"Давня казка" характеристика Поета
“Давня казка” характеристика героїв – поета та Бертольда доводить, що це два діаметрально протилежні образи — поет і лицар.
“Давня казка” образ Поета
Упродовж всього твору Леся Українка показує поета у тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».
Риси характеру Поета
- – гордий, впевнений у своїх діях і вчинках
- – стійкий, сміливий, мужній, відданий народові
- – нещасний, але талановитий
- – «…божа людина»
- – «…навесні… оживляв сумну діброву»
- – не вмів співати
- – «лиха не боюся»
- – «завжди вільний»
- – «Я на крилах думки лину»
- – поважне ставлення до простого люду
- – на жорстокість відповідає добром
- – не приваблює золото, лаври
Цитатна характеристика поета “Давня казка”
– Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний.
– Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа!
– Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.
– І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати.
– Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.
– Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний.
– Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю…
– Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!
– Та й сам я Не люблю за панами жарту…
– Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний.
– Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці.
– Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.
– Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.
Бертольдо про поета:
– Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!
– Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду.
– Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу.
– Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому!
– Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною…
– Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.
– Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю.
– Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати.
– Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.
– Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!
– Та й темниці буду вільний,— Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.
– І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.
– За тюремний спів він мусив Головою наложити.
“Давня казка” характеристика поета
Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотній. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв’язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них велику повагу і довір’я. Народ уважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:
Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…
Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в’язницею.
Леся Українка перша в тодішній літературі змалювала образ поетаспівця соціальної війни між класами, а не народами.
В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти визискувачів.
