Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою „Давня казка”) - варіант 3

Леся Українка написала чимало творів, в яких у високохудожній формі висвітлюється злободенна тема: роль і призначення мистецтва в народному житті. „Давня казка” — це один із творів, що присвячений розкриттю цієї важливої теми.

У творі відчутні елементи народної казки, легенди, вже починаючи від самого заголовка і вступу:

   Десь, колись, в якійсь країні,

   Де захочете, там буде...

Тобто підкреслена казкова умовність того, що змальовується у творі. Таким чином, виразніше натякається на те, що проблеми твору — злободенні, актуальні в різні історичні часи.

Герой поеми — справжній митець. Він мав „талант до віршів не позичений, а власний”. Його пісня розходилася поміж людьми „стоголосою луною”, дарувала їм радість. Навіть Бертольд здивований: „Що за дивна сила слова!”

Так, поетове слово мало велику силу, його пісня западала в серця людей і піднімала їх на боротьбу. Бертольд хоче підкупити поета, зробити його придворним співцем, але митець не продається:

   Не поет, хто забуває

   Про страшні народні рани,

   Щоб собі на вільні руки

   Золоті надіть кайдани!

Поет вибирає для себе долю, яка тісно пов'язана з долею його народу. Саме в цьому бачить Леся Українка велике призначення митця і мистецтва взагалі — служити народові і боротися поряд з ним, надихати його вогненним словом.