«Садок вишневий коло хати» аналіз

«Садок вишневий коло хати» аналіз поезії

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 19 — 30 травня 1847 року

Тема «Садок вишневий коло хати»: зображення мальовничої української природи.

Ідея «Садок вишневий коло хати»: замилування простим, природним ладом трудового життя з чергуванням праці і відпочинку.

Основна думка: Т. Шевченко звеличує красу українського народу.

Жанр «Садок вишневий коло хати»: пейзажна лірика.

Образи: «вишневий сад зелений і темнії ночі», «синє море», «червона калина», «зелені байраки», «небо блакитне».

«Садок вишневий коло хати» художні засоби

• епітети – садок вишневий, вечірня зіронька, маленькі діточки
• метафори – хрущі гудуть, зіронька встає, соловейко не дає

«Садок вишневий коло хати» сюжет

Сюжет: у творі «Садок вишневий коло хати» відтворено картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи постають із народно-естетичних і морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу твору — в природності й рельєфності малюнку, у його світлому настрої. У вірші відобразилась мрія поета про щасливе, гармонійне життя. Ця мрія різко контрастувала з дійсністю, у якій поет-в’язень створював свою поезію. Перед нами постає побутова картина українського села: «…Вечір… Закінчився робочий день, повертається з поля плугатарі, ідуть співаючи дівчата, біля хати зібралась на вечерю сім’я. Непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат. Та невтомного соловейка. Затихло все, тільки дівчата, та соловейко не затих».

Умовно цей вірш можна поділити на 4 епізоди:

1-й епізод — вечір… Закінчився робочий день, повертаються з поля плугатарі.
2-й епізод — ідуть співаючи дівчата.
3-й епізод — біля хати зібралась на вечерю сім’я.
4-й епізод — непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат та невтомного соловейка.

Справжнім шедевром є поезія «Садок вишневий коло хати». У ньому немає узвичаєних художніх засобів, жодних барв. Вечір в Україні постає перед читачем у всій своїй красі. Чудові картини природи, працю і побут селянської родини бачимо за допомогою зорових і слухових образів, створених поетом: «Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає». Серед такої природи людині весело і спокійно. Шевченко змалював дружну сім’ю, де панує взаємоповага, любов і гармонія. Поезія викликає почуття гордості і захоплення красою природи.