«Як не стати ліліпутом» (за повістю Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера»)
Найбільш відомим твором Джонатана Свіфта, що знайомий нам з самого дитинства, є «Мандри Гуллівера», який багато десятиріч приваблює читачів своїм незвичайним сюжетом та захоплюючими пригодами головного героя. Багато прийомів, які дозволили авторові зобразити соціальний стан тогочасного суспільства, його контрасти і типові характери героїв, перетворюють повість на справжню казку.
У цьому творі Джонатан Свіфт використовує незвичні методи, які дозволяють відобразити його негативне ставлення до законів і суспільних порядків Англії XVIII століття. Свою повість письменник написав у віці 59 років, тому все, що хотів сказати автор у своєму творі, достатньо осмислене і правдиве.
Часи, які зобразив у казковій повісті Свіфт, зіставляються з тими часами, в яких пройшло усе життя письменника. Завдяки різноманітним прийомам автор намагається звернути увагу читачів до проблем, які виникли у тогочасному суспільстві, до поганих стосунків людей та їх пороків.
На острів під назвою Ліліпутія головний герой твору Джонатана Свіфта потрапив випадково. Зустріли його місцеві мешканці досить неприязно. Вони спочатку злякалися його,, а потім встановили з ним дружні стосунки. Будучи людиною дружелюбною, Гуллівер був вражений тими відносинами, які він побачив у цій країні. Ліліпути ворогували із сусідньою державою, вони не менш ворогували і між собою. Причому причиною таких поганих взаємовідносин були настільки дрібні суперечки, які для нормальної людини були навіть незрозумілі. Для нормальної людини ці суперечки були незрозумілими і викликали бажання вирішити їх цивілізованими методами.
Я вважаю, що твір Джонатана Свіфта допомагає нам відповісти на питання: «Як не стати ліліпутом?». Проаналізувавши все те, що намагається донести до нас автор, можна зробити висновок, що для того, щоб не перетворитися у ліліпута, треба відокремитися від дрібних проблем, від суперечок і сварок та знайти у своєму житті справжні цінності, які стануть основою наших прагнень та сподівань. Тож як не стати ліліпутом? Для цього достатньо у будь-яких ситуаціях залишатися людиною, у будь-яких ситуаціях поводитися так, як то встановлено моральними нормами та правилами поведінки нашого суспільства.
У цьому творі Джонатан Свіфт використовує незвичні методи, які дозволяють відобразити його негативне ставлення до законів і суспільних порядків Англії XVIII століття. Свою повість письменник написав у віці 59 років, тому все, що хотів сказати автор у своєму творі, достатньо осмислене і правдиве.
Часи, які зобразив у казковій повісті Свіфт, зіставляються з тими часами, в яких пройшло усе життя письменника. Завдяки різноманітним прийомам автор намагається звернути увагу читачів до проблем, які виникли у тогочасному суспільстві, до поганих стосунків людей та їх пороків.
На острів під назвою Ліліпутія головний герой твору Джонатана Свіфта потрапив випадково. Зустріли його місцеві мешканці досить неприязно. Вони спочатку злякалися його,, а потім встановили з ним дружні стосунки. Будучи людиною дружелюбною, Гуллівер був вражений тими відносинами, які він побачив у цій країні. Ліліпути ворогували із сусідньою державою, вони не менш ворогували і між собою. Причому причиною таких поганих взаємовідносин були настільки дрібні суперечки, які для нормальної людини були навіть незрозумілі. Для нормальної людини ці суперечки були незрозумілими і викликали бажання вирішити їх цивілізованими методами.
Я вважаю, що твір Джонатана Свіфта допомагає нам відповісти на питання: «Як не стати ліліпутом?». Проаналізувавши все те, що намагається донести до нас автор, можна зробити висновок, що для того, щоб не перетворитися у ліліпута, треба відокремитися від дрібних проблем, від суперечок і сварок та знайти у своєму житті справжні цінності, які стануть основою наших прагнень та сподівань. Тож як не стати ліліпутом? Для цього достатньо у будь-яких ситуаціях залишатися людиною, у будь-яких ситуаціях поводитися так, як то встановлено моральними нормами та правилами поведінки нашого суспільства.
