«Задивляюсь у твої зіниці» аналіз вірша

«Задивляюсь у твої зіниці» В.Симоненко аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, рік написання, художні засоби твору.

«Задивляюсь у твої зіниці» аналіз вірша

Автор – Василь Симоненко

Рік написання – 1961

Вид лірики: громадянська, патріотична.

Жанр: ліричний вірш.

Ідея — показати щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини.

Тема: звеличення рідної землі, її історії.

Віршований розмір: шестистопний ямб

У творі використано перехресне римування: зіниці — блискавиці, рань — повстань.

Провідний мотив. Поет звіряється у любові до України, закликає земляків любити рідну землю, дбати про ЇЇ майбутнє.

Композиція твору. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури.

Образи твору. Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо присутній образ України, яку ліричний герой називає матір’ю, молитвою, віковою розпукою.

«Задивляюсь у твої зіниці» художні засоби:

епітети «червоні блискавиці», «мама, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні, занадто кучі та малі», «зіниці, голубі, тривожні», «розпука вікова», «хмари бурякові», «священне знамено» змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;

метафори «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать америки й росії», “чорти живуть на небі”, «палають хмари», «сичать образи»

порівняння: «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»; звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «мене»;

гіпербола «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;

риторичне питання «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?» цілком логічно підкреслює ті опори, на яких тримається світ і людське життя;

риторичні оклики «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!» роблять вірш емоційним, наближають автора до читача;

літота «Я проллюся крапелькою крові» змальовує думку про те, що кожен із нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.

У поезії «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко гордо й відверто заявляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливішою для нього.