Бухгалтерський баланс
Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції й послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації підприємництва й мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія й тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніше, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу осіб (вищестоящої організації, фінансовому органу, установі, банку й територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: особи, безпосередньо пов'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери й всілякі працівники керування, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами й бухгалтерами-аналітиками; особи, безпосередньо не працюючі на підприємствах (фірмах), але які мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці й продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють обличчя, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інших. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стабільності, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що перебувають у взаємозв'язку й взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни й виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими завданнями її аналізу.
Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є вміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічне втримування кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій або іншій статті й значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.
Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Воно дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності й виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення й використання резервів поліпшення функціонування всіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.
У курсовій роботі буде дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану, оцінка величини коштів і джерел на початок і на кінець року, їхня зміна за рік, структура активу й пасиву і її зміна за звітний рік, будуть виявлені фактори цієї зміни, розраховані й оцінені основні показники господарської діяльності підприємства.
Структура і склад бухгалтерського балансу.
Підприємство є основним господарюючим суб'єктом в економіці. У процесі господарської діяльності в підприємства виникає фінансове взаємовідношення з постачальниками й покупцями, із кредитними організаціями, бюджетом, власниками (акціонерами) і ін. все різноманіття зв'язків, у які підприємство вступає із суб'єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації.
Бухгалтерський облік являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.
Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов'язання й господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.
Основними завданнями бухгалтерського обліку є:
-формування повної й достовірної інформації про діяльність організації і її майновому положенні, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;
-забезпечення інформацією, необхідної внутрішньому й зовнішньому користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні
організацією господарських операцій і їхньою доцільністю, наявністю й рухом майна й зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами й кошторисами;
-запобігання негативних результатів господарської діяльності організації й виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стабільності.
Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу – пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.
В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс- брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс - нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як «Зношування основних коштів», «Амортизація нематеріальних активів», «Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів», «Торговельна націнка» і деякі інші.
Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні, активі балансу, по видах, складу й розміщенню, а в правої, пасиві, по джерелах формування даного майна.
В активі майно наведене з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті (« Нематеріальні активи», «Основні кошти») розміщені на початку, а легко реалізовані активи («Каса» , «Розрахунковий рахунок») - наприкінці балансу.
У багатьох країнах з розвитий ринковою економікою втримування бухгалтерського балансу будується у зворотному ступені ліквідності, тобто на початку показуються легкореалізовані види майна, а наприкінці балансу - найменш ліквідні активи.
У кожному разі майно підприємства - актив (А) повинен відповідати його зобов'язанням (П) і власному капіталу (К): А=П+К.
Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов'язань кредиторів (П) у строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов'язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов'язаннях.
Статті балансу залежно від їхньої економічної сутності розподілені на шість розділів:
Актив балансу включає три розділи, представлені по економічній однорідності з погляду ліквідності майна наступними основними групами.
Права сторона балансу (пасив) розкриває втримування власного капіталу й зобов'язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.
Види балансу.
Бухгалтерський баланс є багатим джерелом інформації, на базі якого розкривається фінансово-господарська діяльність економічного суб'єкта.
Не зрячи тому серед форм бухгалтерської звітності бухгалтерський баланс значиться на першому місці.
Залежно від стадії розвитку того або іншого економічного суб'єкта й цільового призначення розрізняють різні види бухгалтерських балансів:
-вступний;
-поточний;
-заключний (річний);
-розділовий;
-передатний;
-зведений (консолідований);
-ліквідаційний.
Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.
При складанні остаточного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.
Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.
Наведений перелік бухгалтерських балансів по суті своєї відповідає життєвому циклу юридичної особи. На цьому шляху трансформація в організаційній структурі даної особи відбувається головним чином під впливом його фінансового стану й місця на відповідному сегменті ринку товарів, робіт і послуг.
Варто особливо виділити поняття самостійного балансу. Його ведуть суб'єкти, наділені правами юридичної особи. При відсутності таких прав складається окремий баланс. Такий підхід поширюється на структурні підрозділи економічного суб'єкта (цехи, філії, ділянки та ін.).
У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніше, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу осіб (вищестоящої організації, фінансовому органу, установі, банку й територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: особи, безпосередньо пов'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери й всілякі працівники керування, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами й бухгалтерами-аналітиками; особи, безпосередньо не працюючі на підприємствах (фірмах), але які мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці й продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють обличчя, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інших. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стабільності, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що перебувають у взаємозв'язку й взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни й виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими завданнями її аналізу.
Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є вміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічне втримування кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій або іншій статті й значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.
Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Воно дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності й виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення й використання резервів поліпшення функціонування всіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.
У курсовій роботі буде дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану, оцінка величини коштів і джерел на початок і на кінець року, їхня зміна за рік, структура активу й пасиву і її зміна за звітний рік, будуть виявлені фактори цієї зміни, розраховані й оцінені основні показники господарської діяльності підприємства.
Структура і склад бухгалтерського балансу.
Підприємство є основним господарюючим суб'єктом в економіці. У процесі господарської діяльності в підприємства виникає фінансове взаємовідношення з постачальниками й покупцями, із кредитними організаціями, бюджетом, власниками (акціонерами) і ін. все різноманіття зв'язків, у які підприємство вступає із суб'єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації.
Бухгалтерський облік являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.
Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов'язання й господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.
Основними завданнями бухгалтерського обліку є:
-формування повної й достовірної інформації про діяльність організації і її майновому положенні, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;
-забезпечення інформацією, необхідної внутрішньому й зовнішньому користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні
організацією господарських операцій і їхньою доцільністю, наявністю й рухом майна й зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами й кошторисами;
-запобігання негативних результатів господарської діяльності організації й виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стабільності.
Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу – пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.
В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс- брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс - нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як «Зношування основних коштів», «Амортизація нематеріальних активів», «Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів», «Торговельна націнка» і деякі інші.
Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні, активі балансу, по видах, складу й розміщенню, а в правої, пасиві, по джерелах формування даного майна.
В активі майно наведене з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті (« Нематеріальні активи», «Основні кошти») розміщені на початку, а легко реалізовані активи («Каса» , «Розрахунковий рахунок») - наприкінці балансу.
У багатьох країнах з розвитий ринковою економікою втримування бухгалтерського балансу будується у зворотному ступені ліквідності, тобто на початку показуються легкореалізовані види майна, а наприкінці балансу - найменш ліквідні активи.
У кожному разі майно підприємства - актив (А) повинен відповідати його зобов'язанням (П) і власному капіталу (К): А=П+К.
Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов'язань кредиторів (П) у строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов'язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов'язаннях.
Статті балансу залежно від їхньої економічної сутності розподілені на шість розділів:
Актив балансу включає три розділи, представлені по економічній однорідності з погляду ліквідності майна наступними основними групами.
Права сторона балансу (пасив) розкриває втримування власного капіталу й зобов'язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.
Види балансу.
Бухгалтерський баланс є багатим джерелом інформації, на базі якого розкривається фінансово-господарська діяльність економічного суб'єкта.
Не зрячи тому серед форм бухгалтерської звітності бухгалтерський баланс значиться на першому місці.
Залежно від стадії розвитку того або іншого економічного суб'єкта й цільового призначення розрізняють різні види бухгалтерських балансів:
-вступний;
-поточний;
-заключний (річний);
-розділовий;
-передатний;
-зведений (консолідований);
-ліквідаційний.
Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.
При складанні остаточного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.
Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.
Наведений перелік бухгалтерських балансів по суті своєї відповідає життєвому циклу юридичної особи. На цьому шляху трансформація в організаційній структурі даної особи відбувається головним чином під впливом його фінансового стану й місця на відповідному сегменті ринку товарів, робіт і послуг.
Варто особливо виділити поняття самостійного балансу. Його ведуть суб'єкти, наділені правами юридичної особи. При відсутності таких прав складається окремий баланс. Такий підхід поширюється на структурні підрозділи економічного суб'єкта (цехи, філії, ділянки та ін.).
