Науковий потенціал української академії аграрних наук
Реферат на тему:
Науковий потенціал української академії аграрних наук
Важливою складовою економічних перетворень в Україні є аграрна реформа. Упродовж останніх років в аграрному секторі економіки здійснено ряд важливих перетворень, однак можливості його використовуються ще недостатньо. За роки реформування зменшилися обсяги споживання продовольства і виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки. Економічні перетворення проводяться непослідовно і ще не забезпечили вагомих зрушень у підвищенні ефективності агропромислового виробництва. Реформування аграрного сектору виявило ряд проблем, які потребують розв'язання, насамперед щодо зростання темпів розвитку сільськогосподарського виробництва, соціально-економічного прогресу.
Велика роль у вирішенні цих проблем належить науковому потенціалу Української академії аграрних наук, яка визначає основні напрями фундаментальних і прикладних досліджень, розробляє державні й галузеві науково-технічні програми з питань сільськогосподарської, харчової і переробної промисловостей та галузей, які обслуговують АПК. Академія здійснює координацію наукових досліджень, веде підготовку кадрів вищої кваліфікації, забезпечує науково-технічне співробітництво з іноземними державами.
На сучасному етапі розвитку науки ще недостатньо вивчені процеси формування наукового потенціалу. Актуальність дослідження наукового потенціалу зумовлена тим, що в агропромисловому комплексі доводиться розв'язувати питання, які вже поставали в історичному аспекті. Подальший розвиток аграрної науки має спиратися на історичний досвід минулого й аналіз її сучасного стану, що дасть змогу вирішувати складні питання ринкової економіки. Значну роль у цих процесах відіграє наука, значення якої в житті суспільства непомірно зросло. Вона перетворилась у безпосередню продуктивну силу суспільства, у важливий елемент соціально-економічного й технічного прогресу, в найважливіший засіб суспільного управління.
Прискорення розвитку сільського господарства залежить від професійного рівня наукових кадрів і спеціалістів сільськогосподарського виробництва. Аграрна наука України має великий науковий потенціал, проте він використовується недостатньою мірою і щороку втрачається, що негативно позначається на кількості та якості наукових розробок. Отже, дослідження наукового потенціалу є актуальною проблемою сьогодення.
Держава розглядає науку та її науковий потенціал як національне надбання, що визначає майбутнє країни, тому найважливішим державним завданням є підтримка розвитку науки.
У світовій практиці вважається, що наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень, прибуток від яких становить 100-200%, що набагато вище прибутку в інших галузях. За даними зарубіжних економістів, на один долар витрат на науку щорічно припадає прибутку в сумі 4-7 дол. США. В Україні ефективність науки також досить висока. На 1 грн., витрачену на науково-дослідні роботи і дослідно-конструкторські розробки, прибуток становить 3-8 грн.
Важливим напрямом у вивченні наукового потенціалу Української академії аграрних наук є започаткування, становлення та розвиток її установ і організацій. Для цього необхідно здійснити облік та сформувати масив даних про діяльність науково-дослідних установ України.
Ознайомлення з архівними фондами показало, наскільки ще невивченою є історія створення наукових установ та організацій аграрного профілю України, про що свідчать позначки на фондах і деяких документах, тобто дослідники ними не користувалися. У цьому зв'язку виявлені документи й матеріали вперше будуть уведені до наукового вивчення. У сукупності це дозволить мовою документів правдиво й об'єктивно відтворити історію створення наукових установ, організацій системи УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю.
З огляду на вищевикладене необхідно звернутися до архівних матеріалів. Документи і матеріали з питань історії створення наукових установ і організацій аграрного профілю розпорошені, тому їх треба вишукувати в різних архівах України.
Важливим джерелом для вивчення історії аграрної науки є особові фонди видатних учених-аграрників, які знаходяться в ЦДАВО України, в Інституті рукопису, Інституті архівознавства НБУ ім. В.І. Вернадського. Серед документів особових фондів є наукові праці, біографічні дані, документи про наукову діяльність, епістолярна спадщина.
Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН (ДНСГБ УААН) нагромадила великий обсяг інформаційних ресурсів. Фонди бібліотеки налічують понад 1 млн. примірників, щорічно вони поповнюються понад 50 українськими журналами сільськогосподарської та суміжної з нею тематики. У фондах бібліотеки зберігаються наукові праці Одеської, Полтавської, Сумської та інших дослідних станцій, датовані ХІХ століттям. ДНСГБ УААН є державним депозитарієм сільськогосподарських видань.
Для того, щоб дослідити складний шлях української аграрної науки, реорганізації установ, зміни їх підпорядкування, необхідно простежити долю кожної установи, починаючи з дня її заснування. До революції в Україні було лише 63 дослідні установи, з них 18 дослідних станцій, 12 контрольно-насіннєвих станцій, 33 дослідних поля і жодного науково-дослідного інституту. За період 1920 — 1928 рр. в Україні організовано понад 20 науково-дослідних установ з різних галузей науки: землеробства, рослинництва, садівництва, луківництва тощо, за 1928-1932 рр. — понад 30 дослідних установ, більшість із яких інститути.
У 2003 р. до складу Академії входили 59 інститутів, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека, 6 обласних державних сільськогосподарських дослідних станцій і 5 галузевих дослідних станцій та науково-експериментальних центрів, безпосередньо підпорядкованих УААН, Нікітський ботанічний сад — ННЦ — 1, біосферний заповідник "Асканія Нова" — 1, а також 72 дослідні станції, філіали та інші науково-дослідні установи, які перебувають у підпорядкуванні інститутів.
На 1 січня 2004 року в наукових установах УААН працювало 5358 наукових співробітників, з них 376 докторів і 1988 кандидатів наук, 55 академіків УААН і 55 членів-кореспондентів УААН.
Найбільша частка науковців, що мають науковий ступінь доктора або кандидата наук, працює у науково-дослідних установах Відділення аграрної економіки і земельних відносин — 75%, найменша їх кількість у Відділенні регіональних центрів — 25,7%. У Відділеннях землеробства, зоотехнії, ветеринарної медицини, харчової промисловості частка таких науковців досягає 52-55% їх загальної чисельності, у Відділеннях рослинництва, механізації і електрифікації — відповідно 42%.
Характеризуючи науковий потенціал за основними напрямами досліджень, слід зазначити, що найбільшу частку становлять науковці в галузі селекції рослин, насінництва та насіннєзнавства — 1038 осіб, або 19,4%, рослинництва і технології виробництва продуктів рослинництва, захисту рослин — 827 осіб, або 15,4%. Питання землеробства, ґрунтознавства й агрохімії досліджують 489 науковців (9,1%), механізації та електрифікації — 390 (7,2%), економіки — 348 (6,5%). Основними напрямами наукових досліджень у тваринництві (селекція, розведення, відтворення, технологія виробництва і переробки продуктів тваринництва) займаються 560 осіб, або 10,5%. У 2003 р. порівняно з 2000 збільшилася кількість науковців, які досліджують питання біотехнології, економіки, селекції та генетики, насінництва і насіннєзнавства.
Важливим напрямом вивчення наукового потенціалу Української академії аграрних наук є започаткування, становлення та розвиток її установ і організацій. З цією метою академіком УААН В.П. Буркатом, д.і.н. М.С. Слободяником, доктором с.-г. наук, професором В.А. Вергуновим та к.е.н. З.П. Кірпаль розроблена Анкета для установ УААН та інших аграрних установ і організацій, яка складається з 8 блоків: адміністративного, історичного, описового (видів і форм діяльності установи), бібліографічної інформації, персоналогічної інформації, якими нагородами, відзнаками, патентами відзначалася робота наукової установи, організації та її працівників, одержано авторських свідоцтв, участь науково-дослідної установи, організації у спільних програмах з іншими установами України та країн ближнього зарубіжжя.
Анкета була розіслана в 350 науково-дослідних установ та організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю.
Національна інформаційна База даних з історії започаткування, становлення та розвитку наукових установ УААН, Мінагрополітики України і навчальних закладів аграрного профілю є одним із складових інформаційних ресурсів наукового потенціалу. Аналіз Анкет виявив ряд проблем, а саме:
науково-дослідні установи та організації недостатньо забезпечені належною технікою і програмами для обробки даних, що не дозволяє оперативно підготувати потрібну інформацію;
великі обсяги первинної інформації для створення Національної інформаційної бази даних гостро поставили питання про придбання комп'ютерної техніки;
технологічне оновлення здійснюється, відбувається в особливо складних фінансових умовах. Користувачі інформації прагнуть працювати в комфортних умовах і отримати відповідні види послуг швидко та якісно. Вони схвально сприймають застосування при цьому сучасних технологій, комп'ютеризації. Отже, із застосуванням таких засобів бібліотека залучить більшу кількість користувачів. Можна впевнено стверджувати, що престиж сучасної бібліотеки значною мірою залежить від стану її комп'ютеризації.
Важливим питанням оцінки наукового потенціалу, як зазначалось, є аналіз публікаційної активності вчених-аграрників, їх кількість та структура. При цьому аналізується продуктивність учених за кількістю публікацій: на одного наукового співробітника, окремо по наукових установах.
Знайомство з блоком бібліографічної інформації Анкети із здобутками вчених науково-дослідних установ УААН, Мінагрополітики України дасть змогу налагодити обмін результатами наукових досліджень, передовим досвідом й результативно координувати наукову діяльність.
У міжнародній практиці для аналізу діяльності наукових організацій і вчених використовують публікаційну активність та патентно-ліцензійну роботу. Нині в Україні застосовуються як традиційні, так і нові (міжнародні) підходи [1].
Статистика ґрунтується на бібліометричних даних, охоплює широке коло важливої інформації. В останні роки спостерігається невиправдане зміщення акцентів у бік визначення кількості публікацій без відповідної оцінки їх якості. Однак кількість публікацій залишається однією із загальновизнаних кількісних характеристик наукової діяльності. В Україні цей показник визначається (щорічно) на основі використання даних форму № 3 — наука державної статистичної звітності.
За даними Держкомстату України, кількість публікацій в галузі економічних наук тільки за один рік (у 2001 р. порівняно з 2000 р.) зросла на 49,2%, біологічних наук — на 51,9%, ветеринарних — на 32,6%. Разом з тим кількість публікацій не є показником бухгалтерської звітності і тому практично не контролюється. Незважаючи на наявність інструкції із заповнення статистичних форм, у наукових установах по-різному визначають вид публікацій. При цьому вагомі монографії та статті, які пройшли незалежне рецензування і надруковані науковими видавництвами, "підсумовуються" з публікаціями компілятивного змісту, надрукованими у видавництвах, продукція яких не має міжнародного кваліфікаційного коду. В Україні практично відсутня система визначення рейтингу і незалежного оцінювання журналів, за винятком намагань ВАК поставити хоча б формальні бар'єри для псевдонаукової діяльності. Як свідчать інформаційні джерела, за завищену кількість публікацій ніхто не несе відповідальності, оскільки перевірити кількість і якість наукових робіт, підготовлених співробітниками наукової установи, дуже складно. Існує проблема і з подвійним рахунком кількості публікацій вчених у тих установах, де частина наукових співробітників займається науковою діяльністю за сумісництвом. Деякі вчені вміщують дані про свої публікації у звітах як за основним місцем роботи, так і по тих установах, де вони працюють за сумісництвом. За літературними джерелами, у світові бази даних потрапляє не більше 20-25% статей, які враховує українська статистика.
Як показали дослідження, найслабшим місцем в Анкеті виявився IV блок — блок бібліографічної інформації, в якому йдеться про необхідність подання основних праць співробітників наукових установ, організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю за період їх існування. Незважаючи на це, деякі науково-дослідні установи та організації надіслали матеріали Анкети не з дня заснування, а з 1991-1995 рр. або за інші роки. Крім того, в Анкеті зазначалося, що бібліографічний опис документів необхідно проводити відповідно до ГОСТу 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления" і зміни № 1 до нього. Не беручи до уваги, що в Бюлетені Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН була опублікована інформація щодо складання бібліографічного опису, більшість науково-дослідних установ та організацій подала матеріал, не оформлений відповідно до наведених вимог, що зумовило певні труднощі у формуванні Національної інформаційної бази даних [2].
Блок персоналогічної інформації в Національній інформаційній базі (V блок анкети) відіграє велику роль у швидкому наданні інформації науковцям, викладачам вищих закладів освіти аграрного профілю та іншим користувачам про видатних учених та їхні здобутки в аграрній науці. Детальні біобібліографічні дані про видатних учених необхідні для проведення історико-наукових досліджень. Національна інформаційна база демонструє суттєві переваги при роботі з великими обсягами інформації і за допомогою комп'ютерної техніки є можливість швидко задовольнити запит у зручній для користувача формі.
Велике значення для науки має відображення патентних фондів наукових установ, організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю (VI блок Анкети). Патенти мають у своїй основі певні наукові дослідження. Кількість патентів відображає результативність прикладної науки і ступінь інтерналізації внутрішнього ринку інтелектуальної власності. Патент — це документ, що посвідчує авторство на винахід і виключне право на його використання протягом певного терміну. Особа, якій видано патент, може дати іншій особі ліцензію (дозвіл) на використання винаходу. Вивчення патентів у Національній інформаційній базі дасть змогу раціонально використовувати державні кошти, уникнути їх витрачання на підтримку псевдоінновацій, які вдосконалюють застарілі покоління техніки, консервуючи тим самим технологічну відсталість і низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Разом з тим не треба концентрувати зусилля на реалізації винаходів і технологій, час впровадження яких ще не настав. У цьому випадку витрачені ресурси тривалий час не даватимуть віддачі.
У Національній інформаційній базі міститься перелік авторських свідоцтв науково-дослідних установ і організацій. Авторське свідоцтво — це документ, що засвідчує визнання винаходом зазначеної в ньому технічної пропозиції та авторство осіб, які її пропонують.
При недостатньому використанні інформаційних ресурсів значно підвищується собівартість наукових досліджень, а частка повторно запропонованих рішень досягає 60-80%. Тому важливим є підвищення результативності наукових досліджень, використання запропонованих науково-дослідними установами розробок, уникнення дублювання тематики [3].
У Базу даних включено 252 науково-дослідні установи й організації УААН, Мінагрополітики України, навчальні заклади аграрного профілю (6000 стор.). Створено 11576 гіпертекстових сторінок (файлів), що становить 60 мегабайт. База, супроводжувана мовою НТМL, дає змогу споживачам використовувати гіпертекстові посилання, здійснювати швидкий пошук (за декілька секунд) інформації про науково-дослідну установу або організацію.
Наукові доробки, згруповані у базі, дадуть змогу поліпшити координацію наукових досліджень й усунути дублювання тематики. Найближчим часом планується скоординувати роботу ДНСГБ УААН з іншими науково-дослідними установами, організаціями, навчальними закладами щодо створення CD-дисків. Це дасть змогу представити Базу як комерційний продукт для користувачів аграрного профілю. Вона становитиме інтерес для науковців, дисертантів, аспірантів та інших груп дослідників.
Разом з тим створену базу даних необхідно привести до єдиного стандарту. Це зумовлено тим, що надіслані Анкети заповнені по-різному. Ряд установ і організацій надіслали її (бібліографічний блок) тільки машинописним текстом без дискет.
У 2003-2005 рр. здійснювався великий обсяг робіт із доопрацювання Національної інформаційної бази даних з історії започаткування, становлення та розвитку наукових установ УААН, Мінагрополітики України та навчальних закладів аграрного профілю відповідно до вимог міжнародних стандартів, з тим, щоб уніфікувати надіслані Анкети. Одночасно створюється WEB-сайт, щоб увести Національну інформаційну базу даних в комп'ютерну мережу Іnternet.
База даних дасть змогу проникнути у світ сучасних наукових даних і обмінюватись інформацією на міжнародному рівні, одержувати нову й вичерпну інформацію в стислі строки. Користування Національною інформаційною базою допоможе зрозуміти, як витрачати гроші на фундаментальні дослідження, управляти вузівською наукою.
Характеристика й оцінка наукових установ УААН, їхньої діяльності дасть змогу заповнити прогалину в історії аграрної науки, яка пройшла складний шлях становлення. Вивчення історії аграрної науки й управління нею сприятиме подальшому розвитку науки як суттєвого чинника піднесення економіки України.
Аналіз становлення Української академії аграрних наук із початку її заснування (1990 р.) як центру наукового забезпечення розвитку галузей АПК свідчить, що в Академії сформована чітка система управління науковим процесом і структура наукових установ, спрямованих на розв'язання актуальних завдань науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві та аграрної науки.
За період діяльності Українська академія аграрних наук провела трансформацію наукових установ і здійснює комплексне наукове забезпечення агропромислового виробництва та розвиток пріоритетних напрямів аграрної науки. Ринкова система розвитку економіки диктує об'єктивну необхідність зростання соціально-економічної значущості госпрозрахункових відносин. Оптимізація джерел фінансування аграрної науки як одного з важливих об'єктів бюджетної сфери має бути пріоритетним напрямом аграрної політики. Однією з основних проблем Академії, поряд із фінансуванням, залишається низький рівень впровадження наукових результатів у практику, що свідчить про ще недостатнє використання її потенціалу.
Подальший розвиток аграрної науки повинен спиратися на історичний досвід минулого та аналіз її сучасного стану, що дасть змогу вирішити складні питання ринкової економіки. Для того, щоб науковий потенціал УААН був використаний якнайповніше і забезпечував вагомі результати, необхідні активні заходи у галузі сільського господарства.
Список літератури:
Егоров И.Ю. Научный потенциал Украины: некоторые количественные оценки результативности деятельности // Наука і наукознавство. — 2003. — № 1. — С. 57-67.
Бюлетень Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН / УААН. ЦНСГБ; Ред. рада видання: В.А. Вергунов (голов. ред.) та ін. — К., 2001. — Вип. 2(1). — С. 51-58.
Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 1996-2000 роки та 2000 рік / Відп. за вип. М.К. Царенко. — К.: Аграр. наука, 2001. — 351 с. Зміст Видання
© Кірпаль Зінаїда Петрівна, 2006
Науковий потенціал української академії аграрних наук
Важливою складовою економічних перетворень в Україні є аграрна реформа. Упродовж останніх років в аграрному секторі економіки здійснено ряд важливих перетворень, однак можливості його використовуються ще недостатньо. За роки реформування зменшилися обсяги споживання продовольства і виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки. Економічні перетворення проводяться непослідовно і ще не забезпечили вагомих зрушень у підвищенні ефективності агропромислового виробництва. Реформування аграрного сектору виявило ряд проблем, які потребують розв'язання, насамперед щодо зростання темпів розвитку сільськогосподарського виробництва, соціально-економічного прогресу.
Велика роль у вирішенні цих проблем належить науковому потенціалу Української академії аграрних наук, яка визначає основні напрями фундаментальних і прикладних досліджень, розробляє державні й галузеві науково-технічні програми з питань сільськогосподарської, харчової і переробної промисловостей та галузей, які обслуговують АПК. Академія здійснює координацію наукових досліджень, веде підготовку кадрів вищої кваліфікації, забезпечує науково-технічне співробітництво з іноземними державами.
На сучасному етапі розвитку науки ще недостатньо вивчені процеси формування наукового потенціалу. Актуальність дослідження наукового потенціалу зумовлена тим, що в агропромисловому комплексі доводиться розв'язувати питання, які вже поставали в історичному аспекті. Подальший розвиток аграрної науки має спиратися на історичний досвід минулого й аналіз її сучасного стану, що дасть змогу вирішувати складні питання ринкової економіки. Значну роль у цих процесах відіграє наука, значення якої в житті суспільства непомірно зросло. Вона перетворилась у безпосередню продуктивну силу суспільства, у важливий елемент соціально-економічного й технічного прогресу, в найважливіший засіб суспільного управління.
Прискорення розвитку сільського господарства залежить від професійного рівня наукових кадрів і спеціалістів сільськогосподарського виробництва. Аграрна наука України має великий науковий потенціал, проте він використовується недостатньою мірою і щороку втрачається, що негативно позначається на кількості та якості наукових розробок. Отже, дослідження наукового потенціалу є актуальною проблемою сьогодення.
Держава розглядає науку та її науковий потенціал як національне надбання, що визначає майбутнє країни, тому найважливішим державним завданням є підтримка розвитку науки.
У світовій практиці вважається, що наука є найбільш ефективною сферою капіталовкладень, прибуток від яких становить 100-200%, що набагато вище прибутку в інших галузях. За даними зарубіжних економістів, на один долар витрат на науку щорічно припадає прибутку в сумі 4-7 дол. США. В Україні ефективність науки також досить висока. На 1 грн., витрачену на науково-дослідні роботи і дослідно-конструкторські розробки, прибуток становить 3-8 грн.
Важливим напрямом у вивченні наукового потенціалу Української академії аграрних наук є започаткування, становлення та розвиток її установ і організацій. Для цього необхідно здійснити облік та сформувати масив даних про діяльність науково-дослідних установ України.
Ознайомлення з архівними фондами показало, наскільки ще невивченою є історія створення наукових установ та організацій аграрного профілю України, про що свідчать позначки на фондах і деяких документах, тобто дослідники ними не користувалися. У цьому зв'язку виявлені документи й матеріали вперше будуть уведені до наукового вивчення. У сукупності це дозволить мовою документів правдиво й об'єктивно відтворити історію створення наукових установ, організацій системи УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю.
З огляду на вищевикладене необхідно звернутися до архівних матеріалів. Документи і матеріали з питань історії створення наукових установ і організацій аграрного профілю розпорошені, тому їх треба вишукувати в різних архівах України.
Важливим джерелом для вивчення історії аграрної науки є особові фонди видатних учених-аграрників, які знаходяться в ЦДАВО України, в Інституті рукопису, Інституті архівознавства НБУ ім. В.І. Вернадського. Серед документів особових фондів є наукові праці, біографічні дані, документи про наукову діяльність, епістолярна спадщина.
Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН (ДНСГБ УААН) нагромадила великий обсяг інформаційних ресурсів. Фонди бібліотеки налічують понад 1 млн. примірників, щорічно вони поповнюються понад 50 українськими журналами сільськогосподарської та суміжної з нею тематики. У фондах бібліотеки зберігаються наукові праці Одеської, Полтавської, Сумської та інших дослідних станцій, датовані ХІХ століттям. ДНСГБ УААН є державним депозитарієм сільськогосподарських видань.
Для того, щоб дослідити складний шлях української аграрної науки, реорганізації установ, зміни їх підпорядкування, необхідно простежити долю кожної установи, починаючи з дня її заснування. До революції в Україні було лише 63 дослідні установи, з них 18 дослідних станцій, 12 контрольно-насіннєвих станцій, 33 дослідних поля і жодного науково-дослідного інституту. За період 1920 — 1928 рр. в Україні організовано понад 20 науково-дослідних установ з різних галузей науки: землеробства, рослинництва, садівництва, луківництва тощо, за 1928-1932 рр. — понад 30 дослідних установ, більшість із яких інститути.
У 2003 р. до складу Академії входили 59 інститутів, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека, 6 обласних державних сільськогосподарських дослідних станцій і 5 галузевих дослідних станцій та науково-експериментальних центрів, безпосередньо підпорядкованих УААН, Нікітський ботанічний сад — ННЦ — 1, біосферний заповідник "Асканія Нова" — 1, а також 72 дослідні станції, філіали та інші науково-дослідні установи, які перебувають у підпорядкуванні інститутів.
На 1 січня 2004 року в наукових установах УААН працювало 5358 наукових співробітників, з них 376 докторів і 1988 кандидатів наук, 55 академіків УААН і 55 членів-кореспондентів УААН.
Найбільша частка науковців, що мають науковий ступінь доктора або кандидата наук, працює у науково-дослідних установах Відділення аграрної економіки і земельних відносин — 75%, найменша їх кількість у Відділенні регіональних центрів — 25,7%. У Відділеннях землеробства, зоотехнії, ветеринарної медицини, харчової промисловості частка таких науковців досягає 52-55% їх загальної чисельності, у Відділеннях рослинництва, механізації і електрифікації — відповідно 42%.
Характеризуючи науковий потенціал за основними напрямами досліджень, слід зазначити, що найбільшу частку становлять науковці в галузі селекції рослин, насінництва та насіннєзнавства — 1038 осіб, або 19,4%, рослинництва і технології виробництва продуктів рослинництва, захисту рослин — 827 осіб, або 15,4%. Питання землеробства, ґрунтознавства й агрохімії досліджують 489 науковців (9,1%), механізації та електрифікації — 390 (7,2%), економіки — 348 (6,5%). Основними напрямами наукових досліджень у тваринництві (селекція, розведення, відтворення, технологія виробництва і переробки продуктів тваринництва) займаються 560 осіб, або 10,5%. У 2003 р. порівняно з 2000 збільшилася кількість науковців, які досліджують питання біотехнології, економіки, селекції та генетики, насінництва і насіннєзнавства.
Важливим напрямом вивчення наукового потенціалу Української академії аграрних наук є започаткування, становлення та розвиток її установ і організацій. З цією метою академіком УААН В.П. Буркатом, д.і.н. М.С. Слободяником, доктором с.-г. наук, професором В.А. Вергуновим та к.е.н. З.П. Кірпаль розроблена Анкета для установ УААН та інших аграрних установ і організацій, яка складається з 8 блоків: адміністративного, історичного, описового (видів і форм діяльності установи), бібліографічної інформації, персоналогічної інформації, якими нагородами, відзнаками, патентами відзначалася робота наукової установи, організації та її працівників, одержано авторських свідоцтв, участь науково-дослідної установи, організації у спільних програмах з іншими установами України та країн ближнього зарубіжжя.
Анкета була розіслана в 350 науково-дослідних установ та організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю.
Національна інформаційна База даних з історії започаткування, становлення та розвитку наукових установ УААН, Мінагрополітики України і навчальних закладів аграрного профілю є одним із складових інформаційних ресурсів наукового потенціалу. Аналіз Анкет виявив ряд проблем, а саме:
науково-дослідні установи та організації недостатньо забезпечені належною технікою і програмами для обробки даних, що не дозволяє оперативно підготувати потрібну інформацію;
великі обсяги первинної інформації для створення Національної інформаційної бази даних гостро поставили питання про придбання комп'ютерної техніки;
технологічне оновлення здійснюється, відбувається в особливо складних фінансових умовах. Користувачі інформації прагнуть працювати в комфортних умовах і отримати відповідні види послуг швидко та якісно. Вони схвально сприймають застосування при цьому сучасних технологій, комп'ютеризації. Отже, із застосуванням таких засобів бібліотека залучить більшу кількість користувачів. Можна впевнено стверджувати, що престиж сучасної бібліотеки значною мірою залежить від стану її комп'ютеризації.
Важливим питанням оцінки наукового потенціалу, як зазначалось, є аналіз публікаційної активності вчених-аграрників, їх кількість та структура. При цьому аналізується продуктивність учених за кількістю публікацій: на одного наукового співробітника, окремо по наукових установах.
Знайомство з блоком бібліографічної інформації Анкети із здобутками вчених науково-дослідних установ УААН, Мінагрополітики України дасть змогу налагодити обмін результатами наукових досліджень, передовим досвідом й результативно координувати наукову діяльність.
У міжнародній практиці для аналізу діяльності наукових організацій і вчених використовують публікаційну активність та патентно-ліцензійну роботу. Нині в Україні застосовуються як традиційні, так і нові (міжнародні) підходи [1].
Статистика ґрунтується на бібліометричних даних, охоплює широке коло важливої інформації. В останні роки спостерігається невиправдане зміщення акцентів у бік визначення кількості публікацій без відповідної оцінки їх якості. Однак кількість публікацій залишається однією із загальновизнаних кількісних характеристик наукової діяльності. В Україні цей показник визначається (щорічно) на основі використання даних форму № 3 — наука державної статистичної звітності.
За даними Держкомстату України, кількість публікацій в галузі економічних наук тільки за один рік (у 2001 р. порівняно з 2000 р.) зросла на 49,2%, біологічних наук — на 51,9%, ветеринарних — на 32,6%. Разом з тим кількість публікацій не є показником бухгалтерської звітності і тому практично не контролюється. Незважаючи на наявність інструкції із заповнення статистичних форм, у наукових установах по-різному визначають вид публікацій. При цьому вагомі монографії та статті, які пройшли незалежне рецензування і надруковані науковими видавництвами, "підсумовуються" з публікаціями компілятивного змісту, надрукованими у видавництвах, продукція яких не має міжнародного кваліфікаційного коду. В Україні практично відсутня система визначення рейтингу і незалежного оцінювання журналів, за винятком намагань ВАК поставити хоча б формальні бар'єри для псевдонаукової діяльності. Як свідчать інформаційні джерела, за завищену кількість публікацій ніхто не несе відповідальності, оскільки перевірити кількість і якість наукових робіт, підготовлених співробітниками наукової установи, дуже складно. Існує проблема і з подвійним рахунком кількості публікацій вчених у тих установах, де частина наукових співробітників займається науковою діяльністю за сумісництвом. Деякі вчені вміщують дані про свої публікації у звітах як за основним місцем роботи, так і по тих установах, де вони працюють за сумісництвом. За літературними джерелами, у світові бази даних потрапляє не більше 20-25% статей, які враховує українська статистика.
Як показали дослідження, найслабшим місцем в Анкеті виявився IV блок — блок бібліографічної інформації, в якому йдеться про необхідність подання основних праць співробітників наукових установ, організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю за період їх існування. Незважаючи на це, деякі науково-дослідні установи та організації надіслали матеріали Анкети не з дня заснування, а з 1991-1995 рр. або за інші роки. Крім того, в Анкеті зазначалося, що бібліографічний опис документів необхідно проводити відповідно до ГОСТу 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления" і зміни № 1 до нього. Не беручи до уваги, що в Бюлетені Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН була опублікована інформація щодо складання бібліографічного опису, більшість науково-дослідних установ та організацій подала матеріал, не оформлений відповідно до наведених вимог, що зумовило певні труднощі у формуванні Національної інформаційної бази даних [2].
Блок персоналогічної інформації в Національній інформаційній базі (V блок анкети) відіграє велику роль у швидкому наданні інформації науковцям, викладачам вищих закладів освіти аграрного профілю та іншим користувачам про видатних учених та їхні здобутки в аграрній науці. Детальні біобібліографічні дані про видатних учених необхідні для проведення історико-наукових досліджень. Національна інформаційна база демонструє суттєві переваги при роботі з великими обсягами інформації і за допомогою комп'ютерної техніки є можливість швидко задовольнити запит у зручній для користувача формі.
Велике значення для науки має відображення патентних фондів наукових установ, організацій УААН, Мінагрополітики України, навчальних закладів аграрного профілю (VI блок Анкети). Патенти мають у своїй основі певні наукові дослідження. Кількість патентів відображає результативність прикладної науки і ступінь інтерналізації внутрішнього ринку інтелектуальної власності. Патент — це документ, що посвідчує авторство на винахід і виключне право на його використання протягом певного терміну. Особа, якій видано патент, може дати іншій особі ліцензію (дозвіл) на використання винаходу. Вивчення патентів у Національній інформаційній базі дасть змогу раціонально використовувати державні кошти, уникнути їх витрачання на підтримку псевдоінновацій, які вдосконалюють застарілі покоління техніки, консервуючи тим самим технологічну відсталість і низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Разом з тим не треба концентрувати зусилля на реалізації винаходів і технологій, час впровадження яких ще не настав. У цьому випадку витрачені ресурси тривалий час не даватимуть віддачі.
У Національній інформаційній базі міститься перелік авторських свідоцтв науково-дослідних установ і організацій. Авторське свідоцтво — це документ, що засвідчує визнання винаходом зазначеної в ньому технічної пропозиції та авторство осіб, які її пропонують.
При недостатньому використанні інформаційних ресурсів значно підвищується собівартість наукових досліджень, а частка повторно запропонованих рішень досягає 60-80%. Тому важливим є підвищення результативності наукових досліджень, використання запропонованих науково-дослідними установами розробок, уникнення дублювання тематики [3].
У Базу даних включено 252 науково-дослідні установи й організації УААН, Мінагрополітики України, навчальні заклади аграрного профілю (6000 стор.). Створено 11576 гіпертекстових сторінок (файлів), що становить 60 мегабайт. База, супроводжувана мовою НТМL, дає змогу споживачам використовувати гіпертекстові посилання, здійснювати швидкий пошук (за декілька секунд) інформації про науково-дослідну установу або організацію.
Наукові доробки, згруповані у базі, дадуть змогу поліпшити координацію наукових досліджень й усунути дублювання тематики. Найближчим часом планується скоординувати роботу ДНСГБ УААН з іншими науково-дослідними установами, організаціями, навчальними закладами щодо створення CD-дисків. Це дасть змогу представити Базу як комерційний продукт для користувачів аграрного профілю. Вона становитиме інтерес для науковців, дисертантів, аспірантів та інших груп дослідників.
Разом з тим створену базу даних необхідно привести до єдиного стандарту. Це зумовлено тим, що надіслані Анкети заповнені по-різному. Ряд установ і організацій надіслали її (бібліографічний блок) тільки машинописним текстом без дискет.
У 2003-2005 рр. здійснювався великий обсяг робіт із доопрацювання Національної інформаційної бази даних з історії започаткування, становлення та розвитку наукових установ УААН, Мінагрополітики України та навчальних закладів аграрного профілю відповідно до вимог міжнародних стандартів, з тим, щоб уніфікувати надіслані Анкети. Одночасно створюється WEB-сайт, щоб увести Національну інформаційну базу даних в комп'ютерну мережу Іnternet.
База даних дасть змогу проникнути у світ сучасних наукових даних і обмінюватись інформацією на міжнародному рівні, одержувати нову й вичерпну інформацію в стислі строки. Користування Національною інформаційною базою допоможе зрозуміти, як витрачати гроші на фундаментальні дослідження, управляти вузівською наукою.
Характеристика й оцінка наукових установ УААН, їхньої діяльності дасть змогу заповнити прогалину в історії аграрної науки, яка пройшла складний шлях становлення. Вивчення історії аграрної науки й управління нею сприятиме подальшому розвитку науки як суттєвого чинника піднесення економіки України.
Аналіз становлення Української академії аграрних наук із початку її заснування (1990 р.) як центру наукового забезпечення розвитку галузей АПК свідчить, що в Академії сформована чітка система управління науковим процесом і структура наукових установ, спрямованих на розв'язання актуальних завдань науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві та аграрної науки.
За період діяльності Українська академія аграрних наук провела трансформацію наукових установ і здійснює комплексне наукове забезпечення агропромислового виробництва та розвиток пріоритетних напрямів аграрної науки. Ринкова система розвитку економіки диктує об'єктивну необхідність зростання соціально-економічної значущості госпрозрахункових відносин. Оптимізація джерел фінансування аграрної науки як одного з важливих об'єктів бюджетної сфери має бути пріоритетним напрямом аграрної політики. Однією з основних проблем Академії, поряд із фінансуванням, залишається низький рівень впровадження наукових результатів у практику, що свідчить про ще недостатнє використання її потенціалу.
Подальший розвиток аграрної науки повинен спиратися на історичний досвід минулого та аналіз її сучасного стану, що дасть змогу вирішити складні питання ринкової економіки. Для того, щоб науковий потенціал УААН був використаний якнайповніше і забезпечував вагомі результати, необхідні активні заходи у галузі сільського господарства.
Список літератури:
Егоров И.Ю. Научный потенциал Украины: некоторые количественные оценки результативности деятельности // Наука і наукознавство. — 2003. — № 1. — С. 57-67.
Бюлетень Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН / УААН. ЦНСГБ; Ред. рада видання: В.А. Вергунов (голов. ред.) та ін. — К., 2001. — Вип. 2(1). — С. 51-58.
Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 1996-2000 роки та 2000 рік / Відп. за вип. М.К. Царенко. — К.: Аграр. наука, 2001. — 351 с. Зміст Видання
© Кірпаль Зінаїда Петрівна, 2006
