Любов і взаєморозуміння як основа сім'ї (за п'єсою „Лісова пісня”) - варіант 3

Драма-феєрія „Лісова пісня” була написана видатною українською письменницею Лесею Українкою в 1911 році. Одним із конфліктів твору є боротьба сили кохання із прагматичним розрахунком. Тобто за своє щастя та кохання бореться Мавка, а мати Лукаша хоче собі зовсім іншу невістку, бо:

   їм невістки треба,

   бо треба помочі — вони старі...

Між Мавкою та матір'ю опиняється Лукаш, він дуже безвольний, не бореться за своє кохання та щасливу долю. Чому не опирається матері, а піддається її впливу? „Та бачиш... мати все гризуть за тебе!..” Як зрада їх з Мавкою кохання звучать слова Лукаша:

   Готуйте, мамо, хліб для старостів,

   Я завтра засилаюсь до Килини!

Я вважаю, що його правильно покарали Доля та Злидні, бо не можна так ображати інших. Через його слова Мавка йде із Тим, що в скалі сидить. А в Лукаша з Килиною не було радісного та щасливого подружнього життя. Вона не тільки лінькувата виявилась, ще й з його матір'ю весь час лається. Який контраст: спочатку мати Лукаша каже Килині:

   Ходіть, Килинко... любонько...

   Ей, рибонько, то ви вже обробились?

   Ну що то сказано, як хто робітний та здужає...

А після одруження Килини та Лукаша:

   О, вже й розвиднилось,

   А та все спить. ...

   Бодай навік заснула...

   Встань! А встань, бодай

   вже ти не встала!

Хоча і каже свекруха Килині, що Мавка була б кращою од неї, та мені здається, що їй була б не до вподоби будь-яка невістка:

   А що ж, — гадаєш

   ні? Таки й була б...

   бо то було таке покірне, добре,

   хоч прикладай до рани...

Я вважаю, що люди повинні поважати один одного, тоді вони будуть щасливими. Мавка дуже любила Лукаша, але все одно вони не були б такою родиною. Вони належали до різних світів. Цікавими є слова Перелесника:

   Щастя — то зрада,

   будь тому рада, —

   тим воно й гарне, що вічно летить!

Мавка, страждає від нероздільного кохання, але не заважає Лукашеві жити з Килиною.

Лукаш не зміг заради неї відмовитись від власного спокою. Отже, виходить, що Мавка кохала більше за Лукаша. Мабуть, саме тому вона залишилася живою.

   Ні! Я жива! Я буду,

   вічно жити!

   Я в серці маю те,

   що не вмирає.