Любов і взаєморозуміння як основа сім'ї (за п'єсою „Лісова пісня”) - варіант 1

„Лісова пісня”, на мою думку, — це найкращий твір Лесі Українки. Він не залишить байдужим нікого, бо піднімає безліч питань, одне з яких — що таке кохання і яким воно повинно бути, щоб привести щастя?

Мавка покохала Лукаша, тільки зачувши його пісню. Лукаш ніби теж захопився цією лісовою дівчиною. Чому ж вони не змогли одружитися і бути щасливими в шлюбі? Звичайно, вони мали зовнішні перешкоди: мати не вподобала Мавку, яку вважала відьмою, і знайшла собі невістку в селі — вдову Килину. Але, я вважаю, що справа тут не в матері, бо Лукаш сам вирішив засилати старостів до Килини, ніхто не силував. Мавка визнає:

   Бач, я за те люблю тебе найбільше,

   Чого ти сам в собі не розумієш,

   Хоча душа твоя про те співає.

   Виразно-щиро голосом сопілки...

Але Лукаш не збагнув, що вона говорить про красний внутрішній світ, який є кращим, ніж „хороша, люба врода”. Так само і Мавка не розуміє людських звичаїв.

   Щоб наші людські клопоти збагнути,

   То треба справді вирости не в лісі, —

зауважує Лукаш. Дружина йому потрібна не для хання, а для праці, на допомогу старій матері. Мавка не тільки не вміє жати, в'язати снопи, але й перешкоджає цьому, бо знає: все навкруги — живе. Вдарити сокирою дерево — це завдати йому болю. Зжати ниву — це вкоротити віку Русалці Польовій.

Отже, вони не розуміють один одного. Вона не може жити за людськими законами, а він — за лісовими.

Але не став щасливим Лукаш і з Килиною, бо виявилося, що вона, дородна, працьовита молодиця не в змозі осягнути тих скарбів, що ховає Лукаш у своїй душі. Він їй потрібний як батько дітям, як чоловік в господарстві. А Лукаш, побувши вовкулакою, долучився до знань, які раніше йому були недоступні

   Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш...

   Тепер я мудрим став...

Вона лякається його слів, але не розуміє. Для Килини віковий дуб — це великі гроші, для Лукаша --- знак угоди між людьми і лісом. „Потрібне те грання”

— говорить Килина про сопілку, звуки якої у свій час розбудили Мавку від зимового сну. Отже, не можуть знайти спільної мови і Лукаш з Килиною.

Любов без духовної спорідненості неможлива. Лукаш, занапастивши свій внутрішній світ, втратив Мавку, але ж не став настільки приземленим, як Килина, і не зміг покохати її. Ось чому в цьому любовному трикутнику ніхто не став щасливим. Отже, одружуючись, треба звертати увагу не на матеріальні годи, а на душевну спорідненість. Це і є шлях до подружнього щастя.