“Не бував ти у наших краях!” Павло Тичина

Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?-
Єсть там люди — й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах…
Не бував ти у наших краях.

“Не бував ти у наших краях!” аналіз

Основний лейтмотив твору – захоплення красою рідного краю.

Вірш побудований у формі уявного діалогу з тим, хто не бував в Україні.

Художні засоби: Порівняння: могили, як гори… епітети: блакитні простори…

Павло Тичина розуміє, що лише справжній українець, який увібрав з молоком матері красу рідного слова, піт і сіль батьківської землі, мелодійність народної пісні, буде пишатися країною, на долю якої випало безліч випробувань, за волю і незалежність якої пролито стільки крові. А той, хто не бував в Україні, нехай собі уявить білі хати у вишневих садках, у яких щебечуть соловейки. Стільки соловейків щебече — і злічити, здається, не можна…

Але, як каже народна мудрість: «Кожному мила своя сторона», «Де рідний край, там і рай». Тому хай вам не здасться дивним, що М. Лєрмонтов, О. Пушкін, В. Вітмен, В. Шекспір, Р. Бернс багато поетичних рядків присвятили красі свого краю. Кожен з них любив свою батьківщину, свою землю, шанував і поважав її, був її патріотом. Хочеться звернути вашу увагу на творчість шотландського поета Р. Бернса, який милується природою і співчуває всьому живому водночас: і квітці, що впала, зрізана косою, і польовій мишці, спокій якої стривожили ненароком… Але де б він не був, думки його в рідній стороні — Шотландії.