Джерелознавство. Преса Галичини, Західної України, Буковини і Закарпаття у 1900-1939pp.
Реферат на тему:
Джерелознавство. Преса Галичини, Західної України, Буковини і Закарпаття у 1900-1939pp.
В Галичині на початку XX ст. українська преса продовжувала розвиватися в тих напрямах, які вже визначилися наприкінці XIX ст. З виникненням 1899 р. Української Национально-демократичної партії газета "Діло" головно стала відображати її політичні та соціальні позиції. Крім того, партія почала видавати як свій орган газету "Свобода". Продовжував виходити орган Радикальної партії "Громадський Голос". Першого січня 1900 р. вийшов номер двотижневого часопису "Воля" з 16 півгазетних сторінках. Його засновником стала утворена наприкінці 1899 р. Українська соціал-демократична партія Галичини і Буковини. Під цією назвою часопис видавався до 1907 p., коли поміняв назву на "Земля і Воля". Часопис як орган українських соціал-демократів виступав за соціальні потреби українських робітників, їх культурно-національні форми громадського життя, закликаючи загалом до солідарності з польськими та єврейськими робітниками Галичини і Буковини. Часопис містив значну конкретну інформацію про такі події в Галичині, як великий селянський страйк влітку 1902 p., криваве придушення робітничих зборів на Стрілецькій площі 2 червня 1902 p., Першотравневі демонстрації у Львові та інших місцевостях у різні роки, судовий процес над Мирославом Січинським, вбивство і похорон студента Адама Коцка, боротьба за український університет у Львові, профспілковий рух та ін. Найрадикальнішою була позиція часопису 1905-1907 рр , коли у сусідній Роси відбулася революція "Воля" 22 січня 1907 с писала про московське повстання майже в дусі Леніна "оружна боротьба з правительством хотяй тяжка та кривава — є можлива І може скінчитися по-бідою Друге, чого навчити сі досвіди — щодо такої оружної рішучої боротьби треба ще ліпше приготовитися"
В українському національному питанні преса всіх трьох національних партій — УНДП, УРРП, УСДП, а також Християнсько-Соціального союзу — майже одностайно поборювала Ідею автономії українських частин Галичини І Буковини в одному українському автономному краї з окремим сеймом, державною адміністрацією, освітою та ш
Москвофіли, що з 1902 с формально склались у політичну "Русскую Народную партию", далі видавали газету "Галичанинъ" 3 1908 с й\ екстремістське крило випускало "Прикарпатскую Русь" У розпорядженні москвофілів були Руський Народний Дом, Ставропігійський Інститут, які видавали низку наукових видань, — 'Таличский исторический сборник", "Литературный сборник", "Науковый сборник" Під егідою НТШ виходили наукові та літературні періодичні збірники "Літературно-науковий вісник", "Записки НТШ", "Матеріали до украшсько-руської етнологи", "Етнографічний збірник", "Жсрела до Історії Украіни-Руси", "Часопись правнича", "Пам'ятки украінсько-руської мови", "Украшсь-ко-руський архів" тощо
Видавалися також різні профільні газети І журнали "Читальня", "Наша школа", "Учитель", "Український учитель", "Дяківський голос", літературні "Молода Україна", "Січові вісті". "Неділя", дитячий часопис "Дзвінок" Всього ж у Галичині 1905 с налічувалось 52 українські періодичні видання, 1910 с — 72 Цілком зрозуміло, що дослідник Історії початку XX ст, у тому числі питань українського життя, не може обійтися без польськомовної преси Львова І Галичини та німецькомов-них віденських видань
Офіційною проурядовою газетою Галичини була "Gazeta Lwowska", про яку вже згадувалося Але крім цього офіціозу, виходили десятки різних партійних, професійних, клерикальних, освітніх, наукових видань, —- ен-децька "Слово польське", селянської партії "Кур'єр львовскі", соціал-демократи "Праца", "Глос", а в Кракові — "Напшуд", нечітко визначеної партійної орієнтації — "Газета поранна", "Век нови", клерикальна "Газета косьцєльна", народознавчий часопис "Люд", науково-історичний "Квартальнік псторични", наукові "Музеум", "Часошсмо технічне"
В полі зору українських дослідників були такі віденські часописи, як "Рутеніше рев'ю", "Нойє фрайє прессе"., "Арбайтерцайтунг" та ін.
На Закарпатті в 90-х роках продовжував виходити часопис "Наука".
З 1903 p. його редактором став А.Волошин. У загальному це був клерикальний часопис, але, можливо, вперше на Закарпатті він почав писати про спільність закарпатських русинів саме з українським народом. Уже 1907 р. газета заявила: "Не треба нам великорущини, но нужно нам писати на нашому малоруському язику"(1907, 8 січн.). У 1907 р. до "Науки" додався ілюстративний листок "Село".
Відносно помітною на початку століття була преса Буковини. Продовжувала існувати газета "Буковина", різнопрофільна і як громадсько-політичний часопис, і як літературно-критичний. На сторінках "Буковини" публікувалися В.Самійленко, Д.Мордовець, О.Луцький, Я.Веселов-ський, М.Устиянович, С.Руданський, М.Черемшина, Є.Ярошинська, О Маковей. "Буковина" видавалася до 1910р. Після трирічної перерви (1913 р.) вона була відновлена під назвою "Нова Буковина" і виходила, якщо не брати до уваги періоду російської окупації, аж до 1918 р. Додатками до "Буковини" виходили невеликі журнальчики і брошури "Зернятка", "Неділя" та ін.
З 1904 р. у Вашківцях друкувалася вчительська газета "Промінь". Продовженням "Променя" 1909-1914 pp. став педагогічний журнал "Каменярі". Напередодні війни на Буковині виходило 12 українських часописів, німецьких — 42, румунських — вісім і один польський.
На увагу дослідників заслуговує преса Українських січових стрільців та Західноукраїнської Народної Республіки. Назвемо лише деякі з часописів військового змісту: "Самохотник", "Молодий самохотник", "Бомба", "Самопал", "УСУСУС", "Червона капина", "Вісник пресової квартири УСС', "Стрілець", "Стрілецький шлях”, "Польова газета'1, "Козацький голос", "Січовий голос" та ін.
Офіційною державною газетою ЗУНР була "Републіка". В регіонах у період існування ЗУНР виходили "Станіславівський голос", у Тернополі — "Український голос", Сокалі — "Голос з-над Буга", "Бережанський вісник", у Чорткові — "Наша земля", "Стрийський вісник", "Товмацький вісник" тощо.
Чисельною була українська преса Західної України, тобто тих земель, які 1919-1939 pp. перебували у складі Польської держави. Станом на 1927 р. у Польщі виходило 87 українських періодичних видань, з яких 61 — у Львові, дев'ять у Станіславі, шість на Волині, п'ять — у Варшаві, три — у Лодзінському, два — у Люблінському воєводствах та один у Кракові. Під впливом УНДО перебували газета "Діло", "Народна справа", "Новий час", "Свобода". Газетою Української соціально-радикальної партії був "Громадський голос". До комуністичних належали "Культура", "Наше слово", "Сель-Роб", двотижневик "Сяйво". Близький до позиції петрушевицької Української Партії Праці були тижневики чи двотижневики "Наша земля", "Сила", "Праця", "Рада". Видавалося понад десять часописів господарське-економічного спрямування: "Господарсько-кооперативний часопис", "Кооперативне молочарство", "Кооперативна республіка", "Нове Село", "Сільський господар", "Український купець", "Український пасічник". Різноманітними за матеріалами були наукові та культурно-освітні видання "Літопис Червоної Калини", "Літературно-науковий вісник", "Неділя", "Нові шляхи", "Нова хата", "Поступ", "Правда", "Світ", "Вікна", "Життя і знання", "Жіноча доля", "Бескид". "Наука і розваги". Кілька видань мали суто науковий характер. Це ЗНТШ, "Лікарський вісник", "Технічний вісник", "Українська школа", "Життя і право". З-поміж професійної періодики більші тиражі мали "Учительське слово", "Дяківські відомості", "Професійний вісник", "Службовець" 3 усіх цих часописів до 1923 р. щоденними були тільки два, а з 1932 р. — три: "Діло", "Час" і "Новий час". Емігранти з Наддніпрянщини видавали "Хліборобський шлях" (гетьманці), "Українську ниву" в Луцьку видавали петлюрівці.
Станом на 1936 рік у Польщі видавалося близько 175 українських газет, журналів, збірників, у тому числі у Львові — понад половину, на Волині — 14 (у Луцьку дев'ять, Рівному — два, Крем'янці — один, Дубному — один), у галицьких містах поза Львовом налічувалось 38 видань, з них десять — у Коломиї, сім — у Станіславі по три у Перемишлі та Стрию, Дрогобичі — два, Інших ІЗ містах — по одному
Зазначимо, що у тому ж 1936 с на Закарпатті виходило 13 українських часописів, з них сім — у Мукачевому, на Буковині — десять (усі в Чернівцях)
В західноукраїнській періодиці міжвоєнного часу не спостерігалося такої єдності в національному питанні, як за часів Австро-Угорщини Преса ундівськоґо спрямування формально боролася за українську автономію в Польщі, комунізовані газети проповідували Ідею возз'єднання з Українською РСР, петлюрівські та Фронту національної єдності — Ідею орієнтації на Польщу для майбутньої боротьби з СРСР за визволення України з-під російсько-більшовицькою ярма, підпільні оунівські видання буди налаштовані на розгром Польщі І в цьому ключі публікували різні матеріали Прекрасним путівником стосовно західноукраїнської преси 1926-1939 рр є напівслужбове, напівнаукове польськомовне видання Міністерства внутрішніх справ "Sprawy Narodo-wosciowe" ("Справи національностей"), яке виходило як двомісячник великоформатним журналом Кожний номер друкував статті "Українці", "Жиди", "Росіяни", "Німці", які були своєрідним оглядом найцікавіших матеріалів преси відповідних національностей
Так само, як на початку XX ст, у міжвоєнні роки велику Інформацію з українського життя, про становище народу містили польськомовні газети "Слово польскє", "Ойчизна", "Кур'єр повшехни", "Жеч Поспо-літа", "Львовскі дзєннік народови", "Правда народова", "Глос люду", "Справа людова", "Кур'єр львовскІ", "Глос праци", "Справа хлопска", "Век нови", "Наше гасло", "Газета людова", "Газета поранна" 3 1919 до 1939 с у Львові з'являлося І зникало 904 польських часописи Деякі з них мали всього кілька чисел Деякі ж проіснували все двадцятиріччя
Використані джерела і праці
Документи//Баран Володимир Україна 1950-1960-х рр еволюція тоталітарної системи Львів, 1966. С.348-409
Періодичні видання УРСР. 1917-1960 pp. Газети К, 1965
Періодичні видання УРСР. 191 7-1960 рр Журнали К, 1965.
Тиражи ряда центральных газет и журналов в 1985-1989 гг. //Аргументы и факты. 1989 № 18
Галайчак Тамара Книжкові та періодичні видання України за часів тоталітаризму (50-ТІ-80-ТІ рр XX ст) //Україна- культурна спадщина, національна свідомість, державність. 36. праць Львів, 1997. № 3-4
Животко А Нарис Історії української преси. Подебради, 1937.
Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983.
Крупський І.В. Національно-патріотична журналістика України. Львів, 1995.
Лизанчук Василь. Засоби масової Інформації про русифікаторську політику в Україні. Львів, 1993 4.1,2.
Мацьків Теодор. Найстаріші американські газети про Україну //Теодор Мацьків. Англійський текст Зборівського договору з 1649 року та Інші вібрані статті Нью-Йорк; Львів, Київ; Мюнхен, 1993 С 83-87
Мацьків Теодор. Повстання Богдана Хмельницького та Зборівський договір у західноєвропейських джерелах з 1649 р. //Укр. Історик (Нью-Йорк; Торонто; Київ, Мюнхен). 1995 №1-4. С 154-164.
Наливайко Дмитро. Козацька християнська республіка. К., 1992
Сарбей В.Г. Історія України в дожовтневій більшовицькій пресі К., 1986.
Солдатенко В Більшовицька періодика в Україні //Укр Іст. журн. 1990 № 7.
Українська журналістика в Іменах. Матеріали до енциклопедичного словника /За ред. М М Романюка Львів, 1994 Вип.1; 1995. Вип.2; 1996. Вип.З
Джерелознавство. Преса Галичини, Західної України, Буковини і Закарпаття у 1900-1939pp.
В Галичині на початку XX ст. українська преса продовжувала розвиватися в тих напрямах, які вже визначилися наприкінці XIX ст. З виникненням 1899 р. Української Национально-демократичної партії газета "Діло" головно стала відображати її політичні та соціальні позиції. Крім того, партія почала видавати як свій орган газету "Свобода". Продовжував виходити орган Радикальної партії "Громадський Голос". Першого січня 1900 р. вийшов номер двотижневого часопису "Воля" з 16 півгазетних сторінках. Його засновником стала утворена наприкінці 1899 р. Українська соціал-демократична партія Галичини і Буковини. Під цією назвою часопис видавався до 1907 p., коли поміняв назву на "Земля і Воля". Часопис як орган українських соціал-демократів виступав за соціальні потреби українських робітників, їх культурно-національні форми громадського життя, закликаючи загалом до солідарності з польськими та єврейськими робітниками Галичини і Буковини. Часопис містив значну конкретну інформацію про такі події в Галичині, як великий селянський страйк влітку 1902 p., криваве придушення робітничих зборів на Стрілецькій площі 2 червня 1902 p., Першотравневі демонстрації у Львові та інших місцевостях у різні роки, судовий процес над Мирославом Січинським, вбивство і похорон студента Адама Коцка, боротьба за український університет у Львові, профспілковий рух та ін. Найрадикальнішою була позиція часопису 1905-1907 рр , коли у сусідній Роси відбулася революція "Воля" 22 січня 1907 с писала про московське повстання майже в дусі Леніна "оружна боротьба з правительством хотяй тяжка та кривава — є можлива І може скінчитися по-бідою Друге, чого навчити сі досвіди — щодо такої оружної рішучої боротьби треба ще ліпше приготовитися"
В українському національному питанні преса всіх трьох національних партій — УНДП, УРРП, УСДП, а також Християнсько-Соціального союзу — майже одностайно поборювала Ідею автономії українських частин Галичини І Буковини в одному українському автономному краї з окремим сеймом, державною адміністрацією, освітою та ш
Москвофіли, що з 1902 с формально склались у політичну "Русскую Народную партию", далі видавали газету "Галичанинъ" 3 1908 с й\ екстремістське крило випускало "Прикарпатскую Русь" У розпорядженні москвофілів були Руський Народний Дом, Ставропігійський Інститут, які видавали низку наукових видань, — 'Таличский исторический сборник", "Литературный сборник", "Науковый сборник" Під егідою НТШ виходили наукові та літературні періодичні збірники "Літературно-науковий вісник", "Записки НТШ", "Матеріали до украшсько-руської етнологи", "Етнографічний збірник", "Жсрела до Історії Украіни-Руси", "Часопись правнича", "Пам'ятки украінсько-руської мови", "Украшсь-ко-руський архів" тощо
Видавалися також різні профільні газети І журнали "Читальня", "Наша школа", "Учитель", "Український учитель", "Дяківський голос", літературні "Молода Україна", "Січові вісті". "Неділя", дитячий часопис "Дзвінок" Всього ж у Галичині 1905 с налічувалось 52 українські періодичні видання, 1910 с — 72 Цілком зрозуміло, що дослідник Історії початку XX ст, у тому числі питань українського життя, не може обійтися без польськомовної преси Львова І Галичини та німецькомов-них віденських видань
Офіційною проурядовою газетою Галичини була "Gazeta Lwowska", про яку вже згадувалося Але крім цього офіціозу, виходили десятки різних партійних, професійних, клерикальних, освітніх, наукових видань, —- ен-децька "Слово польське", селянської партії "Кур'єр львовскі", соціал-демократи "Праца", "Глос", а в Кракові — "Напшуд", нечітко визначеної партійної орієнтації — "Газета поранна", "Век нови", клерикальна "Газета косьцєльна", народознавчий часопис "Люд", науково-історичний "Квартальнік псторични", наукові "Музеум", "Часошсмо технічне"
В полі зору українських дослідників були такі віденські часописи, як "Рутеніше рев'ю", "Нойє фрайє прессе"., "Арбайтерцайтунг" та ін.
На Закарпатті в 90-х роках продовжував виходити часопис "Наука".
З 1903 p. його редактором став А.Волошин. У загальному це був клерикальний часопис, але, можливо, вперше на Закарпатті він почав писати про спільність закарпатських русинів саме з українським народом. Уже 1907 р. газета заявила: "Не треба нам великорущини, но нужно нам писати на нашому малоруському язику"(1907, 8 січн.). У 1907 р. до "Науки" додався ілюстративний листок "Село".
Відносно помітною на початку століття була преса Буковини. Продовжувала існувати газета "Буковина", різнопрофільна і як громадсько-політичний часопис, і як літературно-критичний. На сторінках "Буковини" публікувалися В.Самійленко, Д.Мордовець, О.Луцький, Я.Веселов-ський, М.Устиянович, С.Руданський, М.Черемшина, Є.Ярошинська, О Маковей. "Буковина" видавалася до 1910р. Після трирічної перерви (1913 р.) вона була відновлена під назвою "Нова Буковина" і виходила, якщо не брати до уваги періоду російської окупації, аж до 1918 р. Додатками до "Буковини" виходили невеликі журнальчики і брошури "Зернятка", "Неділя" та ін.
З 1904 р. у Вашківцях друкувалася вчительська газета "Промінь". Продовженням "Променя" 1909-1914 pp. став педагогічний журнал "Каменярі". Напередодні війни на Буковині виходило 12 українських часописів, німецьких — 42, румунських — вісім і один польський.
На увагу дослідників заслуговує преса Українських січових стрільців та Західноукраїнської Народної Республіки. Назвемо лише деякі з часописів військового змісту: "Самохотник", "Молодий самохотник", "Бомба", "Самопал", "УСУСУС", "Червона капина", "Вісник пресової квартири УСС', "Стрілець", "Стрілецький шлях”, "Польова газета'1, "Козацький голос", "Січовий голос" та ін.
Офіційною державною газетою ЗУНР була "Републіка". В регіонах у період існування ЗУНР виходили "Станіславівський голос", у Тернополі — "Український голос", Сокалі — "Голос з-над Буга", "Бережанський вісник", у Чорткові — "Наша земля", "Стрийський вісник", "Товмацький вісник" тощо.
Чисельною була українська преса Західної України, тобто тих земель, які 1919-1939 pp. перебували у складі Польської держави. Станом на 1927 р. у Польщі виходило 87 українських періодичних видань, з яких 61 — у Львові, дев'ять у Станіславі, шість на Волині, п'ять — у Варшаві, три — у Лодзінському, два — у Люблінському воєводствах та один у Кракові. Під впливом УНДО перебували газета "Діло", "Народна справа", "Новий час", "Свобода". Газетою Української соціально-радикальної партії був "Громадський голос". До комуністичних належали "Культура", "Наше слово", "Сель-Роб", двотижневик "Сяйво". Близький до позиції петрушевицької Української Партії Праці були тижневики чи двотижневики "Наша земля", "Сила", "Праця", "Рада". Видавалося понад десять часописів господарське-економічного спрямування: "Господарсько-кооперативний часопис", "Кооперативне молочарство", "Кооперативна республіка", "Нове Село", "Сільський господар", "Український купець", "Український пасічник". Різноманітними за матеріалами були наукові та культурно-освітні видання "Літопис Червоної Калини", "Літературно-науковий вісник", "Неділя", "Нові шляхи", "Нова хата", "Поступ", "Правда", "Світ", "Вікна", "Життя і знання", "Жіноча доля", "Бескид". "Наука і розваги". Кілька видань мали суто науковий характер. Це ЗНТШ, "Лікарський вісник", "Технічний вісник", "Українська школа", "Життя і право". З-поміж професійної періодики більші тиражі мали "Учительське слово", "Дяківські відомості", "Професійний вісник", "Службовець" 3 усіх цих часописів до 1923 р. щоденними були тільки два, а з 1932 р. — три: "Діло", "Час" і "Новий час". Емігранти з Наддніпрянщини видавали "Хліборобський шлях" (гетьманці), "Українську ниву" в Луцьку видавали петлюрівці.
Станом на 1936 рік у Польщі видавалося близько 175 українських газет, журналів, збірників, у тому числі у Львові — понад половину, на Волині — 14 (у Луцьку дев'ять, Рівному — два, Крем'янці — один, Дубному — один), у галицьких містах поза Львовом налічувалось 38 видань, з них десять — у Коломиї, сім — у Станіславі по три у Перемишлі та Стрию, Дрогобичі — два, Інших ІЗ містах — по одному
Зазначимо, що у тому ж 1936 с на Закарпатті виходило 13 українських часописів, з них сім — у Мукачевому, на Буковині — десять (усі в Чернівцях)
В західноукраїнській періодиці міжвоєнного часу не спостерігалося такої єдності в національному питанні, як за часів Австро-Угорщини Преса ундівськоґо спрямування формально боролася за українську автономію в Польщі, комунізовані газети проповідували Ідею возз'єднання з Українською РСР, петлюрівські та Фронту національної єдності — Ідею орієнтації на Польщу для майбутньої боротьби з СРСР за визволення України з-під російсько-більшовицькою ярма, підпільні оунівські видання буди налаштовані на розгром Польщі І в цьому ключі публікували різні матеріали Прекрасним путівником стосовно західноукраїнської преси 1926-1939 рр є напівслужбове, напівнаукове польськомовне видання Міністерства внутрішніх справ "Sprawy Narodo-wosciowe" ("Справи національностей"), яке виходило як двомісячник великоформатним журналом Кожний номер друкував статті "Українці", "Жиди", "Росіяни", "Німці", які були своєрідним оглядом найцікавіших матеріалів преси відповідних національностей
Так само, як на початку XX ст, у міжвоєнні роки велику Інформацію з українського життя, про становище народу містили польськомовні газети "Слово польскє", "Ойчизна", "Кур'єр повшехни", "Жеч Поспо-літа", "Львовскі дзєннік народови", "Правда народова", "Глос люду", "Справа людова", "Кур'єр львовскІ", "Глос праци", "Справа хлопска", "Век нови", "Наше гасло", "Газета людова", "Газета поранна" 3 1919 до 1939 с у Львові з'являлося І зникало 904 польських часописи Деякі з них мали всього кілька чисел Деякі ж проіснували все двадцятиріччя
Використані джерела і праці
Документи//Баран Володимир Україна 1950-1960-х рр еволюція тоталітарної системи Львів, 1966. С.348-409
Періодичні видання УРСР. 1917-1960 pp. Газети К, 1965
Періодичні видання УРСР. 191 7-1960 рр Журнали К, 1965.
Тиражи ряда центральных газет и журналов в 1985-1989 гг. //Аргументы и факты. 1989 № 18
Галайчак Тамара Книжкові та періодичні видання України за часів тоталітаризму (50-ТІ-80-ТІ рр XX ст) //Україна- культурна спадщина, національна свідомість, державність. 36. праць Львів, 1997. № 3-4
Животко А Нарис Історії української преси. Подебради, 1937.
Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983.
Крупський І.В. Національно-патріотична журналістика України. Львів, 1995.
Лизанчук Василь. Засоби масової Інформації про русифікаторську політику в Україні. Львів, 1993 4.1,2.
Мацьків Теодор. Найстаріші американські газети про Україну //Теодор Мацьків. Англійський текст Зборівського договору з 1649 року та Інші вібрані статті Нью-Йорк; Львів, Київ; Мюнхен, 1993 С 83-87
Мацьків Теодор. Повстання Богдана Хмельницького та Зборівський договір у західноєвропейських джерелах з 1649 р. //Укр. Історик (Нью-Йорк; Торонто; Київ, Мюнхен). 1995 №1-4. С 154-164.
Наливайко Дмитро. Козацька християнська республіка. К., 1992
Сарбей В.Г. Історія України в дожовтневій більшовицькій пресі К., 1986.
Солдатенко В Більшовицька періодика в Україні //Укр Іст. журн. 1990 № 7.
Українська журналістика в Іменах. Матеріали до енциклопедичного словника /За ред. М М Романюка Львів, 1994 Вип.1; 1995. Вип.2; 1996. Вип.З
