Основи щасливого буття на землі (за творчістю Г. С Сковороди)

Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.

Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.

Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт, тобто себе самого. Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.

Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи — це веління Бога в людині. Пізнання природи — це пізнання Бога.

Так, у поетичній збірці «Сад божественних пісень» ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.

У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами: «Гей, поля, поля зелені» та «Ой пташко жовтобока»: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями! Соловейко над садами…

Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні «De Libertate» («Про волю»), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою—ніщо.

У поетичному творі «Всякому місту нрав і права» автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи «безумно стягають поля», купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне — жити «з ясним розумом».

У байці «Бджола і шершень» письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.

У «Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу» автор ставить філософське питання: «Бути щасливим — пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою». Вихідна позиція філософа така: «Природа — всьому початкова причина і рушійна сила». Любов — «найважливіше джерело людського щастя».

Основа нашого щасливого буття на землі — здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.

Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи і способи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.