Як ізраїльський тероризм й американська зрада спричинилися до актів 11 вересня
У 1954 році ізраїльський уряд почав секретну терористичну операцію проти Сполучених Штатів, що мала назву «Сюзанна». Планувалося убивати американців і підривати американські установи в Єгипті. Задум полягав у тому, щоб залишати в місцях злочинів неправдиві докази того, що вчинили ці злодіяння єгиптяни, і тим самим змусити Америку виступити проти Єгипту на боці Ізраїлю. Єврейські бойовики знищили кіль* Закінчення. Початок у «Персоналі» №3 за 2007 р. Оригінал статті англійською — на сайті www.davidduke.comка поштових відділень, американських бібліотек у Каїрі й Олександрії. Однак, у процесі підготовки запланованого вибуху видовищного комплексу «Метро-Голдвін-Маєр», бомба ізраїльського терориста вибухнула передчасно. На щастя і для Єгипту, і для Америки змову було вчасно розкрито і припинено на ранній стадії.
Тоді завдяки тому, що єврейських агентів було захоплено, увесь світ дізнався про ізраїльську зраду, тож ізраїльський міністр оборони Пінхас Лавон був змушений піти у відставку. Згаданий епізод став відомий як справа Ла-вона. Сьогодні, однак, за єврейського домінування в американських засобах масової інформації і видавничих установах цю ізраїльську зраду вправно приховують від громадськості. Більшість американців просто нічого про неї не знає. Наприклад, лише коротку згадку про справу Лавона можна знайти в популярній енциклопедії Encarta, у статті про Бен Гуріона, яка написана просіоністом Бернардом Реїчем. Між іншим, цей приклад добре ілюструє типову для ЗМІ ситуацію. Коли американці гадають, що вони читають об'єктивну енциклопедичну статтю чи репортаж, вони найчастіше одержують перекручену інформацію, проштовхану завзятими сіоністами. Читаємо, що Бен Гуріон, повернувся до політики 1955 року, щоб замінити міністра оборони Пінхаса Лавона, який пішов у відставку після невдалої спроби завадити відносинам Єгипту й Заходу [25].
Зауважте, як у статті обтічно сказано, «невдала спроба завадити відносинам Єгипту й Заходу». Що це означає? «Завадити відносинам» звучить так, ніби Ізраїль лише повідомив Америці кілька негарних речей про Єгипет за його спиною і навпаки. Навмисний обман, використовуваний у цій статті єврейським автором, є типовий для тих перекручувань, що повторюються незліченну кількість разів у засобах масової інформації.
Реально рядок в енциклопедії Encarta про Пінхаса Лавона має виглядати так: «... Який був змушений піти у відставку після того, як Ізраїль було схоплено за руку під час підготовки терористичних актів на об'єктах Сполучених Штатів з метою спровокувати Америку вступити у війну проти супротивника Ізраїлю».
Я певен, що дев'яносто відсотків тих, хто читають енцеклопедію, ніколи про це не чули. Дехто може подумати, що я все це вигадую. Якщо ж Ви й далі сумніваєтеся, що Ізраїль вчинив ці терористичні акти проти Америки в Єгипті, ось Вам цитата з недавньої статті, що з'явилася в єврейському журналі «Момент». Написана Семюелем Кацем, вона призначалася для вузької єврейської читацької аудиторії. Хоча стаття начебто є «просунутою», все-таки в ній опускається провокаційне слово «тероризм», що його Ізраїль використовує, лише коли палестинці підривають бібліотеки й кінотеатри.
І провали були настільки ж звичними, наскільки були приголомшливими успіхи. У середині 50-х А'mаn (Єврейське Агентство Міністерства оборони) страждало від розкриття ганебної операції «Сюзанна», коли ізраїльські агенти примушували євреїв у Єгипті атакувати американські й британські цілі й роздмухувати антизахідні настрої. Унаслідок цього багато євреїв було арештовано, а декого з них навіть страчено. Незграбна операція спричинила ускладнення для уряду прем'єр-міністра Девіда Бен Гуріона та міністра оборони Пінхаса Лаво-на [26].
Отже, на прикладі справи Лавона ми дізнаємося про те, як наш, так званий «найкращий друг у Близькосхідному регіоні», Ізраїль, вдячний Сполученим Штатам за беззастережну грошово-кредитну і військову підтримку так, що вчиняє проти них акти тероризму! Задумайтеся над фактом, що більшість американців ніколи навіть не чули про ці теракти Ізраїлю проти Америки.
Якби за ними проти Америки стояв єгипетський уряд, ми б справедливо розглядали їх як воєнні дії, і відповіли б Єгиптові так само, як вчинили зараз з Афганістаном. І преса заволала б, вимагаючи атак так само, як вона вимагала напади на Афганістан. Але фактично, ми воюємо з Афганістаном, маючи набагато менше підстав, ніж ті, котрі маємо для атак на Ізраїль. У нас немає ніяких доказів того, що Афганістан схвалював або навіть знав щось про атаки на Центр світової торгівлі. У справі ж Лавона ізраїльський уряд вів безпосередні воєнні дії проти Сполучених Штатів. Ми, звичайно, не бомбили Тель-Авів у зв'язку з цим. Ми не розірвали наших дипломатичних відносин. Фактично, ми навіть ані на йоту не урізали нашої грошово-кредитної й військової допомоги обсягом у мільярди доларів.Як відомо, будь-який американський урядовець, зважившись на підтримку японцеві після атаки на Перл-Харбор, ризикував наразитися на судове переслідування, як зрадник Сполучених Штатів.
Я ризикую здатися невігласом, але звідси випливає, що ті американці в уряді, які й далі підтримували Ізраїль після того, як він вчинив терористичні дії проти народу Сполучених Штатів, однозначно зрадили нашу країну.
Якби американські лідери, після терористичного нападу Ізраїлю на США у справі Лавона, просто припинили б свою зрадницьку допомогу Ізраїлю, тоді б і не було жодних атак проти нас, таких як напади на Пентагон і ЦСТ.
Терористичні атаки Ізраїлю на корабель USS Liberty
У 1967 році, під час шестиденної війни, Ізраїль знову здійснив кричущий терористичний акт проти Сполучених Штатів Америки. 8 червня Ізраїль використовував винищувачі і торпедні катери без розпізнавальних знаків для півторагодинної атаки на американське військово-морське судно USS Liberty. Цей напад обійшовся нам у 34 американця життя і 171-го пораненого [27]. Ізраїльтяни спершу атакували антенні опори радіо «Свобода», намагаючись завадити Шостому флотові докопатися до істини про те, що нападниками були саме ізраїльтяни. Після атак ізраїльських винищувачів без розпізнавальних знаків, що бомбили й обстрілювали корабель USS Liberty, Ізраїль відправив туди ще й торпедні катери, щоб ті закінчили роботу. Вони розстріляли з кулеметів навіть рятувальні плоти, щоб гарантовано не залишилося свідків, які змогли б їх потім упізнати.
Лише героїзм і неабияка винахідливість капітана й екіпажу USS Liberty не дали ізраїльському планові здійснитися. Їм вдалося зберегти корабель на плаву, а також увійти в контакт із флотом і повідомити, що напад на корабель здійснив Ізраїль, а не Єгипет. Довідавшись, що їхній план було викрито, Ізраїль припинив атаки, невиразно стверджуючи, що їхні дії спричинила похибка. Помилились, мовляв. Вони виправдувалися тим, що прийняли USS Liberty за єгипетський корабель.
Водночас і держсекретар Сполучених Штатів (тоді це був Дін Раск), і голова Комітету начальників штабів (адмірал Томас Мурер) стверджували, що ця атака не була ніякою випадковістю, й Ізраїль напав на USS Liberty навмисно. У той день погода була ясною, був рівний бриз. Liberty ж мав на щоглі величезний американський прапор, а на його бортах були великі міжнародні но-мери-ідентифікатори. Ізраїльські винищувачі носилися над судном на поземному льоті ще задовго до атаки, наближуючись настільки, що члени екіпажу USS Liberty могли навіть бачити жестикуляцію пілотів. Так само, як у справі Ла-вона, Ізраїль сподівався звалити провину за цей напад на своїх супротивників, єгиптян. Цього разу лише хоробрість і винахідливість екіпажу Liberty завадили подальшому розвиткові цієї пародії.
Захоплені євреями американські засоби масової інформації не висловили аніякого гніву чи обурення з приводу віроломних атак, і лише ліниво прийняли лицемірні ізраїльські вибачення за цей напад. Незважаючи на те, що наші держ-секретар і голова Комітету начальників штабів стверджували, що ізраїльський напад був навмисним, єврейське лобі виявилося таким сильним, що йому вдалося навіть запобігти формальному розслідуванню інциденту, наміченому в Конгресі США. Коли ж однотипне USS Liberty судно USS Pueblo наступного року (1968) затримала Північна Корея, і при цьому загинула тільки одна людина, Конгрес США організував офіційне розслідування цього інциденту. А офіційного розслідування нападу на USS Liberty так і не було почато. Командира Liberty, капітана Вільям Макгонагла, було визнано гідним найвищої військової честі в Америці. Його було нагороджено Почесною медаллю Конгресу, за нечува-ну хоробрість під час ізраїльського нападу. Але нагороду йому видали під час тихої церемонії в Міністерстві Військово-морського флоту США, а не в Білому домі, як це прийнято в Америці, — щоб не дай Боже не нашкодити образові «друга-союзника», який знищив 34 члени екіпажу і скалічив ще 171-го американця на Liberty!
Як же політичні лідери Сполучених Штатів відповіли на ці воєнні дії Ізраїлю? Чи бомбила Америка Тель-Авів, так само як Кабул в Афганістані? Ні, керований ізраїльтянами американський уряд поряд із засобами масової інформації, захопленими євреями, вчинили справжній акт зради проти Америки, приховавши від громадськості інформацію про цей підлий терористичний напад, і донині надсилають мільярди американських податкових надходжень до Ізраїлю у вигляді військової і грошово-кредитної допомоги.
І знову я згадую приклад Перл-Харбора. Будь-який американський урядовець, який надавав би допомогу чи давав притулок японцеві після нападу в 1941 році, мав зазнати судових переслідувань як зрадник Сполучених Штатів. Я обвинувачую тих американських посадових осіб, які співпрацюють з єврейським лобі і єврейськими ЗМІ, підтримують Ізраїль після того, як він напав на USS Liberty, у тім, що вони є зрадниками Сполучених Штатів Америки!Якби після підлої ізраїльської атаки на USS Liberty, ми просто припинили підтримку держави-терориста Ізраїль, то не постраждали б від терору 11 вересня 2001 року.
Ізраїль — нація, що шпигує в Америці і продає наші секрети найлютішим ворогам
У 1980-ті Ізраїль завербував американського єврея Джонатана Полларда. Після його арешту ізраїльські посадові особи спочатку стверджували, що він був «неконтрольо-ваний агентом», але пізніше все-таки зізналися, що Поллард працював на них із самого початку. Ніякі інші агенти, окрім єврейських шпигунів, Етель і Юліуса Розенбергів, які передали атомні секрети Радам, мабуть, не завдали США більшої шкоди, ніж цей ізраїльський шпигун-одинак Джонатан Поллард.
Використання Ізраїлем повідомлень Полларда не тільки зірвало наші розвідувальні операції на Близькому Сході; вони фактично зруйнували американський розвідувальний апарат у Радянському Союзі й Східному блоці [28]. Багатьох найкращих секретних агентів Америки в комуністичному світі було знищено, тому що Ізраїль вигідно торгував отриманою Поллардом інформацією або обмінювався нею з СРСР [29]. Як свідчить наведена нижче стаття Еріка Марголіса, «чудовий друг і союзник» Ізраїль не дозволяв знайомитися Сполученим Штатам навіть із тими звітами моссадівських агентів, залучених до роботи з Поллардом, проаналізувавши які, можна було б оцінити завдану США шкоду і попередити американських розвідників за кордоном про небезпеку, що загрожувала їм.
Деякі з надзвичайно важливих таємниць, добутих Поллардом, вірогідно було продано, або надано Ізраїлем Радянському Союзу в процесі взаємного обміну.
Кількох ключових секретних агентів ЦРУ в Східному блоці, певне, було знищено внаслідок шпигунства Полларда. КДБ, ймовірно, одержало доступ до надсекретних американських кодів — або безпосередньо з Ізраїлю, або через своїх шпигунів в уряді Ізраїлю. Як наслідок, зрада Полларда спричинила одну з найстрашніших в сучасній історії США катастроф у системі безпеки держави...
Отже, Ізраїль, що отримує мільярди доларів американської допомоги, віроломно шпигував проти Америки і шкодив самій безпеці Сполучених Штатів. Щоб ще виразніше продемонструвати свою зневагу, він навіть ділився секретною інформацією, яку добував у США, зі стратегічними супротивниками Америки. Навіть після офіційних вибачень за шпигунство Полларда, Ізраїль і далі шпигував за нами. «Лос-Анджелес Таймс» у 1997 повідомила, що американський єврей на ймення Девід А. Тененбаум «зізнався в тому, що розголошував американські секретні відомості Ізраїлю» [30]. Процитуємо «Лос-Анджелес Таймс»: «Цивільний інженер, який працював неподалік від Детройта в армійській команді обслуговування, зізнався, що останні 10 років передавав секретні відомості військового характеру ізраїльським посадовим особам».
Навіть після того як Ізраїль довів свою постійну готовність шпигувати за нами й у критичні моменти навіть зривати американські розвідувальні операції, президент Клінтон призначив відомого єврея-сіоніста Головою Ради національної безпеки, тобто на найвищу посаду в департаменті розвідки при Білому домі. Навіть ізраїльська щоденна газета «Маарів», згадавши Бергера, назвала його «теплим євреєм», а це означає, що він відданий насамперед Ізраїлю [31]. Призначення Бергера керівником Ради національної безпеки після випадку зі шпигуном Поллардом було справжнім божевіллям.
Те, що Ізраїль міг безкарно чинити таку наругу над Сполученими Штатами, без нищівних атак з боку засобів масової інформації, без припинення допомоги Ізраїлю, засвідчує його гігантську владу над США, і що зрада проникає в найвищі ешелони американського суспільства. Не дивно, що Аріель Шарон міг зробити таку заяву Шимону Пересу, коли той припустив, що Ізраїль може втратити американську допомогу, якщо він не поверне все не так давно ним захоплене: «Щоразу, коли ми робимо щось, Ви повідомляєте мені, що Америка чинитиме так чи інакше. Я хочу дещо повідомити Вам: не хвилюйтеся щодо американського тиску на Ізраїль. Ми, єврейський народ, керуємо Америкою, і американці знають це» [32].
Не один лише Джонатан Поллард зрадив Америку. Усі в американському уряді, хто й далі підтримує іноземну націю у фінансовому й у військовому плані, це шпигуни, усі, хто шкодить нашим розвідувальним діям (аж до загибелі американських секретних агентів), зрадили Сполучені Штати Америки. У відповідь на ці дії проти Сполучених Штатів справді патріотичний американський уряд мав би принаймні припинити підтримку Ізраїлю. Підтримка іноземної держави, після того як вона вчинила і чинить такі віроломні дії проти Америки, є не що інше як зрада.
Атака на Центр світової торгівлі (ЦСТ)
Отже, висновок такий: Ізраїль є найзловредніша на Землі терористична держава, що ухиляється від будь-яких людських норм. Ізраїль і його терористичні лідери штибу Бегіна, Шаміра і Шарона більш як півстоліття здійснюють нескінченні етнічні чистки, бомбування, розстріли, катування й убивства палестинців.Ізраїль вчинив також численні акти зради й терору проти Сполучених Штатів Америки, як я це довів, послуговуючись документами щодо справи Лавона, Поллардівського скандалу й атак на USS Liberty.
Через всепридушувальну ізраїльську владу в ЗМІ й в уряді зрадники Сполучених Штатів, не боячись покарання, й далі підтримують цю націю терористів, що ігнорує цивілізовані норми.
Саме ці зрадники Сполучених Штатів фактично постачали Ізраїлю ту саму зброю, що він і використовував для терористичних атак на USS Liberty!
Унаслідок зусиль єврейських й інших зрадників Сполучених Штатів, американський уряд провадив зовнішню політику, що неодноразово завдавала шкоди справжнім інтересам Америки. Масована американська військова й грошово-кредитна допомога дала можливість Ізраїлю підтримувати стан нескінченного терору проти палестинців. У такий спосіб американський внесок у цей дикий ізраїльський терор породив у світі величезну ненависть до Сполучених Штатів. Ця підтримка значною мірою зашкодила американським економічним і стратегічним інтересам, і врешті-решт породила тероризм, що тепер зростає проти нас самих.
Ті зрадники, які продавали Америку Ізраїлю, тією ж мірою винні у втраті 5000 американських життів 11 вересня, як і ті, хто не так давно захопив літаки і спрямував їх на Центр світової торгівлі і Пентагон.
Ізраїль хоче спрямувати арабський тероризм проти західних націй
За останні роки Ізраїль переживає найстрашнішу в його історії катастрофу у своїх відносинах із народами, що його населяють. Для мільйонів порядних людей у всьому світі обрання масового убивці Аріеля Шарона Прем'єр-міністром Ізраїлю стало останньою краплею. Рішення сесії ООН щодо расизму, яка затаврувала Ізраїль як «державу апартеїду», свідчить також і про зростання осуду Ізраїлю в усім світі.
І от атака на Центр світової торгівлі раптом змінила всесвітні симпатії на 180 градусів, тобто на користь Ізраїлю. Чи було це тільки вдалим збігом для Ізраїлю?
Як я засвідчив вище в цій статті, ізраїльські лідери почали свої терористичні акції, спрямовані проти Америки, маскуючи їх під арабські напади, бо знали, що будь-який арабський терористичний напад на Америку наближає їх до мети. І вони чудово розуміли: що чим значнішими будуть масштаби нападу на Америку, чим страшнішою буде кривава бійня, тим більшою буде користь для Ізраїлю. Цей важливий урок Аріель Шарон здобув у Бейруті. Однак тепер замість того, щоб чинити мерзенні злодіяння проти Америки власноруч, як вони це робили в справі Лавона і під час нападу на Liberty, було визнано набагато простішим і безпечнішим для Ізраїлю, і далі здійснюючи злодіяння на кшталт Сабри й Шатіли, спрямувати реакцію їхніх ісламських супротивників у бік Заходу. Саме так сталося під час відповідного бомбування американських морських піхотинців і французького контингенту парашутистів у Бейруті. Зараз це повторюється: безупинний ізраїльський терор викликав напад на Центр торгівлі.
Якою була роль Ізраїлю в нападі на ЦСТ? Журнал «Вашингтон Таймс» 10 вересня 2001 року опублікував документ-дослідження обсягом близько 68 сторінок, випущене Вищою військовою школою США (MSAMS), елітною школою армійських офіцерів, яке деталізувало потенційні небезпеки у випадку можливого застосування окупаційних сил армії США на Близькому Сході. Ось коментар зі статті про те, яким постає в цій розробці ізраїльський Моссад:
Щодо Моссаду, ізраїльської розвідувальної служби, то офіцерський склад (MSAMS) висловлюється про нього так: «Багатоликий. Безжальний і хитрий. Здатен напасти на американські сили й видати напади за палестинсько-арабські дії».
Як не дивно, не минуло й 24 годин з моменту публікації цього документа, як Центр світової торгівлі і Пентагон зазнали руйнувань. Чи не міг «безжальний і хитрий Моссад», як його описує офіцерський корпус армії США, стояти за цими атаками?
Моссад — найбезжальніша терористична організація в усьому світі. Це одна з найбільших і найдосконаліших розвідувальних структур. Жодна інша нація в Близькосхідному регіоні не володіє нічим подібним, і навіть приблизно порівнюваним з ним за можливостями і міццю. Моссад пишається тим, що проникнув до кожної більш-менш значної військової палестинської й арабської організації на Землі. Під час аналізу цих фактів майже не залишається сумнівів у тому, що Моссад глибоко укорінився в одній з найстаріших, найбільших і, певне, найнебезпечніших з арабських терористичних організацій у світі: Аль-Каїда бен Ладена.
Крім того, ФБР і ЦРУ заявили, що атаки на ЦСТ і Пентагон були величезною таємною операцією з використанням міжнародної мережі, що об'єднувала принаймні сотню терористів і охоплювала три континенти. Чи могли агенти Моссаду в Аль-Каїді, так само як й інші — які працювали в мережі Моссаду, куди входять тисячі агентів і інформаторів, нічого не знати про підготовку найбільш широкої і честолюбної арабської терористичної операції в історії?Певна річ, надзвичайно важко довести конкретну роль потайного апарату іноземного розвідки на кшталт Моссаду в терористичному акті; вони ж не вихваляються своїми подвигами в Інтернеті. Але дуже переконливий доказ такої ролі випливає з того факту, що ізраїльтяни були заздалегідь попереджені про атаку на Америку 11 вересня. І якщо вони дійсно знали заздалегідь про ці убивчі напади терористів, але у свою чергу не попередили про них Сполучені Штати, вважаючи, що жахаюча бійня американців буде на користь Ізраїлю, то з цього випливає, що вони не мали жодних моральних застережень, щоб фактично відіграти роль підбурювачів і таємних пособників у цьому терористичному акті, перетворившись у такий спосіб в агентів та провокаторів. Розгляньмо незаперечні докази того, що Моссад мав інформацію про майбутні атаки 11 вересня.
Доказ зрадницької участі Моссаду в атаці на ЦСТ
Наступного дня після нападу на Центр світової торгівлі «Єрусалим Пост», найбільш шанована й відома у світі ізраїльська газета, повідомила, що 4000 ізраїльтян пропало під час атаки на ЦСТ. Міністерство закордонних справ Ізраїлю визначило цю цифру за запитами ізраїльських родичів, які в перші кілька годин після атаки повідомили МЗС імена ізраїльських друзів і родичів, які працювали в ЦСТ, або тих, хто працював там поруч у цей час. Навіть якщо не читати статті з «Єрусалим Пост», проста логіка підказала б Вам, що в Центрі світової торгівлі під час атаки могло бути багато сотень, якщо не тисяч, ізраїльтян. Про міжнародну єврейську участь у банківській справі і фінансах ширяться легенди. Наприклад, дві найбагатші фірми в Нью-Йорку «Голдмен-Сачс» і «Соломон Бразерс» мали офіси у вежах-близнюках. Багато співробітників цих фірм регулярно курсують між Нью-Йорком і Ізраїлем. Нью-Йорк — центр міжнародної єврейської фінансової моці, а Центр світової торгівлі — епіцентр Нью-Йорка. Тому, закономірно, можна було очікувати, що рівень ізраїльських утрат серед загиблих буде просто катастрофічним. У «Єрусалим Пост», звичайно, так і думали, коли публікували перші зведення 12 вересня 2001 року. Ось початок статті:
«Тисячі ізраїльтян загинули біля ЦСТ і Пентагона
Міністерство закордонних справ у Єрусалимі поки що дізналося імена 4000 ізраїльтян, які, можливо, перебували поблизу Центру світової торгівлі і Пентагону під час напада». (Заголовок і початок статті з «Єрусалим Пост» [33].)
Коли Джордж Буш виголошував свою промову перед Конгресом, виявилося, що він припустився істотної помилки, але не тоді, коли заявив, що, тими, хто напав на ЦСТ, рухала «ненависть до нашої свободи». Буш особливо підкреслив, що разом з тисячами американців у ЦСТ загинули і 130 ізраїльтян, що цим Ізраїль розділив з нами наші страждання, і що ми з Ізраїлем у цьому сенсі разом. Коли я почув, що кількість загиблих ізраїльтян становить 130, мені вона здалася підозріло малою. Якщо 4000 ізраїльтян були в ЦСТ, а кількість загиблих — приблизно 4500 (10% від майже 45 000 осіб, які зазвичай перебували в спорудах у цей час), то ізраїльські втрати статистично мали б становити близько 400, а не 130 осіб.
У Центрі світової торгівлі, який був призначений для ведення бізнесу, який не був місцем, де зарплата була мінімальна або закладом
швидкого харчування, розташовувались високотехнологічні робочі місця високооплачуваних працівників, виконавчі структури, які спеціалізувалися насамперед у сфері міжнародних фінансів, банківської справи і оптової торгівлі. Я поставив собі запитання, як же це могло статися, що загинуло лише 130 ізраїльтян, тоді як тих, хто прибув з Колумбії, загинуло близько 199 осіб, з Філіппін — 428?
У попередніх статтях, написаних про теракт 11 вересня, я не поділився цими підозрами. Я завжди пишався тим, що не писав нічого, чого я твердо не зміг би довести. І от, збираючи матеріал для цієї статті щодо ізраїльського тероризму проти Палестини й Америки, я раптом знайшов факт, здатний шокувати найбільше з-поміж тих, на які коли-небудь натрапляв за багато років дослідницької й публіцистичної діяльності. Я знайшов простий факт, що має величезне значення в справі про вересневі терористичні атаки.
Переривши сотні статей, намагаючись визначити справжній рівень ізраїльських жертв, я натрапив на примірник газети «Нью-Йорк Таймс», що спеціально займалася з'ясуванням точної кількості ізраїльтян, загиблих в атаках на Центр світової торгівлі. Отож, виявилося, що зі 130 ізраїльтян, які за словами Президента Буша, нібито загинули у Центрі світової торгівлі, 129 залишилися живими. Лише один ізраїльтянин з них справді загинув. Спочатку я не повірив цьому. «Боже мій, — сказав я собі — тільки один ізраїльтянин!» От відповідна вибірка з «Нью-Йорк Таймс»:… Але інтерв'ю з багатьма посадовими особами консульства в п'ятницю наводили на думку, що підготовані ними списки відрізнялися за повнотою. Наприклад, міські служби зібрали відомості про те, що на місці катастрофи, можливо, пропало багато ізраїльтян, а президент Буш у зверненні до країни в четвер уночі зазначив, що під час нападу їх загинуло приблизно 130.
Однак у п'ятницю Алон Пінкас, генеральний консул Ізраїлю в Сполучених Штатах, заявив, що раніше кількість осіб у списках було завищено через повідомлення від осіб, хто, наприклад, не одержав відразу відповіді на свої телефонні дзвінки родичам з Ізраїлю в Нью-Йорк. Насправді, знайшлося лише троє ізраїльтян, смерть яких була підтверджена: двоє з них загинули в літаках і ще один, який дійсно перебував у вежі, і якого було ідентифіковано й поховано. («НьюЙорк Таймс», 22 вересня [34].)
Дуже низький офіційний рівень смертельних втрат у 130 осіб наводив на думку, що ізраїльтян у Центрі світової торгівлі було попереджено перед нападом. Коли ж я з'ясував правду, уже не залишалося в цьому жодних сумнівів. Статистично просто неможливо, щоб серед 4500 загиблих у ЦСТ виявився тільки один ізраїльтянин. Навіть якщо ізраїльське Міністерство закордонних справ і «Єрусалим Пост» надзвичайно завищили кількість ізраїльтян у Центрі світової торгівлі, скажімо тисячі на три (це 400 відсотків), то й тоді там під час нападу мала залишатися 1 000 ізраїльтян. Але, з другого боку, якщо припустити, що там під час атаки перебувало хоча б тільки кілька сотень ізраїльтян, і при цьому зареєстровано тільки одну ізраїльську жертву, то цей факт був би також статистично абсурдним. Або 11 вересня мав бути великий єврейський вихідний день, або ізраїльських громадян було заздалегідь попереджено про майбутній напад.
Завчасне застереження ізраїльтянам
Наступний момент, що я досліджував, полягав у тому, щоб знайти, чи існували які-небудь документальні підтвердження передачі попередження про напад. Я швидко знайшов статтю в «Ньюсбайт» — інформаційна служба «Вашингтон Пост», — під заголовком: «Термінові повідомлення Ізраїлю з попередженнями про майбутні атаки на ЦСТ» [35]. Ізраїльська щоденна газета «Хааретц» також підтвердила, що Ізраїлю було передано застереження. Вона так само підтвердила, що ФБР їх досліджує [36]. У статті наведено деталі того, як одна ізраїльська інформаційна фірма під назвою «Одіго», що мала офіси й у Центрі світової торгівлі й в Ізраїлю, одержала низку повідомлень про атаку рівно за дві години до неї.
Термінові повідомлення Ізраїлю попередили про атаку на ЦСТ
… Посадові особи фірми «Одіго», що спеціалізується на передачі термінових повідомлень, підтвердили сьогодні, що двоє службовців одержали текстові повідомлення, що містили попередження про майбутню атаку на Центр світової торгівлі за дві години до того, як терористи спрямували літаки на нью-йоркські наземні цілі.
Алекс Діамандіс, віце-президент департаменту продажів і маркетингу, також підтвердив, що працівники офісу продажів на міжнародних ринках фірми «Одіго» в Ізраїлі одержали перестороги від іншого службовця «Одіго» приблизно за дві години до першого нападу. (З «Ньюс-байт», газета «Вашингтон Пост»)
Отже, тепер ми маємо потужний і переконливий, отриманий із найнадійніших джерел доказ того, що ізраїльтян було попереджено про атаку. По-перше, без завчасного попередження, була б неможливою одна єдина ізраїльська жертва в Центрі світової торгівлі. По-друге, є свідчення того, що компанія, що має офіси й в Ізраїлю, й у ЦСТ, одержала застереження заздалегідь.
Хто б міг попередити ізраїльтян про атаку, що насувається, як не Моссад Ізраїлю? Той факт, що уряд Ізраїлю знав про майбутню атаку, але при цьому навмисно дав тисячам американців загинути, покладає на ізраїльтян таку ж відповідальність за криваву бійню в ЦСТ, як і на арабських бойовиків.
Що добре для Ізраїлю, для Америки — смерть
Ви можете бути певні того, що радість переповнила серця всіх ізраїльських терористів, коли вони побачили полум'я вибухів на вежах-близнюках. ФБР навіть затримало п'ять ізраїльтян на даху іншого будинку, поблизу від веж-близню-ків, що робили відеозйомку і бурхливо раділи самій події [37]. Вони знали, що зростання американського і світового опору ізраїльському нацизмові і тероризмові різко припиниться з поруйнуванням веж Центру світової торгівлі. Можливо, найбагатозначніше висловлення було зроблено, коли репортер з «Нью-Йорк Таймс» розпитував колишнього ізраїльського прем'єра, Бенджаміна Нетаніаху, такого ж радикала як і Аріель Шарон. Ось слова збудженого колишнього ізраїльського Прем'єр-міністра:
«…На запитання, поставлене сьогодні ввечері, що ця атака означає для відносин між Сполученими Штатами й Ізраїлем, Бенджамін Нетаніаху... відповів: «Це дуже добре». Потім він виправився: «Добре, ну не дуже добре, але це викликає співчуття» [38].Атака на Центр світової торгівлі, мабуть, була дуже вигідною Ізраїлю; власне кажучи, Ізраїль є взагалі єдиною нацією, яка скористалася з цієї трагедії. Ізраїльський п'ятдесятилітній рахунок невблаганного тероризму виявився повністю затінений жахом і видимими масштабами цієї єдиної приголомшливої терористичної атаки. Коли керовані євреями американські ЗМІ неодноразово показували декількох багатостраждальних палестинців, які радіють нападові, то виставили їх там у фальшивому світлі — як таких, що нібито стоять за терором у Центрі світової торгівлі. Відомо однак, що всі Палестинські організації засудили терор і ніким не було доведено, щоб хоч одного палестинця було втягнуто в цей інцидент.
Америка безумовно постраждала більше за всіх, одержавши майже 5000 загиблих, кризу в економіці, найгірші обмеження конституційних свобод за всю американську історію. Справа Ла-вона, атаки на «Ліберті», шпигунство Джонатана Полларда й убивство 5000 американців 11 вересня — усе це було добре для Ізраїлю, але надзвичайно погано для Сполучених Штатів.
Коли ж, нарешті, Америка зрозуміє, що те, що добре для терористичної держави Ізраїль — є руйнівним і навіть смертельним для самих Сполучених Штатів Америки?
Коли ж ми проявимо, нарешті, твердість характеру, щоб покінчити з ізраїльськими агентами й американськими зрадниками, які уже п'ятдесят років організують потужну підтримку ізраїльському тероризмові і п'ятдесят років підтримують зраду проти нашої власної країни?
Моє життя присвячено вільній, безпечній і незалежній Америці, Америці, що служить нашому власному народові і нашим власним інтересам, а не злочинним цілям іноземної, терористичної нації.
Чого б мені це не коштувало, я й далі йтиму цим шляхом.
Я кваплю Вас приєднуватися до мене. Я молю Вас не купувати вашу безпеку ціною вашої волі і вашої честі.
Сміливо поділіться інформацією з цієї статті з іншими американцями, з усім світом. Говорімо правду про Ізраїль. При цьому Ви допоможете зберегти не тільки палестинський народ, а й життя й свободу американського народу.
Література
1.Bernard Reich. (2001). Encarta Encyclopedia. Ben Gurion.
2.Katz, Samuel M. (1998). Israel's covert crisis Moment. Oct.1.
3.ENNES, James M. (1979). Assault on the Liberty; The True Story of the Israeli Attack on an American Intelligence Ship. N. Y.: Random House.
4.Weiner, Tim. (1999) U. S. Now Tells of Much Deeper Damage by Pollard. New York Times. 11 Jan.
5.Hersh, Seymour. (1999) The Traitor: The Case Against Jonathan Pollard. The New Yorker Magazine. January 18.
6.Los Angeles Times. (1997). Engineer Admits Divulging Secrets to Israel. Feb. 20.
7.Bar-Yosef, Avinoam. (1994). The Jews Who Run Clinton's Court. Maariv.
8.PIA (2001). From a monitored news broadcast of Yid Israel radio. Oct. 3. and also reported in Pravda.
Тоді завдяки тому, що єврейських агентів було захоплено, увесь світ дізнався про ізраїльську зраду, тож ізраїльський міністр оборони Пінхас Лавон був змушений піти у відставку. Згаданий епізод став відомий як справа Ла-вона. Сьогодні, однак, за єврейського домінування в американських засобах масової інформації і видавничих установах цю ізраїльську зраду вправно приховують від громадськості. Більшість американців просто нічого про неї не знає. Наприклад, лише коротку згадку про справу Лавона можна знайти в популярній енциклопедії Encarta, у статті про Бен Гуріона, яка написана просіоністом Бернардом Реїчем. Між іншим, цей приклад добре ілюструє типову для ЗМІ ситуацію. Коли американці гадають, що вони читають об'єктивну енциклопедичну статтю чи репортаж, вони найчастіше одержують перекручену інформацію, проштовхану завзятими сіоністами. Читаємо, що Бен Гуріон, повернувся до політики 1955 року, щоб замінити міністра оборони Пінхаса Лавона, який пішов у відставку після невдалої спроби завадити відносинам Єгипту й Заходу [25].
Зауважте, як у статті обтічно сказано, «невдала спроба завадити відносинам Єгипту й Заходу». Що це означає? «Завадити відносинам» звучить так, ніби Ізраїль лише повідомив Америці кілька негарних речей про Єгипет за його спиною і навпаки. Навмисний обман, використовуваний у цій статті єврейським автором, є типовий для тих перекручувань, що повторюються незліченну кількість разів у засобах масової інформації.
Реально рядок в енциклопедії Encarta про Пінхаса Лавона має виглядати так: «... Який був змушений піти у відставку після того, як Ізраїль було схоплено за руку під час підготовки терористичних актів на об'єктах Сполучених Штатів з метою спровокувати Америку вступити у війну проти супротивника Ізраїлю».
Я певен, що дев'яносто відсотків тих, хто читають енцеклопедію, ніколи про це не чули. Дехто може подумати, що я все це вигадую. Якщо ж Ви й далі сумніваєтеся, що Ізраїль вчинив ці терористичні акти проти Америки в Єгипті, ось Вам цитата з недавньої статті, що з'явилася в єврейському журналі «Момент». Написана Семюелем Кацем, вона призначалася для вузької єврейської читацької аудиторії. Хоча стаття начебто є «просунутою», все-таки в ній опускається провокаційне слово «тероризм», що його Ізраїль використовує, лише коли палестинці підривають бібліотеки й кінотеатри.
І провали були настільки ж звичними, наскільки були приголомшливими успіхи. У середині 50-х А'mаn (Єврейське Агентство Міністерства оборони) страждало від розкриття ганебної операції «Сюзанна», коли ізраїльські агенти примушували євреїв у Єгипті атакувати американські й британські цілі й роздмухувати антизахідні настрої. Унаслідок цього багато євреїв було арештовано, а декого з них навіть страчено. Незграбна операція спричинила ускладнення для уряду прем'єр-міністра Девіда Бен Гуріона та міністра оборони Пінхаса Лаво-на [26].
Отже, на прикладі справи Лавона ми дізнаємося про те, як наш, так званий «найкращий друг у Близькосхідному регіоні», Ізраїль, вдячний Сполученим Штатам за беззастережну грошово-кредитну і військову підтримку так, що вчиняє проти них акти тероризму! Задумайтеся над фактом, що більшість американців ніколи навіть не чули про ці теракти Ізраїлю проти Америки.
Якби за ними проти Америки стояв єгипетський уряд, ми б справедливо розглядали їх як воєнні дії, і відповіли б Єгиптові так само, як вчинили зараз з Афганістаном. І преса заволала б, вимагаючи атак так само, як вона вимагала напади на Афганістан. Але фактично, ми воюємо з Афганістаном, маючи набагато менше підстав, ніж ті, котрі маємо для атак на Ізраїль. У нас немає ніяких доказів того, що Афганістан схвалював або навіть знав щось про атаки на Центр світової торгівлі. У справі ж Лавона ізраїльський уряд вів безпосередні воєнні дії проти Сполучених Штатів. Ми, звичайно, не бомбили Тель-Авів у зв'язку з цим. Ми не розірвали наших дипломатичних відносин. Фактично, ми навіть ані на йоту не урізали нашої грошово-кредитної й військової допомоги обсягом у мільярди доларів.Як відомо, будь-який американський урядовець, зважившись на підтримку японцеві після атаки на Перл-Харбор, ризикував наразитися на судове переслідування, як зрадник Сполучених Штатів.
Я ризикую здатися невігласом, але звідси випливає, що ті американці в уряді, які й далі підтримували Ізраїль після того, як він вчинив терористичні дії проти народу Сполучених Штатів, однозначно зрадили нашу країну.
Якби американські лідери, після терористичного нападу Ізраїлю на США у справі Лавона, просто припинили б свою зрадницьку допомогу Ізраїлю, тоді б і не було жодних атак проти нас, таких як напади на Пентагон і ЦСТ.
Терористичні атаки Ізраїлю на корабель USS Liberty
У 1967 році, під час шестиденної війни, Ізраїль знову здійснив кричущий терористичний акт проти Сполучених Штатів Америки. 8 червня Ізраїль використовував винищувачі і торпедні катери без розпізнавальних знаків для півторагодинної атаки на американське військово-морське судно USS Liberty. Цей напад обійшовся нам у 34 американця життя і 171-го пораненого [27]. Ізраїльтяни спершу атакували антенні опори радіо «Свобода», намагаючись завадити Шостому флотові докопатися до істини про те, що нападниками були саме ізраїльтяни. Після атак ізраїльських винищувачів без розпізнавальних знаків, що бомбили й обстрілювали корабель USS Liberty, Ізраїль відправив туди ще й торпедні катери, щоб ті закінчили роботу. Вони розстріляли з кулеметів навіть рятувальні плоти, щоб гарантовано не залишилося свідків, які змогли б їх потім упізнати.
Лише героїзм і неабияка винахідливість капітана й екіпажу USS Liberty не дали ізраїльському планові здійснитися. Їм вдалося зберегти корабель на плаву, а також увійти в контакт із флотом і повідомити, що напад на корабель здійснив Ізраїль, а не Єгипет. Довідавшись, що їхній план було викрито, Ізраїль припинив атаки, невиразно стверджуючи, що їхні дії спричинила похибка. Помилились, мовляв. Вони виправдувалися тим, що прийняли USS Liberty за єгипетський корабель.
Водночас і держсекретар Сполучених Штатів (тоді це був Дін Раск), і голова Комітету начальників штабів (адмірал Томас Мурер) стверджували, що ця атака не була ніякою випадковістю, й Ізраїль напав на USS Liberty навмисно. У той день погода була ясною, був рівний бриз. Liberty ж мав на щоглі величезний американський прапор, а на його бортах були великі міжнародні но-мери-ідентифікатори. Ізраїльські винищувачі носилися над судном на поземному льоті ще задовго до атаки, наближуючись настільки, що члени екіпажу USS Liberty могли навіть бачити жестикуляцію пілотів. Так само, як у справі Ла-вона, Ізраїль сподівався звалити провину за цей напад на своїх супротивників, єгиптян. Цього разу лише хоробрість і винахідливість екіпажу Liberty завадили подальшому розвиткові цієї пародії.
Захоплені євреями американські засоби масової інформації не висловили аніякого гніву чи обурення з приводу віроломних атак, і лише ліниво прийняли лицемірні ізраїльські вибачення за цей напад. Незважаючи на те, що наші держ-секретар і голова Комітету начальників штабів стверджували, що ізраїльський напад був навмисним, єврейське лобі виявилося таким сильним, що йому вдалося навіть запобігти формальному розслідуванню інциденту, наміченому в Конгресі США. Коли ж однотипне USS Liberty судно USS Pueblo наступного року (1968) затримала Північна Корея, і при цьому загинула тільки одна людина, Конгрес США організував офіційне розслідування цього інциденту. А офіційного розслідування нападу на USS Liberty так і не було почато. Командира Liberty, капітана Вільям Макгонагла, було визнано гідним найвищої військової честі в Америці. Його було нагороджено Почесною медаллю Конгресу, за нечува-ну хоробрість під час ізраїльського нападу. Але нагороду йому видали під час тихої церемонії в Міністерстві Військово-морського флоту США, а не в Білому домі, як це прийнято в Америці, — щоб не дай Боже не нашкодити образові «друга-союзника», який знищив 34 члени екіпажу і скалічив ще 171-го американця на Liberty!
Як же політичні лідери Сполучених Штатів відповіли на ці воєнні дії Ізраїлю? Чи бомбила Америка Тель-Авів, так само як Кабул в Афганістані? Ні, керований ізраїльтянами американський уряд поряд із засобами масової інформації, захопленими євреями, вчинили справжній акт зради проти Америки, приховавши від громадськості інформацію про цей підлий терористичний напад, і донині надсилають мільярди американських податкових надходжень до Ізраїлю у вигляді військової і грошово-кредитної допомоги.
І знову я згадую приклад Перл-Харбора. Будь-який американський урядовець, який надавав би допомогу чи давав притулок японцеві після нападу в 1941 році, мав зазнати судових переслідувань як зрадник Сполучених Штатів. Я обвинувачую тих американських посадових осіб, які співпрацюють з єврейським лобі і єврейськими ЗМІ, підтримують Ізраїль після того, як він напав на USS Liberty, у тім, що вони є зрадниками Сполучених Штатів Америки!Якби після підлої ізраїльської атаки на USS Liberty, ми просто припинили підтримку держави-терориста Ізраїль, то не постраждали б від терору 11 вересня 2001 року.
Ізраїль — нація, що шпигує в Америці і продає наші секрети найлютішим ворогам
У 1980-ті Ізраїль завербував американського єврея Джонатана Полларда. Після його арешту ізраїльські посадові особи спочатку стверджували, що він був «неконтрольо-ваний агентом», але пізніше все-таки зізналися, що Поллард працював на них із самого початку. Ніякі інші агенти, окрім єврейських шпигунів, Етель і Юліуса Розенбергів, які передали атомні секрети Радам, мабуть, не завдали США більшої шкоди, ніж цей ізраїльський шпигун-одинак Джонатан Поллард.
Використання Ізраїлем повідомлень Полларда не тільки зірвало наші розвідувальні операції на Близькому Сході; вони фактично зруйнували американський розвідувальний апарат у Радянському Союзі й Східному блоці [28]. Багатьох найкращих секретних агентів Америки в комуністичному світі було знищено, тому що Ізраїль вигідно торгував отриманою Поллардом інформацією або обмінювався нею з СРСР [29]. Як свідчить наведена нижче стаття Еріка Марголіса, «чудовий друг і союзник» Ізраїль не дозволяв знайомитися Сполученим Штатам навіть із тими звітами моссадівських агентів, залучених до роботи з Поллардом, проаналізувавши які, можна було б оцінити завдану США шкоду і попередити американських розвідників за кордоном про небезпеку, що загрожувала їм.
Деякі з надзвичайно важливих таємниць, добутих Поллардом, вірогідно було продано, або надано Ізраїлем Радянському Союзу в процесі взаємного обміну.
Кількох ключових секретних агентів ЦРУ в Східному блоці, певне, було знищено внаслідок шпигунства Полларда. КДБ, ймовірно, одержало доступ до надсекретних американських кодів — або безпосередньо з Ізраїлю, або через своїх шпигунів в уряді Ізраїлю. Як наслідок, зрада Полларда спричинила одну з найстрашніших в сучасній історії США катастроф у системі безпеки держави...
Отже, Ізраїль, що отримує мільярди доларів американської допомоги, віроломно шпигував проти Америки і шкодив самій безпеці Сполучених Штатів. Щоб ще виразніше продемонструвати свою зневагу, він навіть ділився секретною інформацією, яку добував у США, зі стратегічними супротивниками Америки. Навіть після офіційних вибачень за шпигунство Полларда, Ізраїль і далі шпигував за нами. «Лос-Анджелес Таймс» у 1997 повідомила, що американський єврей на ймення Девід А. Тененбаум «зізнався в тому, що розголошував американські секретні відомості Ізраїлю» [30]. Процитуємо «Лос-Анджелес Таймс»: «Цивільний інженер, який працював неподалік від Детройта в армійській команді обслуговування, зізнався, що останні 10 років передавав секретні відомості військового характеру ізраїльським посадовим особам».
Навіть після того як Ізраїль довів свою постійну готовність шпигувати за нами й у критичні моменти навіть зривати американські розвідувальні операції, президент Клінтон призначив відомого єврея-сіоніста Головою Ради національної безпеки, тобто на найвищу посаду в департаменті розвідки при Білому домі. Навіть ізраїльська щоденна газета «Маарів», згадавши Бергера, назвала його «теплим євреєм», а це означає, що він відданий насамперед Ізраїлю [31]. Призначення Бергера керівником Ради національної безпеки після випадку зі шпигуном Поллардом було справжнім божевіллям.
Те, що Ізраїль міг безкарно чинити таку наругу над Сполученими Штатами, без нищівних атак з боку засобів масової інформації, без припинення допомоги Ізраїлю, засвідчує його гігантську владу над США, і що зрада проникає в найвищі ешелони американського суспільства. Не дивно, що Аріель Шарон міг зробити таку заяву Шимону Пересу, коли той припустив, що Ізраїль може втратити американську допомогу, якщо він не поверне все не так давно ним захоплене: «Щоразу, коли ми робимо щось, Ви повідомляєте мені, що Америка чинитиме так чи інакше. Я хочу дещо повідомити Вам: не хвилюйтеся щодо американського тиску на Ізраїль. Ми, єврейський народ, керуємо Америкою, і американці знають це» [32].
Не один лише Джонатан Поллард зрадив Америку. Усі в американському уряді, хто й далі підтримує іноземну націю у фінансовому й у військовому плані, це шпигуни, усі, хто шкодить нашим розвідувальним діям (аж до загибелі американських секретних агентів), зрадили Сполучені Штати Америки. У відповідь на ці дії проти Сполучених Штатів справді патріотичний американський уряд мав би принаймні припинити підтримку Ізраїлю. Підтримка іноземної держави, після того як вона вчинила і чинить такі віроломні дії проти Америки, є не що інше як зрада.
Атака на Центр світової торгівлі (ЦСТ)
Отже, висновок такий: Ізраїль є найзловредніша на Землі терористична держава, що ухиляється від будь-яких людських норм. Ізраїль і його терористичні лідери штибу Бегіна, Шаміра і Шарона більш як півстоліття здійснюють нескінченні етнічні чистки, бомбування, розстріли, катування й убивства палестинців.Ізраїль вчинив також численні акти зради й терору проти Сполучених Штатів Америки, як я це довів, послуговуючись документами щодо справи Лавона, Поллардівського скандалу й атак на USS Liberty.
Через всепридушувальну ізраїльську владу в ЗМІ й в уряді зрадники Сполучених Штатів, не боячись покарання, й далі підтримують цю націю терористів, що ігнорує цивілізовані норми.
Саме ці зрадники Сполучених Штатів фактично постачали Ізраїлю ту саму зброю, що він і використовував для терористичних атак на USS Liberty!
Унаслідок зусиль єврейських й інших зрадників Сполучених Штатів, американський уряд провадив зовнішню політику, що неодноразово завдавала шкоди справжнім інтересам Америки. Масована американська військова й грошово-кредитна допомога дала можливість Ізраїлю підтримувати стан нескінченного терору проти палестинців. У такий спосіб американський внесок у цей дикий ізраїльський терор породив у світі величезну ненависть до Сполучених Штатів. Ця підтримка значною мірою зашкодила американським економічним і стратегічним інтересам, і врешті-решт породила тероризм, що тепер зростає проти нас самих.
Ті зрадники, які продавали Америку Ізраїлю, тією ж мірою винні у втраті 5000 американських життів 11 вересня, як і ті, хто не так давно захопив літаки і спрямував їх на Центр світової торгівлі і Пентагон.
Ізраїль хоче спрямувати арабський тероризм проти західних націй
За останні роки Ізраїль переживає найстрашнішу в його історії катастрофу у своїх відносинах із народами, що його населяють. Для мільйонів порядних людей у всьому світі обрання масового убивці Аріеля Шарона Прем'єр-міністром Ізраїлю стало останньою краплею. Рішення сесії ООН щодо расизму, яка затаврувала Ізраїль як «державу апартеїду», свідчить також і про зростання осуду Ізраїлю в усім світі.
І от атака на Центр світової торгівлі раптом змінила всесвітні симпатії на 180 градусів, тобто на користь Ізраїлю. Чи було це тільки вдалим збігом для Ізраїлю?
Як я засвідчив вище в цій статті, ізраїльські лідери почали свої терористичні акції, спрямовані проти Америки, маскуючи їх під арабські напади, бо знали, що будь-який арабський терористичний напад на Америку наближає їх до мети. І вони чудово розуміли: що чим значнішими будуть масштаби нападу на Америку, чим страшнішою буде кривава бійня, тим більшою буде користь для Ізраїлю. Цей важливий урок Аріель Шарон здобув у Бейруті. Однак тепер замість того, щоб чинити мерзенні злодіяння проти Америки власноруч, як вони це робили в справі Лавона і під час нападу на Liberty, було визнано набагато простішим і безпечнішим для Ізраїлю, і далі здійснюючи злодіяння на кшталт Сабри й Шатіли, спрямувати реакцію їхніх ісламських супротивників у бік Заходу. Саме так сталося під час відповідного бомбування американських морських піхотинців і французького контингенту парашутистів у Бейруті. Зараз це повторюється: безупинний ізраїльський терор викликав напад на Центр торгівлі.
Якою була роль Ізраїлю в нападі на ЦСТ? Журнал «Вашингтон Таймс» 10 вересня 2001 року опублікував документ-дослідження обсягом близько 68 сторінок, випущене Вищою військовою школою США (MSAMS), елітною школою армійських офіцерів, яке деталізувало потенційні небезпеки у випадку можливого застосування окупаційних сил армії США на Близькому Сході. Ось коментар зі статті про те, яким постає в цій розробці ізраїльський Моссад:
Щодо Моссаду, ізраїльської розвідувальної служби, то офіцерський склад (MSAMS) висловлюється про нього так: «Багатоликий. Безжальний і хитрий. Здатен напасти на американські сили й видати напади за палестинсько-арабські дії».
Як не дивно, не минуло й 24 годин з моменту публікації цього документа, як Центр світової торгівлі і Пентагон зазнали руйнувань. Чи не міг «безжальний і хитрий Моссад», як його описує офіцерський корпус армії США, стояти за цими атаками?
Моссад — найбезжальніша терористична організація в усьому світі. Це одна з найбільших і найдосконаліших розвідувальних структур. Жодна інша нація в Близькосхідному регіоні не володіє нічим подібним, і навіть приблизно порівнюваним з ним за можливостями і міццю. Моссад пишається тим, що проникнув до кожної більш-менш значної військової палестинської й арабської організації на Землі. Під час аналізу цих фактів майже не залишається сумнівів у тому, що Моссад глибоко укорінився в одній з найстаріших, найбільших і, певне, найнебезпечніших з арабських терористичних організацій у світі: Аль-Каїда бен Ладена.
Крім того, ФБР і ЦРУ заявили, що атаки на ЦСТ і Пентагон були величезною таємною операцією з використанням міжнародної мережі, що об'єднувала принаймні сотню терористів і охоплювала три континенти. Чи могли агенти Моссаду в Аль-Каїді, так само як й інші — які працювали в мережі Моссаду, куди входять тисячі агентів і інформаторів, нічого не знати про підготовку найбільш широкої і честолюбної арабської терористичної операції в історії?Певна річ, надзвичайно важко довести конкретну роль потайного апарату іноземного розвідки на кшталт Моссаду в терористичному акті; вони ж не вихваляються своїми подвигами в Інтернеті. Але дуже переконливий доказ такої ролі випливає з того факту, що ізраїльтяни були заздалегідь попереджені про атаку на Америку 11 вересня. І якщо вони дійсно знали заздалегідь про ці убивчі напади терористів, але у свою чергу не попередили про них Сполучені Штати, вважаючи, що жахаюча бійня американців буде на користь Ізраїлю, то з цього випливає, що вони не мали жодних моральних застережень, щоб фактично відіграти роль підбурювачів і таємних пособників у цьому терористичному акті, перетворившись у такий спосіб в агентів та провокаторів. Розгляньмо незаперечні докази того, що Моссад мав інформацію про майбутні атаки 11 вересня.
Доказ зрадницької участі Моссаду в атаці на ЦСТ
Наступного дня після нападу на Центр світової торгівлі «Єрусалим Пост», найбільш шанована й відома у світі ізраїльська газета, повідомила, що 4000 ізраїльтян пропало під час атаки на ЦСТ. Міністерство закордонних справ Ізраїлю визначило цю цифру за запитами ізраїльських родичів, які в перші кілька годин після атаки повідомили МЗС імена ізраїльських друзів і родичів, які працювали в ЦСТ, або тих, хто працював там поруч у цей час. Навіть якщо не читати статті з «Єрусалим Пост», проста логіка підказала б Вам, що в Центрі світової торгівлі під час атаки могло бути багато сотень, якщо не тисяч, ізраїльтян. Про міжнародну єврейську участь у банківській справі і фінансах ширяться легенди. Наприклад, дві найбагатші фірми в Нью-Йорку «Голдмен-Сачс» і «Соломон Бразерс» мали офіси у вежах-близнюках. Багато співробітників цих фірм регулярно курсують між Нью-Йорком і Ізраїлем. Нью-Йорк — центр міжнародної єврейської фінансової моці, а Центр світової торгівлі — епіцентр Нью-Йорка. Тому, закономірно, можна було очікувати, що рівень ізраїльських утрат серед загиблих буде просто катастрофічним. У «Єрусалим Пост», звичайно, так і думали, коли публікували перші зведення 12 вересня 2001 року. Ось початок статті:
«Тисячі ізраїльтян загинули біля ЦСТ і Пентагона
Міністерство закордонних справ у Єрусалимі поки що дізналося імена 4000 ізраїльтян, які, можливо, перебували поблизу Центру світової торгівлі і Пентагону під час напада». (Заголовок і початок статті з «Єрусалим Пост» [33].)
Коли Джордж Буш виголошував свою промову перед Конгресом, виявилося, що він припустився істотної помилки, але не тоді, коли заявив, що, тими, хто напав на ЦСТ, рухала «ненависть до нашої свободи». Буш особливо підкреслив, що разом з тисячами американців у ЦСТ загинули і 130 ізраїльтян, що цим Ізраїль розділив з нами наші страждання, і що ми з Ізраїлем у цьому сенсі разом. Коли я почув, що кількість загиблих ізраїльтян становить 130, мені вона здалася підозріло малою. Якщо 4000 ізраїльтян були в ЦСТ, а кількість загиблих — приблизно 4500 (10% від майже 45 000 осіб, які зазвичай перебували в спорудах у цей час), то ізраїльські втрати статистично мали б становити близько 400, а не 130 осіб.
У Центрі світової торгівлі, який був призначений для ведення бізнесу, який не був місцем, де зарплата була мінімальна або закладом
швидкого харчування, розташовувались високотехнологічні робочі місця високооплачуваних працівників, виконавчі структури, які спеціалізувалися насамперед у сфері міжнародних фінансів, банківської справи і оптової торгівлі. Я поставив собі запитання, як же це могло статися, що загинуло лише 130 ізраїльтян, тоді як тих, хто прибув з Колумбії, загинуло близько 199 осіб, з Філіппін — 428?
У попередніх статтях, написаних про теракт 11 вересня, я не поділився цими підозрами. Я завжди пишався тим, що не писав нічого, чого я твердо не зміг би довести. І от, збираючи матеріал для цієї статті щодо ізраїльського тероризму проти Палестини й Америки, я раптом знайшов факт, здатний шокувати найбільше з-поміж тих, на які коли-небудь натрапляв за багато років дослідницької й публіцистичної діяльності. Я знайшов простий факт, що має величезне значення в справі про вересневі терористичні атаки.
Переривши сотні статей, намагаючись визначити справжній рівень ізраїльських жертв, я натрапив на примірник газети «Нью-Йорк Таймс», що спеціально займалася з'ясуванням точної кількості ізраїльтян, загиблих в атаках на Центр світової торгівлі. Отож, виявилося, що зі 130 ізраїльтян, які за словами Президента Буша, нібито загинули у Центрі світової торгівлі, 129 залишилися живими. Лише один ізраїльтянин з них справді загинув. Спочатку я не повірив цьому. «Боже мій, — сказав я собі — тільки один ізраїльтянин!» От відповідна вибірка з «Нью-Йорк Таймс»:… Але інтерв'ю з багатьма посадовими особами консульства в п'ятницю наводили на думку, що підготовані ними списки відрізнялися за повнотою. Наприклад, міські служби зібрали відомості про те, що на місці катастрофи, можливо, пропало багато ізраїльтян, а президент Буш у зверненні до країни в четвер уночі зазначив, що під час нападу їх загинуло приблизно 130.
Однак у п'ятницю Алон Пінкас, генеральний консул Ізраїлю в Сполучених Штатах, заявив, що раніше кількість осіб у списках було завищено через повідомлення від осіб, хто, наприклад, не одержав відразу відповіді на свої телефонні дзвінки родичам з Ізраїлю в Нью-Йорк. Насправді, знайшлося лише троє ізраїльтян, смерть яких була підтверджена: двоє з них загинули в літаках і ще один, який дійсно перебував у вежі, і якого було ідентифіковано й поховано. («НьюЙорк Таймс», 22 вересня [34].)
Дуже низький офіційний рівень смертельних втрат у 130 осіб наводив на думку, що ізраїльтян у Центрі світової торгівлі було попереджено перед нападом. Коли ж я з'ясував правду, уже не залишалося в цьому жодних сумнівів. Статистично просто неможливо, щоб серед 4500 загиблих у ЦСТ виявився тільки один ізраїльтянин. Навіть якщо ізраїльське Міністерство закордонних справ і «Єрусалим Пост» надзвичайно завищили кількість ізраїльтян у Центрі світової торгівлі, скажімо тисячі на три (це 400 відсотків), то й тоді там під час нападу мала залишатися 1 000 ізраїльтян. Але, з другого боку, якщо припустити, що там під час атаки перебувало хоча б тільки кілька сотень ізраїльтян, і при цьому зареєстровано тільки одну ізраїльську жертву, то цей факт був би також статистично абсурдним. Або 11 вересня мав бути великий єврейський вихідний день, або ізраїльських громадян було заздалегідь попереджено про майбутній напад.
Завчасне застереження ізраїльтянам
Наступний момент, що я досліджував, полягав у тому, щоб знайти, чи існували які-небудь документальні підтвердження передачі попередження про напад. Я швидко знайшов статтю в «Ньюсбайт» — інформаційна служба «Вашингтон Пост», — під заголовком: «Термінові повідомлення Ізраїлю з попередженнями про майбутні атаки на ЦСТ» [35]. Ізраїльська щоденна газета «Хааретц» також підтвердила, що Ізраїлю було передано застереження. Вона так само підтвердила, що ФБР їх досліджує [36]. У статті наведено деталі того, як одна ізраїльська інформаційна фірма під назвою «Одіго», що мала офіси й у Центрі світової торгівлі й в Ізраїлю, одержала низку повідомлень про атаку рівно за дві години до неї.
Термінові повідомлення Ізраїлю попередили про атаку на ЦСТ
… Посадові особи фірми «Одіго», що спеціалізується на передачі термінових повідомлень, підтвердили сьогодні, що двоє службовців одержали текстові повідомлення, що містили попередження про майбутню атаку на Центр світової торгівлі за дві години до того, як терористи спрямували літаки на нью-йоркські наземні цілі.
Алекс Діамандіс, віце-президент департаменту продажів і маркетингу, також підтвердив, що працівники офісу продажів на міжнародних ринках фірми «Одіго» в Ізраїлі одержали перестороги від іншого службовця «Одіго» приблизно за дві години до першого нападу. (З «Ньюс-байт», газета «Вашингтон Пост»)
Отже, тепер ми маємо потужний і переконливий, отриманий із найнадійніших джерел доказ того, що ізраїльтян було попереджено про атаку. По-перше, без завчасного попередження, була б неможливою одна єдина ізраїльська жертва в Центрі світової торгівлі. По-друге, є свідчення того, що компанія, що має офіси й в Ізраїлю, й у ЦСТ, одержала застереження заздалегідь.
Хто б міг попередити ізраїльтян про атаку, що насувається, як не Моссад Ізраїлю? Той факт, що уряд Ізраїлю знав про майбутню атаку, але при цьому навмисно дав тисячам американців загинути, покладає на ізраїльтян таку ж відповідальність за криваву бійню в ЦСТ, як і на арабських бойовиків.
Що добре для Ізраїлю, для Америки — смерть
Ви можете бути певні того, що радість переповнила серця всіх ізраїльських терористів, коли вони побачили полум'я вибухів на вежах-близнюках. ФБР навіть затримало п'ять ізраїльтян на даху іншого будинку, поблизу від веж-близню-ків, що робили відеозйомку і бурхливо раділи самій події [37]. Вони знали, що зростання американського і світового опору ізраїльському нацизмові і тероризмові різко припиниться з поруйнуванням веж Центру світової торгівлі. Можливо, найбагатозначніше висловлення було зроблено, коли репортер з «Нью-Йорк Таймс» розпитував колишнього ізраїльського прем'єра, Бенджаміна Нетаніаху, такого ж радикала як і Аріель Шарон. Ось слова збудженого колишнього ізраїльського Прем'єр-міністра:
«…На запитання, поставлене сьогодні ввечері, що ця атака означає для відносин між Сполученими Штатами й Ізраїлем, Бенджамін Нетаніаху... відповів: «Це дуже добре». Потім він виправився: «Добре, ну не дуже добре, але це викликає співчуття» [38].Атака на Центр світової торгівлі, мабуть, була дуже вигідною Ізраїлю; власне кажучи, Ізраїль є взагалі єдиною нацією, яка скористалася з цієї трагедії. Ізраїльський п'ятдесятилітній рахунок невблаганного тероризму виявився повністю затінений жахом і видимими масштабами цієї єдиної приголомшливої терористичної атаки. Коли керовані євреями американські ЗМІ неодноразово показували декількох багатостраждальних палестинців, які радіють нападові, то виставили їх там у фальшивому світлі — як таких, що нібито стоять за терором у Центрі світової торгівлі. Відомо однак, що всі Палестинські організації засудили терор і ніким не було доведено, щоб хоч одного палестинця було втягнуто в цей інцидент.
Америка безумовно постраждала більше за всіх, одержавши майже 5000 загиблих, кризу в економіці, найгірші обмеження конституційних свобод за всю американську історію. Справа Ла-вона, атаки на «Ліберті», шпигунство Джонатана Полларда й убивство 5000 американців 11 вересня — усе це було добре для Ізраїлю, але надзвичайно погано для Сполучених Штатів.
Коли ж, нарешті, Америка зрозуміє, що те, що добре для терористичної держави Ізраїль — є руйнівним і навіть смертельним для самих Сполучених Штатів Америки?
Коли ж ми проявимо, нарешті, твердість характеру, щоб покінчити з ізраїльськими агентами й американськими зрадниками, які уже п'ятдесят років організують потужну підтримку ізраїльському тероризмові і п'ятдесят років підтримують зраду проти нашої власної країни?
Моє життя присвячено вільній, безпечній і незалежній Америці, Америці, що служить нашому власному народові і нашим власним інтересам, а не злочинним цілям іноземної, терористичної нації.
Чого б мені це не коштувало, я й далі йтиму цим шляхом.
Я кваплю Вас приєднуватися до мене. Я молю Вас не купувати вашу безпеку ціною вашої волі і вашої честі.
Сміливо поділіться інформацією з цієї статті з іншими американцями, з усім світом. Говорімо правду про Ізраїль. При цьому Ви допоможете зберегти не тільки палестинський народ, а й життя й свободу американського народу.
Література
1.Bernard Reich. (2001). Encarta Encyclopedia. Ben Gurion.
2.Katz, Samuel M. (1998). Israel's covert crisis Moment. Oct.1.
3.ENNES, James M. (1979). Assault on the Liberty; The True Story of the Israeli Attack on an American Intelligence Ship. N. Y.: Random House.
4.Weiner, Tim. (1999) U. S. Now Tells of Much Deeper Damage by Pollard. New York Times. 11 Jan.
5.Hersh, Seymour. (1999) The Traitor: The Case Against Jonathan Pollard. The New Yorker Magazine. January 18.
6.Los Angeles Times. (1997). Engineer Admits Divulging Secrets to Israel. Feb. 20.
7.Bar-Yosef, Avinoam. (1994). The Jews Who Run Clinton's Court. Maariv.
8.PIA (2001). From a monitored news broadcast of Yid Israel radio. Oct. 3. and also reported in Pravda.
