Розвиток лізингу в Україні
Реферат на тему:
Розвиток лізингу в Україні
Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку малому та середньому бізнесу. Лізинг для суб'єкта малого та середнього підприємництва забезпечує наступні переваги:
1) стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів,
2) набагато простіше отримати контракт з лізингу, ніж позику;
3) до лізингових операцій залучаються великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств;
4) можливість, яка надається суб'єктами малого підприємництва отримати лізинг шляхом оренди, крім того, на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу;
5) можливість через лізинг не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби;
6) можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні.[1]
На початку червня 2007 року в Києві було організовано круглий стіл «Лізинг в Україні: здобутки та невикористані можливості», на якому презентовано результати дослідження стану ринку лізингу в Україні.
Лізингодавці. Протягом 2007 року кількість лізингових компаній в Україні зросла з 38 до 58, у т. ч. систематично працюючих - з 34 до 50.
За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, станом на 1 квітня 2006 року 90 юридич осіб позиціонують себе як лізингові компанії; 26 фінансових установ виявили намір надавати послуги фінансового лізингу.
Лізинговоодержувачі. У 2005 році з великими підприємствами працювало 59 % лізингових компаній, із середніми - 76 %, з малими - 68 %; з фізичним особами - 30 % компаній.
Кількість і вартість лізингових угод. У 2007 році було укладено 2684 лізингові угоди, що на 86 % більше, ніж у 2006 році (1440 угод). Загальна вартість об'єктів лізингу становила 962 млн. грн., що на 55 % більше, ніж у 2006 році, і на 223 % більше, ніж у 2005 році. Вартість укладених лізингових угод становила у 2007 році 1364млн. грн., що відповідно на 56 % і в 5,2 рази більше, ніж у 2006 і 2005 роках.
Попри позитивну динаміку розвитку лізингу за останні три роки, Україна за його показниками ще значно відстає не тільки від економічно розвинених країн Заходу, але й від постсоціалістичних країн. Співвідношення річного обсягу лізингових операцій до ВВП у 2004 році в Україні становив-0,25%, а у Чехії-4,74%, Естонії-5,17%. [3]
Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, а саме;*
Недосконалість законодавчого забезпечення:*
Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу;*
Несприятливий податковий клімат;*
Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.*
Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.*
Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.*
Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу.
Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:*
дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;*
дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;*
забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;*
запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;*
створення умов для ефективної мобілізації та розмщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;*
забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;*
зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.[2]
Отже, можна зробити висновок, що для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.
Література:
Варналій З.С., Хмелевська Л.П, Хмелевський М.О. / Мале підприємництво у сфері побутового обслуговування населення : Навчальний посібник.- К. 6 Знання України,- 2007.- 260C.-C. 184.
Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні.- 2008.- №3,- 24 с- С. 2-3.
Усенко Ярослав «Розвиток лізингу в Україні»// Справочник Єкономиста,- 2007.- №1.-105 с- С. 18-19.
Розвиток лізингу в Україні
Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку малому та середньому бізнесу. Лізинг для суб'єкта малого та середнього підприємництва забезпечує наступні переваги:
1) стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів,
2) набагато простіше отримати контракт з лізингу, ніж позику;
3) до лізингових операцій залучаються великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств;
4) можливість, яка надається суб'єктами малого підприємництва отримати лізинг шляхом оренди, крім того, на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу;
5) можливість через лізинг не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби;
6) можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні.[1]
На початку червня 2007 року в Києві було організовано круглий стіл «Лізинг в Україні: здобутки та невикористані можливості», на якому презентовано результати дослідження стану ринку лізингу в Україні.
Лізингодавці. Протягом 2007 року кількість лізингових компаній в Україні зросла з 38 до 58, у т. ч. систематично працюючих - з 34 до 50.
За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, станом на 1 квітня 2006 року 90 юридич осіб позиціонують себе як лізингові компанії; 26 фінансових установ виявили намір надавати послуги фінансового лізингу.
Лізинговоодержувачі. У 2005 році з великими підприємствами працювало 59 % лізингових компаній, із середніми - 76 %, з малими - 68 %; з фізичним особами - 30 % компаній.
Кількість і вартість лізингових угод. У 2007 році було укладено 2684 лізингові угоди, що на 86 % більше, ніж у 2006 році (1440 угод). Загальна вартість об'єктів лізингу становила 962 млн. грн., що на 55 % більше, ніж у 2006 році, і на 223 % більше, ніж у 2005 році. Вартість укладених лізингових угод становила у 2007 році 1364млн. грн., що відповідно на 56 % і в 5,2 рази більше, ніж у 2006 і 2005 роках.
Попри позитивну динаміку розвитку лізингу за останні три роки, Україна за його показниками ще значно відстає не тільки від економічно розвинених країн Заходу, але й від постсоціалістичних країн. Співвідношення річного обсягу лізингових операцій до ВВП у 2004 році в Україні становив-0,25%, а у Чехії-4,74%, Естонії-5,17%. [3]
Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, а саме;*
Недосконалість законодавчого забезпечення:*
Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу;*
Несприятливий податковий клімат;*
Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.*
Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.*
Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.*
Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу.
Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:*
дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;*
дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;*
забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;*
запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;*
створення умов для ефективної мобілізації та розмщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;*
забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;*
зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.[2]
Отже, можна зробити висновок, що для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.
Література:
Варналій З.С., Хмелевська Л.П, Хмелевський М.О. / Мале підприємництво у сфері побутового обслуговування населення : Навчальний посібник.- К. 6 Знання України,- 2007.- 260C.-C. 184.
Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні.- 2008.- №3,- 24 с- С. 2-3.
Усенко Ярослав «Розвиток лізингу в Україні»// Справочник Єкономиста,- 2007.- №1.-105 с- С. 18-19.
