Зимовий вечір - варіант 2

Невидимий митець рожевою фарбою небо розмальовує, з білих пухнастих хмариночок сиплеться сніжок. Усі дерева вкриті пухнастим покривалом. А ти сидиш біля віконечка, на якому той самий митець-ювелір понамальовував чудернацькі візерунки. Тут тобі і квіти з гострими пелюстками і хащі джунглів. Мене вражає, що природа створює такі дива із звичайної води.

Потроху сутеніє і рожево-біле небо стає попелястим, а згодом і темно-синім. На вулицях вмикають ліхтарі. І в їх лимонно-жовтому світлі танцюють сніжинки. Вони кружляють, блищать і м'яко лягають на вже білу землю. Зручно влаштувавшись у теплій квартирі на підвіконні, я дивлюся на випадкових перехожих. Навколо ж відбувається дивне дійство — перетворення цілого міста на казкове снігове королівство. Як приємно відчувати на обличчі холодок від снігу, чути як він топиться, сидіти і споглядати за сніговими чудесами з вікна. Виникає бажання намалювати картину того, що я бачу, або сфотографувати. Адже кожного разу все виглядає по-іншому.