«Чайка на крижині» аналіз

Вірш Ліни Костенко «Чайка на крижині» складається з п’яти частин. Аналіз вірша “Чайка на крижині” Ліни Костенко наведений в цій статті.

«Чайка на крижині» Ліна Костенко аналіз

Тема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.

Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами.

Основна думка:
а) «Нащо крилатим ґрунт під ногами»?
б) «Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої».

Жанр: поема.

Композиція «Чайка на крижині»

Твір складається з п’яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Ґрунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю.
Експозиція: опис портового надбережжя Щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни.
Зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини.
Кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі.
Розв’язка: гостювання героїні у Польщі.

Сюжет «Чайка на крижині»

Лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема у морському порту Щеціна, спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів.
Наступала весна, ломалася крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії.
Героїня твору полюбляє Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший.
Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим.

Художні засоби «Чайка на крижині».

«Надбережжя»

• Метафори: «кораблі прихилились», «кораблі… принесли свою втому», «гриф скам’янів», «тризубець висріблює іній», «злітають бурульки з дахів», «прокидається верф», «надбережжя стоїть».
• Епітети: «тихі причали», «затоки… голубі», «молоді кораблі», «суворі, похмурі стіни».
• Повтори: «тиша… тиша…»

«Крига на Одрі»

• Метафори: «зима не вдягла… свиту», «зима… часом вже й приміряла», «зима… пошукала, поплакала… мотувала, стелила… сперечалася… несла… збиралась», «дерева проснулись», «лід потемнів», «крига буйно ломилась».
• Епітет: «Одра темна, широка».
• Риторичні запитання: «Що ж робити?», «— Ти куди ж розігналась?, Чи, бува, не до самого моря?», «Ну, а що, як її розливає вода весняна?», «Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?», «Нащо крилатим ґрунт під ногами?»
• Риторичний оклик: «Дивна людина!»
• Повтори: «Ну, а що…»

«Крила»

• Риторичні запитання: «А як же людина?»
• Риторичний оклик: «А крила має!»
• Повтори: «У кого — …», «А крила має!»

«Ґрунт»

• Епітети: «мова жива», «дружба нова».
• Риторичні оклики: «О, Польщо!», «…плачу за гостинність свою!», «Із кожним днем усе тяжче!»
• Повтори: «Чому ж…», «Тому я…»
• Риторичні запитання: «Чому ж ниє серце в тузі?», «Чому ж мені тяжко стає?»
• Метафора: «ниє сердце».

«Усміх»

• Метафори: «кораблі прихилились», «прапори… шепочуть», «прапор замайорів», «хвиля вирує», «усміх з’являється», «сонце горить», «кораблі гудуть».
• Епітети: «тихі причали», «кораблі охайні, гордовиті, втомлені, працьовиті, неспокійні, хвацькі», «молодий погляд», «тяжка проблема», «чудне відчуття», «ясна печаль».
• Повтори: «…прапори», «земляче…», «він може вперше».
• Порівняння: «Пливе корабель, наче айсберг — білий», «І сонце над обрієм парить, наче усміх його вдалині».
• Риторичні оклики: «А вітер!», «…А відстань!», «…А хвиля вирує!», «О, боже, як добре, що все-таки він посміхнувся мені!»
• Риторичні запитання: «…Як за кордоном триматись?», «Чи личить радянському моряку іноземкам усміхатись?», «Це я — іноземка?!»