Сила духу — конструктивне начало в житті (за поезією І. Франка «Каменярі»)
Сила духу… Її не можна побачити, бо зовні вона нічим не проявляється. Людина може бути фізично кволою, але мати надзвичайну внутрішню силу. Цю силу ми чітко відчуваємо, майже фізично. У чому вона проявляється? У твердості характеру. Людина ніколи не зупиниться на півшляху до своєї мети. Вона не зрадить ні товариша, ні ідею, ні країну, якщо навіть доведеться заплатити своїм життям. Тільки сильні духом можуть витратити себе до останку на благо наступних поколінь.
Саме про таких невизнаних героїв свого часу писав Іван Франко у вірші «Каменярі». Усі події, які трапилися з ліричним героєм у вірші, наснилися йому у дивному сні. Мені здається, що то був не сон, а голос сумління. Воно звертається до ліричного героя і «тисяч таких самих», як він, бо треба будувати нове, вільне, гідне людини життя, але спершу необхідно зруйнувати старі порядки:
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
Самовіддана праця знесилювала людей, але вони знаходили в собі сили і п’ядь за п’яддю наближалися до своєї мети, не звертаючи уваги на втрати. Герої добре розуміли, що слави їм не буде, їхні імена кануть у небуття, але вони заради нового, кращого життя «добровільно взяли на себе пута» і виконують веління свого сумління. Їхня сила духу трималася на вірі у краще майбутнє. Заради нього «каменярі» не звертали уваги ні на страждання рідних, ні на прокльони ворогів.
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
І байдуже, що самому ліричному героєві і його побратимам не доведеться насолодитися новим життям. Вони знають, що своє призначення вони виконають, і нехай «щастя всіх прийде по наших аж кістках».
Отже, саме завдяки людям із сильним духом життя кожного прийдешнього покоління змінюється на краще. Сила духу справді є рушійною силою в усіх починаннях. Зміцнюймо свій дух, свою волю, бо лише так можна зберегти людську гідність.
Саме про таких невизнаних героїв свого часу писав Іван Франко у вірші «Каменярі». Усі події, які трапилися з ліричним героєм у вірші, наснилися йому у дивному сні. Мені здається, що то був не сон, а голос сумління. Воно звертається до ліричного героя і «тисяч таких самих», як він, бо треба будувати нове, вільне, гідне людини життя, але спершу необхідно зруйнувати старі порядки:
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
Самовіддана праця знесилювала людей, але вони знаходили в собі сили і п’ядь за п’яддю наближалися до своєї мети, не звертаючи уваги на втрати. Герої добре розуміли, що слави їм не буде, їхні імена кануть у небуття, але вони заради нового, кращого життя «добровільно взяли на себе пута» і виконують веління свого сумління. Їхня сила духу трималася на вірі у краще майбутнє. Заради нього «каменярі» не звертали уваги ні на страждання рідних, ні на прокльони ворогів.
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
І байдуже, що самому ліричному героєві і його побратимам не доведеться насолодитися новим життям. Вони знають, що своє призначення вони виконають, і нехай «щастя всіх прийде по наших аж кістках».
Отже, саме завдяки людям із сильним духом життя кожного прийдешнього покоління змінюється на краще. Сила духу справді є рушійною силою в усіх починаннях. Зміцнюймо свій дух, свою волю, бо лише так можна зберегти людську гідність.
