Осінній ліс - варіант 4
Кожне дерево в лісі живе своїм життям, по-своєму розвивається, по-своєму шумить. І восени всі дерева різні. З дуба, наприклад, листя не осипається восени, а тільки побуріє. І довго, часто аж до весни, серед білого снігу темніє його цупке листя. Він вклоняється вітру, як лозина, не тріщить, не тремтить як осика, не стогне, як сосна. Якщо вітер сильний зашумить дуб і шумить довго і завзято. Його низький голос можна розпізнати серед найрізноманітнішого шуму лісу. У білокорої берези з тоненькими гілочками незчисленне зубчасте листя наче само спалахує золотом і довго горить у світлі осіннього дня. Шелест цей легкий, веселий. Вона грає, шепоче, шумить лагідно, ніжно. Інша вдача у клена. Його шелест звучить несміливо, тихо. З холодом він не сперечається: при першому ж його натиску клен швидко змінює свій колір. То блідо-жовтий, то ошатно-червоний і жовто-гарячий, він скидає з себе тонке, барвисте вмираюче листя. Гарна восени осика, коли її листя виграє всіма відтінками жовтих і червоних кольорів. Чудовий килим з осипаного листя то спалахує яскраво-червоним і малиновим кольором, то виблискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, жовтогарячим. Дерева, вони як і люди, різні. І, як люди, по-різному зустрічають осінь: намагається не здаватись, хто сумує, хто сприймає її як щось неминуче.
