Андрій Малишко "Вчителька" аналіз

Малишко “Вчителька” аналіз – тема та ідея, жанр, основна думка, художні засоби

Андрій Малишко “Вчителька” аналіз

Жанр – пісня з елегійними мотивами

Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді.

Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод

Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість.

Римування – перехресне

Андрій Малишко “Вчителька” вірш

Сонечко встає, i в росi трава,
Бiля школи в нас зацвiтають квiти,
Вчителько моя, зоре свiтова,
Де тебе питать,
Де тебе зустрiти?

На столi лежать зошитки малi,
I роботи час проганяє втому.
I летять-летять в небi журавлi,
I дзвенить дзвiнок
Хлопчику малому.

Скiльки пiдросло й полетiло нас
В молодiй веснi, в колосистiм полi,
А у тебе знов та ж дорiжка в клас,
Той же явiр наш
Пiд вiкном у школi.

Двох синiв твоїх узяли фронти,
Бо на рiдний край впала чорна злива.
В партизанську нiч посивiла ти,
Як в тяжкий мороз
Непожата нива.

Знов щебече юнь i цвiте трава,
Пiзнаю тебе в постатi несхилiй,
Вчителько моя, зоре свiтова,
Раднице моя
На Вкраїнi милiй!

Вірш став піснею, та ще й народною, бо він мелодійний, із задушевними словами, які знаходять відгук у серці кожної людини.

Головна думка вірша – треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей.

Зміст вірша А. Малишка щирий, задушевний завдяки досконалій художній формі, вдало дібраним художнім засобам.

Художні засоби “Вчителька” Малишко

Епітепи у вірші Малишка “Вчителька”:

• Зоре світова — учитель, найвища посада на землі. Як зоря, він несе світло знань, добра і миру; слово «світова» асоціюється водночас зі світлом і світом;
• постаті несхилій — цей епітет підкреслює незламність, силу характеру вчительки, яка знайшла в собі мужність після пережитого горя знову прийти до дітей, вчити їх добра, наставляти на розум;
• чорна злива — епітет «чорний» у складі метафоричного вислову (слова, вжиті у переносному значенні) нагадує про жах війни;
• партизанська ніч — згадка про мужніх захисників вітчизни, які ціною неймовірних зусиль, а то й самого життя наближали в тилу у ворога перемогу над фашистськими загарбниками; може, й героїня вірша, наражаючись на смертельну небезпеку, допомагала партизанам;
• непожата нива — асоціюється з горем, лихом, що спіткало господарів цього поля і завадило зібрати найцінніше — хліб;
  в молодій весні,
• в колосистім полі — ці епітети створюють образ юності, адже школу закінчують звичайно навесні; колосисте поле символізує щедрість і повноту життя, його розквіт.

Епітети, до яких вдається поет, служать для створення містких, яскравих і разом із тим зворушливих, задушевних поетичних образів — щирої й мужньої вчительки-наставниці, юних випускників — надії та майбутнього країни, образи рідного краю; нагадують епітети й про тяжке воєнне лихоліття.

• метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива, щебече юнь
• Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;
• Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій!
• Звертання – Вчителько моя, море світова
• Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?”
• зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко;
• повтори – і дзвенить дзвінок, летять-летять;
• слова в переносному значенні – і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін.

Як бачимо, у А. Малишка немає випадкових художніх засобів, кожне слово виважене, значуще, викликає багато асоціацій. Це свідчить про великий поетичний дар митця.