Слово Кобзаря — гостра зброя в руках народу (за поезією „На роковини Шевченка”) - варіант 1

Леся Українка рано почала займатися літературою. Писала вона завжди українською мовою, любила українські пісні. Як відомо, великий вплив на неї мала і творчість Т. Шевченка. Тому не дивно, що Леся Українка присвятила геніальному Кобзареві вірш, в якому яскраво зображено вплив Шевченка на всю українську літературу та на розвиток української духовності.

Леся Українка вважала слово найгострішою зброєю, а поета — діячем, який повинен боротися за кращу долю свого народу. Багато творів поетеси присвячено цій тематиці. Вірш „На роковини Шевченка” також розкриває погляди Лесі Українки на призначення митця. Шевченко виконав найвищий обов'язок поета, тому авторка дякує йому, що

   ... збудила твоя пісня

   Думки на Вкраїні.

Поетеса підкреслює, що Шевченко ніколи не кидав свого народу, навіть коли той „темрява вкривала”. Треба звернути увагу і на те, що авторка вплітає у вірш цитати з Шевченкових творів, які також виражають провідну думку щодо призначення творчості: „огню іскра великого”, слово, яке Кобзар поставив „на сторо жі”. Вірш закінчується обіцянкою продовжувати діло великого поета:

   Ми, як ти, минати будем

   Чужії пороги,

   Орать будем свої ниви,

   Рідні перелоги.

Леся Українка була вірна цій обіцянці все життя. Своїм словом, поезією вона боролась за щастя народу. Своїм життям, своєю творчістю видатна українська поетеса довела, що саме так воно і є.