Роздуми Л. Глібова над скороминучістю людського життя (за поезією „Журба”)

 

Л. Глібов, як і багато інших письменників, у своїй творчості намагався осмислити загальнолюдські питання. Роздуми над скороминучістю людського життя знайшли втілення у вірші Л. Глібова „Журба”.

Ця поезія викликає сумний настрій. Незважаючи на те, що поет милується прекрасною природою він відчуває душевний неспокій:

   ...в мене бідне серденько

   І мліє, і болить.

Мабуть, саме тому і здається автору, що три верби схилилися над річкою, наче в журбі. Вони ніби сумують,

   Що пройде любе літечко,

   Повіють холода,

   Осиплеться їх листячко —

   І понесе вода.

В явищах природи поет шукає відгук своєму смуткові за назавжди втраченою молодістю:

   Ой річечко, голубонько

   Як хвилечки твої —

   Пробігли дні щасливії

   І радості мої!

Поет звертається до засобу образного паралелізму. Л. Глібов будує вірш на постійному зіставленні життя людини з природою і робить невтішний висновок: молодість людини не повторюється на відміну від весни в природі:

   Ще вернеться весна;

   А молодість... не вернеться —

   Не вернеться вона!...

На мою думку, „Журба” —- найкращий вірш Л. Глібова. У ньому поет висловлює своє розуміння існуючої дійсності, звертаючись до таких проблем, як людина і природа, життя і смерть тощо.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы