відкриття підприємства ТОВ «Скала» відкриває нові економічні можливості та перспективи для регіону, забезпечує використання новітніх технологій якісними показниками.
Дане підприємство має ліцензію на видобуток гіпсового каменю на Шишковецькому родовищі.
Гіпсовий камінь – це сировина, що використовується для виготовлення будівельних плит Кнауф (гіпсокартонних та пазогребневих), сухих будівельних сумішей, а також у цементній промисловості.
Шишковецьке родовище гіпсу вперше було експлуатовано у 1954 році.
У 1978 -1981 році Побужська геологорозвідувальна експедиція провела пошуково-оцінні роботи з метоб виявлення родовища гіпсу, придатного для виробництва цементу як регулюючої добавки.
У 1989-1994 році за завданням ПГО «Північукргеологія» видано на підставі технічного завдання ПО «Тернопільбудматеріали», з урахуванням потреби «Укргробуду» в сировині, Побужська ГРП провела детальну розвідку родовища буріння свердловини мережею 50/60м – для категорії В і 120/150м – для категорії С.
Шишківське родовище гіпсу вивчене детально і достовірно при проведенні всіх стадій геологорозвідувальних робіт. Визначено будову гіпсоносної товщі і будову промислового пласта гіпсу, встановлено характер його мінливості за простяганням і падінням, з’ясовано розміри, кількість і просторове положення наявних у корисній товщі прошарків некондиційних та інших порід.
Шишківське родовище гіпсу за складністю геологічної будови і кількістю запасів корисної копалини є великим родовищем з пластоподібною формою покладу, витриманою якістю корисної копалини, відноситься до 2-ї групи за класифікацією ДЗК.
Сировину, яку видобувають в Шишковецькому родовищі, а семе гіпсовий камінь використовують для:
виготовлення гіпсових будівельних виробів усіх видів;
виготовлення тонкостінних будівельних виробів, декоративних деталей;
виробництво штукатурних робіт, закладення швів і для спеціальних цілей.
Гіпсовий щебінь фракцій 0-30Ю 0,60 і 60-280, який виробляє ТОВ «Скала» сьогодні, використовується для виробництва гіпсокартонних плит та сухих сумішей на заводі «КНАУФ Гіпс Київ» та цементними заводами України, Білорусі, Молдови, країн Прибалтики.
В 2006-2007 роках на базі цього підприємства створений сучасний гірничодобувний комплекс, який включає декілька ділянок:
- гірничий цех, оснащений найсучаснішою технікою для буріння вибухових свердловин, вантажних та транспортних робіт;
- дробильно-сортувальна ділянка, де встановлена потужна щокова дробарка, грохоти, стрічкові конвеєри для отримання різних фракцій від 0 до 300 мм;- вантажна ділянка для завантаження залізничних вагонів і відправки продукції споживачам.
Найближчим часом планується довести видобуток гіпсового каменю до 500 тисяч тон на рік – головним чином для забезпечення сировиною заводу Кнауф Гіпс Київ та для потреб цементних заводів Західної України й Білорусії. Територія підприємства спланована таким чином, щоб в майбутньому тут можна було розмістити завод сусих сумішей та лінію з виробництва плит Кнауф.
Фірма Кнауф інвестувала в створення гірничодобувного комплексу „Скала” на протязі двох останніх років майже 10 мільйонів доларів США. Крім придбання сучасної гірничої техніки та дробарного обладнання був проведений комплекс робіт по створенню інженерно-технічної та логістичної інфраструктури: прокладені залізнична колія та автошляхи, проведена мережа електропостачання, побудовані автомобільні та залізничні ваги.
Підприємство за свої кошти організувало до вивчення родовища із залученням найсучаснішої бурової техніки для створення геологічної бази данних навколишнього середовища.
Геологічну службу ТОВ «Скала» очолює І.В. Курчак, який має великий досвід роботи на геологорозвідувальних роботах країн СНД.
ТОВ «Скала» у стислі терміни вийшло на проектну потужність і є успішним учасником ринку будівельних матеріалів.
Підприємство ТОВ «Скала» створене у відповідності з Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законами «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», та іншими нормативними актами чинного законодавства України.
Закон України «Про господарські товариства» зі змінами і доповненнями від 06.09.2005 року. Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльність, а також права і обов’язки їх учасників та засновників. Також сукупність установчих документів, порядок державної реєстрації товариств, зміни до статутного фонду, облік та звітність підприємств.
До внутрішніх документів на основі, яких діє ТОВ «Скала» Протокол установчих зборів і статут підприємства (Додаток 1).
Метою діяльності даного підприємства є задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників Товариства.
Основними видами діяльності Товариства:
- видобування каменю для будівництва;
- видобування вапняку, гіпсу та крейди;
- розроблення гравійних та піщаних кар’єрів;
- виробництво та реалізація будівельних матеріалів;
- виробництво та реалізація будівельних сумішей;
- виробництво інших видів продукції у відповідності з завданнями та цілями -діяльності товариства;
- будівельно – монтажні роботи;
- здійснення оптової та роздрібної торгівлі (торгівельно – посередницька діяльність);
- надання комунально – експедиційні послуги;
- науково – технічні, виробничі, фінансові та інші види інвестицій в перспективу виробничу продукцію, послуги то роботи, виходячи з попиту на внутрішньому та зовнішньому ринку.
- здійснення науково – технічного співробітництва в різних формах.
Підприємством керує виконавчий директор І.Є.Балафін. Він має досвід роботи в масштабних гірничо видобувних проектах на теренах України.
У полі зору керівника – це налагодження ефективного технологічного процесу, дотримання високих стандартів готової продукції, підготовка перспективи розвитку підприємства, геологічна розвідка запасів Шишковецького кар’єру.
Він організовує всю роботу підприємства і несе певну відповідальність за його фінансовий стан і господарську діяльність.
Керівник представляє підприємство у взаємовідносинах з іншими господарськими організаціями та установами, розпоряджається у відповідності з Законом України і коштами підприємства. Він укладає колективний договір з профспілковим комітетом, і забезпечує своєчасне виконання умов договору з боку адміністрації.
Як уже сказано вище виробнича структура ТОВ «Скала» представлена такими цехами:
- гірничий цех, оснащений найсучаснішою технікою для буріння вибухових свердловин, вантажних та транспортних робіт;
- дробильно-сортувальна ділянка, де встановлена потужна щокова дробарка, грохоти, стрічкові конвеєри для отримання різних фракцій від 0 до 300 мм. Даний цех займаэться дробіння гіспового каменю на щебінь.
- транспортний цех.
До виробничої структури входять 52 чол.
Виробничу структуру даного підприємства можна представити у вигляді схеми (Рис 1)
Рис 1 Виробнича структура підприємства.
На ТОВ «Скала» структура управління є досить великою. Вона представлена насамперед, генеральним директором, який має зв’язок з усіма відділами управління підприємством, а саме: економічним відділом, бухгалтерським відділом, юридичним відділом та іншими відділами. Управління підприємством здійснюють 25 чоловік.
Структуру управління ТОВ «Скала» можна представити у вигляді схеми (Додаток А).
Бухгалтерський облік на ТОВ «Скала» проводиться на основі обраної облікової політики.
Облікова політика означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікову політику підприємство ТОВ «Скала» визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.
Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік (Додаток Б).
Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.
Наказ про облікову політику на підприємстві ТОВ «Скала» містити такі розділи:
Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.
Техніка бухгалтерського обліку.
Організація бухгалтерського обліку.
У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.
У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.
У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів.
Згідного наказу про облікову політику на ТОВ «Скала» для реєстрації фактів господарської діяльності та відображення її в обліку застосовують автоматизовану систему обробки облікових документів з використання комп’ютерних програм бухгалтерського обліку.
2.2 Особливості організації обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
На підприємстві ТОВ «Скала» відвантаження продукції здійснюється відділом збуту. Основним видом продукції, який продає дане підприємство являється щебінь:
щебінь гіпсовий фракція 0-30 мм;
щебінь гіпсовий фракція 0-60 мм;
щебінь гіпсовий фракція 60-280 мм;
камінь гіпсовий;
Відділ збуту отримує замовлення від покупців продукції, в результаті приймання замовлень укладаються договори купівлі – продажу ( Додаток 5).
В договорі купівлі - продажу зазначається умови поставок, кількість, ціна, тобто, специфікація даної продукції, строки, форми розрахунків, якість товару, умови поставки товару та ін. Умови поставок визначають такі елементи, як упаковка, тара, маркування, вантажно – розвантажувальні роботи, доставка до перевізника. Відділ збуту підприємства ТОВ «Скала» реєструє договори в окремих картках, де відображаються показники укладених договорів щодо кількості, якості, ціни, строки поставок і робить відмітки про їх виконання.
До покупців даного виду продукції належать такі підприємства:
РІКО ТПКФ ТОВ;
Кнауф Гіпс Київ ТОВ;
ВАТ «Волинь – Цемент»;
ІК «Оптима – Трейд» ООО;
Івано-Франківський цементний завод.
Відділ збуту підприємства формує портфель замовлень на продукцію, роботи та послуги і стежить за його виконанням.
Начальник цеху виписує продукцію на відвантаження покупцю. Дана продукція орендований автомобілем перевозять на склад готової продукції. Попередньо при передачі продукції на склад автомобіль з вантажем проходить зважування.
Відвантаження продукції, а саме щебеню і каменю гіпсового проводиться тільки залізнодорожнім шляхом. При відвантаженні продукції проводиться зважування вагонів. При зважуванні вагонів отримують документ – протокол зважування вагонів.
ТОВ «Скала» відправляє свою продукцію до своїх покупців через фірму «Транзит».
На відпуск продукції з підприємства виробничим відділом виписується наказ – накладну (видаткову накладну) на відпуск щебеню та каменю гіпсового в якому зазначається номер договору (замовлення), адреса покупця, кількість, маса, спосіб відправки.
Підготовленні для покупця продукція начальник цеху відпускає експедитору під розписку у товарно-транспортній накладній, яка виписується у 4 примірниках:
1 –й залишається на складі;
2 – й направляється покупцю;
3 – й транспортній організації для розрахунків за надання послуг;
4 – й додається до дорожнього листа з метою обліку обсягу виконаних автотранспортних робіт.
У кінці дня експедитор повинен передати бухгалтерії всі наявні документи для перевірки і підготовки розрахункових документів на оплату: рахунки –фактури, специфікації на відвантажену продукцію в яких містяться дані про найменування, кількість, вартість даного виду продукції, суму, розмір ПДВ, тару.
Контроль за відвантаження продукції проводить начальник цеху, та відділ збуту продукції.
На підприємстві ТОВ «Скала» облік розрахунків з покупцями проводиться згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.
Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Основними етапами організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:
чітке документування розрахунків,
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах,
правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та примітках до неї.
А також облік дебіторської заборгованості проводиться згідно Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» від 16.07.99р,. Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Положенням (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України.
Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторами називають юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, оцінених у грошовому вимірнику.
Дебіторською заборгованістю вважається така, яка виникає в ході взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і фізичними) і належать даному підприємству на певну дату. Боржники зобов’язані погасити дебіторську заборгованість на основі укладених між економічними агентами договорів.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги виникає при відвантаженні продукції, товарів, робіт, послуг за умови розрахунку в майбутньому з покупцями. Вона визначається за балансом одночасно з визнанням доходу від основної операційної діяльності.
У бухгалтерію в результаті проведення реалізації продукції, а саме щебеню та каменю гіпсового формується розхідні накладні ( Додаток В).
У розхідній накладній (накладна на відпуск продукції) відображено інформацію про покупця продукції, умови поставки продукції, найменування, кількість, ціна з ПДВ і без ПДВ.
В кінці дня бухгалтер з обліку розрахунків з покупцями формує реєстр розхідних накладних (Додаток 7).
Розрахунковими документами є: рахунок-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків-фактур. У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (наймення, кількість, ціну, вартість).
Рахунок-фактура – це документ заповнення якого здійснює постачальник виходячи з наявної інформації про проведення операції. Цей документ належить до виконавчих, виправдувальних бухгалтерських документів. У них вказується відомості про постачальника, і про покупця кількість і ціну певного виду продукції.
На основі формування розхідних накладних формуються рахунки – фактури.
У рахунку-фактурі подаються відомості про договір (договір на замовлення) на відвантаження, відпуск (вказується номер і дата укладання), далі дата відвантаження і спосіб відправлення (Додаток 8).
До рахунків - фактури виписується податкова накладна. Даний документ виписується у двох примірниках:
- перший залишається у покупця;
- другий залишаэться у продавля.
У податковій накладній міститься інформація про покупця даного виду продукції, кількість, найменування продукції, також ціна Без урахування ПДВ, загальна сума коштів, що підлягає оплаті (Додаток 9).
Також при проведенні реалізації продукції бухгалтерії надаються документ, а саме квитанція про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів. У квитанції міститься інформація про:
станцію і залізницю відправника;
відправник;
станція і залізниця призначення;
одержувач;
кількість та найменування вантажу;
тарифні відмітки.
На основі даних документів формується документ – операції відвантаження продукції, і акт приймання передачі продукції для транспортування споживачем.
Для обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на ТОВ «Скала» використовують рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має субрахунки:
36. 1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
36. 2 «Розрахунки з іноземними покупцями».
За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», відображається продажна вартість реалізованої продукції чи наданих послуг (робіт), в тому числі й виконання бартерних контрактів. Продажна вартість продукції (робіт, послуг) визначається на основі цін та умов договорів на поставку з виключенням податку на додану вартість, акцизного та інших зборів і платежів. У кредиті рахунка показується сума платежів, які надійшли на рахунки в банках, в касу або на інші рахунки, зокрема при бартерних угодах.
Сальдо показує заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію.
Для обліку розрахунків з іншими дебіторами використовують рахунок 37, який має такі субрахунки:
37.7.1 Облік благодійної допомоги;
37.7.2 Митниця;
37.7.3 Розрахунки з іншими дебіторами;
37.7.7 Розрахунки з іншими дебіторами.
Розрахунки з іншими дебіторами підприємство ТОВ «Скала» проводить використовуючи рахунок 377. На дебеті даного рахунку відображається виникнення заборгованості, а на кредиті її списання. Заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії дебіторів, які відносяться до інших відносяться: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки по вивозу сміття, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам, розрахунками з митнецею.
Аналітичний облік на рахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.
Заборгованість, що відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.
Можна зробити висновок, що заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.
Основними покупцями продукції підприємства ТОВ «Скала» є як і вітчизняні покупці так і іноземні, а саме з покупцями із Білорусі, Молдови, Литви.
До вітчизняних покупців належать:
РІКО ТПКФ ТОВ;
Кнауф Гіпс Київ ТОВ;
ВАТ «Волинь – Цемент»;
Івано-Франківський цементний завод;
ТОВ «Егіда»;
ВАТ АТП «Атлант»
До іноземних покупців належать:
ІК «Оптима – Трейд» ООО.
БЕЛГИПС ОАО;
Джи Сі Дейч ДП Заставнівська філія;
Красносельскстройматериалъ ОАО.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по операціях відвантаження продукції служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями. На підприємстві ТОВ «Скала» використовують такі документи.
Виникнення заборгованості формується на основі таких документів:
Накладна – наказ;
Акт приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг;
Акт приймання передачі продукції для транспортування споживачем.
Рахунки (довідки) бухгалтерії;
Рахунок-фактура;
Товарно-транспортна накладна;
Податкова накладна;
З іноземними покупцями:
Транспортні накладні, залізнична накладна;
Платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ, вантажно – митні декларації;
Розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць;
Комерційні документи ( рахунки-фактури invoice).
Для погашення заборгованості використовують такі первинні документи:
виписки банку;
прибуткові касові ордери;
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником до сплати рахунків, що повинно зазначатись в Наказі про облікову політику. Використовуючи автоматизовану систему обліку розрахунків з покупцями на підприємстві ТОВ «Скала» аналітичний облік проводять по кожному контрагенту. У відомості про контрагента зазначається назва дебіторів, дата документа, що засвідчує виникнення заборгованості, заборгованість на початок і на кінець звітного періоду (Додаток 10).
Для синтетичного обліку проводять аналіз рахунка 36, тобто, формування головної книги за звітний період (Додаток 11).
Так само і аналітичний облік проводять для аналізу розрахунків з іншими дебіторами 37.7. Аналітичний облік на рахунку 37.7 ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення (Додаток 12).
Вкінці кожного місяця бухгалтер з обліку розрахунків з покупцями формує звіт з продажу продукції, в якому вказується найменування продукції, назву покупця, кількість відвантаження, ціну та суму продукції (Додаток 13).
На підприємстві ТОВ «Скала» проводять розподіл дебіторської заборгованості на довгострокову та поточну.
Згідно П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість за терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість – це суму дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:
- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
- надання позик іншим підприємствам;
- надання позик фізичним особам;
- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.
Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
При складанні звітності підприємство аналізує стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.
На підприємстві ТОВ «Скала», за термінами погашення дебіторська заборгованість класифікується як поточна дебіторська заборгованість, термін погашення заборгованості триває протягом 1-2 місяців.
У фінансовій звітності інформація про дебіторську заборгованість міститься у формі №1 «Баланс», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигід у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.
В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статями (Додаток 14 ).
Довгострокова дебіторська заборгованість у балансі відображається у статті (050).
Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.
Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.
Дебіторська заборгованість по нетоварних операціях відображається в рядках 180-210 ЙЙ розділу активу балансу.
Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.
В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку 940 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в 950 рядку – інша поточна дебіторська заборгованість.
Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі.
Для контролю строків погашення дебіторської заборгованості ведеться накопичувальна відомість.
Політика погашення дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «Скала» є складовим елементом управління дебіторською заборгованістю в цілому. Метою її розробки є найбільш швидке вивільнення грошових коштів, авансованих у формування дебіторської заборгованості, та їх повернення в оборот підприємства. Досягнення цієї мети забезпечується здійсненням операцій з рефінансування дебіторської заборгованості та судових процедур стягнення.
Операції обліку розрахунків з покупцями на підприємстві ТОВ «Скала» відображаються такими проводками:
Отримання авансу від покупців:
Дт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 68. 1 «Розрахунки за авансами одержаними»
Внаслідок відвантаження продукції покупцям бухгалтер відображає операцію такими записами:
Дт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Кт 70. 1 «Доход від реалізації готової продукції»
Або Кт 70. 3 «Доход від реалізації робіт і послуг»
Або Кт 71. 2 «Дохід від реалізації інших оборотніх активів»
На суму належних платежів із доходу від реалізації продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір та інші збори й обов’язкові платежі ) робиться проводка:
Дт 70. 1 «Доход від реалізації готової продукції»
Кт 64. 1. 5 « Розрахунки з податків»
Списання собівартості реалізованої продукції:
Дт 90. 1 «Собівартість реалізованої готової продукції»
Кт 26. 1 «Готова продукція»
Внаслідок оплати покупцями за продукцію робиться така проводка:
Дт 31. 1 «Рахунки в банку»
Кт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
Проведення взаєморозрахунків:
Дт 68. 1 «Розрахунки за авансами одержаними»
Кт 36. 1 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
В результаті проведення контролю за обліком дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «Скала» проводять інвентаризацію дебіторської заборгованості
Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.
На рахунках обліку розрахунків із дебіторами повинні залишатися виключно узгоджені суми, відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.
Перед початком інвентаризації підприємство ТОВ «Скала» усім дебіторам передати виписки про їх заборгованість, що пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення.
Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.
Результати інвентаризації розрахунків оформлюються актом. У ньому перераховуються рахунки, за якими проводилась інвентаризація, зазначаються суми непогодженої заборгованості, безнадійних боргів, а також заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка, в якій наводяться назви й адреси дебіторів, сума заборгованості, зазначаються причини її виникнення, з якого часу та на підставі яких документів. За сумою дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, в довідці зазначаються особи, які винні в пропущенні цих термінів.
Специфіка проведення інвентаризації дебіторської заборгованості полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:
1) прийоми перевірки окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;
2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов’язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;
3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.
Перед початком проведення інвентаризації необхідно скласти акти звірки взаємної заборгованості.
На підприємстві ТОВ «Скала» акти звірки розрахунків були проведені з підприємством РІКО ТПКФ ТОВ та між ВАТ Борівський рай електромонтаж» (Додаток 15).
Безпосередньо відображення в фінансовій звітності результати проведених інвентаризацій не знаходять.
При не погашення заборгованості за відвантажену продукцію протягом тривалого часу на підприємстві формується резерв сумнівних боргів.
Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів, що утворилися за вартість відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови, що з цієї вартості визначено та відображено у бухгалтерському обліку фінансовий результат. Такий резерв щодо зазначеної заборгованості може бути створений в тому разі, якщо вона не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, договорами страхування), не сплачується боржникам більше 30 днів від дати визначеної умовами договору і про списання її підприємством звернутись із заявою до суду.
Резерв сумнівних боргів можна розрахувати двома методами:
виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
на основі класифікації дебіторської заборгованості;
Перший метод базується на інформації про платоспроможність дебіторів, яка оприлюднюється в засобах масової інформації, а підприємство веде досьє на кожного з них. Вивчення динаміки показників балансу дебіторів дозволяє, у певному діапазоні ймовірності, визначити рівень неповернення боргів.
Другий метод ґрунтується на припущені, що тенденція неповернення боргів, яка визначається за минулий період, збережеться надалі. Період спостереження за тенденціями неповернення боргів може становити від півроку до трьох років.
На підприємстві ТОВ «Скала» резерв сумнівних боргів не формується тому що, підприємство працює із своїми покупцями тільки на основі передоплати за продукцію, тобто отримання авансу.
2.5 Автоматизація обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами.
Згідного наказу про облікову політику на підприємстві ТОВ «Скала» для реєстрації фактів господарської діяльності та відображення її в обліку застосовують автоматизовану систему обробки облікових документів з використання комп’ютерних програм бухгалтерського обліку. На даному підприємстві використовують програму «1-С Бухгалтерія».
Програм "1С:Підприємство" - універсальний засіб автоматизації всіх видів обліку на підприємствах і в організаціях усіх галузей і видів власності.
Автоматизація обліку охоплює виконання всіх операцій зі збору, реєстрації, передачі, обробки та зберігання обліково-економічної інформації, вивільнення облікового апарату від трудомісткого складання облікових регістрів, ведення аналітичного обліку та підготовки звітів.
При автоматизації обліку зі застосуванням технічних засобів обробки обліково-економічної інформації на всіх стадіях облікового процесу розробляються система запису, зчитування й зберігання інформації та вирішення комплексу завдань бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік в умовах автоматизації з використанням комп’ютерних систем є інформаційною підсистемою із застосуванням нових методичних рішень.
Технологія автоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного "паперового" обліку. Кожен комп'ютерний бухгалтерський компонент має зв'язки із синтетичними та аналітичними рахунками, документами-підставами, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп'ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.
Автоматизація системи бухгалтерського обліку є досить ефективною при проведенні обліку господарських операцій, вона економить час, а також здійснює контроль.
На підприємстві ТОВ «Скала» для проведення обліку використовують програму "1С:Підприємство 8.0". Дана програма призначена для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, включаючи підготовку обов'язкової (регламентованої) звітності і забезпечує рішення всіх задач, що стоять перед бухгалтерською службою.
Як уже зазначалось вище, для обліку розрахунків з покупцями у комп’ютерній системі використовують такі рахунки:
36.1 – Розрахунки з вітчизняними покупцями;
36.2 – Розрахунки з іноземними покупцями.
Із використанням програми "1С:Підприємство 8.0" підприємство формує первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та іншими дебіторами, а саме, в результаті реалізації продукції формується розхідна накладна у якій відображено інформацію про покупця продукції, умови поставки продукції, найменування, кількість, ціна з ПДВ і без ПДВ. Також формуються рахунки фактури, а на осову рахунків фактур формуються податкові накладні.
Для аналітичного обліку розрахунків з покупцями формуються такі документи як: оборотна – сальдова відомість по рахунку 36 : контрагенти, тобто інформація про кожного контрагента, де вказується назва контрагента, сальдо на початок і на кінець періоду і обороти за період.
Для аналітичного обліку розрахунків з іншими дебіторами також використовують оборотну – сальдову відомість 37.7 : контрагенти.
Для синтетичного обліку проводять аналіз рахунка 36, формують головну книгу за звітний період.
За допомогою програми 1С:Підприємство 8.0" бухгалтер формує фінансову звітність.
