Сосюра «Осінь» аналіз

Сосюра «Осінь» аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби, жанр

Сосюра «Осінь» аналіз

Автор – Володимир Сосюра

Рік написання – 1938

Жанр: пейзажна лірика

Тема: зображення приходу осінньої пори

Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи

Римування: перехресне

“Осінь” Сосюра художні засоби

• Епітети: печальні, синій, пустинних, жовтокоса, холодну, синьоока, золоті, чорного. Постійний епітет: баскім коні, берізка біла.
• Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».
• Персоніфікація: «обриває вітер пелюстки», «їде осінь», «вітер пелюстки розкида», «берізка мерзне».
• Інверсія: обриває вітер, пелюстки печальні, садах пустинних, їде осінь, берізка біла

Ідейно-художній розбір вірша “Осінь” Сосюра

У пейзажній поезії Сосюри «Осінь» мальовничі картини осіннього довкілля також сприяють розкриттю душевного стану автора. Узявши за основу образ красивого згасання природи, поет збагатив його неповторністю індивідуальних переживань. Замилування красою осені поєднується у творі з філософським усвідомленням неминучої втрати.

Особливе враження справляє яскравий зоровий образ: жовтокоса й синьоока вершниця на чорному коні, під золотими копитами якого, немов у казці, змінюється все довкола. Краєвид нагадує пустку, навкруги панує тиша — усе скорилося силі цієї казкової вершниці.

Образи тиші й покори доповнюють філософський зміст твору, навіюючи роздуми про невблаганий рух природи, виявом якого є зміни в нашому житті.

ВОЛОДИМИР СОСЮРА “ОСІНЬ”

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.