"Давня казка" аналіз

“Давня казка” аналіз вірша Лесі Українки – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, проблематика, жанр, композиція, історія написання.

“Давня казка” Лесі Українки аналіз

Тема “Давня казка”: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

Ідея “Давня казка”: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Жанр “Давня казка”: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)

Віршовий розмір “Давня казка”: Чотиристопний хорей

“Давня казка” художні засоби

• епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
• метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.
• порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.
• гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною
• антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.
• інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.
• фразеологізм: спіймати вітра в полі
• архаїзми: граф, графство, герольди.

Композиція “Давня казка” 

Твір складається з чотирьох розділів.

• Експозиція: знайомство з поетом.
• Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.
• Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
• Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

Проблематика і мотиви твору

•  роль митця в суспільстві;
•  служіння музі й народові;
•  суть людського щастя, вдячності;
•  воїни заради збагачення.

Мовно-виражальні засоби “Давня казка”

а) Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «Золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).

б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» і т. д.

в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).

г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду,
Як я ними увінчаюсь
То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

д) Іронія і сатира в поемі.

В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та його воїнів. На Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень».

У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

Історія написання “Давня казка” 

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.