Роздуми про майбутнє України й українців (за романом „Волинь”)

Якби наші поети й письменники не любили так Україну, не змогли б вони написати свої найкращі твори про рідну Батьківщину й про рідний народ, в яких оспівали і красу своєї землі, і силу та невмирущість людей, що живуть на ній. Улас Самчук — талановитий письменник, якого доля відірвала від України й закинула на чужину. Але в його творах присутня втрачена Батьківщина, біль через її недолю, ображений народ.

„Волинь” — найкращий роман Самчука. У ньому переплелися і гордість за могутній край, і оспівування духовної краси людей Волині, їхньої чесної праці, любові до землі.

Автор знайомить нас із родиною Довбенків, які є справжніми волинянами. Матвій Довбенко-батько, постає перед нами героєм, здатним протистояти ворогам рідної землі. Його син Володька — це типовий образ молодого українця кінця 20-х і початку 30-х років XX ст. Він має гострий допитливий розум, прагне справедливості і замислюється над проблемою національно-культурного розвитку України. „Куди тече та річка?” — намагається зрозуміти Володька. Що буде з Україною далі? Вона повинна вийти на світову арену, але серед інших країн світу Україна має бути вільною, самостійною.

Володька Довбенко вирушає на Захід, але він не втікач. На Заході він збирається освоювати і науку, і культуру, і мистецтво, але з єдиною метою: віддати свої знання українському народу, повернувшись додому. Вільному народу, самостійній державі.

„Волинь” — роман про Україну з її чарівними природними пейзажами і про українців, які мріють бачити свою державу вільною й самостійною і прив'язані до неї всім серцем.