Майстерність зображення суперечностей кріпосницької системи в байці „Мірошник” - варіант 2

У своїх байках Л. Глібов змальовував суперечності кріпосницького ладу. Нездатність деяких панів хазяйнувати, через яку страждав трудящий люд, набувала за тих часів особливої злободенності.

У творі „Мірошник” Л. Глібов зображує недбалого господаря, який „не гаразд за діло брався”. Маючи водяний млин, цей „хазяїн” не доглядає за ним та не ремонтує:

   Вода раз греблю просмоктала...

   Ну що ж! Узять би й загатить.

   Так ні! Мірошник спить та спить.

   Вода ж біжить... ще більш прорвала;

   Хомі й за вухом не свербить.

До порад людей Мірошник прислухатися не хоче, бо сподівається, що „води ще стане на весь вік”, адже „річка — не калюжа”. Такі необачність та лінощі призвели до сумних наслідків: „вода зійшла — колеса стали”.

Тільки тепер зрозумів Хома, що сталося лихо.

   Злякався Мірошник тай біжить

   Притьмом до прірви, щоб гатить.

Мірошника проймають страх і розгубленість. Звідси його ненависть до невинних курей, що прийшли до ставка напитися води. Однак помста курям не виправила безпорадного становища Хоми: „млин стоїть, хоч прірву й загатив”. Хома залишився ні з чим: і без води, і без курей.

У моралі байки Л. Глібов висловлює головну думку твору. Кріпосники марно витрачають сотні карбованців, однак жорстоко визискують трудівників. Автор застерігає панів: такий спосіб ведення хазяйства може призвести лише до повного банкрутства.