Про Закарпаття
Наш рідний край Закарпаття розташований на межі між Карпатськими горами та Середньодунайською низовиною, у самому серці Європи. Його точні координати — на заході: 22°09' схiдної довготи; 48°27' пiвнiчної широти (1,5 км вiд с. Соломоново, Ужгородського району), на сході: 24°38' схiдної довготи; 48°04' пiвнiчної широти (хребет Чорногора, 12 км вiд с. Луги, Рахiвського району), на пiвночі: 22°35'схiдної довготи; 49°06'пiвнiчної широти ( с. Стужиця, Великоберезнянського району, хребет Схiднi Бескиди (бiосферний заповідник)), на пiвдні: 24°18' схiдної довготи; 47°53' пiвнiчної широти (район Довгорунської мармурової копальнi, 6 км від с. Дiлове, Рахiвського району). Цікаво, що найбільша ширина (по прямій лінії) з півночі на південь — до 135 кілометрів, а найбільша довжина (по прямій лінії) зі сходу на захід — близько 205 кілометрів. У гарній місцевості поблизу гори Кук, знаходиться геометричний географічний центр Закарпаття.
Загальна площа краю складає 12.800 кв. км. Закарпаття має 13 районiв, 10 мiст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Мiстами обласного пiдпорядкування є Ужгород, Берегово, Мукачево, Хуст, а мiстами районного пiдпорядкування — Свалява, Іршава, Тячів, Виноградово, Рахів, Чоп.
У природно-географічному відношенні край поділяється на два географічні райони — гірський (Карпатські гори) і рівнинний (Закарпатська низовина). Більшість території займають гори, а найвищою точкою Закарпаття є вершина Говерли, в гірському масиві Чорногора, що підіймається на 2.061 метр. А ось найнижча точка (101 м над рівнем моря) розташована у протилежному кінці регіону в районі села Руські Геєвці Ужгородського району.
Значну роль у формуванні рельєфу відіграє річка Тиса (вона починається злиттям Бiлої i Чорної Тиси, а загальна довжина її, в межах Закарпаття, становить 223 км, впадає Тиса поблизу сербської столиці Белграда у річку Дунай). До басейну Тиси належать всі річки краю. Гідросистема Закарпаття вiддiлена вiд прикарпатських рiчок Водороздiльним хребтом. Досить значною є загальна кількість рiчок, струмкiв, потiчкiв Закарпаття — 9.429, з них 9.277 — малi потоки до 10 км, 152 рiчки мають довжину бiльше 10 км (Рiка, Теребля, Шопурка, Тересва, Iршавка, Синявка, Тячiвець, Середня Рiка, Косiвська, Богдан, Лазещина, Турбат, Озерянка, Бертянка, Брустурянка, Репинка, Лужанка, Мокрянка, Апшиця, Велика Уголька, Васькова, Тур'я, Жденiвка, Визниця, Стара, Серне, Чаронда, Цигань, Виля, Туричка, Ломованя, Пиня, Вича, Свинка, Коропець, Сухар, Уличка, Ярок, Боронява, Вільшанка, Яблуниця, Вільхівчик, Вербовець, Квасний, Чеховець, Бабичка, Гнилий, Воловець, Мошка і т.д.) та 4 річки, що мають довжину понад 100 км (Уж, Латориця, Боржава, Тиса).
На відміну від швидких гірських річок, загальна кількість тихих озер Закарпаття невелика — 137, з них лише 32 водойми — це постiйнi озера. Найбiльше озеро Закарпаття — Синевир, воно утворене 10 тис. рокiв тому на висотi 989 м і має площу 7 га, де найбiльша глибина 27 м, а температура від +12° до +18°, тут водиться райдужна, струмкова й озерна форель. Закарпатські озера поділяються на кілька типів, серед яких виділяються льодовиково-каровi озера: Апшинець, Марiчейка, Несамовите, Бребенескул, Брескул, Ворожеска, Герашаське, Драгобратське Озерце, Нижнє, Верхнє, Мала Гропа; загатнi озера: Солене, Тереблянськi озера, Синевир; антропогенні озера:Чорні озера, Солотвинськi озера; вулканічні озера: Липчанське, Ворочівське, Синє.
Зі страхітливими легендами повязані закарпатські болота: Чорнi Багна, Чорний Мочар, Соленi Млаки, Заросляк, Трофанець. Ще у 1878 р. почалося осушення болота Чорна Мочар, що займало понад 14 тисяч гектарів. На сьогодні воно осушене майже повністю, на його місці тепер — каскад водосховищ і ставків, де розводять коропа, карася, білого амура. А ось улюбленим місцем відпочинку туристів стали гірські водоспади: Войводинський (найбiльший), Трофанець (найвищий), Шипот, Городилівський, Скакало, Липовецький, Лумшорський, Мокрянський, Чортів Млин. Крім того на низовинних територіях є багато штучних каналiв: Ужгородський, рiчки-канали Берегiвського, Виноградівського, Ужгородського, Мукачівського районів, а також нараховується близько 50 ставкiв i водосховищ, загальною площею 173 кв. км: Вільшанське, Залужанське, Горбківське.
Карпатські гори, біля підніжжя яких знаходяться наші міста, є однією з відомих європейських географічних зон. Є кілька версій походження назви Карпати: 1) У першiй половинi I тисячолiття до нашої ери, дану територiю населяло гето-дакiйське плем'я карпи (карпiани); 2) Iз санскритської мови, де слово "Карпати" має декiлька значень —"нерiвний", "необроблений", "прикриття", "притулок"; 3) Iз давньогрецької мови, де слово "Карпат" означає "горб"; 4) Із фракійської мови слово "карпо" означає "скеля"; 5) Існує народна легенда про доброго велетня Карпа; 6) Народна легенда про чорта який покорпав землю. Карпатські гори займають 80% території Закарпаття. Вони перетинають область від північного заходу до південного сходу. Довжина — 240 км, ширина — 110 км. Гори Карпати мають вік 1,2 мільярда років. Карпатські гори ростуть щороку на 1-2 см і дуже повільно зсуваються на Схід. Гірські лiси складають 45% усіх лісів Закарпаття, а гірські полонини Закарпаття займають територію 40.000 га. Найвищі гори нашого краю: Говерла (2.061 м), Бребенескул — 2.035 м, Пiп-Iван — 2.022 м, Петрос — 2.020 м, Гутин-Томнатик — 2.017м, Ребра — 2.007 м, Тупкул — 1.932 м, Брескул — 1.910 м, Близниця — 1.881 м, Дземброня — 1.877 м, Стримческа — 1.872 м, Драгобрат — 1.786 м. Високо до неба тут підіймаються гірські хребти: Маковиця, Красна, Великий Дiл, Свидовець, Боржава, Чорногора, Рiвна, Анталовська Поляна, Синяк, Вигорлат, Полонина-Руна. А через Водороздільний хребет до нас ведуть важливі транспортні перевали, що віками слугували людям: Ужоцький (889 м), Середнiй Верецький (Ворiтський — 839 м), Воловецький (Скотарський — 1.014 м), Вишкiвський (Торунський — 931 м), Легiонiв (1.110 м), Яблунецький (Татарський — 931 м). Великі таємниці природи ще дотепер зберігають печери нашого краю: солянi (Солотвинські копальні), карстовi (Камяні ворота, Діравий камінь, Ведмеже ікло, Прозорих стін, Білих стін, Романія, Вів, Чурь, Княгиня, Дружба, Гребінь, Перлина, Синаторій, Чертіж, Молочний камінь, Термокса мала), мармуровi (Дiлове, Грабово, Княгиня).
Вже на південному заході територія до самого кордону називається Закарпатською низовиною. Вона прилягає до Середньодунайської низовини (Панонії) і займає 20% територiї краю (близько 2.000 кв. км). 50% земель розорано пiд сiльськогосподарськi угiддя, лiси низовин займають — 15%. Сiльськогосподарськi землi низовини складають 39.600 га, рiлля — 188.000 га, пасовища — 102.400 га, сiножатi — 73.400 га. Між горами знаходяться улоговини: Перечинська, Ясiньська, Ужанська, Кушницька, Богданська, Мiжгiрська, Свалявська, Усть-Чорнянська, Колочавська, Хустська, Воротньо-Воловецька.
Клімат Закарпаття визначається тим, що воно знаходиться у самісінькім серці Європи. Високі гори захищають край від холодних північних вітрів, а вологий помірно-континентальний клімат сприяє тому, що літо тепле, а зима м'яка. Власне, той, хто приїжджає до нашого краю із півночі, знаходить тут теплий південь, а люди з півдня — прохолодну північ. Туристи зі східних країн шукають захід, а західні туристи — характерні східні риси. Максимальна температура (влітку) +40°, мiнiмальна (взимку) - 32°. Опади становлять: мiнімум — 642 мм (м. Берегово), максимум — 1.411 мм (смт.Усть-Чорна, Тячівський р-н). Найдовший закарпатський день — 22 червня, найкоротший день — 22 грудня, а середня тривалість дня — 8,5 год. (зимою), та — 15,5 год. (влітку). Максимальна швидкість вітру у нашій місцевості — 40 м/с.
Не менш важливою є і загальна протяжність кордонів Закарпаття, що становить 460 км, тут проходять державні кордони: з Польщею — 33,4 км на північному заході (Великоберезнянський район); зі Словаччиною — 98,5 км на заході (Ужгородський, Перечинський райони); з Угорщиною — 130 км на півдні (Ужгородський, Берегiвський, Виноградівський райони); з Румунiєю — 205,4 км на південному сході (Рахівський, Тячівський, Хустський райони). На півночі та північному сході (Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Тячівський, Рахівський райони) проходить адміністративна межа з Львівською областю (85 км) та Івано-Франківською областю (180 км). Налагоджена також у нашому регіоні і прикордонна інфраструктура: 18 пунктів пропуску (7 залізничних – Угорщина: Чоп-Загонь, Саловка-Еперешке; Словаччина: Чоп-Черна-над-Тісов, Ужгород-Матівці; Румунія: Дяково-Халмеу, Тересва-Кимполунг, Рахів-Сигот; 7 міжнародних автомобільних, 1 міжнародний повітряний, 3 пункти спрощеного переходу).
Загальна площа краю складає 12.800 кв. км. Закарпаття має 13 районiв, 10 мiст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Мiстами обласного пiдпорядкування є Ужгород, Берегово, Мукачево, Хуст, а мiстами районного пiдпорядкування — Свалява, Іршава, Тячів, Виноградово, Рахів, Чоп.
У природно-географічному відношенні край поділяється на два географічні райони — гірський (Карпатські гори) і рівнинний (Закарпатська низовина). Більшість території займають гори, а найвищою точкою Закарпаття є вершина Говерли, в гірському масиві Чорногора, що підіймається на 2.061 метр. А ось найнижча точка (101 м над рівнем моря) розташована у протилежному кінці регіону в районі села Руські Геєвці Ужгородського району.
Значну роль у формуванні рельєфу відіграє річка Тиса (вона починається злиттям Бiлої i Чорної Тиси, а загальна довжина її, в межах Закарпаття, становить 223 км, впадає Тиса поблизу сербської столиці Белграда у річку Дунай). До басейну Тиси належать всі річки краю. Гідросистема Закарпаття вiддiлена вiд прикарпатських рiчок Водороздiльним хребтом. Досить значною є загальна кількість рiчок, струмкiв, потiчкiв Закарпаття — 9.429, з них 9.277 — малi потоки до 10 км, 152 рiчки мають довжину бiльше 10 км (Рiка, Теребля, Шопурка, Тересва, Iршавка, Синявка, Тячiвець, Середня Рiка, Косiвська, Богдан, Лазещина, Турбат, Озерянка, Бертянка, Брустурянка, Репинка, Лужанка, Мокрянка, Апшиця, Велика Уголька, Васькова, Тур'я, Жденiвка, Визниця, Стара, Серне, Чаронда, Цигань, Виля, Туричка, Ломованя, Пиня, Вича, Свинка, Коропець, Сухар, Уличка, Ярок, Боронява, Вільшанка, Яблуниця, Вільхівчик, Вербовець, Квасний, Чеховець, Бабичка, Гнилий, Воловець, Мошка і т.д.) та 4 річки, що мають довжину понад 100 км (Уж, Латориця, Боржава, Тиса).
На відміну від швидких гірських річок, загальна кількість тихих озер Закарпаття невелика — 137, з них лише 32 водойми — це постiйнi озера. Найбiльше озеро Закарпаття — Синевир, воно утворене 10 тис. рокiв тому на висотi 989 м і має площу 7 га, де найбiльша глибина 27 м, а температура від +12° до +18°, тут водиться райдужна, струмкова й озерна форель. Закарпатські озера поділяються на кілька типів, серед яких виділяються льодовиково-каровi озера: Апшинець, Марiчейка, Несамовите, Бребенескул, Брескул, Ворожеска, Герашаське, Драгобратське Озерце, Нижнє, Верхнє, Мала Гропа; загатнi озера: Солене, Тереблянськi озера, Синевир; антропогенні озера:Чорні озера, Солотвинськi озера; вулканічні озера: Липчанське, Ворочівське, Синє.
Зі страхітливими легендами повязані закарпатські болота: Чорнi Багна, Чорний Мочар, Соленi Млаки, Заросляк, Трофанець. Ще у 1878 р. почалося осушення болота Чорна Мочар, що займало понад 14 тисяч гектарів. На сьогодні воно осушене майже повністю, на його місці тепер — каскад водосховищ і ставків, де розводять коропа, карася, білого амура. А ось улюбленим місцем відпочинку туристів стали гірські водоспади: Войводинський (найбiльший), Трофанець (найвищий), Шипот, Городилівський, Скакало, Липовецький, Лумшорський, Мокрянський, Чортів Млин. Крім того на низовинних територіях є багато штучних каналiв: Ужгородський, рiчки-канали Берегiвського, Виноградівського, Ужгородського, Мукачівського районів, а також нараховується близько 50 ставкiв i водосховищ, загальною площею 173 кв. км: Вільшанське, Залужанське, Горбківське.
Карпатські гори, біля підніжжя яких знаходяться наші міста, є однією з відомих європейських географічних зон. Є кілька версій походження назви Карпати: 1) У першiй половинi I тисячолiття до нашої ери, дану територiю населяло гето-дакiйське плем'я карпи (карпiани); 2) Iз санскритської мови, де слово "Карпати" має декiлька значень —"нерiвний", "необроблений", "прикриття", "притулок"; 3) Iз давньогрецької мови, де слово "Карпат" означає "горб"; 4) Із фракійської мови слово "карпо" означає "скеля"; 5) Існує народна легенда про доброго велетня Карпа; 6) Народна легенда про чорта який покорпав землю. Карпатські гори займають 80% території Закарпаття. Вони перетинають область від північного заходу до південного сходу. Довжина — 240 км, ширина — 110 км. Гори Карпати мають вік 1,2 мільярда років. Карпатські гори ростуть щороку на 1-2 см і дуже повільно зсуваються на Схід. Гірські лiси складають 45% усіх лісів Закарпаття, а гірські полонини Закарпаття займають територію 40.000 га. Найвищі гори нашого краю: Говерла (2.061 м), Бребенескул — 2.035 м, Пiп-Iван — 2.022 м, Петрос — 2.020 м, Гутин-Томнатик — 2.017м, Ребра — 2.007 м, Тупкул — 1.932 м, Брескул — 1.910 м, Близниця — 1.881 м, Дземброня — 1.877 м, Стримческа — 1.872 м, Драгобрат — 1.786 м. Високо до неба тут підіймаються гірські хребти: Маковиця, Красна, Великий Дiл, Свидовець, Боржава, Чорногора, Рiвна, Анталовська Поляна, Синяк, Вигорлат, Полонина-Руна. А через Водороздільний хребет до нас ведуть важливі транспортні перевали, що віками слугували людям: Ужоцький (889 м), Середнiй Верецький (Ворiтський — 839 м), Воловецький (Скотарський — 1.014 м), Вишкiвський (Торунський — 931 м), Легiонiв (1.110 м), Яблунецький (Татарський — 931 м). Великі таємниці природи ще дотепер зберігають печери нашого краю: солянi (Солотвинські копальні), карстовi (Камяні ворота, Діравий камінь, Ведмеже ікло, Прозорих стін, Білих стін, Романія, Вів, Чурь, Княгиня, Дружба, Гребінь, Перлина, Синаторій, Чертіж, Молочний камінь, Термокса мала), мармуровi (Дiлове, Грабово, Княгиня).
Вже на південному заході територія до самого кордону називається Закарпатською низовиною. Вона прилягає до Середньодунайської низовини (Панонії) і займає 20% територiї краю (близько 2.000 кв. км). 50% земель розорано пiд сiльськогосподарськi угiддя, лiси низовин займають — 15%. Сiльськогосподарськi землi низовини складають 39.600 га, рiлля — 188.000 га, пасовища — 102.400 га, сiножатi — 73.400 га. Між горами знаходяться улоговини: Перечинська, Ясiньська, Ужанська, Кушницька, Богданська, Мiжгiрська, Свалявська, Усть-Чорнянська, Колочавська, Хустська, Воротньо-Воловецька.
Клімат Закарпаття визначається тим, що воно знаходиться у самісінькім серці Європи. Високі гори захищають край від холодних північних вітрів, а вологий помірно-континентальний клімат сприяє тому, що літо тепле, а зима м'яка. Власне, той, хто приїжджає до нашого краю із півночі, знаходить тут теплий південь, а люди з півдня — прохолодну північ. Туристи зі східних країн шукають захід, а західні туристи — характерні східні риси. Максимальна температура (влітку) +40°, мiнiмальна (взимку) - 32°. Опади становлять: мiнімум — 642 мм (м. Берегово), максимум — 1.411 мм (смт.Усть-Чорна, Тячівський р-н). Найдовший закарпатський день — 22 червня, найкоротший день — 22 грудня, а середня тривалість дня — 8,5 год. (зимою), та — 15,5 год. (влітку). Максимальна швидкість вітру у нашій місцевості — 40 м/с.
Не менш важливою є і загальна протяжність кордонів Закарпаття, що становить 460 км, тут проходять державні кордони: з Польщею — 33,4 км на північному заході (Великоберезнянський район); зі Словаччиною — 98,5 км на заході (Ужгородський, Перечинський райони); з Угорщиною — 130 км на півдні (Ужгородський, Берегiвський, Виноградівський райони); з Румунiєю — 205,4 км на південному сході (Рахівський, Тячівський, Хустський райони). На півночі та північному сході (Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Тячівський, Рахівський райони) проходить адміністративна межа з Львівською областю (85 км) та Івано-Франківською областю (180 км). Налагоджена також у нашому регіоні і прикордонна інфраструктура: 18 пунктів пропуску (7 залізничних – Угорщина: Чоп-Загонь, Саловка-Еперешке; Словаччина: Чоп-Черна-над-Тісов, Ужгород-Матівці; Румунія: Дяково-Халмеу, Тересва-Кимполунг, Рахів-Сигот; 7 міжнародних автомобільних, 1 міжнародний повітряний, 3 пункти спрощеного переходу).
