«Ведмежий суд» Гребінка аналіз

«Ведмежий суд» мораль:

Судити можуть всі усіх, але чи правельно вони це роблють, чи ні, потрібно розібратись! Не тільки круті та сильні масю право на все, якщо у людини є своя голова і щось у тій голові, вона обов*язково цим скористується.

«Ведмежий суд» Гребінка аналіз байки

У байці «Ведмежий суд» Гребінка змальовує пан­ський суд у царській Росії, його сваволю і знущання з простих людей, показує безправність простої люди­ни перед цим судом.

Образною, невимушеною розповіддю письменник створює типову яскраву картину царського суду. Ді­ставши від Лисиці безглузду “бумагу” судді розпочали ще безглуздіший судовий процес:

Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки


На суді «Ведмідь сердито став ревіть», «Вовки за­вили», Волові не дали й слова сказати на своє виправ­дання. Щоб картина тогочасного суду була повнішою і конкретнішою, автор використовує мову тодішніх су­дових документів:

І так опреділили
І приказали записать:

«Понеже Віл признався попеластий.
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи — його четвертувать…»

Образи байки дуже прозорі і зрозумілі: Ведмідь і Вовки-хижаки уособлюють всесильних судових чинов­ників, які використовують суд для особистої наживи; Лисиця — дрібний прислужник царського суду, ябеда і крутій, що живиться крихтами з панського стола; по­пеластий Віл — це образ трудящої, сумлінної, покірли­вої людини, несправедливо засудженої тільки тому, що на ній можна було поживитися хижакам.