В. Голобородько «З дитинства: Дощ» аналіз

Аналіз вірша В. Голобородька «З дитинства: Дощ»

Про дощ писали багато й по-різному. У В. Голобородька дощ особливий — із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Ллється, як із відра. Але не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.

Комусь цей твір здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона несхожа, неповторна, дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.

Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив.

Ідея: возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.

Основна думка: з раннього дитинства кожна людина повинна осмислено сприймати будь-яке явище природи.

Жанр: поезія зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння.

Художні засоби В. Голобородька «З дитинства: Дощ»

Повтори: «дощику, дощику», «щоб ти…», «я тобі…».
Метафори: «дощик ловив.., розкидав.., ходив.., розчісував».

В. Голобородько «З дитинства: Дощ»

Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
вплетена дорога до батькiвськоï хати,
вплетена хата на горi, як зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоïть над дорогою,
уплетена рiчка, наче блакитна стрiчка в
дiвочу косу,
уплетена череда корiв, що спочивають на
тирлi.
А хмара все плете зелене i холодне волосся дощу.
Але усiм тепло,
усi знають: дощ перестане,
i хто напасеться, хто набiгається,
хто нахитається,
хто насидиться на горi,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гнiздо.

Автор створив своєрiдний неповторний образ дощу. Усi предмети та явища здаються вплетеними в пасма дощу, схожi на зелене волосся. У такий спосiб пiдкреслено специфiчне свiтобачення лiричного героя.