„Ой, яка чудова українська мова!” - варіант 3
„Мова є сповіддю народу...” Ці слова поета П. А. Вяземського, сказані ним колись про російську мову, однаково стосуються кожної мови. Рідне слово — то невичерпне, животворче і невмируще джерело, з якого людина черпає уявлення про навколишній світ. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. „Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені”. Ці слова сказав В. Сухомлинський, відомий педагог. Українська мова — мова мого народу. Вона співуча, м'яка, лагідна. За мелодійністю вона посідає друге місце в світі, поступаючись тільки італійській. В ній, нашій мові, багато іскрометного гумору. Який народ, така його і мова. Вона є ніби відбитком характеру нації. У німців вона жорстка, лаюча, у італійців — швидка, гаряча, співуча. А наша, як струмок в зеленій траві. І тому я вчу її, пишаюсь нею, люблю читати книжки, написані рідною мовою.
Розмовляючи українською, людина поринає в неосяжні глибини давнини. Щоб оживити для себе давні часи, достатньо вголос прочитати уривки з „Літопису Самовидця” або творів великого Сковороди. А коли залунає над степами наша пісня, тоді радісно стає на душі. Ні, українська мова, сповнена барв і пахощів рідного степу, ніколи не вмре. А це значить, що завжди будемо ми — українці.
